Постанова № 138906470 у справі № 904/5924/25 від 04.08.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 м.Дніпро Справа №904/5924/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Висоцького А.М., Андрейчука Л.В.

секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Тропін В.В.

від відповідача: Тищенко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 (суддя Загинайко Т.В., повний текст рішення складено 12.05.2026), на додаткове рішення від 11.05.2026 (повний текст додаткового рішення складено 14.05.2026) та на ухвалу від 20.05.2026 (повний текст ухвали складено 21.05.2026) у справі №904/5924/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний"

до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"

про визнання незаконним та скасування рішення комісії АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", оформленого Протоколом від 09.09.2025 №31 засідання комісії з розгляду Акту про порушення договірних умов від 21.07.2025 №116

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" (далі - ТОВ "Управбуд "Західний") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі"), в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення комісії АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", оформлене Протоколом засідання комісії № 31 від 09.09.2025 з розгляду Акту про порушення договірних умов № 116 від 21.07.2025;

- визнати незаконним та скасувати рішення комісії АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", оформлене Протоколом засідання комісії № 32 від 09.09.2025 з розгляду Акту про порушення договірних умов № 117 від 21.07.2025.

У подальшому ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2026 позовні вимоги у справі №904/5924/25 було роз`єднано та виділено у самостійне провадження вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення комісії АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", оформленого № 32 від 09.09.2025 з розгляду Акту про порушення договірних умов № 117 від 21.07.2025, у зв`язку з чим предметом розгляду у даній справі залишилися вимоги щодо скасування рішення комісії, оформленого Протоколом № 31 від 09.09.2025 за Актом про порушення договірних умов № 116 від 21.07.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.08.2025 ТОВ "Управбуд «Західний" отримало від АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" лист від 31.07.2025 № 34273/1001, яким позивача повідомлено про виявлення порушень Правил роздрібного ринку електричної енергії та умов договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, а також про складення відносно позивача актів про порушення договірних умов № 117 від 21.07.2025. Позивач зазначав, що за результатами розгляду Акту про порушення договірних умов № 116 від 21.07.2025 відповідачем прийнято рішення, оформлене Протоколом №31 від 09.09.2025, та виставлено відповідні претензії і рахунки на оплату вартості електричної енергії, які, на думку позивача, є безпідставними.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Управбуд "Західний" посилалося на те, що воно не є споживачем електричної енергії у розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, не є учасником роздрібного ринку електроенергії, не має на балансі електроустановок та не є стороною правовідносин з постачання чи розподілу електричної енергії щодо житлових будинків, зазначених у спірному акті. Позивач зазначав, що виступає виключно управителем багатоквартирних будинків на підставі договорів зі співвласниками, а тому не може бути суб`єктом відповідальності за порушення ПРРЕЕ та договірних умов.

Крім того, позивач вказував, що Протокол № 31 від 09.09.2025, Акт про порушення договірних умов № 116 від 21.07.2025, а також складений акт про недопуск оформлені з порушенням вимог ПРРЕЕ, не підтверджують фактичних обставин порушення та не містять належних доказів наявності між сторонами договірних відносин щодо розподілу електричної енергії. Позивач також зазначав про відсутність у матеріалах, які розглядалися комісією відповідача, договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, паспортів точок розподілу, актів розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, заяви-приєднання та інших документів, які, на його думку, підтверджували б існування відповідних правовідносин.

Також позивач посилався на неправильність визначення відповідачем періоду порушення, обсягів та вартості електричної енергії, нібито спожитої з порушенням договірних умов, а також на те, що відповідачем не доведено факту недопуску працівників оператора системи розподілу до електроустановок позивача для здійснення відключення. У зв`язку з наведеним ТОВ "Управбуд "Західний" просило суд визнати незаконним та скасувати рішення комісії АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", оформлене Протоколом № 31 від 09.09.2025.

Короткий зміст оскаржуваних рішень суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про визнання незаконним та скасування рішення комісії АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", оформленого Протоколом від 09.09.2025 №31 засідання комісії з розгляду Акту про порушення договірних умов від 21.07.2025 №116, судові витрати у справі віднесено за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний".

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Управбуд "Західний", будучи управителем багатоквартирних житлових будинків, є належним суб`єктом правовідносин щодо забезпечення електропостачання місць загального користування таких будинків та зобов`язане забезпечувати дотримання вимог законодавства у сфері роздрібного ринку електричної енергії, у тому числі Правил роздрібного ринку електричної енергії. Суд зазначив, що до обов`язків управителя належить забезпечення утримання внутрішньобудинкових систем електропостачання, укладення договорів щодо електропостачання місць загального користування та забезпечення виконання умов таких договорів.

Суд встановив, що відповідно до положень пунктів 2, 4, 6 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 договір споживача про надання послуг з розподілу електроенергії на об`єкти, зазначені у договорі про постачання електроенергії № 25931-00 від 21.12.2016, вважається укладеним з 01.01.2019 на умовах, зазначених у цьому договорі про постачання, а позивач приєднався до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електроенергії одразу з поданням ним заяви-приєднання. На підставі наведеного, суд виснував про те, що заперечення позивача щодо наявності між сторонами договірних відносин є такими, що не відповідають дійсності та суперечать положенням чинного законодавства про електроенергетику.

Місцевий господарський суд також виходив з того, що Акт про порушення договірних умов №116 від 21.07.2025 та рішення комісії, оформлене Протоколом № 31 від 09.09.2025, прийняті відповідачем у межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог ПРРЕЕ. Суд врахував, що підставою для складання спірного акта стало недопущення працівників оператора системи розподілу до електроустановок для виконання їх відключення за заявкою електропостачальника, що призвело до втрат електричної енергії після запланованої дати відключення.

Відтак, констатувавши те, що дії відповідача щодо складання Акту про порушення договірних умов від 21.07.2025 №116, а також щодо визначення обсягу та вартості електричної енергії, спожитої позивачем у період з 14.04.2025 по 21.07.2025, оформлені протоколом від 09.09.2025 №31, є обґрунтованими та правомірними, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Управбуд "Західний".

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 задоволено заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду та клопотання про долучення понесених судових витрат; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" 10000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням від 30.04.2026 у задоволенні позову відмовлено повністю, що зумовило застосування загального правила розподілу судових витрат відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України. Факт надання правничої допомоги підтверджується договором про надання правничої допомоги № 624-ДнЕМ-РП від 01.01.2026 та звітом № №18/904/5924/25-ДнЕМ від 01.05.2026 на загальну суму 10000,00 грн. Суд визнав зазначений розмір витрат розумним та співмірним зі складністю справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" про ухвалення додаткового рішення у справі №904/5924/25.

Розглянувши подану позивачем заяву, суд першої інстанції зазначив, що за загальним правилом судові витрати покладаються на сторону, яка програла спір. Відступ від цього правила можливий лише у випадках, передбачених частиною дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони або мало місце зловживання процесуальними правами.

При цьому покладення судових витрат незалежно від результатів розгляду справи є правом суду, а не його обов`язком, і потребує належного обґрунтування встановлених обставин.

Під час розгляду справи судом не встановлено фактів зловживання відповідачем або його представником процесуальними правами. Посилання позивача на порушення відповідачем строку подання відзиву та порядку надання відповідей на письмові запитання саме по собі не свідчить про зловживання процесуальними правами у розумінні статті 43 та частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки рішення у справі ухвалено не на користь позивача, а підстав для застосування частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом не встановлено, підстави для покладення витрат на професійну правничу допомогу позивача на відповідача відсутні.

З огляду на викладене суд відмовив у задоволенні заяви ТОВ "Управбуд "Західний" про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із зазначеними рішеннями суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 у справі №904/5924/25 та визнати незаконним та скасувати рішення комісії Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі», оформлене Протоколом від 09.09.2025 №31 засідання комісії з розгляду Акту про порушення договірних умов від 21.07.2025 №116. Скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 у справі №904/5924/25 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та покласти на АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» судові витрати, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи, та невірно застосував норми матеріального права, помилково визначивши ТОВ "Управбуд "Західний" як споживача електричної енергії. Позивач наполягає, що він не є споживачем у розумінні п. 84 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" та п. 1.1.2 ПРРЕЕ, оскільки не купує електричну енергію для власного споживання, не має у власності або на балансі електроустановок за адресами будинків, зазначених в актах, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 1/167 від 15.10.2025. Власниками електричних мереж у багатоквартирних будинках є співвласники спільного майна цих будинків відповідно до ст. 382 ЦК України та ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Скаржник стверджує, що суд помилково застосував норми законодавства, що регулюють правовідносини у сфері управління багатоквартирним будинком (п. 1 ч. 1 ст. 5, п. 6 ч. 4 ст. 8, ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правила надання послуги з управління багатоквартирним будинком), до сфери правовідносин у електроенергетиці, яка регулюється спеціальними нормами Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ. Обов`язок управителя укласти договір про постачання електричної енергії виникає перед співвласниками, а не перед електропостачальником або ОСР, і не створює самого факту укладення договору та факту споживання електроенергії. Серед обов`язків управителя, визначених у долучених до матеріалах справи договорах управління, відсутній обов`язок укласти договір про постачання електричної енергії, а співвласники відповідних рішень про внесення змін до договорів не приймали.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції визнав встановленими обставини, які фактично не доведені. Зокрема, договір про постачання електричної енергії № 25931-00 від 21.12.2016 припинив свою дію з 16.11.2018 у зв`язку з анулюванням АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" ліцензій на постачання електричної енергії та передачу електричної енергії місцевими мережами відповідно до постанови НКРЕКП № 1440 від 16.11.2018. Після цього ТОВ "Управбуд "Західний" не укладало жодних договорів про постачання електричної енергії з будь-яким електропостачальником, а будь-які договірні відносини з ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" відсутні. Крім того, скаржник акцентував увагу на тому, що відповідач не надав паспорти точок розподілу, заяви-приєднання, акти розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, інші додатки до договору, оформлені за взаємною згодою сторін, які відповідно до ПРРЕЕ є складовими договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

ТОВ "Управбуд "Західний" вважає, що суд безпідставно послався на судові рішення у справах № 904/5209/23, № 904/5206/23, № 904/5203/23, № 904/5772/24 та постанову Центрального апеляційного господарського суду у справі № 904/1678/25 як на підтвердження обов`язку позивача укладати договори щодо електропостачання місць загального користування та виконувати вимоги ПРРЕЕ. На думку скаржника, зазначені справи не доводять існування договірних правовідносин саме за спірними об`єктами, не підтверджують факту вчинення позивачем порушення, зафіксованого в Акті № 116, та не звільняють відповідача від обов`язку доказування обставин цієї конкретної справи.

Щодо висновків суду про недопуск працівників ОСР, скаржник стверджує, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи. Відповідач не довів належними доказами наявності технічної можливості відключення електроустановок 21.07.2025, оскільки у представників відповідача були відсутні наряди або оперативні завдання на відключення, посвідчення про перевірку знань, документи на підтвердження груп з електробезпеки. Представники відповідача з`явилися не за адресами, зазначеними у попередженні про відключення, а до офісу позивача за адресою вул. Данила Галицького, 9а, де склали акти у присутності бухгалтера Омельченко Н. М., яка не є уповноваженою особою позивача. Зміст відеозапису не досліджувався судом у судовому засіданні.

Крім того, апелянт вказує, що відповідач не виконав вимогу електропостачальника про відключення у строк, встановлений п. 11.5.12 Кодексу систем розподілу (10 робочих днів), оскільки заявка ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" від 26.06.2023 №30661/1001/14 мала бути виконана до 11.07.2023, а відповідач звернувся до позивача лише 13.07.2023. Відповідно до п. 7.10 ПРРЕЕ, у разі нездійснення ОСР припинення електропостачання, обсяги електричної енергії покладаються на оператора системи як втрати. Складання актів у липні 2025 року є спробою перекласти на позивача відповідальність за власні технологічні втрати протягом двох років.

Скаржник також зазначає, що спірний акт про порушення договірних є недопустимим доказом, оскільки складений не у встановленій формі (єдина узгоджена форма акта про порушення визначена Додатком 9 до ПРРЕЕ), містить юридично невизначений суб`єкт, не містить належної кваліфікації порушення, а показники лічильників та обсяги спожитої електроенергії в акті не зафіксовані. Розрахунок обсягу та вартості електроенергії здійснено на підставі некоректних або непідтверджених даних, без укладених договорів про надання послуг комерційного обліку.

Щодо додаткового рішення від 11.05.2026 апелянт зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою відсутність у договорі про надання правничої допомоги № 624-ДнЕМ-РП від 01.01.2026 істотних умов щодо визначення розміру та порядку обчислення витрат на правничу допомогу. Відсутність у договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає суду та іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру гонорару, що відповідає висновку, викладеному у додатковій постанові КГС ВС від 30.06.2022 у справі № 915/517/21.

Апелянт вказує, що Звіт про надання правничої допомоги № 18/904/5924/25-ДнЕМ від 01.05.2026 не містить узагальненої кількості годин, фактично витрачених на надання правничої допомоги по справі; не визначає погодинну ставку адвоката чи будь-який інший механізм обчислення вартості; не обґрунтовує, яким чином загальна сума у 10 000,00 гривень є результатом математично чи методологічно перевіреного розрахунку, а не довільно встановленою величиною. За твердженням скаржника, наведений у Звіті опис правничої допомоги свідчить лише про виконання мінімального обсягу процесуальних дій, частина із яких взагалі стосується часу, витраченого на дорогу до суду, а не на безпосереднє надання правничої допомоги.

З урахуванням наведеного апелянт стверджує про те, що висновок суду першої інстанції про те, що заявлена сума є "обґрунтованою та співмірною", є процесуально безпідставним, оскільки ухвалений без застосування жодного з чотирьох критеріїв, визначених частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивач наполягає на тому, що судом не було належним чином досліджено відсутність правового зв`язку між Адвокатським об`єднанням "Перший радник" та адвокатом Тищенко Т.А., а також відсутність доручення клієнта на ведення справи №904/5924/25. Зокрема, апелянт вказав на те, що надана відповідачем довіреність № 176/2025 від 16.04.2025 є загальною довіреністю, яка не містить посилання на справу № 904/5924/25, не визначає обсяг конкретного доручення на надання правничої допомоги у межах цієї справи та не підтверджує факту замовлення клієнтом відповідних правничих послуг. Договір про надання правничої допомоги не містить доручення клієнта адвокатському об`єднанню на ведення справи № 904/5962/25, хоча умови п. 2.3.1 та п. 2.3.2 цього договору передбачають обов`язок адвокатського об`єднання надавати правничу допомогу саме у відповідності до доручення клієнта.

Оскаржуючи ухвалу від 20.05.2026 про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Управбуд "Західний" про ухвалення додаткового рішення, скаржник виходив з того, що остання є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції формально застосував загальне правило розподілу судових витрат, не перевірив підстави для застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК України, не надав належної оцінки процесуальній поведінці відповідача, не дослідив причинний зв`язок між такою поведінкою та збільшенням обсягу правничої допомоги, а також не оцінив подані позивачем докази реальності, необхідності, обґрунтованості та співмірності витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин апелянт наполягав на тому, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення є передчасним, формальним та таким, що зроблений без повного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат. Оскаржувана ухвала не відповідає вимогам статей 86, 129, 234, 236, 244 ГПК України щодо повного, всебічного та мотивованого вирішення заявленого процесуального питання, а тому підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

15.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026, у якому останній заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач наголошує, що доводи та аргументи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, суттєво відрізняються від підстав позовних вимог, наведених у позовній заяві. Зокрема, аргументи про відсутність оформлених Оператором системи розподілу паспортів точок розподілу та інших додатків до договору, що є підставою для визнання неукладеним договору споживача про надання послуг з розподілу електроенергії, були заявлені позивачем лише в апеляційній скарзі та відсутні у позовній заяві. З огляду на положення ч. 5 ст. 269 ГПК України, відповідач просить розглядати апеляційну скаргу виключно в рамках позовних вимог, підстав та предмету позову, викладених у позовній заяві.

Щодо наявності договірних відносин відповідач зазначає, що між ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" та ТОВ "Управбуд "Західний" було укладено Договір про постачання електричної енергії № 25931-00 від 21.12.2016, підписаний директором Жук А.Є. та скріплений печаткою підприємства, на об`єкти за адресами вул. Данили Галицького, буд. 45, вул. Данили Галицького, буд. 23 та віл. Данили Галицького, буд. 3. До цього договору складені акти розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, однолінійні схеми електропостачання, підписані позивачем. Зважаючи на положення пп. 2, 4, 6 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, споживання електричної енергії зазначеними об`єктами, оплату електроенергії постачальнику та відсутність письмових звернень позивача про припинення розподілу електричної енергії, відповідач вважає, що публічний договір споживача про надання послуг з розподілу електроенергії є укладеним з 01.01.2019 на умовах договору про постачання. Позивач не довів доказами направлення письмового звернення до відповідача із заявою про розірвання договору у порядку п. 4.27 та пп. 16 п. 5.5.5 ПРРЕЕ.

Щодо статусу позивача як споживача відповідач посилається на п. 1 ч. 1 ст. 5, п. 6 ч. 4 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 9, 13 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, п. 8 Типового договору, Обов`язковий перелік робіт (наказ Мінрегіону від 27.07.2018 № 190), а також на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі № 904/1678/25, де було встановлено обов`язок управителя укладати договори для забезпечення електропостачання місць загального користування. Відповідно до ст. 630 ЦК України, сторони не можуть відступати від змісту типових умов договорів, тому відсутність у договорах управління умови про обов`язок укладення договору електропостачання не звільняє позивача від виконання цього обов`язку, покладеного нормами законодавства.

Відповідач наполягає, що позивач до 2023 року виконував вимоги законодавства про електроенергетику, оплачував електроенергію, спожиту місцями загального користування, а з 2023 року припинив виконувати ці обов`язки, що і стало причиною виникнення спорів. Щодо обсягу спожитої електроенергії відповідач зазначає, що визначив його розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання відповідно до п. 24 Додатку 4 "Порядок розрахунків" до договору споживача та п. 8.6.9 Кодексу комерційного обліку електроенергії, оскільки позивач не надавав щомісячних звітів про покази приладів обліку. Покази підтверджуються інформаційною довідкою, фотофіксацією лічильників та актуми технічних перевірок.

Щодо допуску до електроустановок відповідач зазначає, що відповідно до пп. 2.2.2, 2.2.5 ПРРЕЕ та актів розмежування балансової належності, внутрішньобудинкові електромережі є зоною експлуатаційної відповідальності споживача, а не ОСР. Відповідач не може здійснювати роботи у чужих електричних мережах та не може відключити будинки з центрів живлення, оскільки це призведе до відключення всіх квартир мешканців. Бухгалтер Омельченко Н.М. 21.07.2025 категорично відмовилася направити спеціалістів для здійснення відключення, що зафіксовано відеозаписом. Нормами ПРРЕЕ не обумовлено надання допуску для відключення лише уповноваженою особою.

Також АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" подало відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення, в якому зазначає, що договір про надання правничої допомоги № 624-ДнЕМ-РП від 01.01.2026 містить розділ 4 "Вартість правничої допомоги та порядок розрахунків", звіт про надані послуги підписаний обома сторонами, містить детальний опис наданих послуг, час, витрачений на їх надання, та вартість. Відповідач вважає додаткове рішення законним та обґрунтованим.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Висоцького А.М., Андрейчука Л.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2026 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 у справі №904/5924/25; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 та на додаткове рішення від 11.05.2026 у справі №904/5924/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 04.08.2026 о 15:00 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі №904/5924/25; об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026, на додаткове рішення від 11.05.2026 та на ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення від 20.05.2026 у справі №904/5924/25 до спільного провадження.

В засідання суду 04.08.2026 з`явились представники сторін. Учасниками справи надано вступне слово, апеляційним судом з`ясовано матеріали справи з наявними у справі доказами, за клопотанням позивача досліджено деякі з наявних у справі докази, проведено судові дебати. Після судових дебатів апеляційний суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення.

У судовому засіданні 04.08.2026 в присутності представників сторін колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Встановлені судом обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 13.08.2025 ТОВ "Управбуд "Західний" отримано від АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" лист від 31.07.2025 №34273/1001, яким позивачу повідомлено, що представниками АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" 21.07.2025 виявлено порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії та умов договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, на підставі чого складено відповідні Акти про порушення договірних умов, зокрема, Акт від 21.07.2025 №116 (надалі - спірний Акт, Акт №116 від 21.07.2025).

Зазначеним листом також повідомлено, що комісією на засіданні, яке призначено на 09.09.2025, буде розглянуто питання щодо визначення витрат, понесених Оператором систем розподілу на закупівлю та адміністрування втрат відповідно до діючих тарифів, внаслідок порушення ТОВ "Управбуд "Західний" умов договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та підпунктів 12-14 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ. З переліку додатків до листа вбачається, що до нього додано другі екземпляри актів про порушення договірних умов, зокрема, №116 від 21.07.2025, актів про недопуск від 21.07.2025 та "Попередження про припинення постачання (розподілу) електричної енергії" від 21.07.2025.

Позивач зазначає, що 02.09.2025 на адресу відповідача направив заперечення щодо актів про порушення договірних умов, зокрема, щодо Акту №116 від 21.07.2025 в яких просив врахувати вказані заперечення та прийняти рішення, яким підтвердити відсутність у діях ТОВ "Управбуд "Західний" порушення підпунктів 12-14 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ та договірних умов договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

В подальшому, на засіданні комісії з розгляду Акту про порушення договірних умов №116 від 21.07.2025 відповідачем складено протокол від 09.09.2025 №31, претензію від 09.09.2025 №31 до зазначеного протоколу та рахунки на оплату, в яких визначено обсяги та вартість розподіленої енергії.

Позивач категорично не згоден з позицією відповідача, що викладена ним спірному акті про порушення договірних умов, в складеному за наслідками його розгляду протоколі № від 09.09.2025 №31 засідання комісії та претензії від 09.09.2025, що і є причиною виникнення спору.

Позивач, звертаючись із позовом, зазначав, що ТОВ "Управбуд "Західний" не є споживачем електричної енергії, не є учасником роздрібного ринку електричної енергії, не є електропостачальником або оператором системи розподілу, а здійснює виключно діяльність з управління багатоквартирними будинками. На думку позивача, такий статус не створює у нього обов`язків споживача електричної енергії та не дає підстав для застосування до нього відповідальності за порушення ПРРЕЕ.

Матеріалами справи підтверджується, що між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" було укладено договір про постачання електричної енергії № 25931-00 від 21.12.2016, і заяву приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на наступні об`єкти, зокрема, зокрема, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, 3 (ЕІС-код 62Z9014412806896), м. Дніпро, вул. Данила Галицького, 23 (ЕІС-код 62Z15[телефон приховано]), м. Дніпро, вул. Данила Галицького, 45 (ЕІС-код 62Z5869998867115).

Пунктом 3.4 договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії передбачено, що споживач, що не є побутовим, зобов`язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця або в інший узгоджений сторонами термін, надати Оператору системи розподілу напряму або через (за умови надання відповідного сервісу електропостачальником) постачальником універсальних послуг/Електропостачальника/ постачальника послуг комерційного обліку звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць, зразок якого наведено в Додатку 11 "Звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць (Зразок)" до договору. При обладнанні комерційних засобів обліку засобами дистанційної передачі даних, інформація про покази засобів обліку за розрахунковий місяць формується через канали дистанційного зв`язку. Перевірка достовірності даних комерційних засобів обліку безпосередньо на місці їх встановлення забезпечується Сторонами за необхідності, але не рідше ніж один раз на шість місяців, про що складається відповідний акт контрольного огляду засобу комерційного обліку. У разі ненадання Споживачем, що не є побутовим, звіту про дані комерційних засобів обліку за розрахунковий місяць протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця (або в інший узгоджений Сторонами термін) та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційного зчитування та передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду засобу комерційного обліку протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового, зазначеного у Додатку 4 "Порядок розрахунку" до цього договору, обсягу споживання.

Пунктом 19 Додатку 4 "Порядок розрахунків" встановлено, що сторони дійшли згоди, що у випадку, коли Оператор системи розподілу є оператором зчитування даних з вузлів обліку та/або забезпечує локальне зчитування результатів вимірювання лічильників електричної енергії (ЛУЗОД), а саме з лічильників, які встановлені в електроустановках Оператора системи розподілу, та/або здійснює автоматичне дистанційне зчитування даних з лічильників, які підключені до АСЗД, Оператор системи розподілу формує об`єм розподілу електричної енергії для передачі Постачальнику електричної енергії та/або платіжні документи на підставі даних отриманих Оператором системи розподілу з вузлів обліку та внесених до розрахункової системи.

У випадку, якщо у споживача введена в експлуатацію система ЛУЗОД/АСКОЕ, показники із засобу(ів) обліку фіксуються Оператором системи розподілу на дату розрахунку та передаються до розрахункової системи, як звітні дані, при цьому Оператор системи розподілу формує об`єм розподілу електричної енергії для передачі постачальнику електричної енергії та/або платіжні документи (пункт 20 додатку 4).

Згідно пункту 21 додатку 4 звіти про покази засобів обліку за розрахунковий період можуть надаватись споживачем через іншого учасника ринку електричної енергії за наявності у відповідного учасника ринку технічних можливостей для їх прийому та повноважень (у разі, якщо обмін такими документами здійснюється після повідомлення Оператором системи розподілу), за умови підписання споживачем та учасником ринку електричної енергії відповідного доручення та надання його Оператору системи розподілу.

Приписами пункту 22 додатку 4 встановлено, що споживач гарантує, що дані про покази засобів обліку, передані ним будь-яким каналом або способом комунікації, які викладені в даному Додатку, є верифікованими з його сторони та коректними й достовірними.

У випадку паперового обміну інформацією, непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані на дату розрахунку, яка зазначена в Додатку №3 до договору надавати Оператору системи розподілу звіт про покази засобу(ів) обліку за розрахунковий місяць за формою, яка наведена, як зразок у Додатку №11 до Договору. У разі, якщо споживач за даним договором є основним споживачем, то він знімає та подає Оператору системи розподілу дані засобів обліку субспоживачів (пункт 23 додатку 4).

Згідно з пунктом 24 додатку 4 у разі ненадання споживачем (крім індивідуальних побутових споживачів) звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць, протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційного зчитування та передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду засобів комерційного обліку (ЗКО) протягом розрахункового місяця, обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий період визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання.

Суд виходив із того, що позивач, порушуючи вимоги Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), допускав споживання електричної енергії без належного договору постачання, не забезпечив виконання вимог щодо припинення електроспоживання та не надав представникам оператора системи розподілу доступу до електроустановок для здійснення відключення.

Відповідно до ПРРЕЕ споживач зобов`язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору, своєчасно оплачувати спожиту електроенергію та забезпечувати доступ представникам оператора системи для проведення перевірок і відключення електроживлення у передбачених законодавством випадках.

Суд дійшов висновку, що відповідач правомірно визначив обсяг та вартість електричної енергії, спожитої позивачем у спірний період, а доводи про неправильність або завищення такого розрахунку належними доказами не підтверджені.

Крім того, суд встановив, що між сторонами існували договірні відносини з розподілу електричної енергії, оскільки позивач приєднався до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, а такий договір відповідно до вимог ПРРЕЕ та постанови НКРЕКП №312 вважається укладеним з 01.01.2019.

З огляду на викладене, суд визнав, що розрахунок обсягу та вартості електричної енергії, здійснений АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", відповідає умовам договору та вимогам законодавства у сфері електроенергетики.

Суд виходив із того, що з 01.01.2019 у зв`язку із запровадженням нового ринку електричної енергії АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" набуло статусу оператора системи розподілу та втратило право здійснювати діяльність з постачання електричної енергії. Відтак договір про постачання електричної енергії №25931-00 від 21.12.2016 припинив свою дію, а між сторонами виникли правовідносини на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Суд дійшов висновку, що доводи позивача про існування між сторонами договірних відносин на підставі договору постачання електричної енергії після 01.01.2019 суперечать вимогам законодавства про ринок електричної енергії.

Акт про порушення договірних умов 116 від 21.07.2025 складений відповідачем відповідно до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. Такий акт не є актом про порушення ПРРЕЕ, а тому вимоги щодо форми акта про порушення ПРРЕЕ та обов`язкової участі незаінтересованих осіб у цьому випадку не застосовуються.

Крім того, суд зазначив, що відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та умов типового договору управління саме управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна будинку, у тому числі укладати договори про постачання електричної енергії для освітлення місць загального користування, роботи ліфтів та функціонування іншого спільного майна.

З огляду на наведене суд визнав безпідставними доводи позивача про відсутність у нього обов`язку укладати договори щодо забезпечення електричною енергією місць загального користування багатоквартирних будинків.

Суд виходив із того, що позивач як управитель багатоквартирних житлових будинків відповідає за належне утримання спільного майна, у тому числі внутрішньобудинкових електромереж, забезпечення освітлення місць загального користування, функціонування ліфтів та іншого спільного майна будинку.

Відповідно до вимог законодавства у сфері житлово-комунальних послуг та управління багатоквартирними будинками саме на управителя покладено обов`язок укладати договори про постачання та розподіл електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна будинку та виконувати умови таких договорів.

Суд визнав безпідставними доводи позивача про те, що він не є споживачем електричної енергії та не зобов`язаний укладати відповідні договори. Позивач отримує від мешканців плату за управління будинками, до складу якої входять витрати на електропостачання місць загального користування, а тому є належним споживачем електричної енергії для таких потреб.

На думку суду, після припинення купівлі-продажу електричної енергії за договором постачання позивач фактично продовжував споживати електроенергію без належної правової підстави, здійснюючи її несанкціонований відбір з мереж оператора системи розподілу.

Суд також врахував, що позивач не спростував доводів відповідача щодо недопуску працівників оператора системи розподілу до електроустановок, отримання від мешканців коштів за електропостачання місць загального користування та безоплатного споживання електроенергії без належних договірних підстав.

З огляду на встановлені обставини суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність рішення комісії АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", оформленого Протоколом № 31 від 09.09.2025, та відсутність правових підстав для задоволення позову.

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. При цьому апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційних скарг, оцінивши встановлені судом першої інстанції обставини, наявні у справі докази, доводи апелянта та заперечення відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026, на додаткове рішення від 11.05.2026 та на ухвалу від 20.05.2026 у справі №904/5924/25 задоволенню не підлягають, а оскаржувані рішення підлягають залишенню без змін з огляду на таке.

Предметом апеляційного перегляду в частині основного рішення є законність і обґрунтованість висновку суду про відмову у задоволенні позову ТОВ "Управбуд "Західний" про визнання незаконним та скасування рішення комісії АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", оформленого Протоколом від 09.09.2025 № 31 засідання комісії з розгляду Акту про порушення договірних умов від 21.07.2025 № 116.

Ключовим доводом апеляційної скарги є твердження позивача про те, що ТОВ "Управбуд "Західний" не є споживачем електричної енергії, не є учасником роздрібного ринку електричної енергії, не має договірних відносин з відповідачем щодо розподілу електричної енергії за об`єктами, зазначеними у спірному акті, а тому не може бути суб`єктом відповідальності за порушення ПРРЕЕ.

Колегія суддів оцінює зазначені доводи критично.

Відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання комунальної послуги може укладатися не лише безпосередньо зі споживачем, але й з особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, а також з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, а ПРРЕЕ регулюють взаємовідносини між учасниками роздрібного ринку, зокрема, щодо укладення договорів, розподілу електричної енергії, прав та обов`язків споживачів і операторів системи.

Отже, статус управителя багатоквартирного будинку не може розглядатися ізольовано лише як статус особи, яка адмініструє будинок без будь-яких обов`язків у сфері забезпечення функціонування спільного майна. Управитель, діючи у сфері надання послуги з управління багатоквартирним будинком, забезпечує належне утримання спільного майна будинку, до якого належать, зокрема, внутрішньобудинкові системи та обладнання, що забезпечують функціонування місць загального користування.

Тому сам по собі довід апелянта про те, що власниками спільного майна є співвласники багатоквартирного будинку, не спростовує висновку суду про наявність у управителя обов`язку організовувати та забезпечувати належне функціонування такого майна, у тому числі шляхом врегулювання відносин щодо електропостачання місць загального користування.

Колегія суддів погоджується з тим, що співвласники багатоквартирного будинку є власниками спільного майна такого будинку. Водночас предметом спору у цій справі не є питання належності права власності на внутрішньобудинкові мережі чи інше спільне майно, а питання правомірності рішення комісії відповідача, прийнятого за результатами розгляду акту про порушення договірних умов, складеного щодо особи, яка фактично виконує функції управителя та організовує забезпечення електропостачання місць загального користування.

Тобто апелянт фактично підміняє питання належності права власності на спільне майно питанням належного суб`єкта організації його утримання та забезпечення електропостачання. Наявність у співвласників права власності на спільне майно не виключає обов`язків управителя, який діє у межах договорів про управління та законодавства про житлово-комунальні послуги.

Колегія суддів також звертає увагу, що доводи апелянта про належність внутрішньобудинкових мереж співвласникам багатоквартирного будинку не заперечуються як загальний правовий підхід, однак не мають самостійного вирішального значення для правильного вирішення цього спору.

У даній справі йдеться не про перехід права власності на спільне майно від співвласників до управителя і не про покладення на управителя обов`язків власника такого майна. Спір стосується правомірності рішення комісії оператора системи розподілу, прийнятого у зв`язку з невиконанням договірних умов та недопуском до електроустановок, що забезпечують електропостачання місць загального користування будинків, управління якими здійснює позивач.

Саме тому визначальним є не питання належності права власності на електричні мережі, а питання того, хто у відповідних правовідносинах організовує належне утримання спільного майна, забезпечує функціонування місць загального користування, взаємодіє з виконавцями комунальних послуг та оператором системи розподілу, а також повинен забезпечити виконання умов, необхідних для правомірного користування електричною енергією у таких місцях.

Отже, посилання апелянта на те, що співвласники багатоквартирних будинків є власниками спільного майна, саме по собі не спростовує висновку суду про те, що ТОВ "Управбуд "Західний" як управитель є належним учасником спірних правовідносин щодо забезпечення електропостачання місць загального користування та виконання відповідних договірних умов.

Суд обґрунтовано врахував, що ТОВ "Управбуд "Західний" не є сторонньою особою щодо спірних об`єктів, а здійснює управління відповідними багатоквартирними будинками. Саме наявність такого статусу, у поєднанні з фактичними та договірними обставинами справи, дала суду підстави оцінювати позивача як належного учасника спірних правовідносин щодо електропостачання місць загального користування.

Щодо доводів апелянта про відсутність між сторонами договірних правовідносин колегія суддів зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується, що між ПАТ "Дніпрообленерго" та ТОВ "Управбуд "Західний" було укладено договір про постачання електричної енергії № 25931-00 від 21.12.2016. Також у матеріалах справи наявні документи щодо EIC-кодів електроустановок, акти розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, однолінійні схеми електропостачання, документи щодо попередження про припинення електропостачання та документи, пов`язані із заявкою електропостачальника на відключення.

У сукупності зазначені докази свідчать про наявність між сторонами або їх правопопередниками правовідносин щодо електропостачання та розподілу електричної енергії, пов`язаних із об`єктами, що перебувають в управлінні позивача. Вказані докази не можуть бути проігноровані лише з тієї підстави, що апелянт заперечує наявність у матеріалах справи всіх можливих додатків до договору щодо кожного окремого об`єкта.

Доводи апелянта про відсутність паспортів точок розподілу, заяв-приєднання, усіх актів розмежування та інших додатків до договору не спростовують висновків суду. Відсутність або ненадання окремого документа, на який посилається позивач, сама по собі не означає відсутності правовідносин, якщо їх існування підтверджується іншими належними доказами у сукупності.

Відповідно до статей 73, 74, 76, 79, 86 ГПК України суд оцінює не ізольовано кожен доказ, а всю сукупність доказів у справі з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Тому оцінка судом договору, актів розмежування, EIC-кодів, схем електропостачання, попереджень та інших документів у сукупності відповідає процесуальним вимогам доказування.

Апелянт наполягає, що відсутність паспортів точок розподілу свідчить про неукладеність договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. Проте такий висновок є надмірно формальним. ПРРЕЕ дійсно передбачають значення договору споживача та відповідних додатків, однак сам факт ненадання окремого технічного документа до матеріалів справи не є безумовною підставою для висновку про повну відсутність правовідносин між сторонами, якщо інші документи та фактична поведінка сторін свідчать про протилежне.

Колегія суддів також враховує, що у суді позивач насамперед наполягав на відсутності у нього статусу споживача та на відсутності будь-яких правовідносин з відповідачем як таких. Натомість у апеляційній скарзі окремі доводи були розвинені у напрямі деталізованого заперечення належності кожного технічного документа та кожного додатка до договору. Проте такі доводи не змінюють предмет доказування у справі та не спростовують установленої судом сукупності фактичних обставин.

Разом із тим колегія суддів враховує приписи частини п`ятої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Зазначена норма спрямована на забезпечення стабільності предмета судового розгляду та недопущення зміни правової і фактичної конструкції спору на стадії апеляційного перегляду. Суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у межах тих вимог та підстав, які були заявлені і розглядалися судом першої інстанції, а не вирішує новий спір, сформований шляхом істотного розширення або зміни первісного обґрунтування позову.

У цій справі позивач у суді дійсно заперечував наявність у нього статусу споживача електричної енергії та існування належних договірних правовідносин із відповідачем. Водночас окремі доводи апеляційної скарги щодо відсутності кожного окремого технічного документа, усіх паспортів точок розподілу, усіх актів розмежування та інших додатків до договору подані у більш деталізованому та розширеному вигляді, ніж це було предметом оцінки суду першої інстанції.

При цьому навіть з урахуванням таких доводів апелянта колегія суддів виходить з того, що вони не спростовують головного висновку суду про існування між сторонами правовідносин, підтверджених сукупністю доказів, та про наявність у позивача як управителя обов`язків щодо забезпечення електропостачання місць загального користування багатоквартирних будинків.

Щодо посилань апелянта на те, що суд безпідставно врахував попередні судові рішення у справах № 904/5209/23, № 904/5206/23, № 904/5203/23, № 904/5772/24 та № 904/1678/25, колегія суддів зазначає таке.

Зазначені судові рішення не є єдиною і самостійною підставою для висновку про відмову у позові в цій справі. Водночас суд мав право врахувати їх як додаткове підтвердження вже сформованого між цими ж сторонами підходу щодо правового статусу ТОВ "Управбуд "Західний" як управителя багатоквартирних будинків та його обов`язків у частині організації електропостачання місць загального користування.

Колегія суддів виходить з того, що правова оцінка, надана судом в іншій справі, сама по собі не є преюдиційною обставиною у розумінні статті 75 ГПК України. Однак це не позбавляє суд права враховувати судові рішення у подібних правовідносинах як елемент правового контексту, за умови що висновки у цій справі ґрунтуються насамперед на доказах, досліджених саме у межах справи № 904/5924/25.

У даній справі висновок суду про наявність у позивача обов`язку врегулювати правовідносини щодо електропостачання місць загального користування ґрунтується не лише на попередніх судових рішеннях, а й на законодавстві про житлово-комунальні послуги, матеріалах справи, договорі 2016 року, технічних документах та фактичній поведінці сторін.

За таких обставин посилання суду першої інстанції на судові рішення у справах № 904/5209/23, № 904/5206/23, № 904/5203/23, № 904/5772/24 та № 904/1678/25 не свідчить про підміну доказування у цій справі обставинами, встановленими в інших справах.

Колегія суддів виходить з того, що зазначені судові рішення можуть враховуватися не як безумовна преюдиція щодо всіх фактичних обставин цієї справи, а як правовий контекст, який підтверджує послідовність оцінки правового статусу позивача як управителя багатоквартирних будинків у подібних правовідносинах.

Водночас фактичні обставини цієї справи наявність спірного акту, зміст Протоколу № 31 від 09.09.2025, наявність договірних і технічних документів, обставини щодо EIC-кодів, попередження про відключення, заявки електропостачальника та розрахунку оцінювалися судом першої інстанції самостійно на підставі доказів, поданих саме у справі № 904/5924/25.

Отже, доводи апелянта про недопустимість врахування попередніх судових рішень не спростовують правильності висновків суду, оскільки рішення у цій справі ґрунтується не виключно на таких попередніх судових актах, а на самостійній оцінці доказів у межах даного спору.

Щодо доводів апелянта про недоведеність факту недопуску працівників оператора системи розподілу до електроустановок колегія суддів зазначає таке.

Пункт 5.5.5 ПРРЕЕ передбачає обов`язки споживача, зокрема щодо забезпечення доступу представникам оператора системи до об`єкта споживача для виконання передбачених правилами дій, пов`язаних із технічною перевіркою, обслуговуванням, відключенням та іншими роботами, необхідними для належного функціонування системи розподілу.

Як встановлено судом, спірний Акт № 116 від 21.07.2025 складено у зв`язку з недопущенням працівників оператора системи розподілу до електроустановок для виконання їх відключення за заявкою електропостачальника. Саме ця обставина була покладена відповідачем в основу рішення комісії, оформленого Протоколом № 31 від 09.09.2025.

Апелянт заперечує факт недопуску та зазначає, що відповідач не довів наявності належної заявки електропостачальника, дати запланованого відключення, належного повідомлення позивача та причинно-наслідкового зв`язку між діями позивача і виникненням втрат електричної енергії.

Проте зазначені доводи були предметом дослідження суду. Суд встановив, що матеріали справи містять документи щодо заявки електропостачальника, попередження про припинення електропостачання, EIC-коди відповідних об`єктів та документи, які підтверджують обставини, з якими відповідач пов`язував необхідність здійснення відключення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача про недоведеність факту недопуску не спростовують належності складеного акту як доказу, оскільки позивач не подав переконливих доказів, які б свідчили про протилежне: забезпечення доступу працівників оператора системи розподілу, фактичне виконання заявки на відключення або відсутність об`єктивної потреби у такому відключенні.

Саме заперечення апелянтом факту недопуску не може бути достатнім для скасування рішення комісії, якщо матеріали справи містять належно оформлені документи, складені оператором системи розподілу у межах його повноважень, а позивач не довів їх недостовірності, недопустимості або істотної невідповідності вимогам ПРРЕЕ.

Щодо доводів апелянта про неправильність визначення періоду порушення та обсягу електричної енергії колегія суддів зазначає таке.

Апелянт стверджує, що у Протоколі № 31 від 09.09.2025 не зазначено чіткого та однозначного періоду, за який здійснено нарахування, а в Акті № 116 відсутні необхідні відомості про засоби вимірювання електричної енергії, їх тип, заводські номери, показники, трансформатори струму та напруги, дату повірки, номінальний струм, місце встановлення та інші дані, необхідні для перевірки розрахунку.

Разом з тим місцевий господарський суд обґрунтовано виходив із правової природи спірного нарахування. У цій справі йдеться не про класичне нарахування вартості необлікованої електричної енергії внаслідок самовільного підключення або пошкодження засобів обліку, а про визначення обсягу електричної енергії, спожитої після запланованої дати відключення внаслідок недопуску працівників оператора системи розподілу до електроустановок.

Тому доводи апелянта щодо необхідності зазначення всіх відомостей, характерних для актів про порушення, пов`язаних із засобами обліку або схемою обліку, не спростовують правомірності висновку суду у цій справі, оскільки предметом перевірки було не пошкодження чи втручання в роботу засобу обліку, а недопуск до виконання відключення за заявкою електропостачальника.

При цьому суд встановив, що відповідач здійснив розрахунок виходячи з обсягів електричної енергії, спожитої після запланованої дати відключення, а позивач не надав належних доказів, які б спростовували сам факт споживання електричної енергії відповідними об`єктами після такої дати або доводили неправильність застосованого відповідачем підходу до визначення обсягу.

Доводи апелянта про те, що визначена відповідачем сума має характер збитків і повинна доводитися за загальними елементами цивільно-правової відповідальності, колегія суддів також оцінює критично.

Спірні нарахування здійснені не як самостійна позовна вимога про стягнення збитків у розумінні статей 22, 1166 ЦК України, а в межах процедури, передбаченої ПРРЕЕ та договірними умовами, за наслідками розгляду акту про порушення договірних умов комісією оператора системи розподілу. Відтак предметом цієї справи є не стягнення збитків, а перевірка правомірності рішення комісії відповідача про визначення обсягу та вартості електричної енергії у зв`язку з порушенням договірних умов.

Отже, посилання апелянта на необхідність доведення всіх елементів складу деліктної відповідальності не відповідає правовій природі спірних правовідносин та не спростовує висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів також не погоджується з доводами апелянта про перекладення судом першої інстанції тягаря доказування на позивача.

Відповідно до статей 13, 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач подав докази, якими обґрунтовував наявність правовідносин, факт складання акту, підстави для розгляду питання комісією та здійснений розрахунок. Позивач, у свою чергу, мав довести обставини, на які посилався як на підставу для скасування рішення комісії, зокрема недійсність або незаконність акту, відсутність правовідносин, недостовірність розрахунку, відсутність факту недопуску або істотне порушення процедури розгляду акту комісією.

Суд не звільняв відповідача від обов`язку доказування, а здійснив оцінку доказів обох сторін у їх сукупності та дійшов висновку, що подані відповідачем докази є достатніми для підтвердження правомірності спірного рішення, тоді як доводи позивача не спростовують установлених судом обставин.

Щодо доводів апелянта про те, що саме бездіяльність відповідача призвела до невідключення фактичних споживачів, колегія суддів зазначає, що такі доводи не підтверджені належними доказами. Позивач не довів, що оператор системи розподілу мав реальну можливість виконати відключення без доступу до відповідних електроустановок або що дії позивача чи осіб, пов`язаних із управлінням будинками, не впливали на можливість виконання заявки.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду про правомірність рішення комісії АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", оформленого Протоколом від 09.09.2025 № 31, та відсутність підстав для його скасування.

Щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторону залежно від результату вирішення спору. Оскільки рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 у задоволенні позову ТОВ "Управбуд "Західний" відмовлено повністю, саме позивач є стороною, на яку можуть бути покладені витрати відповідача, пов`язані з розглядом справи, за умови їх належного підтвердження.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц виходила з того, що при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має оцінювати реальність таких витрат, розумність їх розміру, співмірність зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 також звернуто увагу на необхідність оцінки умов договору про правничу допомогу, доказів фактичного надання послуг, детального опису робіт та співмірності заявленої суми з обсягом виконаної адвокатом роботи.

Місцевим господарським судом встановлено, що 01.05.2026 АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" подало заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду та клопотання про долучення доказів понесених судових витрат. Відповідач просив стягнути з ТОВ "Управбуд "Західний" 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

На підтвердження заявлених витрат відповідач подав копію договору від 01.01.2026 №624-ДнЕМ-РП про надання правничої допомоги, копію звіту від 01.05.2026 про надання правничої допомоги №18/904/5924/25-ДнЕМ за Договором про надання правничої допомоги від 01.01.2026 №624-ДнЕМ-РП, копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, копію довіреності від 16.04.2025 №176/2025, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3577 від 15.12.2017.

Доводи апелянта про відсутність у договорі істотних умов щодо визначення розміру гонорару колегія суддів розцінює як безпідставні.

Так, зі змісту укладеного договору вбачається, що сторони погодили порядок визначення вартості правничої допомоги, передбачивши у пунктах 1.4 та 4.1 договору, що зміст, обсяг і вартість послуг визначаються окремо за кожним дорученням клієнта та відображаються у відповідному звіті про надання правничої допомоги. Саме такий звіт щодо справи №904/5924/25 був наданий суду та містить конкретно визначену суму винагороди. Отже, порядок визначення гонорару сторонами погоджено, а розмір винагороди у межах даної справи є визначеним та підтвердженим належними доказами.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність детального опису виконаних робіт. Частина третя статті 126 ГПК України не встановлює вичерпного переліку відомостей, які обов`язково мають міститися у документі, що підтверджує надання правничої допомоги. Наданий відповідачем звіт містить перелік виконаних адвокатом робіт та дає можливість встановити їх зв`язок із розглядом саме цієї справи. При цьому чинне законодавство не вимагає надмірної деталізації кожної процесуальної дії або обов`язкового погодинного розрахунку вартості послуг у випадку встановлення сторонами фіксованого гонорару.

Посилання апелянта на відсутність погодинного розрахунку та загальної кількості витрачених годин також не приймаються судом до уваги. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар може визначатися як у погодинній формі, так і у фіксованому розмірі. Отже, сама по собі відсутність погодинної деталізації не свідчить про недоведеність понесених витрат та не є підставою для відмови у їх відшкодуванні.

Не заслуговують на увагу й заперечення апелянта щодо включення до складу правничої допомоги часу, пов`язаного з прибуттям адвоката до суду та поверненням із суду. Такі дії є невід`ємною складовою належного представництва інтересів клієнта та безпосередньо пов`язані з виконанням адвокатом своїх професійних обов`язків. Крім того, суд першої інстанції, оцінюючи заявлену до стягнення суму, дійшов висновку про її співмірність складності справи та обсягу виконаних робіт.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що довіреність № 176/2025 від 16.04.2025 не містить посилання на справу №904/5924/25. Законодавство не вимагає зазначення у довіреності номера кожної конкретної справи. Надана довіреність підтверджує повноваження представника на здійснення представництва інтересів довірителя в судах, тоді як факт участі представника саме у цій справі підтверджується матеріалами справи, поданими процесуальними документами та його участю у судових засіданнях.

Не можуть бути прийняті й доводи про відсутність окремого письмового доручення клієнта на ведення саме справи №904/5924/25. Поданий до матеріалів справи звіт про надання правничої допомоги містить номер відповідної справи та підписаний як адвокатським об`єднанням, так і клієнтом, що свідчить про прийняття останнім наданих послуг та погодження їх вартості.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу професійної правничої допомоги у справі №904/5924/25, її вартість та безпосередній зв`язок із розглядом даного спору. Суд першої інстанції належним чином дослідив подані докази, оцінив їх відповідно до вимог статей 74, 86, 126 та 129 ГПК України, перевірив співмірність заявленої суми витрат зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи і дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Наведені в апеляційній скарзі доводи цих висновків не спростовують та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, а тому підстав для скасування додаткового рішення суду не вбачається.

Щодо апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Як вже було зазначено, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 у справі №904/5924/25 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Управбуд "Західний" відмовлено. Судове рішення по суті спору ухвалене на користь відповідача АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі".

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, за прямим приписом пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, які пов`язані з розглядом справи, у тому числі витрати позивача на професійну правничу допомогу, підлягають покладенню на позивача. Зазначена норма права є імперативною та не залишає суду дискреційних повноважень щодо покладення відповідних витрат на сторону, на користь якої ухвалено судове рішення.

Разом з тим, частиною дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначила, що процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

Суд має застосовувати зазначені положення процесуального закону за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Зміст вказаної норми також свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок здійснити розподіл судових витрат у зазначений вище спосіб. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

Подібні правові висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 25.11.2021 у справі №904/5929/19, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21, додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №916/376/19.

Під час розгляду справи, господарським судом не було встановлено зловживання сторонами своїми процесуальними правами.

Позивач проти вказаних обставин заперечує, посилається на те, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення є передчасним, формальним та таким, що зроблений без повного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат.

Зокрема позивач акцентував увагу на обставини подання відповідачем відзиву без повного обсягу додатків, зазначених у самому відзиві. Так, 13.11.2025 від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, який містив перелік 39 додатків. Однак фактично у системі "Електронний суд" як додатки до відзиву було долучено лише 5 документів, а саме: довіреність у порядку передоручення від 09.10.2024 на Тищенко Т.А., виписку з ЄДР, довіреність № 176/2025 від 16.04.2025, копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю Тищенко Т.А. та квитанцію про надсилання документів стороні ТОВ "Управбуд "Західний". Повний перелік додатків до відзиву було подано відповідачем лише 09.12.2025 шляхом подання окремого клопотання про долучення доказів.

Крім того, позивач наполягав на тому, що відповідач неналежно виконав обов`язок щодо надання відповідей на письмові запитання у порядку статті 90 ГПК України. В той же час, суд першої інстанції не перевірив, чи відповідали відповіді відповідача вимогам статей 88, 90 ГПК України, чи були вони вичерпними, чи підписані належною особою, чи усували вони недоліки, на які звертав увагу позивач.

Місцевий господарський суд, оцінивши вказані доводи позивача, відхилив останні та зазначив про те, що порушення відповідачем строку подання відзиву на позов, а також порядку надання відповідей на письмові запитання позивача, не є зловживанням відповідачем чи його представником процесуальними правами в розумінні статті 43 та частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів підтримує вказаний висновок суду першої інстанції та вважає за необхідне деталізувати наступні обставини.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було подано до місцевого господарського суду клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву, посилаючись на те, що наразі в провадженні господарського суду перебуває значна кількість ідентичних спорів ініційованих позивачем. Великий обсяг обґрунтування позовних вимог в усіх судових справах потребує від представника відповідача багато часу для підготовки заяв по суті, зокрема, відзиву на позовну заяву, відповідей на питання, поставлені позивачем, збір доказів на спростування обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень, та інші процесуальні дії в межах розгляду справи господарським судом. Крім того, представник відповідача повідомила, що вона травмувала ногу, наразі працює відділено, не може відвідувати офіс відповідача, що суттєво утруднює та затримує підготовку нею заяв по суті та збір доказів у супроводжуваних нею справах. Суд першої інстанції вказане клопотання відповідача задовільнив та продовжив процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву у справі №904/5924/25 до 01.12.2025 включно.

У встановлений судом процесуальний строк відповідач подав відзив на позов, за змістом якого представник окремо повідомив про те, що подає вказаний відзив на позовну заяву без додатків (крім повноважень адвоката Тищенко Т.А.), у зв`язку з відсутністю доступу представника відповідача - адвоката Тищенко Т.А. до офісу АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", та зазначає, що ці додатки будуть долучені до матеріалів справи окремим клопотанням.

В подальшому відповідачем було долучено окремим клопотання всі додатки до відзиву та окремо заявлено клопотання (вх.№531/26 від 06.01.2026) про долучення матеріалів відеозйомки. Одночасно представник просив суд поновити строк для подачі вказаних доказів, посилаючись на те, що долучає до матеріалів справи відео файл після його відновлення фахівцями ІТ-служби (файл був пошкоджений і не відкривався). Крім того, за чинною у АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" політикою інформаційної безпеки адвокат була зобов`язана отримати відповідний дозвіл для подачу до суду у якості доказів матеріалів відеозйомки, відзнятих 14.04.2025 під час складання актів про порушення договірних умов. Суд вказане клопотання відповідача задовільнив.

Позивач наполягає на тому, що ненадання відповідачем повного обсягу додатків до відзиву об`єктивно ускладнило підготовку відповіді на відзив, позбавило позивача можливості своєчасно оцінити всі заперечення відповідача, перевірити докази, на які той посилався, та належним чином сформувати процесуальну позицію у справі.

На думку колегії суддів вказані доводи позивача є безпідставними та несуть маніпулятивний характер, зокрема через те, що суд першої інстанції достеменно забезпечив позивачу процесуальну можливість подачі відповіді на відзив у запрошений самим же представником строк. Більш того, на противагу тому, що сам позивач наполягав на тому, що сторони мають дотримуватись визначеного порядку подання всього масиву доказів разом із першою заявою по суті справи, останній також ігнорував вказані процесуальні положення та заявляв клопотання про долучення доказів, зокрема витягу від 04.02.2026 №9471 з Реєстру об`єктів права комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади щодо об`єкта нерухомого майна - "Житловий будинок літ. А-2" за адресою: м. Дніпро, вул. Артеківська, буд. 13.

Заперечення ТОВ "Управбуд "Західний" щодо ненадання судом першої інстанції оцінки відповідям відповідача на запитання позивача, зокрема на характер їх вичерпності колегія суддів також оцінює як юридично неспроможні, оскільки правовий аналіз змісту вказаних відповідей АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" та загальна оцінка позиції представника відповідача була надана судом при прийнятті судового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Відтак, суд першої інстанції, обґрунтовано встановивши відсутність підстав для застосування положень ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підставно утримався від дослідження поданих позивачем доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та відповідно не встановлював факт подання відповідачем заперечень з означеного питання.

За наведених обставин, доводи апелянта стосовно того, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам статей 86, 129, 234, 236, 244 ГПК України щодо повного, всебічного та мотивованого вирішення заявленого процесуального питання, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду.

Підсумовуючи, колегія суддів висновує, що апеляційна скарга ТОВ "Управбуд "Західний" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі №904/5924/25 задоволенню не підлягає.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до принципу належного здійснення правосуддя судові рішення повинні у достатній мірі містити мотиви, на яких вони ґрунтуються. Водночас пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може тлумачитися як такий, що вимагає від суду надання детальної відповіді на кожен аргумент сторін.

Аналогічна правова позиція викладена Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", відповідно до якої обсяг мотивування судового рішення може бути різним залежно від характеру рішення та конкретних обставин справи, а питання достатності мотивування оцінюється з урахуванням особливостей кожної окремої справи.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 у справі №904/5924/25, колегія суддів виходить з того, що скаржнику надано відповідь на всі істотні питання, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема щодо правового статусу управителя багатоквартирного будинку у правовідносинах з оператором системи розподілу, наявності між сторонами договірних правовідносин, правомірності складання Акту про порушення договірних умов № 116 від 21.07.2025, повноважень відповідача на прийняття рішення, оформленого Протоколом № 31 від 09.09.2025, а також щодо достатності доказів, покладених в основу оскаржуваного рішення комісії.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Акт про порушення договірних умов № 116 від 21.07.2025, складено відносно належного порушника та у відповідності до чинних законодавчих вимог.

Апеляційний суд встановив, що доводи апелянта фактично зводяться до незгоди останнього з правовою оцінкою суду та переоцінки досліджених судом доказів, однак не спростовують висновку місцевого господарського суду про правомірність рішення комісії АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", оформленого Протоколом № 31 від 09.09.2025 та прийнятого на підставі акта про порушення № 116 від 21.07.2025.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026, колегія суддів виходить з того, що скаржнику надано відповідь на всі істотні питання, пов`язані з підтвердженням, реальністю, необхідністю та співмірністю витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн є співмірним зі складністю даної справи, обсягом матеріалів, необхідністю аналізу спеціального законодавства у сфері електроенергетики, підготовкою процесуальних документів та представництвом інтересів товариства у суді першої інстанції.

Натомість представлені апелянтом доводи щодо неспівмірності витрат є переважно оціночними та не підтверджені належними доказами, які б свідчили про очевидну надмірність або необґрунтованість присудженої судом до стягнення суми.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі №904/5924/25 також визнано апеляційним судом безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026, додаткового рішення від 11.05.2026 та ухвали від 20.05.2026 у справі №904/5924/25, колегія суддів встановила, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, на підставі повного і всебічного з`ясування обставин справи, підтверджених належними і допустимими доказами, з наданням оцінки всім істотним доводам учасників справи.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в апеляційному порядку, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" задоволенню не підлягають, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026, додаткове рішення від 11.05.2026 та ухвала від 20.05.2026 у справі №904/5924/25 підлягають залишенню без змін.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" та залишення оскаржуваних судових рішень без змін, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на апелянта та відшкодуванню не підлягають.

Щодо заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" в апеляційній скарзі клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.

За змістом статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами залежно від результатів вирішення спору.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" залишені без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої інстанції без змін, підстави для покладення на Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, відсутні.

У зв`язку з цим клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 та додаткове рішення від 11.05.2026 у справі №904/5924/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 у справі №904/5924/25 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 у справі №904/5924/25 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі №904/5924/25 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі №904/5924/25 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покласти на скаржника.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.08.2026.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя А.М. Висоцький

Суддя Л.В. Андрейчук