Справа № 127/40732/25
Провадження 2/127/5799/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 липня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2026 року скасовано заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 квітня 2026 року та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
01 липня 2026 року представником відповідача Григоренко К.І., яка діє в інтересах ОСОБА_3 , подано клопотання про зупинення провадження у справі.
В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача зазначила, що відповідач із 05 грудня 2024 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації у складі Збройних Сил України у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується долученими до матеріалів справи копією військового квитка, копією повістки та довідкою військової частини від 12 травня 2026 року.
Посилаючись на положення пункту 2 частини першої статті 251, пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України, а також на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22, представник відповідача просила зупинити провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.
03 липня 2026 року представником позивача ОСОБА_4 подано письмові заперечення на вказане клопотання.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання, просила відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначила, що відповідач реалізує належні йому процесуальні права через професійного представника, який бере активну участь у розгляді справи, подає процесуальні документи та забезпечує належний захист його інтересів, а тому відсутні об`єктивні перешкоди для подальшого розгляду справи. Крім того, звернула увагу суду на те, що предметом спору є захист майнових прав дитини, а тому зупинення провадження на невизначений строк суперечитиме принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, завданню цивільного судочинства щодо своєчасного розгляду справ та актуальній практиці Верховного Суду.
Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала подане клопотання у повному обсязі та просила його задовольнити з підстав, наведених у ньому.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши доводи клопотання та заперечень на нього, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона має рівні процесуальні права та обов`язки, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справу виключно в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до виконання завдань із забезпечення оборони держави.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 253 ЦПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони або третьої особи у складі відповідного військового формування.
При цьому суд звертає увагу, що положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України підлягають застосуванню з урахуванням засад цивільного судочинства, визначених статтею 2 ЦПК України, принципу верховенства права, закріпленого статтею 263 ЦПК України, а також практики Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених належними та допустимими доказами, із наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Із долучених до матеріалів справи доказів судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 з 05 грудня 2024 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації у складі Збройних Сил України, що підтверджується копією військового квитка та довідкою військової частини НОМЕР_1 .
Разом із тим сам по собі факт проходження військової служби не звільняє суд від обов`язку надати оцінку всім обставинам конкретної справи та перевірити, чи дійсно існують об`єктивні перешкоди для подальшого розгляду справи.
Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22, відповідно до якого під час дії воєнного стану Збройні Сили України є військовим формуванням, переведеним на воєнний стан, а належними доказами застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є документи, які підтверджують перебування особи на військовій службі.
Водночас наведений правовий висновок не виключає необхідності оцінки конкретних фактичних обставин справи.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Разом із тим обов`язок врахування правових висновків Верховного Суду не означає їх формального чи ізольованого застосування без урахування фактичних обставин конкретної справи та подальшого розвитку судової практики.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22 сформульовано правовий висновок щодо застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, відповідно до якого перебування сторони у складі Збройних Сил України, переведених на воєнний стан, є визначеною законом підставою для зупинення провадження, а підтвердження такого перебування здійснюється належними доказами проходження військової служби.
Разом із цим наведена постанова не містить висновку про необхідність автоматичного застосування положень пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України без урахування характеру спірних правовідносин, принципу пропорційності, завдань цивільного судочинства та інших конституційних і міжнародно-правових гарантій.
Подальший розвиток зазначеного правового підходу відображений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2026 року у справі №344/432/24, в якій Верховний Суд, застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду до спору щодо стягнення аліментів, звернув увагу на необхідність забезпечення справедливого балансу між процесуальними гарантіями військовослужбовця та найкращими інтересами дитини, а також необхідність встановлення того, чи створює проходження військової служби реальні перешкоди для реалізації стороною своїх процесуальних прав.
Отже, зазначені правові позиції Верховного Суду не суперечать одна одній, а підлягають застосуванню у взаємозв`язку.
Велика Палата Верховного Суду визначила загальний підхід до застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, тоді як Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду конкретизував особливості застосування цієї норми у сімейних спорах, пов`язаних із захистом прав та інтересів дитини.
Саме тому під час вирішення питання про зупинення провадження у даній справі суд виходить не лише із встановлення факту проходження відповідачем військової служби, а й оцінює, чи призводить така обставина до об`єктивної неможливості подальшого розгляду справи, а також чи буде забезпечено справедливий баланс між правом відповідача на ефективний судовий захист та правом дитини на своєчасний і ефективний судовий захист її майнових прав.
Установивши, що інтереси відповідача представляє адвокат, який бере активну участь у справі та належним чином реалізує процесуальні права сторони, а також враховуючи характер спірних правовідносин, які безпосередньо стосуються захисту прав дитини, суд доходить висновку, що у даному випадку відсутні об`єктивні підстави для зупинення провадження у справі.
Так, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2026 року у справі №344/432/24 Верховний Суд звернув увагу, що під час вирішення питання про зупинення провадження у справах, предметом яких є захист прав та інтересів дитини, суд має забезпечити справедливий баланс між процесуальними гарантіями військовослужбовця та найкращими інтересами дитини, а також з`ясувати, чи створює проходження військової служби об`єктивні перешкоди для здійснення стороною своїх процесуальних прав.
Верховний Суд зазначив, що інститут зупинення провадження покликаний гарантувати реалізацію процесуальних прав особи, яка об`єктивно позбавлена можливості брати участь у розгляді справи, однак не може застосовуватися автоматично лише з формальних підстав без урахування конкретних обставин спору.
Оцінюючи обставини цієї справи, суд виходить із такого.
Інтереси відповідача у даній справі представляє адвокат Григоренко К.І., повноваження якої підтверджуються ордером про надання правничої допомоги.
Матеріали справи свідчать, що після призову відповідача на військову службу його представником було подано заяву про перегляд заочного рішення, відзив на позовну заяву, клопотання про зупинення провадження, а також інші процесуальні документи із викладенням правової позиції відповідача та долученням доказів.
Таким чином, відповідач фактично здійснює свої процесуальні права через професійного представника, який забезпечує належний захист його інтересів у суді.
Будь-яких доказів того, що проходження відповідачем військової служби унеможливлює спілкування із представником, погодження процесуальної позиції чи здійснення представником усіх процесуальних прав від його імені, суду не надано.
Крім того, матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач перебуває у таких умовах проходження військової служби, які повністю виключають можливість підтримання зв`язку зі своїм представником або надання йому необхідних пояснень щодо розгляду справи.
Суд також враховує, що предметом даного спору є стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Відповідно до статті 3 Конвенції ООН про права дитини, статті 7 Сімейного кодексу України та статті 51 Конституції України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей першочергова увага має приділятися забезпеченню їх найкращих інтересів.
Неустойка, передбачена статтею 196 Сімейного кодексу України, є встановленим законом способом захисту права дитини на належне матеріальне забезпечення та видом цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання аліментного обов`язку.
Зупинення провадження у цій справі до припинення проходження відповідачем військової служби, строк закінчення якої на час розгляду справи є невизначеним, фактично призведе до відкладення вирішення спору на невизначений час, що не узгоджується із завданням цивільного судочинства щодо своєчасного розгляду справ та може негативно вплинути на ефективність судового захисту прав дитини.
При цьому суд враховує, що участь відповідача у справі забезпечується його уповноваженим представником, який реалізує всі передбачені процесуальним законом права сторони, а тому суд не встановив існування об`єктивної неможливості продовження розгляду даної справи.
Сам по собі факт проходження відповідачем військової служби за наявності належного представництва його інтересів у суді та відсутності доказів неможливості реалізації процесуальних прав у конкретній справі не може бути безумовною підставою для зупинення провадження.
З урахуванням наведеного, оцінивши всі доводи учасників справи у їх сукупності, суд доходить висновку, що підстави для зупинення провадження, передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, у даному випадку відсутні, а тому клопотання представника відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 2, 12, 13, 43, 60, 62, 212, 251, 253, 258-261, 263 ЦПК України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 3 Конвенції ООН про права дитини, статтею 7 Сімейного кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , про зупинення провадження у цивільній справі № 127/40732/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - відмовити.
Продовжити розгляд цивільної справи по суті.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя: