УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
20 липня 2026 року
м. Київ
справа №380/15589/22
адміністративне провадження № К/990/31151/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026 у справі №380/15589/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинення дій,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 повернуто заяву ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, заявник) про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №380/5589/22 за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинення дій.
Не погоджуючись із процесуальним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
На адресу Верховного Суду 03.07.2026 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Втім, перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки заявником не усунуто недоліки апеляційної скарги, остання підлягає поверненню відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що в даному випадку для відкриття касаційного провадження існують підстави, визначені частиною другою статті 328 КАС України з посиланням на пункт четвертий частини першої статті 294 КАС України.
Позивач стверджує, що враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, неодноразові Рішення Конституційного Суду України, а також правові висновки Верховного Суду, має місце необгрунтоване втручання в його право на доступ до суду, оскільки особі, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви й отримала доступ до суду та домоглася ухвалення на її користь обов`язкового судового рішення, доводиться додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю.
На переконання скаржника, вимоги підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (далі - №3674-VI) в частині необхідності справляння судового збору під час подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, постановлену за результатами розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення під час виконання судового рішення, є таким, що суперечить частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України.
Також зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми частини 2 статті 132 КАС України, частин 2 статті 3, підпункту 5 та 6 частини 3 статті 4, частини 1 статті 8 Закону №3674-VI, а саме: суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, постановлену за результатами розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, має сплачуватися судовий збір.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України.
Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.
Частинами першою - третьою статті 169 цього Кодексу передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини п`ятої статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Отже, ненадання скаржником документа про сплату судового збору є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а у разі не усунення такого недоліку, така скарга повертаються особі, яка її подала.
Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень у цій справі мають місце такі обставини:
- 20.04.2026 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №380/5589/22 повернуто заявнику через невиконання позивачем вимог ухвали суду та неусунення недоліків заяви, яку залишено без руху з підстав несплати судового збору;
- 01.06.2026 ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору;
- 18.06.2026 ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду відмовлено заявнику у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та продовжено йому строк усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі суду від 01.06.2026;
- 26.06.2026 ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, його апеляційну скаргу на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 про повернення заяви про зміну способу виконання рішення у справі №380/15589/22 повернуто.
Так, підставою для повернення апеляційної скарги стало неусунення позивачем недоліків апеляційної скарги, а саме несплатою судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, якою заяву про зміну способу виконання судового рішення повернуто через відсутність документа про сплату судового збору.
Предметом касаційного оскарження в цьому випадку є ухвала суду апеляційної інстанції, якою апеляційну скаргу повернуто у зв`язку з несплатою судового збору за її подання.
Колегія суддів враховує, що за подання апеляційної скарги на ухвалу справляється судовий збір відповідно до вимог підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI.
Так, підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону передбачено, що за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проте ОСОБА_1 не додав до апеляційної скарги документа про сплату судового збору, що стало підставою для залишення його апеляційної скарги без руху та в подальшому, продовження процесуального строку для усунення відповідного недоліку.
Верховний Суд звертає увагу, що подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема, Великою Палатою Верховного Суду вже вирішувалося питання сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.
Так, у пунктах 5.1, 5.2 постанови від 29.05.2018 у справі № 915/955/15 зазначено, що підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України «Про судовий збір» справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Колегія суддів звертає увагу, що положеннями підпункту 7 пункту 2 та підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI однаково застосований правовий підхід та визначено ставку судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В силу приписів пункту першого частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Оскільки застосування положень Закону №3674-VI у питанні сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу вже вирішено Великою Палатою Верховного Суду, то під час розгляду цієї справи підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, висловлені саме у складі Великої Палати.
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила у господарській справі, однак Закон № 3674-VI в цій частині є універсальним і не розрізняє підходи до вирішення питання сплати судового збору залежно від юрисдикції. Відтак такі висновки повинні бути застосовані і під час вирішення цієї адміністративної справи.
Враховуючи, що скаржником в суді апеляційної інстанції оскаржувалась ухвала суду першої інстанції, якою повернуто заяву про про зміну порядку виконання судового рішення, то судовий збір за подання апеляційної скарги на вказану ухвалу суду повинен сплачуватись у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги у зв`язку зі сплатою ОСОБА_1 судового збору.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи заявника касаційної скарги про необхідність врахування при вирішенні спору щодо справляння судового збору Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини другої статті 3, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 10.03.2026 № 2-р/2026 у справі № 1-5/2025(374/25), оскільки вказаним Рішенням Конституційного Суду України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину другу статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI зі змінами в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору "за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду", постановлені в порядку статей 382, 383 КАС України.
Водночас, звернення ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення зумовлено приписами статті 378 КАС України, до того ж ухвалою суду першої інстанції таку заяву повернуто з процесуальних питань (відповідно до вимог статті 169 КАС України).
Тобто, аргументи ОСОБА_1 щодо відсутністю у нього законодавчого обов`язку сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги є помилковими, оскільки предметом апеляційного оскарження в цій справі є процесуальна ухвала, постановлена Львівським окружним адміністративним судом в порядку статті 169 КАС України стосовно заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення відповідно до статті 378 КАС України, а не статей 382, 383 КАС України, які стосуються встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Верховний Суд також вважає в цьому випадку безпідставними посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 13.05.2024 №6-р(II)/2024 з огляду на те, що таке стосується питання справляння судового збору під час подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Тобто таке рішення не стосується подання заяви про зміну порядку і способу виконання рішення в порядку адміністративного судочинства.
Скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом апеляційної інстанції у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Відповідно до вищевикладеного, керуючись статтями 333, 355, 359 КАС України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026 у справі №380/15589/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобовязання вчиненя дій.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін