УХВАЛА
01 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №160/18944/25
адміністративне провадження №К/990/40398/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №160/18944/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду із позовом до Міністерства оборони України, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати пункт 39 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від №18/975 від 02.04.2024 про призначення дружині ( ОСОБА_1 ), померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини, ОСОБА_2 , одноразової грошової допомоги в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на і січня календарного року, в якому настала смерть (2022), в сумі 1860750 грн;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачці одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї загиблого ОСОБА_2 внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168) та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 15 000 000 грн, з урахування раніше здійснених виплат.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2026, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.08.2026, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 39 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від №18/975 від 02.04.2024 про призначення дружині ( ОСОБА_1 ), померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини, ОСОБА_2 , одноразової грошової допомоги в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на і січня календарного року, в якому настала смерть (2022), в сумі 1860750 грн.
Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву позивачки про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови №168: дружині, як члену сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_2 , смерть якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, та за результатами розгляду прийняти рішення, з урахуванням висновків суду в даній справі. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Міністерство оборони України оскаржило їх в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2026 відкрито касаційне провадження у цій справі.
В подальшому позивачка ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із клопотанням про передачу цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.06.2026 у справі №620/10029/24.
Обгрунтовуючи вказане клопотання, позивачка зазначила, що висновки Судової палати у наведеному судовому рішенні щодо застосування пункту 3 статті 16-2, підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) та пункту 2 Постанови №168 у подібних правовідносинах є помилковими, оскільки постанова у справі №620/10029/24 ґрунтується на застосуванні редакції пункту 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII, яка ніколи не існувала, що призвело до помилкового застосування Порядку №975 замість Постанови № 168 як єдиного нормативно-правового акту, що визначає розмір одноразової грошової допомоги в період дії воєнного стану.
Зазначає, що саме внаслідок застосування неіснуючої редакції норми, за якою Кабінету Міністрів України нібито делеговано визначення «розміру та порядку призначення і виплати» допомоги, Судова палата у пункті 41 постанови дійшла помилкового висновку, що актом, прийнятим на виконання пункту 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII, є постанова Уряду від 25.12.2013 №975, якою затверджено Порядок № 975, і побудувала на застосуванні Порядку № 975 підсумковий висновок.
Також позивачка зауважує, що помилковість застосованого Судовою палатою підходу підтверджується й окремими думками суддів палати, наголошуючи, що постанову Верховного Суду від 16.06.2026 у справі №620/10029/24 ухвалено за глибокого розколу всередині самої Судової палати: окремі думки висловили п`ять суддів Судової палати, що додатково свідчить про відсутність усталеності сформульованого висновку та про необхідність вирішення питання об`єднаною палатою.
Також заявниця стверджує, що попри наявність висновку Судової палати, фундаментальне правове питання залишається невирішеним: реалізація права особи фактично залежить від того, до якого суду потрапила справа, що несумісне з принципами правової визначеності та єдності судової практики. Вказує, що це і є класичною ознакою питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та потребує остаточного вирішення на рівні об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до частини другої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Відповідно до частин першої-третьої статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу.
Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.
Ураховуючи наведене, проаналізувавши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені у клопотанні мотиви, не є такими, що у розумінні наведених законодавчих приписів можуть слугувати підставою для передачі цієї адміністративної справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а тому у задоволенні клопотання ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 340, 345, 346-347, 355, 359 КАС України, Верховний Суд
У Х В АЛ И В:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №160/18944/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін