Справа №214/2674/26
провадження №2/216/4344/26
УХВАЛА
іменем України
21 липня 2026 року місто Кривий Ріг
Суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Маланюк О.Я., ознайомившись із матеріалами цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Вища рада правосуддя, Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, Державна судова адміністрація України, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Рада суддів України,
про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
До Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області на підставі розпорядження в.о. голови Криворізького районного суду Дніпропетровської області № 33 від 14.07.2026 року надійшли матеріали цивільної справи № 214/2674/26 за вищевказаним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2026 року, зазначену справу передано для розгляду судді Маланюку О.Я.
Дослідивши матеріали цивільної справи та хронологію її передачі між судами, суддя приходить до висновку, що дана справа не може бути прийнята до провадження Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу та підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для визначення підсудності з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є діючим суддею Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу, а всі дев`ять відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - є суддями цього ж суду.
Позовні вимоги безпосередньо пов`язані з професійною діяльністю сторін та внутрішньоколективним конфліктом щодо направлення дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя.
Первинно позовну заяву було подано через підсистему «Електронний суд» 16.03.2026 року до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу. На виконання вимог ч. 1 ст. 26 та ч. 6 ст. 31 ЦПК України, розпорядженням в.о. голови Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 18.03.2026 року № 28-р матеріали справи було направлено до Дніпровського апеляційного суду для визначення підсудності.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31.03.2026 року підсудність даної справи було визначено за Металургійним районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
В подальшому, у зв`язку із задоволенням заяв про самовідвід п`яти суддів Металургійного районного суду міста Кривого Рогу (ухвали від 27.04.2026, 05.05.2026, 06.05.2026, 24.06.2026, 07.07.2026; арк. спр. 80-92) та неможливістю утворення нового складу суду, голова Металургійного районного суду міста Кривого Рогу видала розпорядження № 19 від 07.07.2026 року, яким самостійно передала цивільну справу на розгляд до Криворізького районного суду Дніпропетровської області як «найбільш територіально наближеного» (арк. спр. 95).
Після надходження справи до Криворізького районного суду Дніпропетровської області та проведення автоматизованого розподілу, ухвалою судді від 13.07.2026 року задоволено також і її заяву про самовідвід (арк. спр. 97-98). Наступний автоматизований розподіл визначив головуючою іншу суддю (арк. спр. 99), яка ухвалою від 14.07.2026 року також заявила собі самовідвід з аналогічних підстав (арк. спр. 100-101).
14.07.2026 року, у зв`язку з неможливістю сформувати новий склад суду (арк. спр. 101), в.о. голови Криворізького районного суду Дніпропетровської області видала розпорядження № 33, яким повторно, самостійно, передала справу за територіальним принципом до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу (арк. спр. 102).
Суддя вважає, що такий ланцюжок передачі справи відбувся із порушенням імперативних норм процесуального права, що виключає можливість розгляду справи Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 ЦПК України, підсудність справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесено справу за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої інстанції беззастережно.
Згідно з ч. 6 ст. 31 ЦПК України, справа, розгляд якої за загальними правилами віднесено до підсудності суду, в якому стороною є суддя цього суду, не пізніше наступного дня після її надходження передається на підставі розпорядження голови суду до суду вищої інстанції для визначення підсудності.
Аналіз положень частини 1 статті 26 та частини 6 статті 31 ЦПК України свідчить про те, що норми щодо спеціальної підсудності справ, у яких однією зі сторін є суд або суддя, мають безумовний пріоритет над загальними правилами передачі справ за розпорядженнями голів судів.
Вважаю, що оскільки первинне визначення підсудності вже здійснювалося судом вищої інстанції (ухвала Дніпровського апеляційного суду від 31.03.2026), будь-яка подальша зміна підсудності цієї справи у зв`язку з неможливістю утворення складу суду (тотальний самовідвід суддів) мала відбуватися за тією ж виключною процедурою. Голови чи в.о. голів місцевих судів, за наявності звіту АРСС про неможливість розподілу, не наділені повноваженнями самостійно обирати інший суд за принципом "територіальної наближеності" в обхід імперативних вимог статті 26 ЦПК України. За наявності інституційного блокування розгляду справи в районі, розпорядження керівника суду має бути спрямоване виключно до суду вищої інстанції для легітимного визначення підсудності.
Адміністративний механізм передачі справи «між судами навпростець» за розпорядженнями голів судів № 19 та № 33 на підставі загальної норми п. 2 ч. 1 ст. 31 ЦПК України є нікчемним, оскільки повністю нівелює інституційний контроль вищої судової інстанції, встановлений спеціальною нормою ст. 26 ЦПК України для уникнення будь-яких сумнівів у стороннього спостерігача щодо упередженості чи «суддівської солідарності» в межах одного регіону чи міста.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори про підсудність між судами не допускаються. Справа, передана з іншого суду в порядку, передбаченому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Разом з тим, оскільки в даному випадку передача справи відбулася поза межами правового поля та з порушенням імперативного обов`язку, встановленого ст. 26 ЦПК України, Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу не може прийняти справу до провадження, оскільки не є «судом, встановленим законом».
З метою дотримання принципу недопустимості спорів про підсудність, суддя не повертає матеріали справи до Криворізького чи Металургійного суду, а направляє матеріали безпосередньо до суду вищої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 26, 31, 32, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Матеріали цивільної справи № 214/2674/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про захист честі, гідності та ділової репутації - направити до Дніпровського апеляційного суду для вирішення питання про визначення підсудності в порядку статті 26 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.Я. МАЛАНЮК