УХВАЛА
30 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 907/100/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Вронської Г.О.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОІЛ"
на рішення Господарського суду Закарпатської області (Мірошниченко Д.Є.)
від 19.06.2025 (повний текст складений 29.07.2025)
та на постанову Західного апеляційного господарського суду (Бонк Т.Б.,
Бойко С.М., Якімець Г.Г.)
від 26.05.2026
у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод"
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаття Асфальт",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОІЛ"
про визнання договору недійсним та зобов`язання повернути об`єкт нерухомого майна
ВСТАНОВИВ:
1. Товариство з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаття Асфальт" (далі - Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОІЛ" (далі - Відповідач-2, Скаржник) (разом - Відповідачі), у якому просив:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18.07.2024, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Базир В.Г., зареєстрований у реєстрі за №1063, укладений між Відповідачами щодо продажу комплексу будівель Рокосівського асфальтнобутумного заводу, розташованого за адресою: Закарпатська область, Хустський район, село Рокосово, Промзона, б/н, загальною площею 677,9 кв. м;
- зобов`язати Відповідача-2 повернути на користь Відповідача-1 комплекс будівель Рокосівського асфальтнобутумного заводу, розташованого за адресою: Закарпатська область, Хустський район, село Рокосово, Промзона, б/н, загальною площею 677,9 кв. м.
2. Позовні вимоги обґрунтовані укладенням спірного правочину з метою ухилення від виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2024 у справі №907/776/24, яким з Відповідача-1 на користь Позивача присуджено до стягнення грошові кошти.
3. Господарський суд Закарпатської області рішенням від 19.06.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026, позов задовольнив. Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 25.03.2024, укладений між Відповідачами щодо продажу комплексу будівель та споруд асфальтобетонного заводу, за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, Кольчинська територіальна громада, урочище Няроші, 6, загальною площею 641,5 кв.м, одночасно з земельною ділянкою площа 3,0147 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:000:0047. Зобов`язав Відповідача-2 повернути на користь Відповідача-1 комплекс будівель та споруд асфальтобетонного заводу одночасно з земельною ділянкою, за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, Кольчинська територіальна громада, урочище Няроші, 6, загальною площею 641,5 кв.м. Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 25.03.2024, укладений між Відповідачами щодо продажу земельної ділянки, площею 4 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, село Мужієво, вулиця Ракоці Ференца ІІ, земельна ділянка 245/2, кадастровий номер земельної ділянки: [номер приховано]:10:002:0094. Зобов`язав Відповідача-2 повернути на користь Відповідача-1 земельну ділянку, площею 4 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, село Мужієво, вулиця Ракоці Ференца ІІ, земельна ділянка 245/2, кадастровий номер земельної ділянки: [номер приховано]:10:002:0094, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1463741921204. Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 18.07.2024, укладений між Відповідачами щодо продажу комплексу будівель Рокосівського асфальтнобутумного заводу, розташованого за адресою: Закарпатська область, Хустський район, село Рокосово, Промзона, б/н, загальною площею 677,9 кв.м. Зобов`язав Відповідача-2 повернути на користь Відповідача-1 комплекс будівель Рокосівського асфальтнобутумного заводу, розташованого за адресою: Закарпатська область, Хустський район, село Рокосово, Промзона, б/н, загальною площею 677,9 кв.м.
4. 17 червня 2026 року Скаржник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.06.2025 та передати справу №907/100/25 на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Підставами касаційного оскарження Скаржник зазначив пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
6. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій:
- застосували статті 3, 13, 203, 215, 216 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/3706/23, від 02.05.2023 у справі №904/648/22, від 05.12.2023 у справі №903/178/22, від 21.10.2025 у справі №910/3084/18, а також постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №916/379/23 та від 04.02.2026 у справі №910/6654/24; та судами попередніх інстанцій було допущено порушення норми процесуального права, а саме: ст. ст. 73, 79, 86, 236 ГПК України та не враховані висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах;
- не враховано висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 22.05.2021 у справі № 924/408/21 (924/287/23), від 06.02.2025 у справі № 911/899/22(922/1842/23), від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц стосовно питання добросовісного набувача;
- не враховано висновок Верховного Суду, який у Постанові від 28.05.2026 року у cправі №920/214/23(920/1185/25) щодо надання належної правової оцінки наведеним обставинам з точки зору добросовісності / недобросовісності набуття, зокрема, виходячи з наявності або відсутності підстав для висновку про придбання його за заниженою ціною станом на дату укладення оскаржуваних договорів.
7. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив, що в оскаржуваних судових рішеннях судами попередніх інстанцій не провели повного, всебічного і об`єктивного з`ясування обставин справи, не дослідили належним чином весь комплекс доказів, які підтверджують виконання оспорюваних договорів, пояснення та подані документи залишилися без належної оцінки, неправильно застосували стандарти доказування «переваги більш вірогідних доказів», фактично довірившись суперечливим твердженням без урахування наданих заперечень і контрдоказів.
8. З огляду на викладене обґрунтування, Суд вважає що наведені Скаржником обґрунтування є достатніми для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
9. Водночас, Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
10. За приписами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
11. Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 становить 3 028 грн.
12. За змістом підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
13. Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при подачі до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22).
14. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17) (пункти 52, 54 - 56 постанови).
15. Ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування (повернення) визначається вартістю майна (пункт 2 частини першої статті 163 ГПК України).
16. Аналізуючи зміст позовних вимог, Верховним Судом встановлено, що позов має майновий характер, тому ціна позову у даній справі визначається вартістю спірного нерухомого майна.
17. При цьому, Суд констатує, що Скаржником не долучено до касаційної скарги доказів, зі змісту яких можна встановити вартість спірного нерухомого майна, а саме: 1) комплексу будівель та споруд асфальтобетонного заводу, за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, Кольчинська територіальна громада, урочище Няроші, 6, загальною площею 641,5 кв.м, одночасно з земельною ділянкою площа 3,0147 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:000:0047; 2) земельної ділянки, площею 4 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, село Мужієво, вулиця Ракоці Ференца ІІ, земельна ділянка 245/2, кадастровий номер земельної ділянки: [номер приховано]:10:002:0094; 3) комплексу будівель Рокосівського асфальтнобутумного заводу, розташованого за адресою: Закарпатська область, Хустський район, село Рокосово, Промзона, б/н, загальною площею 677,9 кв.м. та, відповідно, визначити суму судового збору, яка підлягає сплаті до Державного бюджету України.
18. Отже, долучена до касаційної скарги платіжна інструкція на суму 29 068,92 грн, не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі, у зв`язку з відсутністю відомостей щодо вартості спірного майна, витребування якого є предметом спору.
19. Враховуючи зазначене, зокрема те, що Суд не може перевірити розрахунок розміру сплаченого судового збору, скаржник повинен надати докази на підтвердження вартості спірного майна та у разі необхідності доплатити судовий збір за подання касаційної скарги з урахуванням вартості спірного майна (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), за наведеними нижче реквізитами:
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: [рахунок приховано];
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
20. Верховний Суд звертає увагу Скаржника на те, що обов`язковими реквізитами у призначенні платежу для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується.
21. Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.
22. Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.
23. Верховний Суд визначає Скаржнику спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом необхідності подачі доказів на підтвердження вартості спірного майна та у разі необхідності доказів про доплату судового збору з визначеної вартості спірного майна за вимогу майнового характеру.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 290, 294, 295, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОІЛ" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.06.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Синергія ОІЛ" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Синергія ОІЛ", що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Г. Вронська