ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
11 серпня 2026 року Справа №160/20929/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 та його представника про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у справі №160/20929/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів,
ВСТАНОВИВ:
16.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2026 про звільнення підполковника ОСОБА_1 із займаної посади та призначення начальником групи безпеки застосування військ штабу цієї самої Військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ від 13.06.2026 командира Військової частини НОМЕР_2 ;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 залишити ОСОБА_1 на посаді старшого помічника начальника оперативного відділення штабу Військової частини НОМЕР_1 .
Позовна заява обґрунтована тим, що наказ Військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2026 про звільнення підполковника ОСОБА_1 із займаної посади та призначення начальником групи безпеки застосування військ штабу Військової частини НОМЕР_1 та наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 13.06.2026 є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
10.08.2026 та 11.06.2026 позивачем та його представником подані до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
В обґрунтування клопотань зазначено, що вирішення спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, має важливе значення для позивача, тому що у вказаній справі суб`єктом владних повноважень застосовано негативний захід впливу до позивача - зокрема звільнення з займаної посади з 17.06.2026 та призначення начальником групи безпеки застосування військ штабу цієї самої Військової частини НОМЕР_1 тощо, що вимагає повного та всебічного встановлення фактичних обставин вимог адміністративного позову.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 та його представника про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд встановив наступне.
Частинами 1-3 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального чи спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч. 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Приписами ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Згідно із ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Отже, цим Кодексом визначено виключні категорії спорів, які не можуть бути розглянуті адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
При цьому, законодавець чітко визначив, що за правилами спрощеного позовного провадження може розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, перелічених у ч. 4 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Проте, предмет спору у даній справі не належить до категорій, визначених у ч. 4 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:
1) значення справи для сторін;
2) обраний позивачем спосіб захисту;
3) категорію та складність справи;
4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;
5) кількість сторін та інших учасників справи;
6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;
7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд зазначає, що принцип змагальності сторін під час розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, учасники справи реалізують, обґрунтовуючи свої доводи чи заперечення, можуть подати до суду заяви по суті справи у спрощеному позовному провадженні.
Дослідивши матеріали справи, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи та чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес, суд вважає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі є незначної складності та не вимагає розгляду справи за правилами як загального позовного провадження, так і спрощеного позовного провадження з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Покликання на значимість справи не може бути сприйняте як належний аргумент для розгляду справи у порядку загального позовного провадження.
Будь-який спір з огляду на дії позивача щодо його ініціювання є значимими для нього, так само як і для відповідача, оскільки судове провадження має наслідком ухвалення судового рішення, яким вирішується спір між ними.
Разом із цим, суд також звертає увагу на те, що Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 Varela Assalino contre le Portugal, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд зазначає, що оцінити «значення справи для сторін» і «значний суспільний інтерес» має суд в рамках конкретних правовідносин, з яких виник спір. Це означає, що вказані підстави (для розгляду справи за правилами загального позовного провадження або спрощеного позовного провадження з викликом сторін) повинні мати своєрідне «конкретизоване» пояснення у вимірі певної справи; посилання на ці підстави безвідносно до конкретних фактичних підстав не достатньо для того, щоб вимагати розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в численних постановах, зокрема, від 26.05.2022 у справі №640/594/20, від 22.10.2021 у справі №200/6491/20-а, від 07.10.2021 у справі №640/23517/20, від 05.10.2021 у справі №640/23385/20, від 05.08.2021 у справі №200/5490/20-а, від 29.07.2021 у справі №340/1727/20, від 28.07.2021 у справі №160/6740/20, від 27.07.2021 у справі №340/1901/20, від 22.07.2021 у справі №460/6542/20, від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020 тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Суд звертає увагу на те, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України), з усіма правами, наданими сторонам Кодексом адміністративного судочинства України.
Крім того, учасники справи не обмежені у своєму праві подавати відзив, відповідь на відзив, заперечення, пояснення по суті спору, а також заявляти клопотання та заяви, наводити свої доводи, міркування щодо спірного питання, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань, та користуватись усіма наданими процесуальними правами учасників справи.
Також, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.
Отже, принцип змагальності сторін забезпечується і при розгляді судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Дослідивши клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні, судом не встановлено підстав щодо неможливості розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін через її складність або інші обставини.
Сторонами подані до суду письмові пояснення з викладенням правової позиції, відповідачем подано відзиви на позовну заяву з викладенням правової позиції.
Суд звертає увагу, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження не позбавляє позивача права на подання суду додаткових письмових пояснень та будь-яких письмових доказів.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що клопотання ОСОБА_1 та його представника про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 248, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання ОСОБА_1 та його представника про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у справі №160/20929/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.З. Голобутовський