ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року Справа №160/16164/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2- Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ), 3- Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , 4-Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач 1), Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (відповідач 2), Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 (відповідач 3), Військової частини НОМЕР_2 (відповідач 4), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) № М152 від 28.03.2026 «Про призов військовозобов"язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу та направлення до військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , 1990 р.н. (РНОКПП НОМЕР_4 ); зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (системи «Оберіг») поновити інформацію про наявність у ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період; визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 оформленої довідкою № 2026-0328-1746-0085-0 від 28.03.2026 на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до якої останнього визнано придатним до служби на підводних човнах, на надводних кораблях, у морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, підрозділах спеціального призначення; визнати протиправним та скасувати наказ начальника Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України (військова частина № НОМЕР_1 ) № 124 від 27.04.2026 в частині зарахування до списків особового складу ОСОБА_1 , 1990 р.н. (РНОКПП НОМЕР_4 ); зобов`язати начальника Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України (військова частина № НОМЕР_1 ) виключити ОСОБА_1 , 1990 р.н. (РНОКПП НОМЕР_4 ) зі списків особового складу військової частини № НОМЕР_1 та звільнити з військової служби; стягнути на користь ОСОБА_1 , 1990 р.н. (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно з наказом №1212/1 від 12 грудня 2025 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ «ГОЛЬФСТРІМ ІСТ» на посаду менеджера (управителя) з транспортно-експедиторської діяльності за основним місцем роботи, в подальшому його було заброньовано, що було оформлено заявою № 20251214-1644852 від 14.12.2025 року, позивач мав статус «Заброньовано» із визначеним строком бронювання до 31.03.2026 року. За результатом розгляду заяви ТОВ «ГОЛЬФСТРІМ ІСТ» №20260326-11070 про продовження бронювання працівників 26.03.2026 року бронювання ОСОБА_1 було продовжено до 13.03.2027 року. Водночас 12.06.2025 позивач почав проходження військово-лікарської комісії в КНП «Слобожанська центральна лікарня» Слобожанської селищної ради на підставі направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 № 3868236. За наслідком проходження медичного огляду позивача визнано непридатним до військової служби. 28.03.2026 медичні документи позивача були комісійно розглянуті та затверджено рішення про визнання останнього непридатним до військової служби. 28.03.2026 за твердженням позивача, його було затримано працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 та направлено для проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої позивача визнано придатним до військової служби. Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення про мобілізацію та наказом № М152 від 28.03.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_2 . Наказом начальника Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України від 27.04.2026 № 124 ОСОБА_1 позивач зарахований в списки особового складу військової частини на підставі припису від 23.04.2026 № 287.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №160/16164/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Ухвалою суду від 22.06.2026 було зобов`язано позивача та відповідача 3- Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 надати витребувані додаткові докази у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 було задоволено клопотання Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) про залучення співвідповідача, залучено Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) у якості відповідача-4, зобов`язано позивача направити копію позовної заяви з додатками Військовій частині НОМЕР_2 та надати до суду докази направлення, постановлено розпочати розгляд адміністративної справи спочатку.
На виконання ухвали суду від 22.06.2026 від позивача надійшли витребувані документи, а саме копія військово-облікового документу в електронному вигляді, результати продовження бронювання за заявою № 20260326-11070 про продовження бронювання працівників, та докази направлення адвокатського запиту.
13.07.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли додаткові документи, а саме довідка військово-лікарської комісії №2026-0328-1746-0085-0 від 28.03.2026.
22.06.2026 від Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що під час видачі наказу про зарахування позивача до списків особового складу Центру, начальник Центру виходив з того, що направляючи позивача з військової частини НОМЕР_2 , територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, зокрема, для реалізації права позивача на звільнення від призову на військову службу. Начальником центру було отримано документи, на підставі яких виявлено правові підстави для видання оскаржуваного наказу. Відповідач зазначає, що дії та рішення Центру узгоджуються із чинним законодавством та не порушують прав позивача, а процедура призову є незворотною.
07.07.2026 від Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовної заяви у повному обсязі. Оскільки позивач був призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації до військової частини НОМЕР_2 з територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командир частини зобов`язаний був видати наказ про зарахування позивача до списків особового складу частини у день його прибуття до військової частини. Законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов на військову службу під час загальної мобілізації, в частині призову на військову службу під час мобілізації до військової частини. Оскільки наказ про зарахування позивача до військової частини НОМЕР_2 реалізовано, обрані способи захисту позивачем не є належними, а процедура призову є незворотною. Відповідач зазначає, що зобов`язання Військової частини звільнити позивача з військової служби та виключити зі списків особового складу частини виходить за межі правовідносин між сторонами щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі.
Від ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 відзив на позовну заяву не надходив.
За правилами ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 28.03.2026 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № М152 від 28.03.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період».
28.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_5 було видано направлення №6960262 для визначення придатності позивача до служби в Десантно-штурмових військах, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення. ВЛК здійснено на базі закладу охорони здоров`я Комунальне некомерційне підприємство "Виноградівська районна лікарня" Виноградівської міської ради Закарпатської області у м.Виноградів.
Згідно довідки військово-лікарської комісії №2026-0328-1746-0085-0 від 28.03.2026 року солдат (запасу) ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 (Виноградів) 28.03.2026, опис діагнозу: Здоровий, придатний до служби на підводних човнах, на надводних кораблях, у морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, підрозділах спеціального призначення.
Наказом №124 від 27.04.2026 начальника Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України (по стройовій частині) було зараховано в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 ), який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації із військової частини НОМЕР_6 ( АДРЕСА_2 ), та зарахований розпорядженням командувача Національної гвардії України, у розпорядження начальника Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з 24 квітня 2026 року.
На теперішній час позивач продовжує виконання обов`язків військової служби за призовом під час мобілізації.
Водночас, відповідно до військово-облікового документа, сформованого 08.03.2026 у застосунку Резерв+, дійсного до 31.03.2026, ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 ), перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , номер в реєстрі Оберіг 010320231425317100025, ВОС 999097, звання Солдат, потребує проходження базової загальновійськової підготовки, тип відстрочки: бронювання до 31.03.2026, дата проходження ВЛК 14.07.2025, придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, 03, охорони, дата уточнення даних 12.06.2025.
Наказом №1212/1 від 12.12.2025 позивача було прийнято на роботу з 15.12.2025 на посаду Менеджер (управитель) з транспортно-експедиторської діяльності ТОВ «ГОЛФСТРІМ ІСТ» за основним місцем роботи.
16.12.2025 за результатом бронювання за заявою №20251214-1644852 позивача було заброньовано до 31.03.2026.
Відповідно до результату продовження бронювання за заявою №20260326-11070 працівнику ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_7 , продовжено статус бронювання до 13.03.2027.
Також, в матеріалах справи міститься направлення ІНФОРМАЦІЯ_8 від 12.06.2025 №3868236 для визначення придатності до військової служби позивача. ВЛК здійснено на базі закладу охорони здоров`я Комунальне підприємство "Слобожанська центральна лікарня" Слобожанської селищної ради у м. Дніпро.
Відповідно до Картки №2025-0612-1442-0531-3 обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного від 12.06.2025 №3144 встановлено діагноз, постанова ВЛК: непридатний до військової служби.
Протоколом засідання штатної військово- лікарської комісії від 28.03.2026 № 2026-0328-0937-4642-0 «20 Регіональна ВЛК (м. Дніпро)» від 28.03.2026 затверджено свідоцтво про хворобу №2025-0612-1442-0531-3 від 12.06.2025.
У відповідь на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_9 листом від 17.04.2026 №1057 повідомив, що 12.06.2025 року гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 перебуваючи на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_10 , з метою встановлення ступню придатності до військової служби, отримав направлення N 3868236 на проходження військово-лікарської комісії на базі закладу охорони здоров"я - Комунальне підприємство "Слобожанська центральна лікарня" Слобожанської селищної ради.
Постанова позаштатної ВЛК була передана на перевірку та затвердження штатною ВЛК регіону - 20 Регіональною військово-лікарською комісією (м. Дніпро).
Постановою 20 Регіональною військово-лікарською комісією (м. Дніпро) від 28.03.2026 року гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 визнаний непридатним до військової служби.
У відповідь на адвокатський запит 20 Регіональна військово-лікарська комісія листом вих. №1854/2601 від 04.04.2026 повідомила, що свідоцтво про хворобу N2025-0612-1442-0531-3 від 12.06.2025 ОСОБА_2 , 1990 р.н. надійшло в 20 регіональну військво-лікарську комісію в електронному вигляді 11.07.25, підтверджуючі медичні документи - 06.03.26, розглянуто комісійно та затверджено 28.03.2026 року протокол засідання штатної військово-лікарської комісії від 28.03.2026 року N 2026-0328-0937-4642-0. У подальшому медичні документи передані в ІНФОРМАЦІЯ_11 для опрацювання та подальшої передачі в ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Позивач вважає протиправним його призов на військову службу під час мобілізації на особливий період, у зв`язку з чим і виник даний судовий спір.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Разом із тим, відповідно до п. 20 ч. 1 с. 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України від 03.03.2022 року №2105-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі- Закон № 3543-XII).
Крім того, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Ст. 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно з ч.5 ст.4 Закону №3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
За змістом ст. 2 Закону №3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Ст. 23 Закону №3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Так, згідно з абз.2 ч.1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Згідно ч.1 ст. 39 Закону №2232-ХІІ на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок № 1487).
Згідно з п. 4 Порядку № 1487 завданням військового обліку, серед іншого, є: організація своєчасного бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час.
Пунктом 16 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Приписами п. 17 Порядку № 1487 встановлено, що військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.
На загальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.
Військовозобов`язані, які згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.
Таким чином, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Порядок бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та воєнний час затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 за № 76 (далі - Порядок №76). Даний порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час.
Згідно з п. 1 вказаного Порядку № 76 цей Порядок визначає механізм бронювання під час дії воєнного стану військовозобов`язаних за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу: в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування (далі - державні органи); в органах державної влади, інших державних органах, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури, БЕБ, ДСНС, Державній кримінально-виконавчій службі, Службі судової охорони, в судах, установах системи правосуддя та органах досудового розслідування (крім військовозобов`язаних, зазначених в абзаці другому цього пункту), а також на штатних посадах патронатних служб державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України; на підприємствах, в установах та організаціях, які в установленому порядку визначено критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період (далі - критично важливі підприємства); на підприємствах, в установах та організаціях, які в установленому порядку визначено критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (далі - критично важливі установи); у спеціалізованих установах ООН, міжнародних судових органах, міжнародних та неурядових організаціях та установах, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна відповідно до укладених міжнародних договорів України; у Товаристві Червоного Хреста України, інших українських неурядових організаціях, які реалізують гуманітарні проекти за кошти міжнародних партнерів; в операторах протимінної діяльності, які проводять розмінування (гуманітарне розмінування) відповідно до законодавства (далі - оператори протимінної діяльності).
Згідно п.3 Порядку № 76 бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), в електронній формі засобами Порталу Дія.
Заброньованим військовозобов`язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).
Військовозобов`язані, зазначені у пункті 1 цього Порядку, підлягають бронюванню незалежно від військового звання, віку та військово-облікової спеціальності.
Строк дії відстрочки не може перевищувати:
строку проведення мобілізації - для військовозобов`язаних, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 1 цього Порядку;
строку дії контракту (договору) на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці четвертому пункту 1 цього Порядку;
12 місяців - для військовозобов`язаних, зазначених в абзацах п`ятому, сьомому та восьмому пункту 1 цього Порядку;
строку договору (контракту) або строку, на який їх обрано (призначено), - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього Порядку;
45 календарних днів з дня укладення трудового договору - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці другому пункту 4 частини першої статті 25 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до п. 29, п. 29-1 Порядку № 76 протягом 72 годин з моменту формування списку засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів переведення військовозобов`язаного (крім військовозобов`язаних, зазначених в абзаці другому пункту 4 частини першої статті 25 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію") на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки здійснюється автоматично у разі, коли військовозобов`язаний:
перебуває на військовому обліку;
перебуває у трудових відносинах з державним органом, критично важливим підприємством, критично важливою установою;
уточнив персональні дані, зазначені у пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку";
не перебуває у розшуку.
Інформація (відомості, дані) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) відображається у військово-обліковому документі в електронній формі. (п. 30 Порядку №76).
Таким чином, військовозобов`язаний вважається заброньованим з моменту переведення його на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки.
Згідно з п. 1 Положення «Про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом абз. 9 пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.
Згідно з пунктом 15 Положення №154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний організовувати, серед іншого, проведення перевірок готовності підприємств до оповіщення та забезпечення явки громадян, що підлягають призову на військову службу під час мобілізації та у воєнний час, на пункти збору або у військові частини, перевірок стану бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час і виконання військово-транспортного обов`язку.
Таким чином, на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки покладено обов`язок не лише оформляти відстрочки від призову під час мобілізації, а й перевіряти наявність підстав для їх надання, вести спеціальний облік військовозобов`язаних та здійснювати перевірку стану бронювання військовозобов`язаних.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).
Відповідно до п. 6 Порядку №560 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.
Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Таким чином, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зобов`язані здійснювати перевірку наявності у військовозобов`язаних підстав для відстрочки від призову, у тому числі факту бронювання, та володіти відповідною актуальною інформацією, що є необхідною умовою для прийняття законного рішення щодо мобілізації особи і недопущення порушення прав військовозобов`язаних.
Так, судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено наступне.
Наказом №1212/1 від 12.12.2025 позивача було прийнято на роботу з 15.12.2025 на посаду Менеджер (управитель) з транспортно-експедиторської діяльності ТОВ «ГОЛФСТРІМ ІСТ» за основним місцем роботи.
16.12.2025 за результатом бронювання, сформованого засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, за заявою №20251214-1644852 позивача було заброньовано до 31.03.2026, у подальшому статус бронювання за заявою №20260326-11070 продовжено до 13.03.2027.
Вказана інформація також міститься у військово-обліковому документі позивача, сформованого 08.03.2026 у застосунку Резерв+, дійсного до 31.03.2026.
Відтак, на момент видання спірного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № М152 від 28.03.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» позивач, відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII, мав чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 31.03.2026, яка в подальшому була продовжена до 13.03.2027.
Відповідно до положень Порядку № 76, відомості про бронювання позивача були внесені до відповідних інформаційних систем, а позивач був автоматично переведений на спеціальний військовий облік на строк дії наданої відстрочки від призову під час мобілізації.
Отже, інформація про наявність у позивача відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації була наявна в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, доступ до якого мають працівники районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Водночас відповідачем-1 зазначені відомості перевірені не були, що призвело до прийняття рішення про призов позивача без урахування наявної у нього дійсної відстрочки.
ІНФОРМАЦІЯ_3 відзив на позовну заяву у встановлений судом строк подано не було, жодних заперечень щодо заявлених позовних вимог, а також будь-яких пояснень чи доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних дій та рішення відповідачем-1 не надано.
Центр спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) у відзиві на позовну заяву вказує, що при винесенні оскаржуваного наказу останній керувався тим, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, зокрема, для реалізації права позивача на звільнення від призову на військову службу.
Разом із тим, такі доводи відповідача не спростовують обставин, встановлених у справі, та не підтверджують належного виконання обов`язку щодо перевірки наявності у позивача дійсної відстрочки.
На противагу доводів позивача, Центр спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) та Військова Частина НОМЕР_2 зазначають, що оскаржуваний позивачем наказ є актом індивідуальної дії та вичерпує дію фактом його виконання, тобто призовом позивача для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період, а тому його скасування не є самостійною підставою для зміни статусу ОСОБА_1 .
Щодо даних доводів суд зазначає наступне.
Факт реалізації оскаржуваного наказу шляхом призову позивача на військову службу не свідчить про втрату ним права на судовий захист та не усуває можливості перевірки судом правомірності такого рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки наслідки його прийняття безпосередньо стосуються правового статусу позивача та його подальшого проходження військової служби.
Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.
Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі №9901/26/21, від 03 листопада 2021 року у справі №9901/226/21, від 02 лютого 2022 року у справі № 9901/256/21, від 16 березня 2023 року у справі № 9901/494/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 990/152/22, від 14 вересня 2023 року у справі №990/73/23.
Можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.
Отже, у разі видання суб`єктом владних повноважень, в даному випадку начальником ІНФОРМАЦІЯ_12 наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, позивач, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу (наявність у нього відстрочки від проходження військової служби), має законне право звернутись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, яка безпосередньо стосується позивача, а тому доводи відповідачів в цій частині підлягають відхиленню.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить до висновку, що такий спосіб судового захисту як визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, є ефективним та належним, не призводить до порушення публічних правовідносин щодо проходження громадянами військової служби за мобілізацією, а навпаки дозволяє попередити в майбутньому порушення прав та законних інтересів позивача з боку районного ТЦК та СП, а тому наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) № М152 від 28.03.2026 «Про призов військовозобов"язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу та направлення до військовоїчастини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , 1990 р.н. (РНОКПП НОМЕР_4 ) є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги скасувати постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 оформленої довідкою № 2026-0328-1746-0085-0 від 28.03.2026 на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до якої останнього визнано придатним до служби на підводних човнах, на надводних кораблях, у морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, підрозділах спеціального призначення суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи 28.03.2026 року солдат (запасу) ОСОБА_1 був направлений та пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 (Виноградів) 28.03.2026, за наслідком чого встановлено: Здоровий, придатний до служби на підводних човнах, на надводних кораблях, у морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, підрозділах спеціального призначення.
Відповідно до частини 10 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи. Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402).
Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.
У межах адміністративного процесу суд не може надавати оцінку діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті розкладу хвороб, оскільки суд не є фахівцем у медичній галузі.
Такий підхід відображено також у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 по справі №806/526/16.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Разом із тим, стосовно порушення процедури прийняття спірного висновку ВЛК, суд зазначає наступне.
Згідно з п.3.1. Розділу 3 Положення 402 ВЛК при ТЦК та СП заводить на кожного військовозобов`язаного картку обстеження та медичного огляду (додаток 13) у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Картка обстеження та медичного огляду скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди.
Картка обстеження та медичного огляду (додаток 13) містить наступну інформацію про особу (ПІБ, дата народження, військове звання, частина, військова служба у ЗСУ, відомості про підвищену чутливість (неперенесення) до хімічних речовин, медикаментів, продуктів харчування тощо, дані про перебування на диспансерному обліку з приводу хронічних захворювань), а також результати додаткових обстежень за відповідним переліком, результати медичного обстеження спеціалістами: зріст/вага/t° тіла, терапевт, хірург, невропатолог, офтальмолог, ЛОР, дерматовенеролог, психіатр, стоматолог, гінеколог, (при огляді жінок), інші лікарі-спеціалісти. У даній картці також має міститися підпис обстежуваного та діагноз, постанова ВЛК.
У п. 3.2. Розділу 3 Положення 402 також зазначено, що під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.
У даній справі ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 було витребувано у Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 належним чином засвідчені копії постанови, оформленої довідкою № 2026-0328-1746-0085-0 від 28.03.2026 на ім`я ОСОБА_1 і медичних висновків на підставі яких була прийнята постанова.
На виконання вимог ухвали ІНФОРМАЦІЯ_3 було надано Довідку військово-лікарської комісії №2026-0328-1746-0085-0 від 28.03.2026, направлення на ВЛК від 28.03.2026 № 6960262.
Між тим, Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 картку обстеження та медичного огляду позивача надано не було, також не надано доказів щодо його огляду хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, вузькопрофільними лікарями, також не надано будь-яких інших медичних висновків, тощо. Відповідачем не було заявлено про неможливість надання відповідних доказів.
У той же час, відповідно до Картки №2025-0612-1442-0531-3 обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного від 12.06.2025 №3144, позивача, встановлено діагноз, постанова ВЛК: непридатний до військової служби.
Протоколом засідання штатної військово- лікарської комісії від 28.03.2026 №2026-0328-0937-4642-0 «20 Регіональна ВЛК (м. Дніпро)» затверджено свідоцтво про хворобу №2025-0612-1442-0531-3 від 12.06.2025, що також підтверджено у листі ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Про вказане також повідомлено у листі 20 Регіональна військово-лікарська комісія листом вих. №1854/2601 від 04.04.2026.
Однак, членами військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 під час проходження позивачем медичного огляду не були враховані медичні документи ОСОБА_1 та відповідна медична інформація.
Наведене зумовлює висновок суду про те, що відповідачем-3 застосовано формальний підхід до проведення медичного огляду, не обґрунтовано та не доведено, з урахуванням яких факторів зроблено висновок про придатність позивача до військової служби.
Окрім того, відповідно до п. 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов`язані приймаються на військову службу за контрактом, або були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
Ураховуючи сукупність наведених обставин, не може вважатися правомірною постанова Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 оформленої довідкою військово-лікарської комісії № 2026-0328-1746-0085-0 від 28.03.2026 щодо медичного огляду ОСОБА_1 , а тому ця постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Ч. 2 ст. 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також ІНФОРМАЦІЯ_5 всупереч процесуальному обов`язку, не довели суду належним чином правомірність винесення спірного рішення та дотримання ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 норм Порядку №402, враховуючи те, що саме на відповідачів, як суб`єктів владних повноважень, покладено обов`язок довести правомірність прийнятого спірного рішення та дотримання порядку процедури медичного огляду позивача.
Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов у даній частині підлягає задоволенню.
Судом у даній справі встановлено, що мобілізація позивача була здійснена за наявності у нього чинної відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а передбачена законодавством процедура призову, яка включає перевірку підстав для надання відстрочки та проходження військово-лікарської експертизи, не була дотримана.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Тобто для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.
Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками:
- зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного;
- протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), що пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.
Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб`єктів по всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов`язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого всі наступні слідують, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення.
Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжує необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.
Стосовно вимоги про зобов`язання начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (системи «Оберіг») поновити інформацію про наявність у ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період суд зазначає наступне.
Відповідно до п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;
виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку;
виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Згідно з п.34 ч.1 ст.7 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі ЗУ №1951-VIII) відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації належать до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, що на підставі п.1 ч.1 ст.6 цього Закону вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр).
Відповідно до ст.3 ЗУ №1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є:
1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;
2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;
3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.
Оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.
Ст. 5 Закону України №1951-VIII передбачає таких суб`єктів: держателі, адміністратори, розпорядники та органи адміністрування Реєстру.
Відповідно до ч.9 вказаної статті органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно з ч.8 ст.5 ЗУ №1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Таким чином, оскільки відповідно до Порядку № 1487 та Закону України № 1951-VIII ІНФОРМАЦІЯ_13 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та зобов`язаний забезпечувати повноту, достовірність і актуальність відомостей, що містяться в ньому, саме до його повноважень належить внесення та актуалізація інформації про наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Враховуючи встановлену судом наявність у позивача такого права, позовні вимоги про зобов`язання відповідача внести відповідні зміни до Реєстру є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування наказу начальника Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України (військова частина № НОМЕР_1 ) № 124 від 27.04.2026 в частині зарахування до списків особового складу ОСОБА_1 , 1990 р.н. (РНОКПП НОМЕР_4 ), зобов`язання начальника Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України (військова частина № НОМЕР_1 ) виключити ОСОБА_1 , 1990 р.н. (РНОКПП НОМЕР_4 ) зі списків особового складу військової частини № НОМЕР_1 та звільнення з військової служби суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № М152 від 28.03.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» є протиправним, оскільки на момент його видання позивач мав чинне право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Саме зазначений наказ став правовою підставою для видання начальником Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України (військова частина № НОМЕР_1 ) про зарахування позивача до списків особового складу та проходження ним військової служби. Отже, оскільки оскаржуваний наказ начальника Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України (військова частина № НОМЕР_1 ) є похідним від протиправного наказу про призов, такий також є протиправним і підлягає скасуванню.
Незаконна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби.
Хоча Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов`язання начальника Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України (військова частина № НОМЕР_1 ) ухвалити рішення про звільнення позивача з військової служби, а також про виключення позивача зі списків особового складу військової частини № НОМЕР_1 , оскільки зарахування його до списків особового складу є похідним від протиправного наказу про призов та не має самостійних правових підстав для існування.
Зарахування особи до списків особового складу військової частини стало безпосереднім наслідком незаконної мобілізації, а тому збереження юридичного статусу військовослужбовця за позивачем, унеможливлює фактичне відновлення порушеного права позивача та залишає його у стані правової невизначеності.
При цьому, з урахуванням обставин справи, суд вказує, що чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб`єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, так само як і видавати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними, не дозволяють мобілізовувати працівника, який має відстрочку від проходження військової служби та направляти його до військової частини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Щодо доводів відповідачів, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу за мобілізацією є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинить відновлення попереднього становища особи, яка була призвана на військову службу, з посиланням на висновки Верховного Суду висловлені у постанові від 05.02.2025 по справі №160/2592/23, суд не приймає її до уваги, зважаючи на наступне.
Кожна справа має свої особливості, свої індивідуальні обставини, які встановлюються на підставі доказів.
Справи, які переглядав Верховний Суд (постанова від 05.02.2025 по справі №160/2592/23, схожий висновок викладений у постанові від 14.05.2026 у справі №620/183/23) не релевантні до обставин цієї справи.
Так у справі №160/2592/23, основний акцент позивача-військовослужбовця був на тому, що він не проходив військово-лікарську комісію, позивач оскаржував не акт індивідуальної дії (наказ начальника районного ТЦК та СП про мобілізацію позивача), а дії щодо порушення, допущені під час процедури проведення ВЛК.
Обставини ж справи №620/183/23 стосуються того, що мобілізовано позивача, який мав право на відстрочку, проте не реалізував його у встановленому законом порядку.
У цій же справі позивач мав належним чином оформлену відстрочку від призову на військову службу, яку протиправно скасовано, і в цей же день направлено на ВЛК, проведено медичний огляд та відразу мобілізовано, тобто обставини справи не є тотожними.
Окрім того, у даній справі судом встановлено порушення процедури проходження позивачем військово-лікарської експертизи, що також свідчить про недотримання відповідачами встановленого законом порядку мобілізації.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Інші доводи учасників справи не впливають на правильність вирішення спору по суті. При цьому, суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів» ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України»).
Також у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Слід зазначити, що судом в цій справі застосовано один із базових принципів права про те, що протиправні дії не можуть спричиняти правомірних наслідків.
Крім того, суд не позбавлений можливості відновити порушені права та захистити інтереси особи, послуговуючись принципом верховенства права та спираючись на ст.129 Конституції України, яка визначає, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 6 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки до залученого до участі у справі відповідача-4, Військової частини НОМЕР_2 , позовні вимоги не заявлялись судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Керуючись ст. ст.139,241-246,250,262,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (1990 р.н., РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової Частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити .
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) №М152 від 28.03.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу та направлення до військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , 1990 р.н., РНОКПП НОМЕР_4 .
Зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (системи «Оберіг») поновити інформацію про наявність у ОСОБА_1 (1990 р.н., РНОКПП НОМЕР_4 ) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 оформленої довідкою № 2026-0328-1746-0085-0 від 28.03.2026 на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до якої ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ) визнано придатним до служби на підводних човнах, на надводних кораблях, у морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, підрозділах спеціального призначення.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України (військова частина № НОМЕР_1 ) № 124 від 27.04.2026 в частині зарахування до списків особового складу ОСОБА_1 , 1990 р.н. (РНОКПП НОМЕР_4 ).
Зобов`язати начальника Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України (військова частина № НОМЕР_1 ) виключити ОСОБА_1 , 1990 р.н. (РНОКПП НОМЕР_4 ) зі списків особового складу військової частини № НОМЕР_1 та звільнити з військової служби.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (1990 р.н., адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1064,66 (одна тисяча шістьдесят чотири) гривень 66 копійки.
Стягнути з Центра спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (адреса: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (1990 р.н., адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1064,66 (одна тисяча шістьдесят чотири) гривень 66 копійки.
Стягнути з Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (1990 р.н., адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1064,66 (одна тисяча шістьдесят чотири) гривень 66 копійки.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона