ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2026 року м. Львів Справа № 300/1651/26 пров. № А/857/25629/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Димарчук Т.М.,
суддів - Москаля Р.М., Сала П.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року про повернення позовної заяви (суддя - Скільський І.І., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 у березні 2026 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, в якому просив визнати дії протиправними та зобов`язати вчинити певні дії, стягнути моральну шкоду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції протиправно відмовив йому у звільненні від сплати судового збору. Зазначає, що на виконання ухвали суду від 30.03.2026 надав відомості податкової інспекції із зазначенням доходів пенсійного органу.
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Враховуючи те, що згідно з частиною другою статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Як слідує із матеріалів справи, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду: - копій доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи; - документів, з яких можна буде визначити сукупний розмір доходу позивача за попередній рік (зокрема, довідку органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік (2025 рік)), або документа про сплату судового збору, у встановленому законом порядку і розмірі.
01.04.2026 ОСОБА_1 отримав копію ухвали про залишення позовної заяви без руху від 30.03.2026, що підтверджується підписом останнього на розписці про отримання судового рішення у справі №300/1651/26.
На виконання вимог ухвали суду від 30.03.2026 про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 подано суду заяви від 03.04.2026 та від 06.04.2026.
Так, у заяві від 03.04.2026, позивач вказав на те, що до позовної заяви ним долучено оригінали документів, а також про відсутність коштів на виготовлення копій доданих до позовної зави документів для відповідача. Зазначив про те, що про вказані обставини повідомляв суд у позові та клопотав суд направити додані до позовної заяви документи через електронний суд. Крім того, повідомив про те, що на виконання ухвали суду від 30.03.2026 надано дані пенсійного фонду по доходах в податковій інспекції - відомості за 2025 рік.
Так, із змісту заяви від 06.04.2026 слідує, що позивач вказав на те, що на виконання ухвали суду від 30.03.2026 надано оновлену довідку про доходи з податкової інспекції з розділом «Пенсійний фонд України». Також позивач зазначає, що надає суду чеки про витрати на ліки та продукти. Крім того вказав на те, що не може виконати вимоги ухвали суду в частині надання копій доданих до позову документів відповідно до кількості учасників справи, оскільки до позовної заяви ним долучено оригінали документів, а також зазначив про відсутність коштів для виготовлення копій доданих до позовної зави документів для відповідача, що позбавляє його можливості зробити їх копії. При цьому, позивач послався на частину 9 статті 79 КАС України, згідно з якою, копії доказів заздалегідь направляються учасникам справи крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи.
Розглянувши заяви позивача від 03.04.2026 та від 06.04.2026, подані на виконання ухвали суду від 30.03.2026, дослідивши матеріали адміністративної справи, колегія суддів зазначає наступне.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди повернуто позивачу.
Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 30.03.2026 позивачем не виконані в повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 не подано документа, з якого можна визначити сукупний розмір доходу позивача за попередній рік (зокрема, довідку органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік), або документа про сплату судового збору, у встановленому законом порядку та розмірі, а додані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 02.04.2026 за період з січень 2025 по грудень 2025, не містять даних щодо розміру нарахованої та виплаченої органом пенсійного забезпечення пенсії ОСОБА_1 за попередній календарний рік (2025).
Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції поспішними, виходячи з наступного.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову в формі позовної заяви до суду першої інстанції.
Питання залишення позовної заяви без руху та повернення позову врегульовані діючим процесуальним законом - КАС України.
Зокрема, відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (ч.3 ст.169 КАС України).
Отже, повернення позовної заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише у тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.
Як вже було зазначено, суд першої інстанції поклав в основу повернення заявленого позову обставини несплати позивачем суми судового збору, відсутність правових підстав для звільнення останнього від сплати такого.
Так, із змісту позову убачається, що позивач не сплатив судовий збір, однак звернувся до суду із клопотанням про звільнення від сплати судового збору через важкий майновий стан: відсутність майна, житла і доходів.
На підтвердження згаданого клопотання позивач надав Відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку з військового збору станом на 03.02.2026 (а.с.5-6).
Із змісту вказаного документу слідує, що сукупний дохід ОСОБА_1 за попередній 2025 рік становить 24000 грн і складається виключно з соціальних виплат, виплачених ОМС Департаменту соціальної політики виконкому міської ради та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Відповідно до ч.3 цієї статті при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Однією з умов для звільнення від сплати судового збору є майновий стан сторони, зокрема якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Отже, зазначені норми визначають можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку, а їх положення спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугують гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.
Позивач детально конкретизував підстави для звільнення його від сплати судового збору та надав довідку про доходи за попередній рік, які дають можливість достовірно та об`єктивно оцінити можливість позивача сплатити судовий збір за подання до суду розглядуваного позову.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 заявив обґрунтоване клопотання про звільнення від сплати судового збору, надав відповідну довідку про свій матеріальний стан, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
Також фактично суд не здійснив правового аналізу представлених позивачем доказів в розрізі вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору, обмежившись при цьому твердженням про ненадання позивачем документів, які б розкривали всі його доходи.
Водночас, позивач надав Відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку з військового збору, із змісту якої можна встановити платника податків і його податковий номер, отримані ним доходи, звітний період тощо.
Колегія суддів вважає, що вимога суду про надання інших додаткових документів про доходи буде покладати надмірний тягар, оскільки, за твердженням ОСОБА_1 , він є внутрішньо переміщеною особою, належне йому майно перебуває на окупованій території, позивач отримує гуманітарні обіди, хворіє.
Такі особисті обставини позивача не знайшли будь-якої оцінки в спірній ухвалі суду.
В розрізі викладеного, на думку колегії суддів, отримання додаткової інформації про певні пенсійні виплати не призведе до підтвердження можливості ОСОБА_1 сплатити обчислений судом судовий збір в сумі 17971, 20 грн, оскільки розмір такого поза розумним сумнівом є надзвичайно великим.
Отже, вказане клопотання позивача розглянуто поверхнево та формально, без аналізу наданих позивачем доказів.
Наведені доводи є визначальними при вирішенні поданої апеляційної скарги, через що решта тверджень апелянта не носять принципового характеру.
Таким чином, повернення позовної заяви ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України, на думку колегії суддів, є передчасним.
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини /ЄСПЛ/ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі De Geouffre de la Pradelle v. France від 16.12.1992р., заява № 12964/87).
У § 36 рішення у справі Bellet v. France від 04.12.1995р., заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що повернення позовної заяви в розглядуваному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, враховуючи приписи п.4 ч.1 ст.320 КАС України, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного повернення позовної заяви, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року про повернення позовної заяви в справі №300/1651/26 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. М. Димарчук
судді Р. М. Москаль
П. І. Сало