Справа №756/13950/25
Категорія 38
2/295/2773/26
УХВАЛА
14.07.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд м.Житомира у складі
Головуючої судді Воробйової Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Ходоровської І.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні
клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за договором позики,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача 979 814,68 грн заборгованості за договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перепелицею Н.Ю. від 05.08.2020, з яких 706 659,00 грн - залишок основної суми заборгованості, 62 830,00 грн - 3% річних, 210 325,68 грн - інфляційні втрати; вирішити питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28.10.2025 відкрито провадження у справі №756/13950/25, розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження та призначене підготовче засідання.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04.12.2025 матеріали цивільної справи №756/13950/25 передані за підсудністю до Богунського районного суду м. Житомира.
Ухвалою суду від 02.03.2026 справу прийнято до провадження, розгляд справи визначено проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
06.07.2026 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що відповідач безперервно з 24.02.2022 перебуває на військовій службі у лавах Збройних Сил України під час дії воєнного стану і на даний момент належить до військовослужбовців особового складу військової частини НОМЕР_1 . Рішенням начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 09.06.2026 відповідачу було видано посвідчення про відрядження №785/636. Відповідно до вказаного документа, майор ОСОБА_1 (головний спеціаліст відділу оцінки ефектів розвідувального управління штабу в/ч НОМЕР_1 ) відряджений до ОКП УСБПС з 09.06.2026 до окремого розпорядження з метою виконання бойових (спеціальних) завдань. Також у клопотанні зазначено, що позовна заява безпідставно пред`явлена до особи з іншим по батькові - « ОСОБА_1 ». Оскільки позивач умисно відмовився усувати процесуальні розбіжності та належним чином направляти примірник позову на дійсну адресу проживання відповідача, реалізація його права на судовий захист є додатково обмеженою. Просить зупинити провадження у цивільній справі №756/13950/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики до закінчення перебування ОСОБА_1 у складі службового відрядження для виконання бойових (спеціальних) завдань у складі Збройних Сил України.
Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, у матеріалах справи міститься заява представника позивача ОСОБА_3 про проведення підготовчого судового засідання без їх участі.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, у клопотанні про зупинення провадження у справі розгляд клопотання просить проводити без його участі.
На підставі положень ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи та розглянути клопотання про зупинення провадження у справі.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши клопотання, матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Основні засади забезпечення національної безпеки і оборони держави визначені Конституцією України.
За змістом положень статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Закон України від 06.12.1991 №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ) встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов`язки громадян України у сфері оборони.
Оборона України - це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту (стаття 1 Закону № 1932-ХІІ).
Оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони (стаття 2 Закону № 1932-ХІІ).
Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що оборона України є комплексною системою заходів і справою українського народу. Однак безпосереднє виконання завдань із збройного захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності держави прямо покладається на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 2 Закону № 389-VIII правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
У разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни (частина перша статті 4 Закону № 1932-ХІІ). Зазначена норма права відповідає положенням пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України.
Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 6 Закону № 389-VIII в указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються: межі території, на якій вводиться воєнний стан, час введення і строк, на який він вводиться; завдання військового командування, військових адміністрацій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 389-VIII військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону № 389-VIII). Подібне визначення міститься в абзаці чотирнадцятому статті 1 Закону № 1932-ХІІ.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій [абзац п`ятий частини першої статті 1 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII)]. Подібне визначення міститься в абзаці тринадцятому статті 1 Закону № 1932-ХІІ.
Генеральний штаб відповідно до покладених на нього завдань в особливий період, крім функцій, визначених у підпунктах 1-150 цього пункту, організовує стратегічне розгортання Збройних Сил та інших складових сил оборони і переведення військових частин на організацію та штати воєнного часу [абзац третій підпункту 152 пункту 4 Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 30.01.2019 №23/2019 (далі - Положення про Генштаб)].
Системний аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що воєнний стан є загальним правовим режимом, що вводиться в Україні та створює юридичні рамки (правову конструкцію) для діяльності всіх державних інститутів, економіки та суспільства в умовах збройної агресії. Такий захід є системним, комплексним і загальнодержавним, який змінює правовий режим функціонування держави в цілому. Натомість переведення на організацію і штати воєнного часу є конкретним військово-організаційним заходом, який є наслідком та складовою частиною введення воєнного стану та оголошення мобілізації. Цей захід стосується внутрішньої структури та чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань з метою приведення їх у максимальну бойову готовність.
Загальновідомим фактом є те, що 24.02.2022 рф розпочала чинити злочин агресії проти України у формі широкомасштабного військового нападу.
У зв`язку із цим Президент України Указом від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (далі - Указ), ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався. Наразі воєнний стан не скасований.
У пункті 2 Указу Президент України постановив: військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Отже, враховуючи зазначені вище акти Президента України, з 24.02.2022 та станом на даний час в Україні (на всій її території) діє воєнний стан. А отже, з настанням особливого періоду вся структура Збройних Сил України та інші військові формування як цілісний організм почали функціонувати в умовах особливого періоду та були переведені на організацію і штати воєнного часу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові від 12.11.2025 у справі №754/947/22 Велика Палата Верховного Суду зазначає таке. Указом Президента України введено воєнний стан на всій території України. Цим же Указом на військове командування усіх рівнів покладено обов`язок здійснювати заходи, необхідні для забезпечення оборони України. Профільне законодавство, зокрема Закон № 3543-XII та Закон № 1932-ХІІ, хоч і не використовує термін «переведення на воєнний стан», натомість оперує поняттям «переведення на організацію і штати воєнного часу». Така трансформація військових формувань є одним із ключових заходів, що вживаються у випадку введення в державі воєнного стану та загальної мобілізації. З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.Водночас приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, -військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм. Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке. Системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 та статті 254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження / збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції.
У зазначений постанові від 12.11.2025 у справі №754/947/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:
1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;
2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;
3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
Із копії посвідчення про відрядження №636 від 09.06.2026, яке видане військовою частиною НОМЕР_1 , вбачається, що майор ОСОБА_1 , головний спеціаліст відділу оцінки ефектів розвідувального управління штабу військової частини НОМЕР_1 , відряджений до ОКП УСБпС з 09.06.2026 до окремого розпорядження з метою виконання бойових (спеціальних) завдань. Підстава розпорядження: рішенням начальника штабу - заступника командувача УСБпС ЗСУ від 04.06.2026 №УСБпС/578.
Таким чином, оскільки з 24.02.2022 в Україні запроваджено воєнний стан, а із наданих відповідачем доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , суд, відповідно п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, зобов`язаний зупинити провадження в справі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Щодо зауваження відповідача ОСОБА_1 про те, що у позові не правильно зазначено його по батькові, суд зазначає, що позов пред`явлено до ОСОБА_1 , однак в ухвалі суду від 02.03.2026 допущено описку та не правильно вказане по батькові відповідача « ОСОБА_4 » замість правильного « ОСОБА_5 », тому судом буде вирішене питання про виправлення такої описки.
Щодо повідомлення відповідача ОСОБА_1 про те, що копія позовної заяви з доданими документами на його адресу не направлялась, суд зазначає, що позовна заява та всі додані до неї документів, а також інші наявні матеріали справи, відскановані, приєднані до Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та доставлені до електронного кабінету відповідача.
Керуючись статтями 1-12, 251, 253, 260-261, 352-355 ЦПК України, суд,-
у х в а л и в :
Клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі - задовольнити.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - зупинити до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т.А. Воробйова