УХВАЛА
03 серпня 2026 року
м. Київ
справа №990/309/26
адміністративне провадження № П/990/309/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н. В.,
суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В., Тацій Л. В., Чиркіна С. М.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав до Верховного Суду позов до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач), у якому просить:
- визнати повністю протиправною триваючу багаторічну бездіяльність ВРП щодо не розгляду дисциплінарних скарг ОСОБА_1 стосовно суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.;
- визнати протиправними дії Голови ВРП Усика Г. І. та членів ВРП щодо підготовки, погодження та винесення подань Президенту України про призначення суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5. до апеляційних інстанцій без попереднього розгляду дисциплінарних скарг позивача та скасувати вказані подання як завідомо незаконні;
- визнати протиправними та скасувати ухвалу дисциплінарного інспектора ВРП Ковальчук А. В. від 8 липня 2026 року № 2018/0/18-26, висновки дисциплінарних інспекторів Садового Р. М., Мельника О. П., Осєтрова В. М. та Давидович І. І.;
- зобов`язати ВРП розглянути подані позивачем скарги по суті у скорочений встановлений законом строк та у повній відповідності до вимог чинного законодавства за його особистою присутністю у режимі відеоконференції;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ВРП на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Шевцова Н. В. - головуючий суддя, судді: Єзеров А.А., Стеценко С. Г., Тацій Л. В., Шарапа В. М.
30 липня 2026 року розпорядженням т.в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 965/0/78-26 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку з відпусткою суддів Єзерова А. А., Шарапи В. М., Стеценка С. Г., які входять до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.
30 липня 2026 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Шевцова Н. В. головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Берназюк Я. О., Коваленко Н. В., Тацій Л. В., Чиркін С. М.
У позовній заяві позивач, насамперед, наголошує, що раніше уже подавав позов про оскарження бездіяльності ВРП щодо нерозгляду дисциплінарних скарг позивача на суддів, проте Верховний Суд ухвалою від 05 вересня 2025 року у справі № 990/415/25 первинний позов повернув з формальних, на думку позивача, підстав.
Цей позов обґрунтований, серед іншого, тим, що за даними автоматизованої системи діловодства у ВРП зареєстровані дисциплінарні скарги ОСОБА_1 , які, на переконання позивача, відповідач умисно не розглянув, що свідчить про триваюче порушення строків здійснення дисциплінарного провадження, визначених статтями 42 та 43 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII). Посилання ВРП на пункт 23-8 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII щодо переривання строків через запуск Служби дисциплінарних інспекторів є необґрунтованим, адже з дня початку роботи вказаної служби, 23 грудня 2024 року, до тепер минуло понад 19 місяців, що вказує на свідому відмову у виконанні функцій державного органу та перевищує строк перевірки.
Позивач вказує, що ВРП зобов`язана розглядати скарги у розумний строк та вживати заходів у межах своєї компетенції, та підзвітності перед суспільством для формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За наслідками перевірки матеріалів позовної заяви, Верховний Суд вважає, що у відкритті провадження у справі необхідно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, .
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, бездіяльності Кабінету Міністрів України передбачені статтею 266 КАС України.
Правила цієї статті поширюються, зокрема, на розгляд адміністративних справ щодо законності актів ВРП, законності рішень ВРП, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат (пункти 3, 4 частини першої статті 266 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 107 Закону України від 02 червня 2014 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.
Згідно з частиною першою статті 108 Закону № 1402-VIII дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Відповідно до частин другої, третьої статті 26 Закону № 1798-VІІІ для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює Дисциплінарні палати з числа членів ВРП. Кількість Дисциплінарних палат та кількісний склад кожної палати визначаються рішенням ВРП з урахуванням вимог цього Закону.
За правилами статті 42 Закону № 1798-VІII дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП. Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання ВРП скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону № 1402-VIII, або за ініціативою Дисциплінарної палати ВРП чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання ВРП відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою ВРП рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання Радою відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Дисциплінарне провадження включає: 1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи; 2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності; 3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
У першочерговому (пріоритетному) порядку здійснюються дисциплінарні провадження: 1) розпочаті на підставі звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 2) розпочаті стосовно судді, стосовно якого ВРП розглядається питання про переведення його з одного суду до іншого за результатами конкурсу.
ВРП може встановити інші критерії першочергового (пріоритетного) порядку здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів у регламенті ВРП.
У статті 43 Закону № 1798-VІII передбачено, що дисциплінарний інспектор ВРП, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор ВРП - доповідач): 1) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; 2) за наявності підстав, визначених пунктами 1, 4 і 5 частини першої статті 44 цього Закону, - залишає без розгляду та повертає дисциплінарну скаргу скаржнику; 3) за наявності підстав, визначених пунктами 2, 3 і 6 частини першої статті 44 цього Закону, - передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи; 4) за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги - протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи. Цей строк може бути продовжений дисциплінарним інспектором, але у разі обґрунтованої потреби додаткової перевірки дисциплінарної скарги не більш як на п`ятнадцять днів.
Висновок дисциплінарного інспектора ВРП - доповідача разом із дисциплінарною скаргою та зібраними у процесі попередньої перевірки матеріалами передається на розгляд Дисциплінарної палати (частина друга статті 43 Закону № 1798-VІII).
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1798-VІII при розгляді питання про наявність підстав для повернення дисциплінарної скарги (визначені у частині першій статті 44 Закону № 1798-VІII) не оцінюються достовірність відомостей про ознаки дисциплінарного проступку у поведінці судді, докази його вчинення.
Дисциплінарна палата протягом тридцяти днів з дня отримання висновку дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя - доповідача розглядає такий висновок та додані до нього матеріали без виклику судді та особи, яка подала дисциплінарну скаргу, і за результатами розгляду ухвалює рішення про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи (частина перша статті 46 Закону № 1798-VІII).
Рішення Дисциплінарної палати ВРП про повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи чи про відкриття дисциплінарної справи оскарженню не підлягає (частина четверта статті 44, частина друга статті 45, частина друга статті 46 Закону № 1798-VІII).
Отож статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП стосовно розгляду скарг та здійснення дисциплінарного провадження щодо судді визначають Конституція України, закони № 1402-VIII та № 1798-VIІІ.
Варто зауважити, що питання дисциплінарної відповідальності суддів пов`язане з гарантіями їх незалежності і недоторканності, що, власне, пояснює організацію дисциплінарного провадження таким чином, щоб, з одного боку, запобігти переслідуванню за здійснення правосуддя й посяганню на незалежність судової влади, а з іншого - забезпечити належне виконання суддями професійних обов`язків і дотримання етичних стандартів поведінки.
У вимірі нормативного регулювання правовідносин, які виникають у зв`язку з поданням дисциплінарної скарги щодо судді, Суд констатує, що розгляд справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП, що утворюються з числа членів ВРП.
До ВРП може оскаржуватися рішення дисциплінарних палат ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді; ВРП розглядає відповідну скаргу у пленарному складі в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону для розгляду дисциплінарної справи щодо судді (частина третя статті 53 Закону № 1798-VIІІ).
Останньою «ланкою» у процедурі оскарження рішення [ВРП у пленарному складі] про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є Велика Палата Верховного Суду, яка, відповідно до частини сьомої статті 266 КАС України, розглядає за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом, скарги на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати.
Дисциплінарне провадження щодо судді, відповідно до наведеного вище нормативного регулювання окресленого сегменту правовідносин, організовано (законом) так, що попередню перевірку дисциплінарної скарги щодо дисциплінарного проступку судді - право на звернення з якою має будь-яка особа - здійснює Дисциплінарний інспектор ВРП, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги, а [вже] рішення щодо відкриття чи про відмову у відкритті дисциплінарної справи - за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги - ухвалює Дисциплінарна палата ВРП.
З позовної заяви можна зрозуміти, що позивач є скаржником (у значенні Закону № 1798-VІII), який подав до ВРП дисциплінарні скарги щодо судді (-ів), результат розгляду яких [дисциплінарних скарг] йому або невідомий, або дисциплінарне провадження щодо яких триває.
У позовній заяві її позивач навів перелік дисциплінарних скарг та вказує, що ВРП (її дисциплінарний орган) не розглянула цих скарг і [ВРП] продовжує бездіяти. У трактуванні позивача, ця бездіяльність з боку відповідача порушує його право на ефективний судовий захист і цим завдає моральної шкоди, яку позивач просить стягнути.
Ураховуючи встановлену законом організацію дисциплінарного провадження щодо суддів, зокрема статус ВРП та її Дисциплінарних палат у питанні про притягнення суддів до відповідальності, суд вкотре підкреслює, що умови і порядок оскарження актів ВРП та її Дисциплінарних палат у питаннях, які вирішуються під час дисциплінарного провадження щодо судді, регламентовані у Законі № 1798-VIІІ, приписи якого не передбачають судового контролю адміністративного суду на етапі попередньої перевірки дисциплінарної скарги і ухвалення відповідного рішення, зокрема Дисциплінарної палати ВРП.
У розумінні статей 51, 52 Закону № 1798-VIII, оскарженню до ВРП підлягає рішення її дисциплінарного органу, прийняте за результатами розгляду скарги на дії судді по суті, й таким правом наділений передусім суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження (частина перша статті 51 Закону № 1798-VIII).
У контексті наведеного, суд звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду, що її висловлено у постанові від 06 березня 2025 року у справі № 990/11/25, про те, що: « позивач хоч і наділений правом подати скаргу на дії судді та ініціювати в такий спосіб дисциплінарне провадження, але не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникають у зв`язку з вирішенням питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Оцінювати дії судді під час виконання посадових обов`язків має право лише ВРП, рішення якої щодо притягнення чи відмови у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності створюють юридичні наслідки для такого судді, а не для скаржника. Тому правом на оскарження дій / рішень ВРП, її органів, що здійснюють дисциплінарне провадження, наділені лише суб`єкти цього провадження в порядку, передбаченому законом».
Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила також у постанові від 11 вересня 2025 року (справа № 990/212/25).
У цьому аспекті Верховний Суд бере до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 09 жовтня 2025 року у справі № 990/144/25, відповідно до якої: законодавець закріпив гарантії реалізації права будь-якої особи на звернення до ВРП із дисциплінарною скаргою щодо судді, проте акцентував, що право на звернення не можна ототожнювати із правом / інтересом скаржника щодо здійснення дисциплінарним органом певних дій, відкриття дисциплінарної справи чи притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, відтак і не зумовлює права скаржника впливати на перебіг дисциплінарного провадження шляхом судового оскарження дій, бездіяльності чи рішень ВРП.
Протягом дисциплінарного провадження скаржник не позбавлений права на участь у цій процедурі в порядку, встановленому законом, проте його участь не є обов`язковою, а ухвалені ВРП чи її дисциплінарним органом рішення не можуть бути підставою для оскарження судових рішень, ухвалених суддею, щодо якого розглядалася скарга, або для перегляду їх за нововиявленими обставинами через притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.
Отже, - як констатувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2025 року у справі № 990/144/25 - тлумачення в сукупності наведених норм засвідчує, що обставини здійснення дисциплінарного провадження (його тривалість, підстави відкриття дисциплінарної справи, відмова у відкритті дисциплінарної справи тощо) не змінюють обсягу прав, обов`язків чи інтересів особи, яка звернулася до ВРП зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, і не впливають на них.
Такої саме логіки дотримувався законодавець у приписах глави 4 «Дисциплінарне провадження щодо суддів» Закону № 1798-VIII, не передбачивши для особи, яка подала дисциплінарну скаргу, права на оскарження в дисциплінарному провадженні будь-яких рішень ВРП (її дисциплінарних органів, посадових осіб) під час здійснення попередньої перевірки дисциплінарної скарги та наділивши дисциплінарний орган ВРП виключними дискреційними повноваженнями щодо надання скаржнику дозволу на оскарження рішення, прийнятого за результатами розгляду дисциплінарної справи.
У цей спосіб у Законі № 1798-VIII фактично констатовано неможливість впливу обставин дисциплінарного провадження на права, обов`язки чи інтереси особи, яка звернулася з дисциплінарною скаргою щодо судді.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Ураховуючи нормативне регулювання правовідносин, які стосуються дисциплінарної відповідальності суддів, у зіставленні з викладеними вище мотивами, Верховний Суд констатує, що: дисциплінарне провадження щодо суддів покликане забезпечити передовсім інтереси правосуддя, здійснювати яке можуть винятково суди відповідно до визначених законом процедур судочинства; незалежність суду і суддів як носіїв судової влади у їх діяльності щодо здійснення правосуддя гарантується, серед іншого, особливим порядком притягнення до відповідальності судді та забороною втручання у здійснення правосуддя; забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством покладено на ВРП - колегіальний, незалежний конституційний орган державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі; до сфери повноважень, водночас і відповідальності, ВРП віднесено (законом) забезпечення здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді; тривалість дисциплінарного провадження щодо судді, зокрема на етапі попередньої перевірки дисциплінарної скарги, - з уваги на суспільні відносини, за посягання на які встановлено дисциплінарну відповідальність суддів - не створює юридичних наслідків для скаржника й тому не порушує його прав та інтересів у зв`язку з поданням дисциплінарної скарги та, унаслідок цього, не породжує для останнього права на захист, тобто на звернення до суду із адміністративним позовом на кшталт цього.
З наведених мотивів Верховний Суд вважає, що позов про оскарження дій / бездіяльності ВРП в рамках дисциплінарного провадження, з яким звернувся ОСОБА_1 , не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності ВРП. Оскільки такі основні вимоги не підлягають судовому розгляду, то вимога про відшкодування завданої ними шкоди, з огляду на частину п`яту статті 21 КАС України, також не може бути розглянута адміністративним судом.
У цьому випадку поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а також спорів, стосовно яких законом установлені імперативні вимоги щодо суб`єктного складу, у зв`язку з чим Верховний Суд не зазначає, до юрисдикції якого суду належить вирішення заявлених у цій справі позовних вимог.
Керуючись статтями 22, 170, 248, 266, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили і може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду у порядку і строки, встановлені статтями 256, 295 КАС України.
Суддя-доповідач Н. В. Шевцова
Судді Я. О. Берназюк
Н. В. Коваленко
Л. В. Тацій
С. М. Чиркін