ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" липня 2026 р. Справа№ 922/1647/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
представників сторін:
від позивача: Старостіна О.Ю.
від відповідача: Іващенко І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальмєра»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2026
у справі № 922/1647/26 (суддя Чинчин О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальмєра»
до Акціонерного товариство «Банк Кредит Дніпро»
про визнання мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням за договорами кредиту
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст ухвали господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальмєра» до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про визнання мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням за договорами кредиту разом з поданими до неї документами повернуто заявникові. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальмєра» про забезпечення позову з поданими до неї документами повернуто заявникові.
Ухвала cуду першої інстанції обґрунтована тим, що при зверненні до суду з даним позовом було порушено правила об`єднання позовних вимог, оскільки підставами виникнення спірних правовідносин сторін є господарські договори, кожен із яких, незважаючи на однаковий суб`єктний склад й правову природу, породжує різні взаємні права та обов`язки, які хоч і є подібними, але стосуються окремих предметів, врегульованих сторонами окремими договорами, тому суд дійшов висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог не лише суперечить приписам ст. 173 ГПК України, але й значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, оскільки подані в обґрунтування позовних вимог та ті, що мають бути ще витребувані докази, в тому числі ті, на які посилається в позовній заяві позивач, є окремими за вказаними договорами відповідно до вимог чинного законодавства України й умов правочинів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем було порушено правила об`єднання позовних вимог, тому відповідно до п.2 ч.5 ст.174 ГПК України позовна заява підлягає поверненню заявнику.
Крім того, суд зазначив, що позивач жодним чином не позбавлений права звернутись до суду з вимогами про визнання мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням за договорами кредиту з окремими позовами, які у встановленому порядку мають бути розглянуті компетентним судом.
Також, у зв`язку з поверненням позовної заяви позивача, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальмєра» про забезпечення позову у даній справі також повернуто заявнику.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пальмєра» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом норм процесуального права та не застосовано норми ст. 173 ГПК України.
Апелянт зазначає, що коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними, або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені ч.ч.4, 5 ст. 173 ГПК України, відсутні підстави для повернення позовної заяви.
Скаржник також звертає увагу, що позовні вимоги позивача є однорідними, оскільки вони виникли із аналогічних підстав, водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав, і законних інтересів та направлені до одного відповідача, а також пов`язані між собою доказовою базою.
Крім того, апелянт зауважує, що ч.5 ст. 174 ГПК України, якою визначено підстави повернення позовної заяви позивачеві, не передбачено повернення позовної заяви з таких мотивів, що об`єднання позовних вимог утруднює вирішення спору, як це було зазначено судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.
Також апелянт зазначає, що посилання в оскаржуванній ухвалі судом, як на недолік позовної заяви, на великий обсяг доданих до позовної заяви доказів на підтвердження позовних вимог та підстав їх виникнення, не є свідченням порушення/дотримання правил об`єднання/роз`єдання позовних вимог, а тому не має вирішального значення у застосуванні положень частин 1, 6 ст. 173 та п.2 ч.5 ст.174 ГПК України.
Скаржник також звертає увагу, що об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використовувати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, відповідач 26.06.2026 надав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі № 922/1647/26 - без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що оскільки підставами виникнення спірних правовідносин сторін є кредитні договори, кожен з яких, незважаючи на однаковий суб`єктний склад й правову природу, породжує різні взаємні права та обов`язки, та наразі за якими існують різні обставини спору, враховуючи підхід застосування мораторію за ознаками, визначеними п.23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення», на думку відповідача, суд першої інстанції постановлючи оскаржувану ухвалу дійшов мотивованого висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог суперечить приписам ст. 173 ГПК України.
Також відповідач звертає увагу, що сам позивач у справі при зверненні до банку у січні 206 року та березні 2026 року подавав банку для розгляду питання застосування мораторію окремі три заяви щодо кожного грошового зобов`язання за окремими трьома кредитними договорами із додаванням окремого пакету документів. У межах кожного окремого зобов`язання банком приймалися відповідні рішення, про які окремими трьома листами було проінформовано позичальника (копії рішень та листів банку самим позивачем додано до позову).
Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що твердження банку (викладене у відзиві) стосовно того, що в межах кожного окремого зобов`язання банком приймалися відповідні рішення, про які окремими трьома листами було поінформовано позичальника - не відповідає дійсності. За заявами поданими підприємством у березні 2026 року банк рішень неприймав, та окремими листами їх не направляв. Банк направив один лист від 08.05.2026 року де дав відповідь одразу щодо трьох заяв (поданих підприємством у березні 2026 р.).
Також позивач наголошує, що при вирішенні спору підлягають встановленню лише обставини щодо наявності правових підстав для визнання мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язаннями за трьома кредитними договорами. Обставини ці є ідентичними щодо усіх трьох договорів. Так само, є ідентичними критерії, відповідність яким дає можливість звертатися із заявами про застосування мораторію. Крім того, ідентичними є і докази, якими ці заяви (березневі) були обґрунтовані.
Позивач також зауважує, що, навіть у випадку, якщо суд дійшов обґрунтованого висновку про порушення правил об`єднання позовних вимог, суд мав право роз`єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 ГПК України, водночас, залишаючи позов без розгляду з мотивів наведених в оскаржуваній ухвалі, суд допустив порушення норм процесуального права.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальмєра» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі №922/1647/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г. (суддя-доповідач), суддів: Сулім В.В., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальмєра» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі №922/1647/26 за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
02.07.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальмєра» про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальмєра» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі №922/1647/26 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026, у зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М. у відпустці, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальмєра» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі №922/1647/26, передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г. (суддя-доповідач), суддів: Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальмєра» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі №922/1647/26 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г. (суддя-доповідач), суддів: Сулім В.В., Коротун О.М. та призначено на 29.07.2026.
Позиції учасників справи
Представниця позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 29.07.2026 підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання прийняття.
Представниця відповідача у судовому засіданні 29.07.2026 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення а ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 залишити без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пальмєра" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (відповідач), в якій просило суд:
- визнати мораторій на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням включаючи основну суму кредиту, проценти, комісії та інші платежі за договорами кредиту № 011123-КЛН від 01.11.2023, № 210824-КЛН/2 від 21.08.2024 та №280225-КЛВ від 28.02.2025, укладеними між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро", код ЄДРПОУ 14352406 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пальмєра", код ЄДРПОУ 34172614, застосованим Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро", код ЄДРПОУ 14352406 до Товариством з обмеженою відповідальністю "Пальмєра", код ЄДРПОУ 34172614;
- починаючи із 12.03.2026, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-IX, та протягом одного року з дня його припинення або скасування зобов`язати Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро", код ЄДРПОУ 14352406: звільнити позичальника Товариство з обмеженою відповідальністю "Пальмєра", код ЄДРПОУ 34172614 від обов`язку сплати грошового зобов`язання включаючи основну суму кредиту, проценти, комісії та інші платежі за договорами кредиту № 011123-КЛН від 01.11.2023, № 210824-КЛН/2 від 21.08.2024 та №280225-КЛВ від 28.02.2025, укладеними із Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро", код ЄДРПОУ 14352406;
- не вчиняти будь-яких дій щодо примусового звернення стягнення на предмети застави, що забезпечують виконання зобов`язань за договорами кредиту № 011123-КЛН від 01.11.2023, № 210824-КЛН/2 від 21.08.2024, № 280225-КЛВ від 28.02.2025, укладеними між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро", код ЄДРПОУ 14352406 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пальмєра", код ЄДРПОУ 34172614 та щодо примусового стягнення заборгованості за договорами кредиту № 011123-КЛН від 01.11.2023, №210824-КЛН/2 від 21.08.2024, № 280225-КЛВ від 28.02.2025, укладеними між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро", код ЄДРПОУ 14352406 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пальмєра", код ЄДРПОУ 34172614, із Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальмєра", код ЄДРПОУ 34172614 та осіб, які є поручителями, майновими поручителями виконання зобов`язань за вказаними договорами кредиту;
- зупинити нарахування грошового зобов`язання включаючи основну суму кредиту, проценти, комісії та інші платежі за договорами кредиту № 011123-КЛН від 01.11.2023, № 210824-КЛН/2 від 21.08.2024, № 280225-КЛВ від 28.02.2025, укладеними між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро", код ЄДРПОУ 14352406 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пальмєра", код ЄДРПОУ 34172614.
Підставою звернення позивача до суду є застосування до правовідносин між ним та АТ «Банк Кредит Дніпро» положень Закону України 4340-IX «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану» (далі - Закон України 4340-IX).
Правовідносини, про які йде мова виникли між ТОВ «Пальмєра» та АТ «Банк Кредит Дніпро» на підставі укладених кредитних договорів № 011123-КЛН від 01.11.2023, № 210824-КЛН/2 від 21.08.2024 та № 280225-КЛВ від 28.02.2025.
Звертаючись із позовною заявою позивач зазначив, що правовідносини за цими кредитними договорами є ідентичними, мають однакову правову природу та до них підлягають застосуванню положення Закону України 4340-IX, договори укладені між одними і тими ж сторонами. Також позивач посилався на те, що позовні вимоги по`язані між собою доказами, що є однаковими для кожної із заяв про застосування мораторію, та було обрано один і той самий спосіб захисту.
Також 14.05.2026 позивачем подано заяву про забезпечення позову (вх.№11651), в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо: нарахування грошового зобов`язання включаючи основну суму кредиту, проценти, комісії та інші платежі за договорами кредиту №011123- КЛН від 01.11.2023, № 210824-КЛН/2 від 21.08.2024, № 280225-КЛВ від 28.02.2025, укладеними між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро", код ЄДРПОУ 14352406 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пальмєра", код ЄДРПОУ 34172614; вчинення будь-яких дій щодо примусового звернення стягнення на предмети застави, що забезпечують виконання зобов`язань за договорами кредиту № 011123-КЛН від 01.11.2023, №210824-КЛН/2 від 21.08.2024, №280225-КЛВ від 28.02.2025, укладеними між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро", код ЄДРПОУ 14352406 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пальмєра", код ЄДРПОУ 34172614 та щодо примусового стягнення заборгованості за договорами кредиту №011123-КЛН від 01.11.2023, № 210824-КЛН/2 від 21.08.2024, № 280225-КЛВ від 28.02.2025, укладеними між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро", код ЄДРПОУ 14352406 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пальмєра", код ЄДРПОУ 34172614, із Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальмєра", код ЄДРПОУ 34172614 та осіб, які є поручителями, майновими поручителями виконання зобов`язань за вказаними договорами кредиту - до вирішення цієї справи про визнання мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням за договорами кредиту застосованим та набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.05.2026 року передано матеріали позовної заяви №922/1647/26 за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальмєра» до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про визнання мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням за договорами кредиту разом з поданими до неї документами повернуто заявникові. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальмєра» про забезпечення позову з поданими до неї документами повернуто заявникові.
Ухвала cуду першої інстанції обґрунтована тим, що при зверненні до суду з даним позовом було порушено правила об`єднання позовних вимог, оскільки підставами виникнення спірних правовідносин сторін є господарські договори, кожен із яких, незважаючи на однаковий суб`єктний склад й правову природу, породжує різні взаємні права та обов`язки, які хоч і є подібними, але стосуються окремих предметів, врегульованих сторонами окремими договорами, тому суд дійшов висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог не лише суперечить приписам ст. 173 ГПК України, але й значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, оскільки подані в обґрунтування позовних вимог та ті, що мають бути ще витребувані докази, в тому числі ті, на які посилається в позовній заяві позивач, є окремими за вказаними договорами відповідно до вимог чинного законодавства України й умов правочинів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем було порушено правила об`єднання позовних вимог, тому відповідно до п.2 ч.5 ст.174 ГПК України позовна заява підлягає поверненню заявнику.
Також, у зв`язку з поверненням позовної заяви позивача, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальмєра» про забезпечення позову у даній справі також повернуто заявнику.
Проте, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Позивач, звертаючись з апеляційною скаргою, вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про повернення позовної заяви без розгляду, на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, з посиланням на те, що ним порушено правила об`єднання позовних вимог, передбачені положеннями ст. 173 ГПК України.
Так, статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Частиною 1 статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога позивача, як заінтересованої особи та зміст порушеного права і характер правопорушення, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
При цьому, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
У цьому висновку колегія суддів звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, неодноразово викладеної в постановах від 24.04.2023 у cправі № 916/1522/22, від 04.04.2023 у cправі № 911/1757/21, від 30.03.2023 у справі № 910/4501/22, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22, від 20.01.2025 у справі №910/10759/24, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції повертаючи без розгляду позовну заяву позивача зазначив, що заявлені позовні вимоги не пов`язані між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами, а саме:
- підстави виникнення вимог позивача різні - кредитний договір №011123-КЛН від 01.11.2023, кредитний договір № 210824-КЛН/2 від 21.08.2024, кредитний договір №280225-КЛВ від 28.02.2025, в забезпечення виконання кожного з них укладено дев`ять договорів застави та договір поруки;
- обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача на підставі кредитного договору №011123-КЛН від 01.11.2023, кредитного договору № 210824-КЛН/2 від 21.08.2024, кредитного договору №280225-КЛВ від 28.02.2025, в забезпечення виконання кожного з них укладено дев`ять договорів застави та договір поруки, не підтверджуються тими ж самими доказами, що й обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача на підставі кожного з трьох основних правочинів.
Крім того, суд зазначив, що заявлені позовні вимоги не пов`язані між собою та не є основними та похідними позовними вимогами відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.
Суд першої інстанції зазначив, що при вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо наявності правових підстав для визнання мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язаннями за трьома кредитними договорами окремо, щодо примусового звернення стягнення на предмети застави на підставі дев`яти договорів застави та примусового стягнення заборгованості за договорами кредиту й договорами поруки окремо.
Таким чином, оскільки підставами виникнення спірних правовідносин сторін є господарські договори, кожен із яких, незважаючи на однаковий суб`єктний склад й правову природу, породжує різні взаємні права та обов`язки, які хоч і є подібними, але стосуються окремих предметів, врегульованих сторонами окремими договорами, суд першої інстанції дійшов висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог не лише суперечить приписам ст. 173 ГПК України, але й значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, оскільки подані в обґрунтування позовних вимог та ті, що мають бути ще витребувані докази, в тому числі ті, на які посилається в позовній заяві позивач, є окремими по вказаним договорам відповідно до вимог чинного законодавства України й умов правочинів.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки підставою, відповідно до якої позивач звертається до суду є застосування до правовідносин між ним та АТ «Банк Кредит Дніпро» положень Закону України 4340-IX «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану» (далі - Закон України 4340-IX).
Правовідносини, про які йде мова виникли між ТОВ «Пальмєра» та АТ Банк Кредит Дніпро» на підставі укладених кредитних договорів №011123-КЛН від 01.11.2023, № 210824-КЛН/2 від 21.08.2024 та № 280225-КЛВ від 28.02.2025.
Колегія суддів зауважує, що при вирішенні спору підлягають встановленню лише обставини щодо наявності правових підстав для визнання мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язаннями за трьома кредитними договорами.
Тобто, дослідженню у даній справі підлягають не окремі пункти, положення періоди/дати, індивідуальні умови щодо змісту грошових зобов`язань, строку, забезпечення і тд., а саме умови застосування мораторію.
Вказані кредитні договори мають аналогічний зміст (однаковими є приписи та пункти договорів) вони регулюють одні і ті ж самі взаємовідносини (мають однакову правову природу, цільове призначення кредиту), укладені між одними і тими ж сторонами.
Відмінність між договорами полягає лише у сумах наданого кредиту та у датах їх укладення. Проте умови, пункти (зміст) договорів є однаковими.
Звертаючись із позовною заявою позивач виходив з того, що правовідносини за цими кредитними договорами є ідентичними, мають однакову правову природу та до них підлягають застосуванню положення Закону України 4340-IX.
Також, позивач в обґрунтування застосування до даних правовідносин приписів положень Закону України 4340-IX посилався на одні і ті ж фактичні обставини.
Зазначене безпосередньо вбачається із самих заяв про застосування мораторію від 12.03.2026 (незважаючи на те, що кожна подана у розріз певного кредитного договору).
Крім того, доказова база за позовними вимогами є спорідненою, зокрема, разом зі своїми заявами про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням за договором кредиту від 12.03.2026. ТОВ «Пальмєра» подавало одні й ті ж документи.
Колегія суддів звертає увагу на висновок Верховного Суду у постанові від 12.09.2023 у справі № 904/1513/22 відповідно до якого було зазначено, що обсяг доданих до позовної заяви доказів на підтвердження позовних вимог та підстав їх виникнення не є свідченням порушення/дотримання правил об`єднання/роз`єднання позовних вимог, тому не має вирішального значення у застосуванні положень частин першої, шостої статті 173 та пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України. Тому великий обсяг доданих до позовної заяви доказів на підтвердження позовних вимог та підстав їх виникнення не є свідченням порушення правил об`єднання позовних вимог.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 904/8655/17.
Отже, позовні вимоги позивача пов`язані між собою доказами, що є однаковими для кожної із заяв про застосування мораторію.
Крім того, позовні вимоги заявлені до одного й того самого відповідача. Також слід звернути увагу, що, якщо розглядати питання застосування мораторію до трьох кредитних договорів, то позивачем було обрано один і той самий спосіб захисту.
З вищевикладеного вбачається, що позовні вимоги позивача є однорідними, оскільки вони виникли із аналогічних підстав, водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав та законних інтересів, і направлені до одного відповідача. Крім того, позовні вимоги позивача пов`язані між собою доказовою базою.
А тому неправильно вважати, у даному випадку, що у позовній заяві об`єднано вимоги, які виникли з договорів, кожен із яких, породжує різні взаємні права та обов`язки, які хоч і є подібними, але стосуються окремих предметів, врегульованих сторонами окремими договорами, що є порушенням положень процесуального законодавства про пов`язаність вимог.
Таким чином, суд першої інстанції безпідставно відхилив аргументи позивача про пов`язаність позовних вимог підставою виникнення та поданими доказами та вказав на те, що сумісний розгляд об`єднаних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, що може зашкодити як досягненню завдань господарського судочинства так і суперечитиме інтересам правосуддя в цілому.
Вказуючи на непов`язаність позовних вимог та повертаючи позов судом першої інстанції не зазначено, яким чином об`єднання таких вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, зважаючи, що сторонами договорів є одні й ті самі суб`єкти, обставини і докази є ідентичними щодо усіх трьох договорів, а позов обґрунтовано загальними обставинами щодо існування правових підстав для визнання мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язаннями за трьома кредитними договорами.
Отже, об`єднання позивачем в одному позові вимоги про визнання мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язаннями за трьома кредитними договорами, на переконання суду апеляційної інстанції, сприятиме можливості досягти процесуальної економії, ефективнішому використанню процесуальних засобів для відновлення порушеного права, а також запобіганню можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Водночас, за змістом частини 1 статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги; (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Разом з цим, частиною 6 статті 173 ГПК України регламентовано, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.
За спеціальним правилом, викладеним у пункті 2 частини 5 статті 174 ГПК України, суддя повертає заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Водночас, аналіз пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України, у системному співвідношенні з приписами частини 6 статті 173 цього Кодексу, свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини 6 статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.
Отже, наявність підстав для роз`єднання позовних вимог за правилами частини 6 статті 173 ГПК України та розгляду кожної з вимог окремо унеможливлює повернення судом позовної заяви незалежно від того, чи суд застосував надані йому повноваження.
Водночас, підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини 5 статті 174 ГПК України є встановлення господарським судом обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, наведених саме в частинах 4, 5 статті 173 ГПК України.
Тобто, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах 4, 5 статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.
Подібні висновки містять постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 902/434/19 та від 02.12.2020 у справі № 908/420/20, від 12.09.2023 у cправі № 904/1513/22, від 20.01.2025 у справі №910/10759/24.
У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2023 у cправі № 910/21280/21 зауважено, що позовна заява підлягає залишенню судом без розгляду лише за тих виявлених судом після відкриття провадження у справі порушень правил об`єднання позовних вимог, що передбачені нормами частин 4 та 5 статті 173 ГПК України. В інших випадках порушення правил об`єднання позовних вимог, виявлених та встановлених судом у підготовчому провадженні, суддя за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи приймає рішення про роз`єднання позовних вимог.
Вказаного не було враховано судом першої інстанції та безпідставно повернуто позовну заяву позивачу, в якій фактично об`єднано вимоги за однотипними договорами, з однаковим суб`єктним складом та загальним обґрунтуванням щодо визнання мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язаннями за трьома кредитними договорами.
З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає помилковим висновок судів першої про повернення без розгляду позовної заяви з підстав порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог і водночас погоджується з доводами скаржника про ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення без урахування усталених правових висновків щодо застосування норм статей 173, 174 ГПК України, а тому наявні підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 та прийняття нового рішення про направлення матеріалів справи №922/1647/26 до суду першої інстанції для вирішення питання прийняття.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно з частиною 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, ухвала Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі №922/1647/26 підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання прийняття.
Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу судом першої інстанції за результатами вирішення спору по суті.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 271, п.6 ч.1 ст.275, 281-283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальмєра» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі № 922/1647/26 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі № 922/1647/26 скасувати.
3. Матеріали справи №922/1647/26 направити до суду першої інстанції для вирішення питання прийняття.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена на підписана 29.07.2026.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун