УХВАЛА
16 вересня 2026 року
м. Київ
справа №440/2543/21
адміністративне провадження №Зі/990/148/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В. М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Уханенка С. А. від розгляду справи №440/2543/21 за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Полтавської обласної прокуратури, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати,
УСТАНОВИВ:
У провадженні Верховного Суду перебуває касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року (касаційне провадження №К/990/36139/26).
05 серпня 2026 року до Верховного Суду від позивача надійшла заява про відвід судді Уханенка С. А. від участі у розгляді справи №440/2543/21.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2026 року заяву про відвід визнано необґрунтованою та передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду з метою проведення автоматизованого розподілу для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає указану справу, для її розгляду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 15 вересня 2026 року заяву про судді Уханенка С. А. від участі у розгляді справи №440/2543/21 передано для вирішення судді Соколову В. М.
Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
На обґрунтування заяви про відвід зазначено, що ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2026 року повернуто касаційну скаргу особі, яка її подала, та у вказаній ухвалі суддя Уханенко С.А. зазначив, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції, чим, на думку скаржника, висловив свою думку по справі. Вказує, що в той же день, після отримання вказаної ухвали, .повторно надіслав касаційну скаргу, у якій піддав нищівній критиці незаконні процесуальні дії судді Уханенка С. А.
На думку позивача за таких обставин існує реальний конфлікт інтересів.
Перевіривши доводи заяви про відвід суддів, Верховний Суд зазначає таке.
Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
У заяві про відвід судді Уханенку С. А. указано, що скаржник користується своїм правом та заявляє відвід судді на підставі обставин, встановлених статтею 37 КАС України.
У зв`язку з цим Суд звертає увагу на те, що для відводу суддів з цих підстав необхідно обґрунтувати наявність обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості або об`єктивності.
Так, оцінюючи об`єктивність судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання.
При об`єктивному підході до установлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді.
У вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді («Морель проти Франції», пункти 45-50; «Пескадор Валеро проти Іспанії», пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних («Лука проти Румунії», пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду («Ветштайн проти Швейцарії», пункт 44; «Пабла Кю проти Фінляндії», пункт 30; «Мікалефф проти Мальти», пункт 96).
Верховний Суд зазначає, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді (колегії суддів) під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Як зазначалось в ухвалі Верховного Суду від 14 вересня 2026 року у цій справі, мотиви заявника фактично зводяться до того, що позивач висловлює недовіру судді Уханенку С. А. у зв`язку з прийнятим процесуальним рішенням та незгодою заявника з передачею судової справи раніше визначеному складу.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалах у справах №990/119/23, № 990/136/23, №990/20/23 зауважувала про те, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
З урахуванням викладеного погоджуюсь з тим, що зазначені у заяві про відвід обставини не свідчать про необ`єктивність чи упередженість судді Уханенка С. А. та не указують на особисту зацікавленість у результаті розгляду цієї справи.
Інші підстави, передбачені статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи указаних суддів і викликали необхідність їх відводу, у заяві відсутні.
З урахуванням зазначеного, вважаю, що обґрунтованих підстав для задоволення заяви про відвід немає, а отже, у її задоволенні слід відмовити.
Відповідно до частин одинадцятої, дванадцятої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 36, 40 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Уханенка С. А. від розгляду справи №440/2543/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Соколов