ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
04 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 160/18944/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року (суддя Рищенко А.Ю.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати пункт 39 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від №18/975 від 02.04.2024 про призначення дружині ( ОСОБА_1 ), померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання пов`язаного з захистом Батьківщини, ОСОБА_2 , одноразової грошової допомоги в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на і січня календарного року, в якому настала смерть (2022), в сумі 1860750 (Один мільйон вісімсот шістдесят тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.;
зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї загиблого ОСОБА_2 внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 15 000 000 грн, з урахування раніше здійснених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню пункт 39 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №18/975 від 02.04.2024, про призначення дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, старшого солдата ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 27.10.2022 - в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2022), в сумі 1860750,00 грн. Просить врахувати, що починаючи з 24.02.2022 особам, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця виплачується така допомога у розмірі, визначеному п.2 Постанови № 168, а не у розмірах, визначених підпунктом «а» п.1 ст.16-2 Закону № 2011-ХІІ та п.5 Постанови № 975.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 39 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від №18/975 від 02.04.2024 про призначення дружині ( ОСОБА_1 ), померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання пов`язаного з захистом Батьківщини, ОСОБА_2 , одноразової грошової допомоги в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на і січня календарного року, в якому настала смерть (2022), в сумі 1860750 (Один мільйон вісімсот шістдесят тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.
Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168: дружині, як члену сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_2 , смерть якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, та за результатами розгляду прийняти рішення, з урахуванням висновків суду в даній справі.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що 27.03.2023 згідно витягу з протоколу 18 Регіональної військово-лікарської комісії № 1304 смерть ОСОБА_2 настала в результаті набряку легенів, гострого порушення коронарного кровообігу при гіпертонічній. Причина смерті - Захворювання, яке призвело до смерті, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини. Оскільки ОСОБА_2 помер внаслідок захворювання, яке не пов`язане з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) отриманим у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, право на отримання одноразової грошової допомоги визначається відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови № 975.
У спірних правовідносинах вищевказані умови для отримання допомоги згідно п. 2 Постанови № 168 не дотримано, що в свою чергу виключає її призначення. Крім іншого, позивачка не зверталася із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №168.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 04.06.1994 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 29.07.2008, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області.
ОСОБА_2 з 13.07.2022 був мобілізований та проходив службу у складі Військової частини НОМЕР_3 , у період з 05.08.2022 по 27.10.2022 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо перебуваючи в Донецькій області, м. Покровськ.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27.10.2022, виданого Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_2 помер.
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №376 від 27.10.2022, виданим Донецьким обласним бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у н.п. Покровськ Донецької області. Хворобами, що призвели до смерті, зазначено: набряк легенів. Гостре порушення коронарного кровообігу при гіпертонічній хворобі.
Згідно з пунктом 39 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 02.04.2024 №18/975, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, старшого солдата ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 27.10.2022 - в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працезданих осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2022), в сумі 1860750,00 грн.
Одноразова грошова допомога була призначена відповідно до Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2013 №975.
Вказано, що постанова КМУ від 28.02.2022 №168 передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі або у разі смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), тоді як смерть ОСОБА_2 не є наслідком отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), а настала внаслідок захворювання.
Не погодившись із відмовою у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 грн, яку встановлено згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ членам сім`ї померлого військовослужбовця, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ) у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалася та діє на момент розгляду цієї справи.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частиною першою статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з підпунктом 1, 2 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;
смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.
Отже подія смерті військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення допомоги.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у статті 16-1 Закону № 2011-XII.
За приписами вказаної норми у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що вказана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 з 13.07.2022 був мобілізований та проходив службу у складі Військової частини НОМЕР_3 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27.10.2022, виданого Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_2 помер.
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №376 від 27.10.2022, виданим Донецьким обласним бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у н.п. Покровськ Донецької області. Хворобами, що призвели до смерті, зазначено: набряк легенів. Гостре порушення коронарного кровообігу при гіпертонічній хворобі.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 у період з 05.08.2022 по 27.10.2022 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 25.05.2023 №2386, вказане не оспорюється відповідачем.
Відповідно до витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1304 від 27.03.2023, захворювання старшого солдата ОСОБА_2 , 1969р.н., «Набряк легенів. Гостре порушення коронарного кровообігу при гіпертонічній хворобі», яке призвело до смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджено медичними та військово обліковими документами: свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 27.10.2022, лікарським свідоцтвом про смерть №376 від 27.10.2022, актом службового розслідування №240 від 27.10.2022 - захворювання, яке призвело до смерті, так, пов`язане із захистом Батьківщини.
Так, пунктом 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1, 6 статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону № 2011).
Як зазначалось судом вище, приписами підпунктів 1-3 пункту 4 Порядку № 975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.
Відповідно до положень пункту 11 Порядку № 975 одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю (смертю) призначається і виплачується:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);
у разі смерті військовослужбовця або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадку, передбаченому підпунктом 2 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть;
у разі загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Відповідно до пункту 12 Порядку № 975, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168, у редакції, чинній на час виникнення спору).
Пунктом 2 Постанови № 168 встановлено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.
Щодо доводів відповідача про те, що причиною смерті старшого солдата ОСОБА_2 стало не поранення, а захворювання, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №376 від 27.10.2022, а тому, на думку МО України, відсутні підстави для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови №168, то суд не приймає такі до уваги, оскільки нормами чинного законодавства чітко визначено, що захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини є належною підставою для виплати допомоги, а тому відсутність поранення не є підставою для відмови у виплаті, якщо є встановлений причинний зв`язок між захворюванням і проходженням служби в умовах збройного конфлікту.
Крім того, належним чином уповноваженою 18 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у протоколі засідання №1304 від 27.03.2023 безумовно визначено, що захворювання ОСОБА_2 , 1969 р.н. «Набряк легенів. Гостре порушення коронарного кровообігу при гіпертонічній хворобі» призвело до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнано таким, що «ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», що свідчить про наявність прямого причинного зв`язку між обставинами служби та настанням смерті.
Суд зазначає, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання, прямо пов`язаного із захистом Батьківщини, що встановлено РВЛК, підтверджено довідкою про участь у бойових діях та узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, зокрема, але не виключно у постановах Верховного Суду від 17.07.2024 у справі №600/548/23-а, від 22.08.2024 у справі 380/9868/23.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на висновки суду викладені у постановах Верховного Суду у справах від 18.11.2024 №240/1743/24, від 29.03.2024 №440/3321/23, від 21.08.2024 №160/20229/22.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2024 у справі №240/1743/24 вирішувалося питання щодо призначення одноразової грошової допомоги матері, як члену сім`ї загиблого старшого солдата її сина в належній їй частині в розмірі 7 500 000,00 грн від 15 000 000,00 грн, однак, причина смерті солдата не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби чи захистом Батьківщини, так, згідно з наказом командира Військової частини (по стройовій частині) від 22.11.2022 №314, старший солдат, вважається таким, що помер, причина смерті: поліарганна недостатність, перитоніт, гострий панкреатит, смерть не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
У постанові Верховного Суду від 21.08.2022 у справі №160/20229/22 висловлено правовий висновок щодо здійснення перерахунку матері і батьку одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у зв`язку із загибеллю їх сина. При цьому, смерть військового настала в період проходження військової служби і пов`язана з виконанням обов`язків військової служби: під час несення служби на стаціонарному блокпості на пересічні вул. Бобринецький шлях та Кільцевої дороги при виїзді з міста Кропивницький в напрямку міста Миколаїв, що засвідчено також актом № 72/22 про нещасний випадок (у тому числі поранення), затвердженим начальником Центрального територіального управління Національної гвардії України 18.07.2022. Згідно з висновком указаного акта: нещасний випадок з старшим солдатом військової служби за контрактом стався в період проходження військової служби при виконанні службових обов`язків. Разом з тим, причина смерті пов`язана саме з нещасним випадком, а не з захистом Батьківщини.
У постанові Верховного Суду від 29.03.2024 у справі №440/3321/23 вирішувалося питання щодо призначення одноразової грошової допомоги сім`ї загиблого поліцейського, однак в рамках такої справи судами не встановлено/досліджено, чи загибель, яка сталася у місті Полтава, відповідає обставинам, що вказують на виникнення права у членів сім`ї загиблого поліцейського на одноразову грошову допомогу, у розмірі встановленому пунктом 2 Постанови № 168, а саме: чи настала смерть поліцейського під час захисту Батьківщини, безпосередньої його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (відповідність функціональній ознаці); чи перебував він на момент смерті безпосередньо в районах здійснення вказаних заходів (відповідність територіальній ознаці); чи настала смерть поліцейського у період здійснення зазначених заходів (відповідність часовій ознаці), як того вимагають у своїй сукупності положення Постанови № 168 та Порядку № 376. Крім того, постановою Верховного Суду від 29.03.2024 у справі №440/3321/23 справу було направлено на продовження розгляду, в результаті чого 10.01.2025 Полтавським окружним адміністративним судом винесено рішення про задоволення позовних вимог про призначення одноразової грошової допомоги, яке постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2025 залишено без змін. Надалі, постановою Верховного Суду від 17.09.2025 у справі №440/3321/23 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2025 у справі №440/3321/23 скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних. Зазначено, що не встановлено віднесення міста до районів бойових дій станом на час смерті позивача.
Зазначене є відмінним від обставин загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 .
Враховуючи наведене, вказані позиції Верховного Суду, не є релевантними до спірних правовідносин та не підлягають застосуванню у даній справі.
Отже, під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкти владних повноважень, не надав належних, достатніх та достовірних доказів, які б свідчили про правомірність прийнятого рішення, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко