Броварський міськрайонний суд Київської області
Справа № 361/8605/26
Провадження № 2/361/4278/26
23.07.2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2026 року місто Бровари Київської області
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Савчак С.П. розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Броварського міськрайонного суду Київської області Савчака Сергія Петровича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів
ВСТАНОВИВ:
16.07.2026 року внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями Броварського міськрайонного суду Київської області судді Савчаку С.П. надійшла на розгляд позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів.
17.07.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відвід судді Савчака С.П. Ухвалою судді Савчака С.П. від 20.07.2026 року відмовлено в задоволенні заяви про відвід судді Савчака С.П. та передано розгляд заяви про відвід іншому судді. Ухвалою від 20.07.2026 року суддею Писанець Н.В. відмовлено в задоволенні заяви про відвід судді Савчака С.П.
22.07.2027 року від ОСОБА_1 надішла повторна заява про відвід судді Савчака С.П. з додатковими поясненнями щодо заявленого повторно відводу за вх. 38051, 38018 від 22.07.2026 року.
Вказаний повторний відвід обґрунтований тим, що у справі № 361/13942/25 від 15.04.2025 року суддя Савчак С.П. фактично розглянув питання аліментів та зазначив «суд не приймає рішення щодо стягнення аліментів з відповідачки на користь позивача на утримання дітей, оскільки діти фактично не перебувають у позивача та він не несе відповідних витрат на їх утримання».
Зазначена обставина свідчить про те, що суддя Савчак С.П. вже висловив правову позицію щодо обставин, які мають істотне значення для розгляду справи № 361/8605/26, а саме щодо фактичного перебування дітей та несення витрат на їх утримання.
При цьому, первісні вимоги у справі № 361/13942/25 не містили вимоги про стягнення аліментів, що підтверджується ухвалою про відкриття провадження від 15.12.2025 року.
За додатковими поясненнями до заяви про відвід ОСОБА_1 зазначає, про те, що їй невідомо, що позовні вимоги збільшувалися, доповнювалися або змінювалися таким чином, щоб справа стала такою, що передбачає розгляд питання щодо аліментів. Про такі зміни її жодним чином не повідомляли ні особисто, ні через представника.
Дослідивши заяву про відвід суддя встановив.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
- він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
- він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
- він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
- було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
- є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя Савчак С.П. дійсно розглядав справу № 361/13942/25 за позовом Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 про відібрання дітей. Рішенням від 15.04.2026 року позов було задоволено та відібрано у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення її батьківських прав.
Дійсно в мотивувальній частині рішення суд зазначив «Одночасно, суд не приймає рішення щодо стягнення аліментів з відповідачки на користь позивача на утримання дітей, оскільки діти фактично не перебувають у позивача та він не несе відповідних витрат на їх утримання».
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.
У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.
Норма ч. 4 ст. 170 СК України передбачає обов`язок суду при задоволенні позову про відібрання дитини/дітей вирішити питання про стягнення аліментів. Зазначений обов`язок суду не залежить від заявлення чи не заявлення відповідних вимог позивачем.
Саме у зв`язку з вимогами ч. 2 ст. 170 СК України суд вирішив питання щодо стягнення аліментів без наявності відповідної вимоги Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Суддя Савчак С.П. не вбачає в поданій заяві про його відвід обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. ОСОБА_1 незгодна саме з процесуальними рішеннями судді в іншій справі, яка хоча і стосується безпосередньо її. Отже, відвід на думку суду є необґрунтованим та заява про відвід судді є такою, що не підлягає задоволенню суддею Савчаком С.П.
Разом з тим, головуючий у справі суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Савчак С.П. вважає за необхідне заявити самовідвід.
У контексті статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
У національному законодавстві відсутні будь-які роз`яснення щодо визначення критеріїв чи обставин, які би могли враховуватися судом при надані оцінки фактам щодо неупередженості, а саме які складові елементи повинні містити обставини, щоб можна було прийти до висновку в неупередженості суду.
У розумінні статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до положень статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про міжнародні договори» міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (ратифікована Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
З огляду на основні засади і практику Європейського суду з прав людини, неупередженість (безсторонність) суду, відповідно до пункту 1 статті 6 вказаної вище Конвенції, повинна визначатися за критеріями суб`єктивними, при яких беруться до уваги особисті переконання і поведінка судді та об`єктивними, які визначаються, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Щодо об`єктивної неупередженості, Європейський суд з прав людини у справі «Фей проти Австрії» вказав, що така полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від
03 травня 2007 року та від 24 лютого 1993 року по справі «Фей проти Австрії» судом вказано, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.
Згідно з пунктом 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме: вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає - або може сприйматися як таке, що впливає - на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони в будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін по конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко і Мартенко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.
Окрім того, відповідно до положень пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Микаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ`єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
Одним з елементів довіри суспільства, в тому числі й учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об`єктивного рішення суду.
У ОСОБА_1 склалося стійке переконання про відсутність неупередженості в діях, рішеннях судді Савчака С.П., що підтверджується її повторною завою про відвід судді. Переконання ОСОБА_1 ґрунтується на негативному для неї результаті рішенні постановленого під головуванням судді Савчака С.П. у справі про відібрання в неї дітей без позбавлення батьківських прав.
У ОСОБА_1 сформована стійка думка, що суддя допускав порушення її прав, порядку ведення процесу та тому, не може бути неупередженим щодо неї при розгляді цієї справи. При цьому, рішення у справі про відібрання дітей не набрало законної сили та перебуває в Київському апеляційному суді за поданою апеляційною скаргою представника ОСОБА_1
Наведені обставини свідчать про неможливість розгляду справи в такому складі суду, мотиви заявлення самовідводу мають об`єктивне підґрунтя та відповідають статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практиці Європейського суду з прав людини, положенням статті 36 ЦПК України та статті 15 Кодексу суддівської етики.
Зважаючи на наведене, з метою недопущення сумнівів щодо неупередженості або об`єктивності судді при розгляді даної справи, суд дійшов висновку про самовідвід.
На підставі викладеного, керуючись ст. 36-40, 76-83, 95, 258-261, 351-355 ЦПК України суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Савчака Сергія Петровича у справі № 361/8605/26 відмовити.
Заявити самовідвід судді Савчаку Сергію Петровичу у справі № 361/8605/26.
Відвести суддю Савчака Сергія Петровича від розгляду цивільної справи № 361/8605/26.
Передати справу № 361/8605/26 (провадження 2/361/4278/26) до канцелярії Броварського міськрайонного суду Київської області для проведення авторозподілу, відповідно до вимог частини третьої статті 14 та статті 33 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Ухвала складена та підписана 23 липня 2026 року.
Суддя С.П. Савчак