КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а,inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 757/26207/24-ц Головуючий у суді першої інстанції - Головко Ю. Г.
Номер провадження № 22-ц/824/13923/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
У Х В А Л А
про відмову у відкритті апеляційного провадження
16 липня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Яворського М.А. (судді-доповідача), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Головко Ю.Г., у місті Києві, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Донецький ВДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Крамоторськ), про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини та індексацію, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року позов ОСОБА_3 - задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу 23 червня 2026 року засобами електронного зв`язку через систему «Електронний суд» безпосередньо апеляційного суду, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, визначеного ч.1 ст.354 ЦПК України.
Так, апелянт вказує, що повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції отримано ним та його представником лише 26 травня 2026 року у електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» о 18 годині 48 хвилин.
Враховуючи зазначені відомості, а саме той факт, що апелянтом було отримано копію повного тексту оскаржуваного рішення лише 26 травня 2026 року о 18 годині 48 хвилин, останній вважає, що процесуальний строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин й просять його поновити.
Дослідивши матеріали даної цивільної справи, а також подану апеляційну скаргу, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу було подано з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, визначеного ч.1 ст.354 ЦПК України, а тому остання не можу бути прийнята до розгляду й має бути відмовлено у відкритті провадження з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Тлумачення вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями, встановлені державами - членами Ради Європи вимоги, щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).
У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України", заява № 32053/13, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі "Рябих проти Росії", заява № 52854/99).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Дія 97" проти України" від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний правовий висновок виклав Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
ЄСПЛ у справах «Салов проти України», п. 93, «Сутяжник» проти Росії», п. 38 підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Проте, сам лише факт запровадження воєнного стану на всій території України не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного більше ніж на один рік строку на апеляційне оскарження без підтвердження заявником конкретних обставин, які унеможливили вчинення саме ним відповідної процесуальної дії у визначений законом строк в період воєнного стану. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (див. : постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22), ухвали Верховного Суду від 29 червня 2023 року у справі № 760/5152/20 (провадження № 61-7607ск23), від 29 червня 2023 року у справі № 570/5859/18 (провадження № 61-8863ск23).
Суд доходить висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження враховуючи наступні підстави.
З матеріалів справи вбачається, що 09 червня 2025 року було ухвалено оскаржуване рішення (а.с. 235в-237, т.1).
Встановлено, що ОСОБА_1 та його представник приймали активну участь у розгляді справи в суді першої інстанції.
Зокрема, ОСОБА_1 10 червня 2024 року було подано клопотання про надсилання йому процесуальних документів засобами електронного зв`язку через систему «Електронний суд» (а.с. 70-71, т.1); 22 та 24 липня 2024 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подано заяву про ознайомлення із матеріалами справи (а.с. 88-92, т.1).
Відповідно до розписки, що міститься у матеріалах справи представник відповідача була повідомлена про дачу, час та місце розгляду справи, призначеного на 06 вересня 2024 року о 15 годині 30 хвилин (а.с. 102, т.1).
08 серпня 2024 року стороною відповідача було подано відзив на позовну заяву (а.с. 108-164, т.1).
08 серпня 2024 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подано заяву про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_3 (а.с. 165-173, т.1).
У судовому засіданні 06 вересня 2024 року представник відповідача - ОСОБА_4 була присутня, у справі було оголошено перерву (а.с. 174-175, т.1) та відповідно до розписки повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, а саме про те, що наступне судове засідання відбудеться 07 жовтня 2024 року о 12 годині 30 хвилин (а.с. 176, т.1).
У судове засідання 07 жовтня 2024 року учасники справи не з`явилися. Разом з тим, представник відповідача, відповідно до розписки, що міститься у матеріалах справи повідомлена про дату, час та місце наступного судового засідання 14 листопада 2024 року о 10 годині 30 хвилин (а.с. 191, т.1).
Разом з тим, в подальшому представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подано заяву про виклик свідка (а.с. 197-203, т.1) та 13 листопада 2024 року подано заперечення на відповідь на відзив (а.с. 204-213, т.1).
Вбачається, що представник відповідача ОСОБА_4 була присутня в судовому засіданні 14 листопада 2024 року (а.с. 214-215, т.1) та повідомлена про дату, час та місце наступного розгляду справи, призначеного на 20 січня 2025 року о 14 годині 00 хвилин (а.с. 216, т.1).
20 січня 2025 року та 19 лютого 2025 року представником відповідача ОСОБА_4 було подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 224в-225, 226в-227, т.1). 19 лютого 2025 року стороною відповідача подано заяву про виклик свідка (а.с. 227а-227б).
19 лютого 2025 року представник відповідача ОСОБА_4 була присутня в судовому засіданні (а.с. 227в-228) та, відповідно до розписки повідомлена, що розгляд справи призначено на 17 квітня 2025 року о 11 годині 00 хвилин (а.с. 228в, т1).
12 квітня 2025 року представник відповідача ОСОБА_4 подала клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 230а-232а, т.1).
17 квітня 2025 року редставник відповідача ОСОБА_4 була присутня в судовому засіданні (а.с. 232б-233б) та, відповідно до розписки повідомлена, що розгляд справи призначено на 09 червня 2025 року о 09 годині 00 хвилин (а.с. 233в, т1).
У судове засідання, відповідно до протоколу судового засідання від 09 червня 2025 року сторони не з`явилися (а.с. 235б).
Із заявою про ознайомлення із матеріалами справи представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася лише 10 жовтня 2025 року (а.с. 237а-237в).
Тому апеляційний суд критично оцінює наведені апелянтом доводи щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки сторона апелянта була достеменно обізнана про її перебіг, а тому нічого не перешкоджало апелянту своєчасно цікавитися рухом справи та вживати необхідних процесуальних заходів.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що учасники справи мають добросовісно користуватись своїми права та самостійно цікавитись рухом справи в суді. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05 лютого 2004 року).
Наведені апелянтом обставини не можна віднести до об`єктивних та непереборних обставин, які дають підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
З огляду на те, що сторона відповідача брала участь у розгляді справи, була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у якому було ухвалено оскаржуване рішення, мала можливість отримувати інформацію про її перебіг, відсутні підстави вважати, що існували об`єктивні перешкоди для своєчасного подання апеляційної скарги.
Оскільки апелянтом не було зазначено поважних причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року, а зазначені причини не можна вважати такими, що є поважними, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом.
Європейський суд з прав людини зазначає, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно ч. ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки апелянтами, всупереч вимогам статей 77 - 81 ЦПК України, не надано беззаперечних доказів, на підставі чого суд мав би поновити строк, то апеляційну скаргу слід вважати такою, що подана з пропуском строку на апеляційне оскарження без поважних причин та за зазначеною апеляційною скаргою відсутні підстави для відкриття апеляційного провадження.
Керуючись ст. 357, 358 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач : М.А.Яворський
Судді: Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв