ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
05 серпня 2026 р. Справа №160/23222/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву адвоката Фесенка Ярослава Євгеновича про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/23222/26 за позовом адвоката Фесенка Ярослава Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
03.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява адвоката Фесенка Ярослава Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з такими позовними вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, відповідно до даних, які містяться у військовому квитку серії НОМЕР_1 , виданого 08.06.1998 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до даних, які містяться у військовому квитку серії НОМЕР_1 , виданого 08.06.1998 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Одночасно з поданням позовної заяви представник позивача адвокат Фесенко Я.Є. звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:
заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), а також будь-яким іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, військовим частинам, органам військового управління вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на військову службу під час мобілізації, направлення його для проходження військової служби, вручення повісток, проведення заходів з оповіщення та будь-яких інших дій, спрямованих на зміну його статусу з військовозобов`язаного на військовослужбовця, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) утриматися від внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів будь-яких відомостей, які суперечать даним про виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) з військового обліку, до вирішення спору по суті.
Заява обґрунтована тим, що 02 січня 2019 року ОСОБА_1 було виключено з військового обліку на підставі підпункту 3 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції станом на 01 січня 2019 року, оскільки військово-лікарською комісією його визнано непридатним до військової служби з виключенням з обліку, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 .
У червні 2026 року позивач виявив, що в застосунку «Резерв+» зазначено про необхідність проходження базової загальновійськової підготовки та його статус як солдата резерву, тоді як у військовому квитку прямо вказано про виключення з військового обліку.
18 червня 2026 року позивач засобами поштового зв`язку звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з обліку, а 26 червня 2026 року адвокат Фесенко Ярослав Євгенович направив адвокатський запит з вимогою надати інформацію про стан розгляду заяви та засвідчену копію відповідного рішення чи витягу із системи «Оберіг», проте відповіді на адвокатський запит не надійшло взагалі.
30 червня 2026 року позивач отримав лист відповідача № 880, у якому зазначено, що в реєстрі відсутні відомості про проходження ним військово-лікарської комісії та виключення з обліку, і запропоновано прибути з оригіналами документів.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки вона полягає у невнесенні до реєстру відомостей про виключення його з військового обліку на законній підставі, і саме тому змушений звертатися до суду.
Станом на момент подання позову та цієї заяви існують підстави стверджувати, що Відповідачем можуть здійснюватися або вже здійснюються заходи щодо призову Позивача на військову службу під час мобілізації, що призведе до зміни його статусу з військовозобов`язаного на військовослужбовця.
З посиланням на норми статей 150, 151 КАС України представник позивача зазначив, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб`єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Станом на момент звернення із позовом та з цією заявою, існують підстави стверджувати, що відповідачем здійснюються заходи щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, відтак йдеться про зміну його статусу з «військовозобов`язаного» на «військовослужбовця».
Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23, викладено висновки, згідно з якими процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
З огляду на наведене представник позивача просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.
Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 640/18007/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 640/9158/19.
Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, предметом розгляду у справі № 160/23222/26 є оскарження бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, відповідно до даних, які містяться у військовому квитку серії НОМЕР_1 , виданому 08.06.1998 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його зобов`язання внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до даних, які містяться у військовому квитку серії НОМЕР_1 , виданому 08.06.1998 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом з тим, обґрунтовуючи необхідність забезпечення адміністративного позову, представник позивача зазначає, що станом на момент подання позову та цієї заяви існують підстави стверджувати, що відповідачем можуть здійснюватися або вже здійснюються заходи щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, що призведе до зміни його статусу з військовозобов`язаного на військовослужбовця. Також представник позивача зазначає, що Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23, викладено висновки, згідно з якими процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Надаючи оцінку вказаним аргументам представника позивача, суд зазначає таке.
Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 ( далі - Порядок № 560 ).
Відповідно до підпункту 1 пункту 27 Порядку № 560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою:
взяття на військовий облік;
проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);
призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Згідно з приписами пунктів 28, 29 вказаного Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1). У повістці зазначаються: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; підпис (кваліфікований електронний підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку, дата підпису; реєстраційний номер повістки; роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.
Згідно з приписами Порядку № 560 призов на військову службу під час мобілізації здійснюється за певною процедурою, яка складається не лише з оформлення повістки, а передбачає, зокрема, проходження медичного огляду та оформлення відповідно.
Щодо існування підстав для забезпечення позову згідно з пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України суд зазначає, що, за твердженням представника позивача, існують підстави стверджувати, що відповідачем можуть здійснюватися або вже здійснюються заходи щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, що призведе до зміни його статусу з військовозобов`язаного на військовослужбовця, призов, в свою чергу, є незворотною подією.
Разом з тим, наявність вказаної обставини не дає достатніх підстав для висновку про те, що відповідач саме вживає заходів, спрямованих на призов позивача. Як наслідок, відсутні підстави і для висновку про те, що невжиття заходів забезпечення зумовить незворотні зміни в правовому становищі позивача, оскільки не підтверджено достатню ймовірність існування ризику, в зв`язку з яким і мали б вживатися заходи забезпечення позову.
Суд звертає увагу позивача, що згідно п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Додатком № 1 до Порядку № 560 затверджено форму повістки.
Таким чином, заходи з призову позивача можуть бути здійснені шляхом вручення йому повістки. З наявних матеріалів позовної заяви слідує, що позивачеві повістка не вручалась.
Водночас, сама лише незгода заявника з діями відповідача - суб`єкта владних повноважень, щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно визначення ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та звернення до суду з позовом ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Отже, відсутні станом на день постановлення цієї ухвали підстави для висновку, що існуватиме неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття заходів забезпечення позову, а також що існуватиме необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, оскільки представником позивача не обґрунтовано невідворотність настання стверджуваних наслідків без застосування заходів забезпечення позову.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі № 826/13306/18.
Також суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Крім того, відповідно до пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Предмет позову охоплює наявність чи відсутність підстав для зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборони як відповідачу, так і будь-яким іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, військовим частинам, органам військового управління вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на військову службу під час мобілізації, направлення його для проходження військової служби, вручення повісток, проведення заходів з оповіщення та будь-яких інших дій, спрямованих на зміну його статусу з військовозобов`язаного на військовослужбовця, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, не узгоджується з предметом позову, оскільки позивачем не оскаржуються дії відповідача або інших ТЦК та СН, військових частин, органів військового управління щодо призову позивача, і на теперішній час відповідачем не вчиняються дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
Так, призов на військову службу оформлюється начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, якому передує комплекс заходів, таких як вручення повістки, проходження ВЛК, отримання довідки ВЛК тощо.
Вказані дії не охоплюються предметом заявленого на розгляд суду спору, тому обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає предмету судового спору, та в силу пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України не може бути застосований судом.
Також суд зауважує, що у військово - обліковому документі, сформованому в застосунку «Резерв+» 09.07.2026, наявна інформація про відстрочку від призову (тип відстрочки - бронювання) позивача до 28.01.2027, що мінімізує ризики призову позивача на військову службу до ухвалення рішення у цій справі.
З цих підстав суд не вважає, що права позивача, про захист і поновлення яких ідеться у позові, неможливо чи ускладнено буде поновити без застосування заходів забезпечення позову.
За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень нормативно-правових актів, та надавши оцінку наведеному представником позивача обґрунтуванню щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що у даному випадку підстави, передбачені частиною другою статті 150 КАС України для забезпечення даного позову, відсутні, тому відмовляє у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
У зв`язку з відмовою у задоволенні заяви, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника.
Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви адвоката Фесенка Ярослава Євгеновича про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/23222/26 за позовом позовом адвоката Фесенка Ярослава Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Суддя А.Г. Секірська