Справа № 569/18678/21 Головуючий у 1 інстанції: Хаврона О. Й.
Провадження № 22-ц/802/1104/26 Доповідач: Карпук А. К.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення апеляційної скарги без руху
13 липня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,
вивчивши апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 06 вересня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, державного реєстратора Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області Гарбарчук Ірини Анатоліївни, Сереховичівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Свято-Миколаївський Милецький чоловічий монастир Волинської єпархії Української православної церкви, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання вчинити певні дії та скасування рішень державних реєстраторів та записів про речові права,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 06 вересня 2022 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0028, площею 6,6200 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0028.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області скасувати запис у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 725085403:03:000:0028, та запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0028, площею 6,6200 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасовано рішення державного реєстратора Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області Гарбарчук І. А. про реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0028 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2439723307250, номер запису про інше речове право 43624202) за правокористувачем - Свято-Миколаївським Милецьким чоловічим монастирем Волинської єпархії Української православної церкви, код за ЄДРПОУ 21735026 та запис про речове право (право постійного користування за правокористувачем - Свято-Миколаївським Милецьким чоловічим монастирем Волинської єпархії Української православної церкви № 43624202, щодо земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0028 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2439723307250), який міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та припинити таке право із закриттям розділу Державного реєстру прав.
Скасовано рішення державного реєстратора Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області Гарбарчук І. А. про реєстрацію права власності за територіальною громадою в особі Сереховичівської сільської ради на земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0028, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2439723307250, номер запису про право власності 43623634) та скасувати запис про право власності №43623634 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 725085403:03:000:0028 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2439723307250), який міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та припинити таке право власності із закриттям розділу Державного реєстру прав.
Визнано незаконним та скасовано Рішення Сереховичівської сільської ради №9/15 від 13.08.2021 р.
08.07.2026 на адресу Волинського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга особи, яка не брала участі в справі - ОСОБА_1 на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 06 вересня 2022 року.
Згідно із ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Апеляційна скарга подана з порушенням строків, встановлених ст. 354 ЦПК України, оскільки оскаржуване рішення суду постановлене 06.09.2022, повне рішення суду складене 14.09.2022, тому строк на оскарження даного рішення закінчився 14.10.2022. З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 07.07.2026.
Відповідно до ч. 3 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
В апеляційній скарзі особа яка не брала участі в справі ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, в якому заявник вказує, що про ухвалене рішення Старовижівським районним судом дізнався з листа Свято-Миколаївського Милецького чоловічого монастиря Волинської єпархії Української православної церкви від 04.07.2026.
Зазначив, що він є законним землекористувачем земельної ділянки на підставі договору про спільне користування земельною ділянкою, укладеного 02 вересня 2021 року між ним та Свято-Миколаївським Милецьким чоловічим монастирем Волинської єпархії Української православної церкви, до участі в справі залучений не був, у той час як суд вирішив питання щодо його прав і обов`язків.
З доданого до апеляційної скарги копії договору про спільне користування земельною ділянкою вбачається, що він укладений в простій письмовій формі 02 вересня 2021 року.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведених заявником підстав, обставини якого не підтверджено належними доказами.
Зокрема, у долученому листі від 04.07.2026, який скріплений круглою печаткою Свято-Миколаївського Милецького чоловічого монастиря Волинської єпархії Української православної церкви, яким, як стверджує заявник, його повідомлено про ухвалене рішення, відсутні відомості про здійснення реєстрації такого документа та про дату реєстрації в книзі вихідної кореспонденції, у зв`язку з чим такий доказ колегія визнає неналежним.
Крім цього, апеляційний суд враховує, що пропущений строк є значним - понад чотири роки з дня ухвалення оскаржуваного рішення суду від 06 вересня 2022 року, загальний доступ до якого (рішення) забезпечено в Єдиному державному реєстрі судових рішень з 16 вересня 2022 року, та виходить з такого.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень.
У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити у контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти росії», заява № 52854/99).
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» викладено висновок ЄСПЛ про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом із тим питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності.
ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (§ 47 рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України», заява № 19164/04).
У рішенні від 03 квітня 2025 року у справі «Обаранчук проти України» (заява № 41443/16) ЄСПЛ дійшов висновку про те, що національні суди не надали жодних підстав, які б свідчили про наявність обставин суттєвого та переконливого характеру, які б виправдовували поновлення провадження у справі заявниці. Рішення про відкриття провадження за апеляційною скаргою Л. на рішення 2012 року порушило принцип правової визначеності. Відповідно, мало місце порушення пункту 1 статті6 Конвенції.
Отже, встановлення строків звернення до суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності.
Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21 (провадження № К/990/25232/22).
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків на оскарження.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має виходити із того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарження, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом з тим право суду на поновлення строку не є безмежним.
Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги, що підтверджені належними доказами.
Особа, яка не брала участі в справі ОСОБА_1 зазначаючи, що є законним землекористувачем на підставі договору про спільне користування земельною ділянкою, та вважаючи, що суд оскарженим рішенням вирішив питання про його права і обов`язки, не навів в апеляційній скарзі мотивів та не подав доказів на підтвердження існування обставин, які не залежали від його волі та унеможливили або утруднили дізнатись про правовідносини щодо земельної ділянки, якою, як заявник стверджує, він користується з вересня 2021 року, ураховуючи, що спір в цій справі виник у зв`язку із накладенням земельної ділянку на суміжну. Заявник не навів мотивів і не подав доказів того, що не міг дізнатись своєчасно про ухвалене судове рішення в цій справі, яке оприлюднено для відкритого доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень з 16 вересня 2022 року та не зазначив про існування перешкод для своєчасного оскарження судового рішення в апеляційному порядку.
Зважаючи на наведені обставини, суд доходить висновку, що підстави для поновлення процесуального строку на підставі вказаних заявником ОСОБА_1 обставин відсутні.
Оскільки наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Старовижівського районного суду від 06 вересня 2022 року, визнаються неповажними, то заявнику необхідно надати можливість для подання належно вмотивованого клопотання з наведенням інших підстав для поновлення пропущеного строку в строки, зазначені процесуальним законом, зокрема про перешкоди, які унеможливили своєчасно оскаржити рішення суду першої інстанції, яке оприлюднено для відкритого доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень з 16 вересня 2022 року та надати відповідні докази.
Згідно із ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа яка її подала не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 4 статті 357 ЦПК України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статті 358 цього Кодексу.
Ураховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для подання до суду для надання до суду вмотивованої заяви, підтвердженої належними доказами із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Керуючись ст. ст. 185, 356, 357, 358, 366 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Визнати неповажними наведені особою, яка не брала участі в справі - ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 06 вересня 2022 року.
Відмовити в задоволенні клопотання особи, яка не брала участі в справі - ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 06 вересня 2022 року.
Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі в справі - ОСОБА_1 на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 06 вересня 2022 року залишити без руху та надати строк для надання до суду вмотивованої заяви, підтвердженої належними доказами із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання скаржником копії даної ухвали суду.
У випадку невиконання цієї ухвали щодо подання у наданий строк заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку чи у випадку визнання зазначених підстав неповажними - у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя
Судді