УХВАЛА
12 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 440/2543/21
адміністративне провадження № К/990/34726/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Полтавської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Полтавської обласної прокуратури, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати,
УСТАНОВИВ:
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Держави Україна в особі Полтавської обласної прокуратури (надалі також відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, у якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, в якій просив:
- визнати бездіяльність Полтавської обласної прокуратури (державного органу) протиправною в частині неналежного нарахування та проведення розрахунку (виплати) заробітної плати начальнику відділу ведення ЄРДР та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 , а саме невиплати частини заробітної плати, яка мала бути нарахованою та виплаченою, зокрема: посадового окладу та надбавки за вислугу років передбачених пунктом 9 частини 5 та частини 7 статті 81 Закону України "Про прокуратуру", завданої положеннями пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01.01.2020 по 01.06.2021 у розмірі 842940 грн. 99 коп., а також невиплати надбавки за класний чин (старший радник юстиції) згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 зі змінами за період з 01.10.2019 по 01.03.2020 на суму 12000 грн. 00 коп. та безпідставної невиплати додаткової заробітної плати за календарний 2020 рік (преміювання прокурорів) за результатами оцінювання якості їх роботи;
- стягнути з Державного бюджету Україна в особі Полтавської обласної прокуратури на користь начальника відділу ведення ЄРДР та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну протиправними діями службових осіб Полтавської обласної прокуратури (державного органу) всього у розмірі 854940 грн. 99 коп., з них: у вигляді недоотриманої (невиплаченої) частини заробітної плати, яка мала бути нарахованою та виплаченою, зокрема: посадового окладу - на суму 561918 грн. 67 коп., надбавки за вислугу років - на суму 281022 грн. 32 коп. за період із 1 січня 2020 року по 1 червня 2021 року та надбавки до посадового окладу працівників органів прокуратури за класний чин старший радник юстиції, за період з 01.10.2019 по 01.03.2020 - на суму 12000 грн. 00 коп. - шляхом списання коштів з рахунків Полтавської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910060), яка є державним органом, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (КПКВ 3504040);
- зобов`язати Полтавську обласну прокуратуру провести нарахування та виплату додаткової заробітної плати за календарний 2020 рік (преміювання прокурорів) за результатами оцінювання якості їх роботи на користь начальника відділу ведення ЄРДР та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 з урахуванням вимог передбачених частиною 2, пунктом 9 частини 5 та частини 7 статті 81 Закону України "Про прокуратуру";
- зобов`язати Полтавську обласну прокуратуру, починаючи з 01.06.2021 та в подальшому, здійснювати нарахування та виплати ОСОБА_1 - начальнику відділу ведення ЄРДР та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області заробітної плати, а саме: посадовий оклад, надбавку за вислугу років та премію, передбачених частиною 2, пунктом 9 частини 5 та частини 7 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" до моменту втрати права на такі виплати.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року, ухваленим в порядку загального позовного провадження, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року скасовано. Ухвалено постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої (невиплаченої) частини заробітної плати за період з 01.01.2020 р. до 26.03.2020 р. в розмірі 34172 (тридцять чотири тисячі сто сімдесят дві) гривні 39 копійок. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
29 червня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2026 року касаційну скаргу повернуто заявникові.
23 липня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач повторно надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у цій справі.
Предметом спору у цій справі є стягнення з Державного бюджету Україна в особі Полтавської обласної прокуратури на користь начальника відділу ведення ЄРДР та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 матеріальну шкоду, у зв`язку з недоотриманої (невиплаченої) частини заробітної плати прокурора.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, заявник касаційної скарги посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано ч. 3 ст. 152 Конституції України, ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 540/1268/21, від 03.04.2024 у справі № 120/14973/21-а.
Перевіривши викладені доводи Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин тому, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Перевіривши зміст поданої касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що касаційній скарзі лише викладено обставини справи, зроблено вказівку на постанову Верховного Суду, проте без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частиною четвертою статті 328 КАС України.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржник на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Полтавської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Полтавської обласної прокуратури, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати - повернути особі, яка її подала.
2. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя С.А. Уханенко