УХВАЛА
16 липня 2026 року
м. Київ
справа № 520/10678/24
адміністративне провадження № К/990/31929/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №520/10678/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дар Агро» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
До Верховного Суду 08.07.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №520/10678/24.
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАР АГРО» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29.12.2023 №0[телефон приховано], яким застосовано штрафну санкцію у сумі 1.020 грн, №0[телефон приховано], яким донараховано ПДВ у загальній сумі 30.683.707,50 грн та №0[телефон приховано], яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1.730.757 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАР АГРО» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без задоволення. Справа розглядалася в порядку загального провадження.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дар Агро» задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 по справі № 520/10678/24 скасовано. Прийнято постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАР АГРО» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29.12.2023 № 0[телефон приховано], №0[телефон приховано], №0[телефон приховано].
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 24.10.2024 у справі №160/4504/23, від 27.06.2026 у справі №400/1888/24 та інших.
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції: неправильно визначив предмет доказування у справі; не застосував спеціальні правові наслідки, передбачені пунктом 44.6 статті 44 ПК України; безпідставно визнав достатніми для підтвердження показників податкового обліку документи, які не підтверджують рух, залишки та фактичну наявність товарно-матеріальних цінностей; фактично поклав на контролюючий орган обов`язок доведення негативного факту відсутності товару, тоді як закон покладає на платника податків обов`язок підтвердити задекларовані показники належними первинними документами; неправильно застосував положення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, розглянувши їх ізольовано від вимог статті 44 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Податковим органом не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції, не обґрунтовано позицію по кожному епізоду (податковому повідомленню-рішенню), не доведено, що висновки апеляційного суду суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права в подібних правовідносинах.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції
враховано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 08.07.2025 у справі №640/31479/21, від 06.02.2020 у справі №807/1556/17, від 26.09.2023 у справі №640/19859/21, від 06.07.2023 у справі №380/7418/22, від 09.05.2024 у справі №280/923/23, від 08.09.2019 у справі №802/1069/13-а, від 24.02.2020 у справі №440/4443/18, від 27.04.2022 у справі №420/13197/20, від 27.05.2026 у справі №280/364/25, від 17.08.2023 у справі №380/8798/21, від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 29.05.2020 у справі №826/27811/15, від 16.12.2024 у справі №640/21601/19, від 07.04.2026 у справі №420/28182/24, від 20.09.2024 у справі №320/5770/22, від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.04.2020 у справі №826/15568/16, від 10.04.2020 у справі №808/954/17, від 09.09.2021 у справі №460/2315/19, від 26.09.2023 у справі №120/6732/22, від 17.03.2026 у справі №320/22556/25, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.
Судом зроблено висновки, що позивачем самостійно проведено інвентаризацію і подано відповідні документи разом із запереченнями на акт перевірки, однак контролюючим органом їх безпідставно не враховано. Судом встановлено, що позивач повідомляв відповідача, що офіс компанії у Харкові пошкоджений внаслідок обстрілу (квітень 2022), директор і бухгалтер працюють дистанційно з інших міст, тому посилання на відсутність посадових осіб за юридичною адресою як на підставу неможливості підтвердити наявність ТМЦ суд визнав безпідставним. Судом встановлено, що запит про проведення інвентаризації надіслано в електронний кабінет з технічною помилкою (реквізит отримувача - «null»), а паперовий дублікат надіслано в той же день, а не на третій робочий день, як вимагає п. 42.4 ПК України, тобто належного вручення документа не було. Податковим органом не надіслано документи на нову адресу директора підприємства.
Судом встановлено, що позивач фактично подав первинні документи (листом від 17.10.2023 та із запереченнями від 21.11.2023), однак податковим органом цього не враховано.
Судом апеляційної інстанції щодо зменшення від`ємного значення ПДВ встановлено, що технічна описку в зазначенні звітного місяця у Додатку 2 не вплинула на структуру та безперервність показника рядка 16 (від`ємне значення) власне в декларації за серпень 2023 року. Суд проаналізував п. 200.4 ст. 200 ПК України і зазначив, що самостійно зменшувати/збільшувати від`ємне значення контролюючий орган має право лише тоді, коли перевірка доводить фактичне заниження/завищення показників - сама собою розбіжність щодо періоду виникнення значення в Додатку 2 цього не доводить. Податковим органом прийнято декларацію та додатки без зауважень, що підтверджує формальну коректність поданої звітності. Судом проведено порівняння показників: рядок 21 (від`ємне значення) попередніх періодів повністю узгоджується з рядком 16.1 наступних декларацій - тобто наскрізна безперервність і правильність формування значення підтверджена самими деклараціями, а відповідач цього не спростував.
Скаржником такі висновки не спростовано, не наведено підстав щодо помилковості врахування таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зауважує, що посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано дану підставу касаційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №520/10678/24 повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя І.А. Васильєва