Номер провадження: 22-ц/813/8422/26
Справа № 522/16652/21
Головуючий у першій інстанції Косіцина В. В.
Доповідач Громік Р. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у відкритті апеляційного провадження
07.08.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,
ознайомившись з апеляційною скаргою Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку, третя особа: в.о. ректора Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку ОСОБА_2 , про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
встановив:
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Щукіна О.С. про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника задоволено. Стягнено з Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в період з 03.09.2025 по 30.06.2026 у розмірі 297 605 гривень 15 копійок.
Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, 16 липня 2026 року адвокат Джулай Д.О., який діє в інтересах Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку, засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 липня 2026 року апеляційну скаргу Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2026 року залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків, але не більше 10-ти днів з дня вручення скаржнику копії ухвали суду, а саме шляхом зазначення дати отримання рішення суду першої інстанції; подання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; подання належних та допустимим доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення; подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2026 року з доказами, підтверджуючими поважність пропуску строку на апеляційне оскарження.
Крім того у вказаній заяві роз`яснено, що у наслідок невиконання цієї ухвали суду у зазначений строк, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Копію ухвали Одеського апеляційного суду від 22 липня 2026 року скаржник та його представник, у порядку, передбаченому п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України отримали у електронний кабінет 23 липня 2026 року, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.
Отже, строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі Одеського апеляційного суду від 22 липня 2026 року почав обраховуватись з 24 липня 2026 року та сплинув 03 серпня 2026 року.
06 серпня 2026 року до Одеського апеляційного суду від адвоката Джулая Д.О., який діє в інтересах Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку, надійшла заява про усунення недоліків, в якій останній просить поновити строк на апеляційне оскарження, зазначено дату отримання оскаржуваного судового рішення, а також надано докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Крім того 06 серпня 2026 року адвокат Джулай Д.О., який діє в інтересах Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку, подав заяву про поновлення процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги, визнавши причини пропуску такого строку поважними. Також до вказаної заяви долучено докази сплати судового збору.
У вказаній заяві зазначено, що у межах наданого судом строку судовий збір за подання апеляційної скарги сплачено не було у зв`язку зі складністю та тривалістю процедури проведення платежу через органи Державної казначейської служби, обумовленою бюджетним статусом апелянта як державного закладу вищої освіти, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а проведення будь-яких виняткових операцій потребують дотримання встановленого порядку казначейського обслуговування розпорядників бюджетних коштів, що об`єктивно унеможливило сплату судового збору в межах десятиденного строку.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про поновлення пропущеного строку на подання заяви про усунення недоліків, а тому вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно із п. 2 ч. 6, ч. 7 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до ч. 7 ст. 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Оскільки скаржник має зареєстрований кабінет користувача системи «Електронний суд», то суд вручає будь-які документи у справах виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.
Копію ухвали Одеського апеляційного суду від 22 липня 2026 року скаржник та його представник, у порядку, передбаченому п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України отримали у електронний кабінет 23 липня 2026 року, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.
Отже, строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі Одеського апеляційного суду від 22 липня 2026 року почав обраховуватись з 24 липня 2026 року та сплинув 03 серпня 2026 року.
Щодо доводів про поважність причин пропуску строку на усунення недоліків апеляційної скарги,то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку.
Так, скаржник зазначив, що проведення будь-яких виняткових операцій потребують дотримання встановленого порядку казначейського обслуговування розпорядників бюджетних коштів, що об`єктивно унеможливило сплату судового збору в межах десятиденного строку.
Однак протягом встановленого десятиденного строку на усунення недоліків скаржник не реалізував своє право на звернення із заявою про продовження строку на усунення недоліків.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
ЄСПЛ зауважує, що сторона, яка задіяна під час судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв розумності строку є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ від 21 листопада 1995 року у справі "Чірікоста і Віола проти Італії" ("Ciricosta and Viola v. Italy", заява №19753/92)).
Таким чином, зазначені причини пропуску строку на подання заяви про усунення недоліків є неповажними.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про усунення недоліків.
Заяву про усунення недоліків скаржник подав 06 серпня 2026 року, тобто поза межами строку, встановленого ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 липня 2026 року, заяву про продовження строку для подання вищенаведеної заяви або визнання причин пропуску строку на подання заяви про усунення недоліків скаржником не подано.
Враховуючи наведені вище обставини, зважаючи на те, що скаржник у встановлений в ухвалі Одеського апеляційного суду від 22 липня 2026 року у строк недоліки апеляційної скарги не усунув, а причини пропуску строку зазначені в заяві від 06 серпня 2026 року колегією суддів визнані неповажними, тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Недобросовісним користування процесуальними правами вважається, зокрема, заявлення численних необґрунтованих відводів суддям, нез`явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог ЦПК, одночасного оскарження судових рішень в різних видах проваджень, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені тощо. Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський Суд з прав людини також наголошує на тому, що сторони процесу повинні вживати заходи для того, щоб дізнатися про рух та розгляд їх справ.
Так, в пункті 41 рішення Європейського Суду з прав людини від 3 квітня 2008 року по справі «Пономарьов проти України» (Заява N 3236/03) зазначено, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Аналогічна позиція висловлена також в пункті 27 рішення Європейського Суду з прав людини від 26 квітня 2007 року по справі "Шевченко проти України" (Заява N 8371/02). Європейський Суд, де зазначив, що заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки між вереснем 2002 року та груднем 2003 року та після 2 червня 2004 року, щоб довідатись про стан провадження у його справі.
Скаржник вимоги ухвали Одеського апеляційного суду від 22 липня 2026 року вчасно не усунув, а причини пропуску строку зазначені в заяві про усунення недоліків від 06 серпня 2026 року колегією суддів визнані неповажними.
Таким чином клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та надані докази поважності пропуску строку на апеляційне оскарження скаржником не подано.
Встановивши, що 23 липня 2026 року скаржник отримав у електронний кабінет ухвалу апеляційного суду від 22 липня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху та не усунув недоліки, зазначені у вказаній ухвалі (не подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та надати інші докази поважності пропуску строку на апеляційне оскарження), колегія суддів доходить висновку, що застосуванню підлягають наслідки не подання скаржником у строк, визначений судом, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, а тому потрібно відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 січня 2025 №755/8925/23, від 23 квітня 2025 №202/25084/13-ц.
На підставі викладеного, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
У задоволенні заяви Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку про поновлення строку для про усунення недоліків відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку, третя особа: в.о. ректора Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку ОСОБА_2, про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева