УХВАЛА
10 липня 2026 року
м. Київ
справа № 757/59596/24-ц
провадження № 61-8435ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 червня 2026 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПрАТ «АК «Київводоканал») задоволено частково.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 128 690,14 грн. Здійснено розподіл судових витрат.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 у травні 2026 року звернулася з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 червня 2026 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху, заявниці надано строк для усунення недоліків скарги для доплати судового збору та подання доказів направлення іншим учасникам справи копії апеляційної скарги листом з описом вкладення.
03 червня 2026 року ОСОБА_1 подала через підсистему «Електронний суд» документи про усунення недоліків, а саме докази доплати судового збору, проте доказів направлення копії апеляційної скарги іншому учаснику справи, а саме ОСОБА_2 не додано.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 червня 2026 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, визначених ухвалою Київського апеляційного суду від 01 червня 2026 року.
08 червня 2026 року ОСОБА_1 подала через підсистему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків, в якій зазначила, що долучає три квитанції про направлення відповідачам апеляційної скарги з доданими документами, у тому числі на ім'я ОСОБА_2 , про що свідчить квитанція від 19 травня 2026 року № 19 на ім'я ОСОБА_5 м. Хмельницький, оскільки відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року, визнано неподаною та повернуто заявниці.
Судове рішення мотивовано тим, що відповідно до поданої квитанцію від 19 травня 2026 року № 19 копію апеляційної скарги направлено особі, прізвище якої вказано ОСОБА_7 , а отже обов`язок направлення копії скарги з описом вкладення учаснику справи № 757/59596/24-ц, а саме відповідачці ОСОБА_8 , заявницею не виконано.
Вказане є підставою для застосування вимог статті 357 ЦПК України та повернення апеляційної скарги.
У червні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 червня 2026 року.
Скарга мотивована тим, що ухвалюючи рішення про визнання апеляційної скарги неподаною та її повернення, Київський апеляційний суд керувався суто формальними міркуваннями, не врахував загальних засад цивільного судочинства та допустив надмірний формалізм (надмірна правова прискіпливість), що призвело до повного обмеження права заявниці на апеляційний перегляд справи, гарантованого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України.
На переконання ОСОБА_1 , помилка в одну першу літеру («А» замість «О») за наявності збігу всіх інших даних (ініціалів «К.Д.», адреси та суті відправлення) вказує на очевидну помилку, а не на направлення листа сторонній особі. Відхиливши цей документ, суд першочергово оцінив форму, а не зміст процесуальної дії, чим порушив принцип верховенства права та завдання цивільного судочинства.
Вважає, що покладення на неї негативних наслідків у вигляді повернення скарги через те, що суд самостійно не співставив анкетні дані учасника з наявним у справі свідоцтвом про шлюб, є грубим порушенням процесуальних прав ОСОБА_1 та створенням штучних перешкод для здійснення правосуддя.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
У частині другій статті 357 ЦПК України вказано, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
В цій справі № 757/59596/24-ц, апеляційна скарга подана ОСОБА_1 через систему «Електронний суд», а отже, виконуючи обов`язок, визначений пунктом 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України, заявниця мала надати докази направлення копії апеляційної скарги, зокрема відповідачці ОСОБА_8 з описом вкладення, тобто в паперовому вигляді засобами поштового зв`язку, оскільки в силу частину шостої статті 14 ЦПК України така особа реєструє свій електронний кабінет в добровільному порядку.
Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 та констатуючи, що недоліки апеляційної скарги не усунуто в частині доказів надсилання копії апеляційної скарги, зокрема відповідачці ОСОБА_8 , Київський апеляційний суд керувався тим, що наданий заявницею розрахунковий документ (чек) від 19 травня 2026 року № 19 свідчить про направлення поштового відправлення особі « ОСОБА_7 »., тобто іншій особі.
Верховний Суд погоджується з мотивами повернення апеляційним судом апеляційної скарги ОСОБА_1 , з огляду на таке.
Як зазначено вище, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України особа, яка звертається з апеляційною скаргою через систему «Електронний суд» має додати до апеляційної скарги докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів в паперовому вигляді іншим учасникам справи, які не мають обов`язку реєструвати електронний кабінет.
Виконуючи вказаний процесуальний обов`язок особа, яка звертається з апеляційною скаргою має надати суду докази, які в достатній мірі підтверджують факт направлення засобами поштового зв`язку копії скарги іншим учасникам, опис вкладення та розрахунковий документи (чек, квитанція, накладна), які свідчитимуть про направлення відповідного поштового відправлення конкретному учаснику справи із зазначенням в цих документах прізвища, ім`я, по-батькові або ініціалів та адреси проживання.
Відповідність та правильність зазначенні анкетних даних в описі вкладення та розрахунковому документі покладається на особу, яка здійснює, організовує, оформлює відповідне поштове відправлення на поштовому відділенні.
Тому, очевидно, що ОСОБА_1 , після завершення оформлення поштового відправлення та отримання на підтвердження вказаної дії опис вкладення та розрахунковий документ, з певною обачливістю мала самостійно перевірити правильність анкетних даних адресата отримувача поштового відправлення, в цьому випадку, відповідачки ОСОБА_8 .
Як наслідок, зі змісту чеку від 19 травня 206 року № 19 вбачається, що поштове відправлення відправлено адресату « ОСОБА_7 ».
В цьому випадку Верховний Суд враховує так положення Правил надання послуг поштового зв`язку (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009року № 270, відповідно до яких загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача.
Відповідно до пункту 71 зазначених Правил реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються адресатам (одержувачам) за умови пред`явлення ними документів, що посвідчують особу згідно із законодавством.
Також згідно з пунктом 106 Правил під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник об`єкта поштового зв`язку на підставі пред`явленого адресатом (одержувачем) документа, що посвідчує особу згідно із законодавством, робить відповідну відмітку про вручення у порядку, визначеному оператором поштового зв`язку.
За наведених обставин, слід дійти висновку, що працівник поштового відділення не вправі (не наділений повноваженнями) вручити фізичній особі поштове відправлення, анкетні дані якої є відмінними між даними на конверті та пред`явленому паспорту.
Тобто, таке поштове відправлення не буде вручене фізичній особі в силу прямих вказівок вказаних Правил, а отже, в цьому випадку, обов`язок направлення копії апеляційної скарги відповідачці ОСОБА_8 , заявницею ОСОБА_1 є не виконаним.
За наведених обставини, в контексті норм права та спеціальних Правил, доводи касаційної скарги про надмірний формалізм (прискіпливість) та обмеження апеляційним судом права на судовий захист, є безпідставними. Серед іншого повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному поверненню до суду, тому відсутні підстави вважати, що апеляційний суд обмежив ОСОБА_1 у доступі до правосуддя.
Отже, встановивши, що ОСОБА_1 не виконала законні вимоги суду, не надала належні докази направлення копії апеляційної скарги відповідачці ОСОБА_8 , Київський апеляційний суд підставно визнав апеляційну скаргу неподаною та повернув заявниці.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судом, зводяться до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що правильність застосування судом норм права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 червня 2026 року є необґрунтованою.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 червня 2026 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Копію ухвали направити заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
В. В. Сердюк