ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня [телефон приховано], тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
(додаткове)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року м. Харків Справа № 922/1612/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву представника позивача адвоката Шведа Владислава Сергійовича про ухвалення додаткового рішення (вх.№18056 від 23.07.2026) по справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Сорокіна Сергія Тимофійовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
до Фізичної особи-підприємця Вовчанчин Тетяни Ярославівни (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 )
про стягнення 134 693,79 грн.
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Господарського суду Харківської області знаходилася справа № 922/1612/26 за позовом Фізичної особи-підприємця Сорокіна Сергія Тимофійовича (позивач) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Вовчанчин Тетяни Ярославівни (відповідач) заборгованості за договором суборенди нежитлових приміщень №АА/С-12 від 01.03.2025 у розмірі 134 693,79 грн. Також у позовній заяві позивач просив судові витрати покласти на відповідача та вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.07.2026 у справі № 922/1612/26 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Сорокіна Сергія Тимофійовича задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Вовчанчин Тетяни Ярославівни на користь Фізичної особи-підприємця Сорокіна Сергія Тимофійовича 130 693,79 грн. з яких: заборгованість за суборендною платою у сумі 53 096,77 грн; заборгованість за комунальними послугами (динамічна частина оренди) у сумі 45 960,33 грн; пеня (у виді подвійної ставки НБУ) у сумі 9 764,83 грн; неустойка (0,5% від щомісячної суми суборенди за кожен день прострочення) у сумі 19 200,00 грн; інфляційні втрати у сумі 2 672,63 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 328,00 грн. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості з послуг генерального прибирання у розмірі 4000,00 грн. - відмовлено.
23.07.2026 до Господарського суду Харківської області надійшла заява представника позивача адвоката Шведа Владислава Сергійовича про ухвалення додаткового рішення (вх.№18056 від 23.07.2026), згідно якої заявник просить суд ухвалити додаткове рішення та стягнути з Фізичної особи-підприємця Вовчанчин Тетяни Ярославівни на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 60 000,00 грн.
Ухвалою суду від 24 липня 2026 року прийнято до розгляду заяву представника Фізичної особи-підприємця Сорокіна Сергія Тимофійовича адвоката Шведа Владислава Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/1612/26, розгляд заяви постановлено здійснювати без виклику представників сторін протягом 10 днів з моменту надходження заяви до суду, запропоновано відповідачу надати суду відповідь на заяву позивача, копію якої надіслати позивачу, докази надсилання надати суду.
Копію ухвали Господарського суду Харківської області від 24.07.2026 про прийняти до розгляду заяви представника Фізичної особи-підприємця Сорокіна Сергія Тимофійовича адвоката Шведа Владислава Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/1612/26 було направлено відповідачу у її Електронний кабінет.
До матеріалів справи додано довідку про отримання відповідачем ухвали в електронному вигляді 24.07.26 о 18:04 годині.
На час ухвалення додаткового рішення заяв або клопотань від відповідача не надходило. Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, зазначених представником позивача в позовній заяві в розмірі 60 000 грн, відповідач виклав свою позицію у відзиві на позовну заяву (вх.№13275/26 від 02.06.2026) та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№ 14173/26 від 11.06.2026). Відповідач категорично заперечує проти стягнення зазначених витрат у будь-якому розмірі, вважає їх очевидно завищеними, неспівмірними із предметом спору, ціною позову та обсягом складених документів, а також такими, що суперечать критеріям розумності та справедливості.
Розглянувши матеріали заяви та матеріали справи, суд зазначає наступне.
Положеннями ст.59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, при здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Гонорар адвоката може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначено, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (Закон № 5076-VI). Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво позивача у даній справі здійснювалось адвокатом Шведом Владиславом Сергійовичем на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АА №1706024 від 29 квітня 2026 року, виданого Адвокатським бюро "Антона Потерайла" на підставі договору про надання правничої допомоги № 114 від 29.04.2026.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу представник позивача разом з позовною заявою надав копію додаткової угоди №1 від 04.05.2026 року до договору про надання правничої допомоги №114 від 29.04.2026 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Сорокіним Сергієм Тимофійовичем та Адвокатським Бюро "Антона Потирайла"; копію рахунку на оплату №1 від 05.05.2026 року; копію акту наданих послуг від 07.05.2026 до договору про надання правничої допомоги №114 від 29.04.2026 року; копію платіжної інструкції №221 від 05.05.2026 року про оплату правничої допомоги згідно до договору про надання правничої допомоги №114 від 29.04.2026 року. Інших документів ( в т.ч. договору про надання правничої (правової) допомоги) разом з позовом або із заявою представника позивача про ухвалення додаткового рішення (вх.№18056 від 23.07.2026) не надходило.
Таким чином, в матеріалах справи відсутній договір про надання правничої допомоги №114 від 29.04.2026 року, укладений між Фізичною особою-підприємцем Сорокіним Сергієм Тимофійовичем та Адвокатським Бюро "Антона Потирайла".
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі.
Договір про надання правничої допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правничої допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк (ч. 2 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (ч. 3 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Системний аналіз положень статей 26 та 27Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" дозволяє дійти висновку, що надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності/ордеру, не допускається, окрім випадків, передбачених частиною другою статті 27 цього Закону.
Таким чином укладення договору про надання правової допомоги є професійним обов`язком адвоката, передбаченим законом.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 817/66/16.
Суд також враховує, що згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №910/16223/18.
Зважаючи на відсутність в матеріалах справи договору про надання правової допомоги неможливо встановити правовідносин між сторонами, таких, як, зокрема, порядок обчислення витрат, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо, що визначаються лише в договорі про надання правової допомоги.
Додаткова угода № 1 від 04.05.2016, яка надана представником позивача, відповідно до її п. 4 є невід`ємною частиною договору про надання правничої допомоги №114 від 29.04.2026 року, а тому вважається чинною разом з основним договором про надання правничої допомоги №114 від 29.04.2026 року, який в матеріалах справи відсутній. Крім того, акт наданих послуг від 07.05.2026, підписаний Фізичною особою-підприємцем Сорокіним Сергієм Тимофійовичем та Адвокатським Бюро "Антона Потирайла" на підтвердження виконання Адвокатським Бюро "Антона Потирайла" професійної правничої допомоги (правової) на загальну суму 60 000,00 грн. , також укладено сторонами на виконання договору про надання правничої допомоги №114 від 29.04.2026 року.
Суд зазначає, що Додаткова угода не є самостійним документом, а є невід`ємною частиною основного договору.
Згідно з усталеною судовою практикою та положеннями цивільного законодавства України, додаткова угода укладається з метою зміни, доповнення або уточнення умов основного договору, тому вона не може існувати та застосовуватися окремо від нього. Її правова природа полягає в тому, що додаткова угода є частиною договору й набуває чинності лише разом із ним. Без надання тексту основного договору суд не має можливості встановити первинні умови правовідносин сторін, обсяг їхніх прав та обов`язків, а також визначити, які саме зміни були внесені додатковою угодою.
Отже, для належного підтвердження заявлених позовних вимог позивач повинен подати не лише додаткову угоду, а й сам договір, до якого вона укладена. Лише сукупне дослідження цих документів дозволить суду об`єктивно оцінити зміст правовідносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
На підставі зазначеного вище, враховуючи те, що представником позивача до матеріалів справи, як до позову так і до заяви про ухвалення додаткового рішення (вх.№18056 від 23.07.2026), не надано договору про надання правничої допомоги №114 від 29.04.2026 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Сорокіним Сергієм Тимофійовичем та Адвокатським Бюро "Антона Потирайла", у суду відсутні підстави для задоволення вказаної заяви про стягнення з відповідача 60 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 16, 123, 124, 126, 129, 232, 233, 236 - 238, 241, 244, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Ухвалити додаткове рішення у справі № 922/1612/26.
2. У задоволенні заяви представника позивача адвоката Шведа Владислава Сергійовича про стягнення з Фізичної особи-підприємця Вовчанчин Тетяни Ярославівни на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 60 000,00 грн. (вх.№18056 від 23.07.2026) у справі №922/1612/26 - відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено та підписано 30.07.2026
Суддя В.В. Рильова
Справа № 922/1612/26