ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.06.2026 року м.Дніпро Справа № 904/1664/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Мороза В.Ф.
секретар судового засідання: Абадей М.О.
представники сторін:
від позивача: Алексеєнко Л.Л.;
від відповідача: Трощій О.С.
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД ЛТД" та Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2024 року у справі №904/1664/19 (суддя Назаренко Н.Г.)
за позовом Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 13, ідентифікаційний код 08004581)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД ЛТД" (51800, Дніпропетровська область, Петриківський район, село Сотницьке, вул. Центральна, буд. 6 А, ідентифікаційний код 39494486)
про стягнення 1 364 069,06 грн. та розірвання договору,-
ВСТАНОВИВ:
Дніпровськe квартирно-експлуатаційне управління звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД ЛТД", в якому ( з урахуванням остаточної редакції позовних вимог) просило суд:
- стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 1 364 069,06 грн., з яких: 1 100 160,54 грн. основний борг, який виник за договором від 20.07.2017 року №6/2017/КЕВ; 153 802,04 грн. пеня; 77 011,24 грн. штраф; 33 095,24 грн. 3% річних;
- розірвати договір від 20.07.2017 року № 6/2017/КЕВ, який укладений між сторонами спору, у зв`язку з істотним порушенням його умов відповідачем в частині оплати наданих за договором послуг.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2021 року у справі №904/1664/19, позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "УКР-ТРЕЙД ЛТД" на користь позивача заборгованість у сумі 218 689, 22 грн., пеню у сумі 6 958,32 грн., 3% річних у сумі 1 983, 81 грн., витрати зі сплати судового збору у сумі 3 414, 47 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2024 року вказане рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 09.05.2024 року скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2021 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2024 року у справі №904/1664/19, справу №904/1664/19 передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2024 року у справі №904/1664/19 в задоволені позову відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний договір № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017 року не є договором про надання послуг, а є прихованим договором оренди земельної ділянки. Оскільки позивачем не було дотримано істотних умов та порядку укладення договору оренди землі, визначених Цивільним та Земельним кодексами України, Законом України "Про оренду землі", суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за нікчемним договором та його розірвання.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач оскаржили його в апеляційному порядку.
Позивач за доводами апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не встановив усі обставини справи та дійшов помилкового висновку, що правочин є удаваним.
Апелянт вказує, що на виконання розпоряджень Головного квартирно-експлуатаційного-управління Збройних Сил України, Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління щодо проведення конкурсу та організації заходів з укладання договорів про спільний обробіток землі Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро було організовано та проведено відповідний конкурс, з дотриманням вимог Методичних рекомендацій щодо укладання договорів спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оборони України (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до Методичних рекомендацій щодо укладання договорів спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оборони України, затверджених заступником Міністра оборони України, інформація про проведення конкурсного відбору учасників спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур була розміщена на офіційному веб-сайті Міністерства оборони України.
Переможцем конкурсу було ТОВ "УКР-ТРЕЙД ЛТД", отже - відповідало кваліфікаційним вимогам.
20.07.2017 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД ЛТД" (сторона-2) було укладено договір № 6/2017/КЕВ (далі - договір).
Умови договору відповідають примірному договору, який додавався до Методичних рекомендацій.
Таким чином, вказаний договір був укладений на виконання вимог та з погодження Міністерства оборони України.
Скаржник звертає увагу, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2000 року № 1171, одним з видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил, є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Згідно з положеннями п. 1.1. договору сторони дійшли згоди про те, що цей договір є змішаним у розумінні ст. ст. 626, 627, 628 Цивільного кодексу України в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Договір № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017 року містить елементи договору надання послуг.
Зазначене вже було встановлено у рішенні господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/505/19.
Також те, що договір № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017 року є договором про надання послуг, встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2023 року по справі № 904/3057/23. Так, у вказаному рішенні зокрема, зазначено: "З аналізу наведених пунктів договору вбачається, що предметом спірного договору є надання відповідачем позивачу послуг з вирощування сільськогосподарської продукції за плату."
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2023 року по справі № 904/3057/23 переглядалося в апеляційному та касаційному порядку та набрало законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Проте, суд першої інстанції залишив поза увагою вказані докази.
Крім того, відповідач у своїх поясненнях зазначав, що договір є договором про надання послуг.
Відповідно до договору передбачено послугу з вирощування сільськогосподарської продукції.
КЕВ м. Дніпро приймав участь у вирощуванні сільськогосподарської продукції, що підтверджується здійсненням постійних обстежень земельної ділянки, проведення обмірів засіяної площі, складанням актів про обробку земельної ділянки та наданих послуг.
Скаржник вважає, що суд також дійшов помилкового висновку, що даний договір не можна віднести до договору про спільну діяльність.
Так, відповідно до п. 1.1. договору, вирощування сільськогосподарської продукції здійснюється на земельній ділянці, що є власністю Держави та знаходиться в користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро на підставі Державного акту на право користування землею серія Б № 020061 від 1988 року.
Згідно Витягу із Переліку земельних ділянок землекористувачів Міністерства оборони України, на яких можливе ведення господарської діяльності з вирощування сільськогосподарських культур, узгодженого встановленим порядком з Генеральним штабом ЗС України (№745/С від 12.01.2017 року), визначено земельні ділянки, які знаходяться на обліку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро, на яких можливе ведення господарської діяльності, серед яких земельна ділянка, що розташована в межах державного акту на право користування землею серія Б№ 020061 від 1988 року.
КЕВ м. Дніпро на підставі Державного акту на право користування серія Б № 020061 від 1988 року належить право користування земельною ділянкою, на якій надавалися послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Відповідно до п. 2, п. 10 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.
Таким чином, право безстрокового користування КЕВ м. Дніпро вищезазначеною земельною ділянкою виникло з 1988 року та не припинялося.
Згідно з п. 1.3 договору для виконання цілей цього договору, сторона-2 забезпечує надання в розпорядження сторони-1:
- насіннєвого матеріалу, мінеральних добрив, засобів захисту рослин та інших необхідних компонентів для вирощування сільськогосподарських культур;
- надання послуг з обробітку, посіву, збору урожаю та транспортування сільськогосподарської продукції;
- сільськогосподарської техніки, її керування та технічної експлуатації екіпажами (водіями) сторони-2.
Тобто, забезпечення технічної можливості надання послуг покладалося на ТОВ "УКР-ТРЕЙД ЛТД" .
Згідно з п.1.7. сторони дійшли згоди, що право власності на сільськогосподарську продукцію, отриману в результаті надання послуг стороною 1, належить стороні 2.
Отже, сторони у договорі визначили цілі, координацію спільних дій, статус виділеного майна та участь у результатах.
Тому господарський суд Дніпропетровської області дійшов помилково висновку, що сторонами укладено удаваний правочин, для приховання іншого правочину - договору оренди земельної ділянки.
Крім того, апелянт зазначає, що згідно з приписами п.1.1. договору вказаний договір укладався з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності військових частин та підрозділів ЗСУ, що перебувають на квартирно-експлуатаційному забезпеченні в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Дніпро, наповнення спеціального фонду Міністерства оборони України.
Отримані за умовами такого договору кошти сприяють наповненню спеціального фонду Міноборони, здійсненню будівництва житла для військовослужбовців та матеріально-технічного забезпечення військових частин.
Таким чином, укладення даного договору не порушує публічний порядок.
Апелянт просить:
- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2024 року у справі № 904/1664/19 скасувати;
- прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач також не погоджується з висновком оскаржуваного рішення щодо визначення договору № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017 року як нікчемного.
Вважає, що суд, здійснюючи дослідження правової природи договору № 6/2017/КЕВ 20.07.2017 року, проігнорував приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України.
Судом першої інстанції не надано належної оцінки рішенню господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2023 року у справі № 904/3057/23, залишеному в силі постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2024 року та Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.11.2024 року, та яке, відповідно, набрало законної сили 26.11.2024 року.
Скаржник вказує, що у згаданій справі суди встановили, що з аналізу пунктів договору вбачається, що предметом спірного договору є надання відповідачем (Дніпровське КЕУ) позивачу (ТОВ "УКР-ТРЕЙД ЛТД") послуг з вирощування сільськогосподарської продукції за плату.
Підтвердженням виконання зобов`язань за договором є підписаний сторонами акт наданих послуг.
Вказані в рішенні та постановах господарських судів по справі № 904/3057/23 обставини залишилися без належної правової оцінки та врахування судом першої інстанції.
Суд першої інстанції у справі № 904/1664/19, досліджуючи правову природу договору № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017 року, дійшов до помилкового висновку, що даний договір фактично приховує орендні відносини між сторонами договору.
Скаржник зауважує, що як позивач, так і відповідач, вважає договір № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017 року договором послуг.
Відповідно до ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження висновку, що даний договір фактично приховує орендні відносини між сторонами договору.
Щодо доводів оскаржуваного рішення про те, що за відсутності визначеного Кабінетом Міністрів України порядку позивач не мав можливості реалізувати право надавати дозвіл фізичним та юридичним особам на вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках, що належать до категорії земель оборони, ТОВ "УКР-ТРЕЙД ЛТД" зазначає, що вказана інформація стала відома Товариству відповідача з рішення суду 04.12.2024 року та не була відома раніше. ТОВ "УКР-ТРЕЙД ЛТД" не цікавило, може чи ні Дніпровське КЕУ передавати в оренду земельну ділянку, адже укладено було договір послуг.
Звертає увагу суду, що в Державному акті на право користування землею серія Б № 020061 від 1988 року, копія якого була долучена позивачем до матеріалів справи, не зазначено, що земельна ділянка площею 20 447,00 га відноситься до земель оборони; у графі "ціль, призначення - цель, назначение" нічого не зазначено. Тому не зрозуміло, з яких підстав суд першої інстанції прийшов до висновку, що земельна ділянка, зазначена у договорі № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017 року, відноситься до земель оборони.
Апелянт вказує, що згідно із інформацією, зазначеною в акті обстеження земельної ділянки військового містечка б/н Новомосковський район, біля с. Знаменівка (колишній військовий радгосп " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") від 21.09.2020 року вбачається, що земельна ділянка площею 753,2000 га, на якій позивачем повинні були надаватися послуги на виконання договору № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017 року, рахується за радгоспом МОУ "Поляна" і з чого можна припустити, що ця ділянка сільськогосподарського призначення.
Враховуючи все вищезазначене, ТОВ "УКР-ТРЕЙД ЛТД" заперечує проти мотивів, викладених в оскаржуваному рішенні, оскільки судом першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного рішення було зроблено ряд висновків, які зводяться до того, що договір № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017 року фактично приховує орендні відносини між сторонами договору, як результат висновок, що сторонами укладено удаваний правочин (змішаний договір про надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції), який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони вчинили насправді - договору оренди земельної ділянки.
Апелянт просить:
- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2024 року у справі № 904/1664/19 змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції даної апеляційної скарги;
- стягнути з Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД ЛТД" судовий збір за подання апеляційної скарги;
- стягнути з Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД ЛТД" витрати на професійну правничу допомогу, які будуть понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД ЛТД" за результатами розгляду даної апеляційної скарги.
Обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Доводи обох апеляційних скарг зводяться до заперечення висновків оскаржуваного рішення про удаваність договору. Обидві сторони посилаються на те, що позивач та відповідач визнають, що ними укладено договір надання послуг, оцінка укладеному договору давалась судами різних інстанцій при вирішенні інших судових спорів між цими ж сторонами, що не враховано судом і є порушенням норм ст.75 ГПК України.
З матеріалів справи вбачається, що 20.07.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД ЛТД" (сторона-2) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро (сторона-1) було укладено договір № 6/2017/КЕВ (далі - договір) (том 1 а.с.17-23).
За змістом договору:
З метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності військових частин та підрозділів ЗСУ, що перебувають на квартирно-експлуатаційному забезпеченні в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Дніпро, наповнення спеціального фонду Міністерства оборони України сторони дійшли згоди про те, що цей договір є змішаним у розумінні ст.ст. 626, 627, 628 Цивільного кодексу України.
В порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона-1 (позивач у цій справі) зобов`язується за умови сприяння та підтримки сторони-2 (відповідач у цій справі) протягом визначеного в договорі строку, надавати за плату послуги з вирощування сільськогосподарської продукції (визначеної згідно Переліку видів сільськогосподарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, установам Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2000 № 1171 (зі змінами) на земельній ділянці, що є власністю Держави та знаходиться в користуванні квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро на підставі державного акту на право користування землею серія Б № 020061 від 1988 року стороні 1, а сторона-2 зобов`язується вчасно оплачувати надані послуги згідно умов цього договору стороні 1 (далі за текстом - послуги).
Загальна орієнтовна площа, на якій буде здійснюватися надання послуг, становить 735,2000 га, згідно акту обстеження земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору, загальна площа підлягає уточненню після розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Про готовність земельної ділянки до використання за цим договором складаються акти обстеження земельної ділянки, які є невід`ємною частиною договору, та є підставою для початку відліку періоду надання послуг і здійснення розрахунків за них за цим договором (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору сторони у цьому договорі погодились із тим, що вони мають наступні цілі, які сформовані виключно на їх волевиявленні:
а) обробіток землі для вирощування сільськогосподарської продукції, розподіл праці та спеціалізація виробництва при вирощуванні сільськогосподарської продукції;
б) підвищення обсягів виробництва та досягнення економічного ефекту від раціонального використання землі;
в) забезпечення ефективності виробництва шляхом оптимізації витрат на матеріальні ресурси;
г) збільшення гнучкості виробництва та збуту у відповідності до вимог ринку;
д) швидке освоєння нової продукції, яка користуються попитом на ринку.
Послуги передаються стороною-1 стороні-2 на підставі акту прийому-передачі послуг. Акт приймання-передачі послуг складається після фактичного отримання послуг, а помісячна оплата за послуги здійснюється відповідно до розділу 2 (два) даного договору, в тому числі до складання акту прийому передачі наданих послуг (п. 1.5. договору).
Строки та способи передачі стороною-1 послуг стороні-2 визначаються за домовленістю сторін (п. 1.6. договору).
Сторони дійшли згоди, що право власності на сільськогосподарську продукцію, отриману в результаті надання послуг стороною-1, належить стороні-2 (п. 1.7. договору).
Згідно з п. 2.1. договору для цілей, зазначених у пункті 1. цього договору, сторони домовилися про наступне:
Відносини сторін за цим договором спрямовані на надання послуг з взаємної підтримки та допомоги в щоденній діяльності (п. 2.1.1. договору).
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна послуг з урахуванням вимог цього договору, кон`юнктури ринку та сплати встановлених законодавством податків, інших обов`язкових платежів і зборів та є звичайною ціною в розумінні Податкового кодексу України (п. 2.1.2. договору).
Грошова сума, яку сторона-2 перераховує стороні-1 за надані послуги складає 220 5600 грн. 00 коп. на рік, в т.ч. ПДВ 367600 грн. 00 коп., із розрахунку 3 000 грн. 00 коп. за 1 га площі земель, на яких надаються послуги. Загальна сума підлягає уточненню з урахуванням даних технічної документації із землеустрою, щодо фактичної площі земельних ділянок, на яких будуть надаватися послуги. Грошова сума, яка підлягає оплаті не залежить від розміру отриманого доходу сторони-2 за рахунок реалізації сільськогосподарської продукції, отриманого за результатами послуг, наданих за цим договором (п. 2.1.3. договору).
Обчислення розміру плати за послугу здійснюється з урахуванням індексації. Розмір плати послуги визначається шляхом коригування розміру плати послуги за базовий рік (перший рік) на сумарний індекс інфляції за період з першого числа фактичного року за договором до останнього числа фактичного кожного року за договором. Плата за послуги за кожен наступний фактичний рік за договором визначається шляхом коригування плати за послугу за попередній фактичний рік за договором на індекс інфляції на минулий рік за наступний фактичний рік (п. 2.1.4. договору).
Відповідно до п. 2.1.5. договору нарахування та оплата за послуги проводиться наступним чином:
- у серпні 2017 року - 254 948 гривень 39 коп. (в тому числі: 71148 гривень 39 коп. - сума оплати за липень пропорційно кількості днів дії договору; 183 800 гривень 00 коп. - сума оплати за серпень);
- у вересні 2017 року - 53 627 гривень 09 коп. (часткова сума оплата за вересень 2017 року) з подальшою сплатою повної суми разом з індексацією у жовтні 2018 року. Кінцева сума оплати за жовтень 2017 року вираховується шляхом коригування розміру залишкової плати 130 172 гривні 91 коп. на сумарний індекс інфляції за період з вересня 2017 року по жовтень 2018 року;
- у жовтні 2017 року - квітні 2018 року - по 10 000 гривень 00 коп. щомісячно. Сплата повної суми здійснюється у листопаді 2018 року. Кінцева сума оплати за відповідний місяць цього періоду вираховується шляхом коригування розміру залишкової плати за кожен місяць у сумі 173 800 гривень 00 коп. на сумарний індекс інфляції за період з місяця, за який здійснюється оплата, по листопад 2018 року;
- у травні 2018 року - вересні 2018 року - по 30 000 гривень 00 коп. щомісячно. Сплата повної суми здійснюється у листопаді 2018 року. Кінцева сума оплати за відповідний місяць нього періоду вираховується шляхом коригування розміру залишкової плати за кожен місяць у сумі 153 800 гривень 00 коп. на сумарний індекс інфляції за період з місяця, за який здійснюється оплата, по листопад 2018 року.
Крім того, з жовтня 2018 року, здійснюється щомісячна плата (до 10 числа місяця, що передує розрахунковому) рівними частинами (із розрахунку 1/12 від суми договору), що складає 183 800 гривень 00 коп., на рахунок сторони 1 з коригуванням сум згідно з п. 2.1.4. даного договору.
Сторона - 2 сплачує (компенсує) земельний податок шляхом щомісячного (до 10 числа поточного місяця) перерахування грошових коштів у розмірі, що зазначений у звітній декларації про сплату земельного податку та уточнюючої декларації (у разі її подання) у поточному році. Компенсація земельного податку не є базою для нарахування ПДВ. У разі несвоєчасної сплати (компенсації) земельного податку з вини сторони-2, сторона - 2 сплачує (компенсує) стороні - 1 усі пов`язані із несвоєчасною сплатою (компенсацією) земельного податку штрафні санкції, інші обов`язкові платежі, передбачені законодавством України (п. 2.1.6. договору).
Одностороннє дострокове розірвання договору можливе лише за ініціативи сторони-1. Одностороннє розірвання договору здійснюється в позасудовому порядку без підписання сторонами додаткової угоди. У цьому випадку договір є розірваним через 30 (тридцять) календарних днів з дати відправлення стороною-1 повідомлення про розірвання договору на адресу сторони-2 (п. 7.8. договору).
Одностороннє дострокове розірвання договору можливе у разі:
- невнесення стороною-2 плати, передбаченої п.2.1.3-2.1.6 договору протягом 1 місяця. У разі коли на момент розірвання договору на землях будуть засіяні сільськогосподарські культури, грошові зобов`язання сторони-2 діють до моменту збору урожаю, що підтверджуватиметься підписанням сторонами актів звірки взаєморозрахунків та актів наданих послуг (п. 7.8.1. договору);
- не виконання стороною-2 зобов`язань, передбачених п 4.1.10. даного договору. Пунктом 4.1.10 договору передбачено обов`язок сторони-2 підписати акти наданих послуг протягом 10 днів з моменту їх отримання. У випадку ненадання стороною-2 обґрунтованої відмови від їх підписання дані акти вважаються дійсними (п. 7.8.2. договору);
- порушення умов договору стороною-2 (п. 7.8.3. договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання уповноваженими особами та скріплення печатками сторін (п. 7.1. договору).
Договір укладений строком до 31.12.2024 року з обов`язковим підписанням сторонами актів наданих послуг, що підтверджують виконання зобов`язань за цим договором (п. 7.2. договору).
Встановлено, що в лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД ЛТД" звернулося до господарського суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро про внесення змін до договору № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017 року шляхом підписання додаткової угоди (справа № 904/505/19).
Звернення з таким позовом було обґрунтовано тим, що відповідач не зміг виконати взяті на себе зобов`язання щодо надання позивачу земельної ділянки розміром 735,2 га.
Актом обстеження було виявлено, що значна частина земельної ділянки потрапляє під обстріли під час проведення навчань на 239 загальновійськовому полігоні військовою частиною НОМЕР_1 . Відтак, обіцяні 735,2 га землі містять не розірвані боєприпаси, які потенційно загрожують життю та здоров`ю працівників позивача.
У справі № 904/505/19 було прийнято рішення господарського суду, яким зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД ЛТД" додаткову угоду до договору № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017 на наступних умовах:
"2.1.3. Грошова сума, яку Сторона-2 перераховує Стороні-1 за надані послуги складає 390 000,00 грн. (триста дев`яносто тисяч гривень 00 копійок) на рік, в т.ч. ПДВ 65 000 грн. 00 коп. (шістдесят п`ять тисяч грн.), із розрахунку 3000 грн. 00 коп. (три тисячі гривень 00 копійок) за 1 га площі земель, на яких надаються Послуги. Загальна сума підлягає уточненню з урахуванням даних технічної документації із землеустрою, щодо фактичної площі земельних ділянок, на яких будуть надаватися Послуги. Грошова сума, яка підлягає оплаті не залежить від розміру отриманого доходу Сторони-2 за рахунок реалізації сільськогосподарської продукції, отриманого за результатами Послуг, наданих за цим договором".
"2.1.5. Нарахування та оплата проводиться наступним чином:
- у серпні 2017 року - 45 080,65 (сорок п`ять тисяч вісімдесят гривень 65 копійок), в тому числі - 12 580,65 (дванадцять тисяч п`ятсот вісімдесят гривень 65 копійок) сума оплати за липень 2017 року пропорційно кількості днів дії договору, та 32 500,00 (тридцять дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) сума оплати за серпень 2017 року;
- у вересні 2017 року - 9 482,48 грн. (дев`ять тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 48 копійок) (часткова сума оплати за вересень 2017 року) з подальшою сплатою повної суми разом з індексацією у жовтні 2018 року. Кінцева сума оплати за жовтень 2017 року вираховується шляхом коригування розміру залишкової плати 23 017,52 грн. (двадцять три тисячі сімнадцять гривень 52 копійки) на сумарний індекс інфляції за період з вересня 2017 року по жовтень 2018 року;
- у жовтні 2017 року - квітні 2018 року - по 1 768,23 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят вісім гривень 23 копійки) щомісячно. Сплата повної суми здійснюється у листопаді 2018 року. Кінцева сума оплати за відповідний місяць цього періоду вираховується шляхом коригування розміру залишкової плати за кожен місяць у сумі 30 731,77 грн. (тридцять тисяч сімсот тридцять одна гривня 77 копійок) на сумарний індекс інфляції за період з місяця, за який здійснюється оплата, по листопад 2018 року;
- у травні 2018 року - вересні 2018 року - по 5 304,68 грн. (п`ять тисяч триста чотири гривні 68 копійок) щомісячно. Сплата повної суми здійснюється у листопаді 2018 року. Кінцева сума оплати за відповідний місяць цього періоду вираховується шляхом коригування розміру залишкової плати за кожен місяць у сумі 27 195,32 грн. (двадцять сім тисяч сто дев`яносто п`ять гривень 32 копійки) на сумарний індекс інфляції за період з місяця, за який здійснюється оплата, по листопад 2018 року.
Крім того, з жовтня 2018 року здійснюється щомісячна плата (до 10 числа місяця, що передує розрахунковому) рівними частинами (із розрахунку 1/12 від суми договору), що складає 32 500,00 (тридцять дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) на рахунок Сторони 1 із коригуванням сум, згідно з п. 2.1.4. даного Договору".
Господарський суд, вирішуючи спір у справі №904/505/19, зазначив, що відповідно до підписаної сторонами додаткової угоди №1 від 01.10.2018 року, загальна орієнтовна площа земельної ділянки, на якій буде здійснюватися надання послуг, становить 130,0000 га, згідно схеми розташування земельної ділянки та Акту обстеження земельної ділянки, які є невід`ємною частиною договору.
Площа земельної ділянки підлягає уточненню та збільшенню по мірі обробки та підготовки (розмінування території від боєприпасів та очищення від сторонніх об`єктів) до надання послуг.
Про готовність земельної ділянки до використання за цим договором складаються Акти обстеження земельної ділянки та схеми розташування земельної ділянки, які є невід`ємною частиною договору, та є підставою для початку відліку періоду надання послуг і здійснення розрахунків за них за цим договором.
Якщо Акт не підписаний, сторони погоджуються, що надання послуг здійснюється на земельній ділянці площею, в межах і за розташуванням ділянки, які визначалися у попередньому році.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2019 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 06.11.2019 року, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2019 року у справі №904/505/19 залишено без змін.
Згідно наданих доказів, 19.07.2017 року сторонами складено та підписано Акт обстеження земельної ділянки загальною площею 735,2000 га за адресою Новомосковський район, с. Знаменівка (колишній військовий радгосп "Поляна") (том 1 а.с.142).
Як зазначено в Акті, при обстеженні встановлено, що земельна ділянка не використовується за призначенням-не обробляється, відсутнє механічне або ручне оброблення, забур`янена полинолистною та звичайною амброзією, осотом та іншими бур`янами, присутня поросль зелених насаджень лісосмуги.
02.10.2018 року позивач направив начальнику Східного територіального КЕУ лист з додатком - копією Акту про обстеження земельної ділянки загальною площею 735,2000га за адресою: Новомосковський район, с. Знаменівка (колишній військовий радгосп "Поляна") (том 1 а.с.143-144).
Позивач просив погодити внесення змін до договору №6/2017/КЕВ від 20.07.2017 року стосовно зменшення площі земельної ділянки з 735,2000га до орієнтовно 170,0000га.
За результатами проведеного 24.09.2018 року обстеження земельної ділянки було встановлено, що КЕВ м. Дніпро не вдалось збільшити посівну площу. З вищенаведеного вбачається, що на момент першого обстеження (19.07.2017 року), розмір земельної ділянки, придатної для спільного обробітку, також не перевищував 170,0 га.
01.11.2018 року начальником КЕВ м. Дніпро було затверджено Акт обстеження земельної ділянки загальною площею 735,2000га за адресою: Новомосковський район, с. Знаменівка (колишній військовий радгосп "Поляна") (том 1 а.с.103).
Згідно Акта вказано, що з використанням мірної стрічки було проведено обміри земельної ділянки та встановлено, що для спільного обробітку неможливо використовувати земельну ділянку орієнтовною площею 170,000га, тому є необхідність зменшення площі згідно договору.
Будь-яких інших Актів обстеження земельної ділянки Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро та Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД ЛТД" до договору № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017 року не підписували.
01.10.2018 року сторони уклали додаткову угоду б/н (том 1 а.с.141).
Суд першої інстанції звернув увагу, що у вказаній додатковій угоді дата вказана - 01.11.2018 року (том 1 а.с. 104 т.1).
Відповідно до змісту цієї додаткової угоди вказано: загальна орієнтовна площа земельної ділянки, на якій буде здійснюватися надання послуг, становить 130 га, згідно схеми розташування земельної ділянки та Акту обстеження земельної ділянки, які є невід`ємною частиною договору. Площа земельної ділянки підлягає уточненню та збільшенню по мірі обробки та підготовки (розмінування території від боєприпасів та очищення від сторонніх об`єктів) до надання послуг.
Про готовність земельної ділянки до використання за цим договором складаються Акти обстеження земельної ділянки та схеми розташування земельної ділянки, які є невід`ємною частиною договору, та є підставою для початку відліку періоду надання послуг і здійснення розрахунків за них за цим договором.
Якщо Акт не підписаний, сторони погоджуються, що надання послуг здійснюється на земельній ділянці площею, в межах і за розташуванням ділянки, які визначались у попередньому році.
Таким чином, з огляду на необхідність здійснення комплексу робіт з розмінування території від боєприпасів та очищення від сторонніх об`єктів, сторони погодили зменшення площі земельної ділянки, на якій передбачається надання стороною-1 стороні-2 зазначених послуг до 130 га.
Водночас було встановлено, що готовність земельної ділянки до використання підтверджується відповідним Актом обстеження земельної ділянки та схемою розташування земельної ділянки.
Згідно укладеної сторонами додаткової угоди №2 від 10.03.2020 року (том 2 а.с.59), з жовтня 2018 року здійснюється щомісячна плата (до 10 числа місяця, що передує розрахунковому) рівними частинами (із розрахунку 1/12 від суми договору), що складає 32 500,00 грн на рахунок сторони -1 із коригуванням сум, згідно з п.2.1.4. договору.
Отже, встановлені вище обставини підтверджують, що підписані сторонами Акти обстеження земельної ділянки - від 19.07.2017 року та від 01.11.2018 року не містять інформації про готовність земельної ділянки площею 735,2 га до використання - надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції. Між тим, як вище зазначено, саме Акт обстеження земельної ділянки є підставою для початку відліку періоду надання послуг і здійснення розрахунків за них за цим договором (п. 1.1. договору).
Також обставини справи підтверджують, що розмір земельної ділянки сторонами остаточно не узгоджено.
В сукупності вказане підтверджує сумніви щодо можливості сторін виконувати умови спірного договору.
Скасовуючи попередні судові рішення у даній справі, Верховний Суд вказав, що поза увагою як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції залишилося з`ясування обставин фактичного надання послуг та їх дійсного обсягу. З огляду на специфіку послуги як об`єкта господарської операції, судам слід з`ясовувати технічну можливість її надання з урахуванням наявного персоналу, кваліфікації, часу та місця її здійснення, обладнання, сировини та матеріалів, необхідних для виконання такої операції. Проте з`ясування наведених обставин залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій. Так, суди, зосередившись на встановленні обставин щодо площі земельної ділянки, на якій передбачалося надання позивачем відповідачу послуг за договором, можливості її використання у спірний період, а також з`ясуванні розрахунку ціни послуг за спірним договором, залишили поза увагою встановлення обставин фактичного надання послуг та їх дійсного обсягу. Суд неодноразово вказував на те, що у разі дефектів первинних документів і невизнання стороною факту реалізації договору, сторони не позбавлені можливості доводити безпосередньо факт виконання за договором іншими доказами, які будуть переконливо свідчити саме про фактичні обставини здійснення такого виконання.
Колегія суддів зауважує, що суд в оскаржуваному рішенні обґрунтовано і послідовно надав аналіз умовам договору та діям (відсутності дій) сторін договору.
Повторно розглядаючи позов, суд першої інстанції звернув увагу на те, що ні позивач, ні відповідач не надали суду пояснень та доказів в підтвердження того, які саме послуги виконувались або повинні були виконуватись позивачем у цій справі протягом спірного періоду. Було зазначено представником позивача лише про здійснення обмірів земельної ділянки.
Між тим, такий обмір є необхідною дією позивача для встановлення розміру земельної ділянки, яка передається в користування іншій особі та визначення плати за її користування, яка розраховується виходячи з площі земельної ділянки (що й було неодноразово зроблено позивачем протягом дії спірного договору). Однак це не може вважатися послугою, наданою позивачем в рамках спірного договору, на що обґрунтовано звернув увагу суд в оскаржуваному рішенні.
Суд першої інстанції вірно акцентував увагу на тому, що до обов`язків сторони-1 відносяться тільки передача під обробку земельної ділянки.
Повний цикл вирощування зернових та технічних культур умовами договору покладається виключно на сторону-2.
Аналіз тексту та умови спірного договору ( з урахуванням додаткових угод) дають підстави для висновку про те, що даний договір фактично приховує орендні відносини між сторонами.
Так, умовами договору визначений: предмет оренди (п.1.1.) - земельна ділянка що є власністю держави та знаходиться в користуванні квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро на підставі державного акту на право користування землею серія Б № 020061 від 1988 року стороні-1; отримання земельної ділянки у користування за плату (п.п. 2.1.3, 2.1.6,), строк дії договору (п. 7.2).
Крім того, відповідно до пункту 7.2 договору строк його дії становить 7 років.
Дана умова узгоджується з положенням ч.3 ст.19 Закону "Про оренду землі", яким встановлено, що при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.
Таким чином, КЕВ м.Дніпро та ТОВ "Укр-Трейд ЛТД" уклали договір на строк, який встановлений як мінімальний для договору оренди землі сільськогосподарського призначення.
Як вбачається з аналізу змісту договору, всі послідовні дії, які починаються від укладення договору, а саме: виконання сільськогосподарських робіт на земельній ділянці, використання повного комплексу робіт з вирощування сільськогосподарських культур, збору вирощеної продукції, отримання саме відповідачем права власності на вирощену продукцію, свідчать про те, що земельна ділянка передана позивачем у користування відповідача саме на умовах прихованого правочину - договору оренди земельної ділянки.
Колегія суддів також зауважує на висновки, які вказані в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2025 року у справі №904/3057/23, на яку обидва апелянта посилаються в апеляційних скаргах.
У згаданій постанові апеляційний суд вказав, що місцевий господарський суд двічі витребовував у Дніпровського КЕУ копії документів, а саме: акти приймання-передачі насіннєвого матеріалу, мінеральних добрив, засобів захисту рослин та інших необхідних компонентів для вирощування сільськогосподарських культур від ТОВ "УКР-ТРЕЙД ЛТД" за 2020-2023 роки; акти приймання-передачі сільськогосподарської техніки, ТМЦ тощо за 2020-2023 роки; надання послуг з обробітку, посіву, збору врожаю та транспортування сільськогосподарської продукції за 2020-2023 роки; завдання на виконання послуг за 2020-2023 роки.
На виконання вимог місцевого господарського суду Дніпровське КЕУ подало до суду пояснення, в яких зазначило про відсутність у нього витребуваних господарським судом документів, у т.ч. письмових завдань сторони-2 на виконання погоджених стороною-1 послуг на 2020-2023 роки.
Отже, в судовому порядку у справі №904/3057/23 не встановлено виконання позивачем у даній справі такої умови договору - надавати за плату відповідачу у даній справі послуги з вирощування сільськогосподарської продукції.
У справі, що переглядається, №904/1664/19 позивач заявив про наявність заборгованості за інший період, однак аналогічно як і в справі №904/3057/23, докази виконання ним умов договору щодо надання відповідачу послуг не надав і за доводами апеляційної скарги позивача також не підтверджується належними та допустимими доказами факт виконання ним договору.
Не зважаючи, що положення договору від 20.07.2017 року №6/2017/КЕВ не містять всіх істотних умов, визначених ст.15 Закону України "Про оренду землі", згідно висновків Верховного Суду, неодноразово викладених ним у численних постановах при вирішенні аналогічних спорів (зокрема, постанова від 29.09.2022 року у справі №918/351/21) відсутність істотних умов договору оренди землі та підписаного між сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.
В даному випадку спірна земельна ділянка не передавалася ТОВ "УКР-ТРЕЙД ЛТД" за актом-приймання передачі.
Втім, не зазначення у спірному правочині усіх істотних умов, необхідних для договору оренди, не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин і є саме тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування.
Колегія суддів відхиляє посилання обох скаржників на те, що в судовому порядку у справах № 904/505/19, №904/3057/23 надано оцінку договору сторін від 20.07.2017 року №6/2017/КЕВ як договору про надання послуг і в силу ст.75 ГПК України ці обставини повторному доказуванню не підлягають.
Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Законом, а саме ч.1 ст.316 ГПК України унормовано, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Спростовуючи доводи обох скаржників, колегія суддів звертає увагу на наступне:
Верховний Суд у постанові від 09.05.2024 року по цій справі, скасовуючи попередні судові рішення, зазначив наступне:
"Суд, частково погоджуючись з доводами скаржника стосовно необхідності врахування умов Договору зазначає, що, розглядаючи спір, господарський суд перш за все має встановити правову природу договору, з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків, моменту виникнення зобов`язання тощо.
Верховний Суд виходить з того, що одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).
Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України полягає у наданні сторонам права на власний розсуд реалізувати: 1) можливість укласти договір або утриматися від укладення договору; 2) можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Втім, сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках якщо: 1) існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; 2) заборона випливає із змісту акта законодавства; 3) така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.
Під вимогами положень актів цивільного законодавства, від яких сторони в договорі не можуть відступити, слід розуміти імперативні приватно-правові вимоги.
Разом з цим законодавець у статті 628 Цивільного кодексу України не пропонує чіткого визначення змішаного договору, а лише передбачає можливість укладення сторонами договору, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір) та вказав, що до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Слід відзначити, що у цивілістичній доктрині визначається, що "елементи різних договорів" можна звести до таких: 1) елементи різних договорів - це не окремі ізольовані обов`язки у змісті договору, а певна їх сукупність, характерна для відповідного договору; 2) системні ознаки, які обумовлюють виокремлення того чи іншого договору; 3) всі імперативні правила, які стосуються договору (істотні умови та умови, які відображають специфіку договору); 4) поєднання змісту різних договорів.
Специфіка змішаних договорів полягає в тому, що вони включають в договірну конструкцію елементи саме різних договорів (наприклад, договір поставки обладнання з елементами надання послуг щодо встановлення відповідного обладнання), адже до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
З посиланням на умови Договору скаржник зазначає про те, що позивач зобов`язався за умови сприяння та підтримки відповідача протягом визначеного у Договорі строку надавати за плату відповідачу послуги з вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, що є власністю Держави та знаходиться в користуванні позивача на підставі державного акта на право користування землею, а відповідач зобов`язався вчасно оплачувати надані послуги згідно з умовами цього договору.
У зазначеному аспекті Верховний Суд звертається до правової позиції, яка викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 зі справи № 910/1248/23, згідно з якою об`єднана палата виснувала таке.
Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України послуги розглядаються як окремий вид об`єктів цивільних прав, які відрізняються від інших об`єктів (речей, майнових прав, результатів робіт тощо).
Договір надання послуг передбачає, що одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 901 Цивільного кодексу України договір про надання послуг передбачає наявність завдання від замовника, за яким виконавець надає замовнику послугу, що споживається в процесі вчинення дії чи здійснення певної діяльності. Предметом такого договору є послуга, результат якої є завжди немайновим, хоча може мати речову форму. Послуга невіддільна від джерела, тісно пов`язана з особою виконавця та процесом її надання.
Відтак для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 761/16124/15-ц.
На відміну від послуги, чітко визначеною метою договору оренди є набуття орендарем права користування майном, яке є похідним від права власності та носить матеріальний характер, проявляється у споживанні корисних властивостей речі.
Аналіз наведених положень закону, які визначають суть оренди та послуги, свідчить про те, що договір оренди відрізняється від договору про надання послуг своїм предметом. Зокрема, послуга існує як окреме явище - певне нематеріальне благо, споживається в процесі вчинення певної діяльності або здійснення певної діяльності, не набуваючи матеріального вигляду. В свою чергу, предметом оренди є майно, тобто об`єкт матеріального світу, що визначений індивідуальними ознаками і є неспоживною річчю, або майнові права, як особливий вид майна.
Суд зазначає, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 19.06.2019 у справі № 923/496/18, від 12.08.2021 у справі № 910/7914/20, від 21.10.2021 у справі № 908/3027/20.
Визначаючи і вирішуючи питання щодо правової природи Договору, суди зосередились на тому, що укладений сторонами спору Договір є змішаним, водночас суди не з`ясували, елементи яких саме договорів містить такий правочин (послуги, поставка, підряд, оренда тощо) в аспекті встановлення, зокрема, нормативно-правового регулювання, яке має застосовуватись до спірних правовідносин, з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків сторін відповідно до такого правового регулювання".
"…. Суд зазначає, що підставою для оплати товарів/робіт/послуг є не саме по собі визначення їх вартості, а встановлення обставин фактичного їх надання, які (обставини) мають бути підтверджені належними та допустимими доказами у справі.
Для з`ясування правової природи як господарської операції (поставки товарів, виконання робіт, надання послуг тощо), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін у результаті цієї операції (близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 № 910/6986/17, від 30.01.2019 № 911/5358/14).
При цьому з огляду на специфіку послуги як об`єкта господарської операції, судам слід з`ясовувати технічну можливість її надання з урахуванням наявного персоналу, кваліфікації, часу та місця її здійснення, обладнання, сировини та матеріалів, необхідних для виконання такої операції".
На виконання вказівок касаційного суду суд в оскаржуваному рішенні дослідив правову природу укладеного сторонами договору.
Колегія вказані висновки суду поділяє і зазначає наступне:
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.
Водночас, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним (ст. 235 Цивільного кодексу України) (відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.09.2022 року у справі № 918/351/21(918/672/21)).
За приписами ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору як дво- чи багатостороннього правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Як вбачається зі змісту спірного договору, сторони дійшли згоди про те, що цей договір є змішаним у розумінні ст. ст. 626, 627, 628 Цивільного кодексу України.
Так, в порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона-1 (позивач) зобов`язується за умови сприяння та підтримки сторони-2 (відповідач) протягом визначеного в договорі строку, надавати за плату послуги з вирощування сільськогосподарської продукції (визначеної згідно Переліку видів сільськогосподарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, установам Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25-07.2000 № 1171 (зі змінами) на земельній ділянці, що є власністю Держави та знаходиться в користуванні квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро на підставі державного акту на право користування землею серія Б № 020061 від 1988 року стороні 1, а сторона-2 зобов`язується вчасно оплачувати надані послуги згідно умов цього договору стороні 1 (далі за текстом - послуги). Загальна орієнтовна площа, на якій буде здійснюватися надання послуг становить 735,2000 га, згідно акту обстеження земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору, загальна площа підлягає уточненню після розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Про готовність земельної ділянки до використання за цим договором складаються акти обстеження земельної ділянки, які є невід`ємною частиною договору, та є підставою для початку відліку періоду надання послуг і здійснення розрахунків за них за цим договором (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору сторони у цьому договорі погодились із тим, що вони мають наступні цілі, які сформовані виключно на їх волевиявленні:
а) обробіток землі для вирощування сільськогосподарської продукції, розподіл праці та спеціалізація виробництва при вирощуванні сільськогосподарської продукції;
б) підвищення обсягів виробництва та досягнення економічного ефекту від раціонального використання землі;
в) забезпечення ефективності виробництва шляхом оптимізації витрат на матеріальні ресурси;
г) збільшення гнучкості виробництва та збуту у відповідності до вимог ринку;
д) швидке освоєння нової продукції, яка користуються попитом на ринку.
Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постановах від 02.02.2022 року у справі №927/1099/20, від 03.11.2021 року у справі №918/1226/20 та інших, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинений з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.
У даній справі встановлено, що правова позиція обох сторін зводиться до того, що укладений договір є змішаним і є договором про надання послуг.
За змістом ст. 901 ЦК України договір про надання послуг передбачає наявність завдання від замовника, за яким виконавець надає замовнику послугу, що споживається в процесі вчинення дії чи здійснення певної діяльності. Предметом такого договору є послуга, результат якої є завжди немайновим, хоча може мати речову форму. Послуга невіддільна від джерела, тісно пов`язана з особою виконавця та процесом її надання.
Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ч. 1, 2 ст. 902 ЦК України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Відтак, для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності ( близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 року у справі № 761/16124/15-ц).
У свою чергу відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі та зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).
Принцип платного використання землі також передбачено ст. 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п.14.1.147 п.14.1 ст. 14 ПК України).
В свою чергу, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України "Про оренду землі").
Згідно зі ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
За змістом ст. 22 Закону України "Про оренду землі" орендна плата справляється у грошовій формі.
Отже, на відміну від послуги, чітко визначеною метою договору оренди є набуття орендарем права користування майном, яке є похідним від права власності та носить матеріальний характер, проявляється у споживанні корисних властивостей речі.
Аналіз наведених положень закону, які визначають суть оренди та послуги, свідчить про те, що договір оренди відрізняється від договору про надання послуг своїм предметом. Зокрема, послуга існує як окреме явище - певне нематеріальне благо, споживається в процесі вчинення певної діяльності або здійснення певної діяльності, не набуваючи матеріального вигляду. В свою чергу, предметом оренди є майно, тобто об`єкт матеріального світу, що визначений індивідуальними ознаками і є неспоживною річчю, або майнові права, як особливий вид майна.
Таким чином, на відміну від договору послуг, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки) у визначений строк та отримання продукції/доходів від такої діяльності.
Цей договір також не можна віднести до договору про спільну діяльність з наступних підстав.
Статтею 1130 ЦК України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.
Відповідно до положень ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови, визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
В відповідно до ч. 4 ст. 176 ГК України, норми якого діяли на час виникнення спірних правовідносин, суб`єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб`єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність.
Однією із таких умов є мета спільної діяльності, яка для володільця земельної ділянки не повинна бути спрямована на передачу земельної ділянки в користування за плату, а максимально має відповідати основній чи пріоритетній в даний момент часу меті його діяльності.
Окрім того, характерною особливістю договору про спільну діяльність, яка відрізняє його від договору оренди, є те, що мета сторін договору про спільну діяльність спрямована в одному напрямку, у той час як за договором оренди сторони діють з протилежними цілями: орендодавець має намір передати землю у володіння і користування та отримати кошти, а орендар - самостійно володіти та користуватись землею, сплативши за це кошти.
Отже, в даному випадку суд першої інстанції вірно зазначив про відсутність спільної мети обробітку земельної ділянки, оскільки встановлено, що виробничий процес обробітку ділянки повністю здійснює відповідач у даній справі і йому ж належить зібраний врожай.
Водночас, ТОВ "УКР ТРЕЙД ЛТД" за використання земельної ділянки згідно умов договору зобов`язане сплачувати позивачу плату, що підтверджує висновок оскаржуваного рішення про те, що кожна сторона договору є власником визначеного результату своїх дій. Так, метою укладеного договору для ТОВ "УКР ТРЕЙД ЛТД" є обробіток земельної ділянки та отримання врожаю, а для позивача - отримання плати за використання переданої ним земельної ділянки.
Зміст умов договору №6/2017/КЕВ від 20.07.2017 року свідчить, що договором фактично передбачено надання позивачем відповідачу в користування земельної ділянки, зазначеної в п. 1.1. договору і отримання позивачем оплати за це.
Вищевикладене апелянтами не спростовано. Тому обидві апеляційні скарги є недоведеними і задоволенню не підлягають.
Оскаржуване рішення слід залишити без змін, як ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права, законне та обґрунтоване.
Згідно ст.129 ГПК України судові витрати за подання апеляційних скарг покладаються на кожного з скаржників.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД ЛТД" та Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2024 року у справі №904/1664/19 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційних скарг покласти на апелянтів.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14.07.2026 року, підписано суддями Верхогляд Т.А. та Мороз В.Ф. - 14.07.2026 року, суддею Івановим О.Г. у зв`язку з відпусткою буде підписано 03.08.2026 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя В.Ф. Мороз