ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
30 липня 2026 року м. Дніпро справа № 160/11671/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року (суддя Рянська В.В.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 03.05.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати неправомірним нарахування боргу ЄСВ за період 2017-2021 рр.; визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату заборгованості з ЄСВ та повернути незаконно списані кошти на лікування; відновити доступ до банківських рахунків для отримання соціальної допомоги та коштів на лікування і опалення; зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести відповідні зміни до облікових даних позивача; стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати, пов`язані з розглядом справи.
Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який становить 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Визначено, що недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання (надіслання) до суду:
- виправленої позовної заяви, в якій зазначити зміст позовних вимог до відповідача відповідно до вимог ч. 1 ст. 5, п.п. 4, 5, 9 ч. 5 ст. 160 КАС України, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, докази, що підтверджують вказані обставини;
- доказів направлення виправленої позовної заяви з доданими до неї документами до електронних кабінетів інших учасників справи, а у разі відсутності у інших учасників справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у інших учасників справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення;
- копії оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску або клопотання про витребування доказів у разі неможливості самостійно надати докази;
- копії листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24.01.2025 (належної якості, придатної до читання, яка відтворює зміст документа у повному обсязі);
- документа про сплату судового збору з урахуванням кількості та характеру позовних вимог, що будуть зазначені у виправленій позовній заяві, або документів, що підтверджують звільнення позивача від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви відповідно до закону;
- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску відповідного строку.
Позивачем 21.05.2026 подано заяву про усунення недоліків.
Виправлена позовна заява містить такі вимоги: визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити строк звернення до суду; визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування позивачу заборгованості з ЄСВ; визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ: ВП № 80589452 від 24.03.2026, вимога Ф-1518-56/484У від 10.05.2019 на суму 20 592,88 грн; ВП № 80812085 від 20.04.2026, вимога Ф-1518-56/484У від 06.11.2019 на суму 6 427,20 грн; ВП № 80811581 від 20.04.2026, вимога Ф-1518-56/484У від 15.02.2021 на суму 9 712,83 грн; ВП № 79256447 від 06.10.2025, вимога Ф-1518-56/484У від 13.02.2020 на суму 3 397,60 грн; зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до облікових даних та усунути недостовірну інформацію стосовно позивача; зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області припинити виконавчі дії щодо стягнення спірної заборгованості; стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області незаконно списані гуманітарні і соціальні кошти: 1500 грн, 500 грн, 500 грн, 2000 грн; звільнити позивача від сплати судового збору у зв`язку з тяжким матеріальним становищем, станом здоров`я та проживанням у зоні активних бойових дій.
Суд першої інстанції встановив, що позивачем не усунені недоліку позовної заяви у повному обсязі, зокрема, не надано доказів направлення виправленої позовної заяви з доданими до неї документами до електронних кабінетів інших учасників справи (відповідача і третьої особи), а у разі відсутності у інших учасників справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у інших учасників справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
До заяви про усунення недоліків позовної заяви додано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовано тяжким матеріальним становищем позивача, її проживанням у зоні активних бойових дій, наявністю тяжких хронічних захворювань, накладенням арешту на її рахунки та списання з них коштів.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що до клопотання про звільнення від сплати судового збору не додано відомостей з доказами на їх підтвердження про річний дохід позивача за попередній календарний рік - 2025 рік, у зв`язку з чим немає можливості встановити, чи перевищує розмір судового збору за подання позовної заяви 5 відсотків розміру річного доходу позивача за 2025 рік. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження належності позивача до категорій осіб, перелік яких визначено п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір». Предметом позову не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Наведених позивачем доводів недостатньо для ухвалення судового рішення про звільнення позивача від сплати судового збору.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд зазначив, що позивач оскаржує дії відповідача щодо нарахування заборгованості з єдиного внеску та вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1518-56/484У від 10.05.2019, № Ф-1518-56/484У від 06.11.2019, № Ф-1518-56/484У від 15.02.2021, № Ф-1518-56/484У від 13.02.2020. До первинно поданої позовної заяви ОСОБА_1 було додано заяву про поновлення строку звернення до суду, яку обґрунтовано тим, що оскаржувану вимогу було винесено у 2019 році, однак позивача про неї не було повідомлено. Позивач дізналася про наявність заборгованості після накладення арешту на її банківські рахунки у межах виконавчого провадження. Також у заяві зазначено, що позивач проживає на території активних бойових дій, з 24.02.2022 до 11.09.2022 перебувала в окупації, має тяжкі хронічні захворювання, не мала можливості роздрукувати документи для направлення до суду. Взимку 2026 року дізналася як подати документи через Електронний суд. У позовній заяві зазначено, що арешт на рахунки позивача було накладено у листопаді 2020 року. У травні 2021 року позивач отримала інформацію про нарахування заборгованості з єдиного соціального внеску. Позовну заяву подано 03.05.2026 (дата формування у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд»). З урахуванням зазначеної позивачем інформації щодо обізнаності про наявність податкового боргу з травня 2021 року, шестимісячний строк звернення до суду сплив до початку введення воєнного стану в Україні, тобто до 24.02.2022.
В порядку усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 надано копії медичної документації: направлення на стаціонарне лікування від 11.07.2005, записів лікарів за серпень 2021 року, червень, липень 2025 року, результатів аналізів за лютий 2025 року. Натомість суд дійшов висновку, що зазначені обставини не свідчать про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав протягом об`єктивно необхідного строку, починаючи з травня 2021 року. Позивачем не доведено наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду. За таких обставин, враховуючи тривалість пропущеного строку звернення з позовною заявою, суд визнав неповажними вказані позивачем підстави його пропуску.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Визнано неповажними вказані ОСОБА_1 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачеві.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, поновити строк звернення до суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції допущено формальний розгляд, не взято до уваги системний характер порушень права позивача з боку державних органів, що позбавило позивача доступу до суду.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
За загальним правилом, визначеним у статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти беззаперечного висновку, що перебіг строку звернення до суду розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що предметом спору у цій справі є, зокрема, вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки): № Ф-1518-56/484У від 10.05.2019, № Ф-1518-56/484У від 06.11.2019, № Ф-1518-56/484У від 15.02.2021, № Ф-1518-56/484У від 13.02.2020.
Відповідно, строк, визначений статтею 122 КАС України, розпочинає свій відлік з моменту, коли особа дізналася про їх прийняття.
Як вбачається з тексту позовної заяви та клопотань позивача про поновлення строку звернення до суду, про наявність оскаржуваних вимог вона дізналась у травні 2021 року, після чого зверталась до різних органів в порядку оскарження дій по нарахуванню податковим органом заборгованості.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Разом з цим вищенаведені обставини, так само як стан здоров`я позивача, не можуть вважатися такими, що доводять поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, адже маючи можливість подати скарги на дії податкового органу до інших органів, позивач не навела жодну обґрунтовану обставину, яка позбавила її можливості звернення у цей самий період до суду з позовом в порядку та строки, визначені КАС України.
Колегія суддів також звертає увагу апелянта на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 27 листопада 2025 року у справі № 990/244/25, згідно з якими поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, що унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, та підтверджені належними і допустимими доказами.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому слово «повинна» необхідно тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Усталеним у національній судовій практиці є розуміння того, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Зазначений висновок узгоджується з висновком Великої Палати, викладеним у постановах від 01 лютого 2024 року у справі № 990/270/23, від 14 листопада 2024 року у справі № 990/240/24 та інших.
З огляду на наведені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду.
Такий висновок є достатньою підставою для повернення позовної заяви.
Разом з цим, суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах мали місце й інші обставини, з якими закон пов`язує підстави для повернення позову.
Так, позивачем не дотримані вимоги процесуального закону та не виконані вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху в частині надання доказів направлення виправленої позовної заяви з доданими до неї документами до електронних кабінетів інших учасників справи, а у разі відсутності у інших учасників справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у інших учасників справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
Вірним є й висновок суду першої інстанції, що позивач не довела належними доказами наявність правових підстав для звільнення від сплати судового збору.
Колегія суддів зазначає, що правові засади справляння судового збору встановлені Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 215/6188/20 вказав, що визначення судом майнового стану сторони як такого, що ускладнює чи унеможливлює сплату судового збору, залежить від доказів, які подані такою особою. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою з органів Державної податкової служби про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Відповідна правова позиція також відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.07.2026 у справі № 990/69/26.
Натомість ОСОБА_1 такі документи до суду першої інстанції не подала, а тому у суду були відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.
Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року в адміністративній справі № 160/11671/26 залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь спеціального фонду Державного бюджету України суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві ) грн 40 коп.
Постанова суду набирає законної сили з 30 липня 2026 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена з 30 липня 2026 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова