КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 364/1068/25 Головуючий у суді І інстанції Моргун Г.Л.
Провадження № 22-ц/824/10809/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 серпня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володарського районного суду Київської області від 06 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехніка Нова» про усунення перешкод у користуванні майном,
в с т а н о в и в:
У листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба - ОСОБА_3 , яка була власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер [номер приховано]:03:004:0017 площею 5,0799 га, що розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський (колишній Володарський) район, Рудосільська сільська рада. Після смерті ОСОБА_3 вона успадкувала вказану земельну ділянку, проте дізналась між ОСОБА_3 та ТОВ «Сільгосптехніка Нова» 15 червня 2012 року був укладений договір оренди земельної ділянки на строк 49 років.
Позивачка стверджувала, що ОСОБА_3 зазначений вище договір оренди не підписувала, а отже успадкована нею земельна ділянка перебуває у користуванні відповідача безпідставно, тому вона звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.
Просила суд:
- усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер [номер приховано]:03:004:0017 площею 5,0799 га, яка розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський (колишній Володарський) район, Рудосільська сільська рада, зобов`язавши ТОВ «Сільгосптехніка Нова» повернути їй вказану земельну ділянку;
- скасувати державну реєстрацію речового права оренди, що зареєстроване за ТОВ «Сільгосптехніка Нова» на земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:03:004:0017 площею 5,0799 га, яка розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський (колишній Володарський) район, Рудосільська сільська рада, дата державної реєстрації права оренди землі (в Державному реєстрі прав): 15 лютого 2017 року, номер запису про право: 50782889, вид речового права: право оренди землі, орган, що здійснив державну реєстрацію права: Виконавчий комітет Тетіївської міської ради.
Рішенням Володарського районного суду Київської області від 06 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала належних і допустимих доказів на підтвердження належності їй спірної земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:03:004:0017 площею 5,0799 га, а матеріали справи свідчать, що вона вибула із її власності, отже ОСОБА_2 не є належним позивачем у даній справі, а відповідач ТОВ «Сільгосптехніка Нова» не порушує її прав чи законних інтересів. Таким чином, позов подано неналежним позивачем за відсутності порушеного права, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у розгляді справи, проте, на її думку, суд вирішив питання про її права та інтереси, звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
В обґрунтування свого права на апеляційне оскарження зазначає, що суд першої інстанції поклав у підґрунтя своїх висновків ту обставину, що станом на день відкриття провадження у цій справі власником спірної земельної ділянки вже була саме ОСОБА_1 , а не первісна позивачка. Суд зазначив, що перехід права власності відбувся 26 листопада 2025 року, тобто до відкриття провадження 27 листопада 2025 року, і саме з цих мотивів відмовив у заміні позивача та фактично дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_2 матеріально-правового інтересу у спорі. Отже, суд прямо встановив юридично значущий для ОСОБА_1 факт , що саме вона є власником спірної ділянки і саме це поклав в основу процесуальних та фінальних висновків. Таким чином, суд ухвалив рішення щодо прав та інтересів особи, яку не було залучено до участі у справі.
За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що вона має право на апеляційне оскарження рішення відповідно до статті 352 ЦПК України.
Щодо суті рішення суду першої інстанції зазначає, що суд не мав права: використовувати права ОСОБА_1 як власника у мотивуванні рішення; одночасно позбавити її права бути учасником процесу; відмовити у зборі та дослідженні доказів, які стосуються правового режиму саме її земельної ділянки; ухвалити рішення, яке фактично залишає невирішеним спір щодо користування її майном, але водночас погіршує її процесуальне становище. Ці порушення, на її переконання, є істотними, оскільки вони призвели до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
На апеляційну скаргу від ТОВ «Сільгосптехніка Нова» надійшов відзив, у якому відповідач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, а також стягнути із ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.
Обґрунтовуючи свої заперечення, зазначає, що судом першої інстанції ухвалено рішення виключно відносно прав, свобод та/або охоронюваних законом інтересів позивачки ОСОБА_2 , в рішенні суду жодним чином не вирішувалось та не досліджувалось питання прав та інтересів ОСОБА_1 , це рішення жодним чином не впливає на права та інтереси скаржниці.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Завальнюк В.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник ТОВ «Сільгосптехніка Нова» - адвокат Марценюк Л.А.в судовому засіданні заперечувала проти аргументів апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення.
ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, тому колегія суддів дійшла висновку, що її неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників скаржниці та відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, а також заперечень відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Правилами статті 18 ЦПК України передбачено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Згідно положень частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
За пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Подібного за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц.
Отже, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 352 ЦПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 604/835/15-ц.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/112 та від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У даній справі суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 успадкувала після смерті ОСОБА_3 земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер [номер приховано]:03:004:0017 площею 5,0799 га, яка розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський (колишній Володарський) район, Рудосільська сільська рада, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 04 жовтня 2023 року, довідкою приватного нотаріуса Васалатьєвої О.А. № 99/02 від 21 червня 2025 року, витягом з Державного реєстру речових прав № 349132517 від 04 жовтня 2023 року (а.с. 11-13, т. 1).
26 листопада 2025 року на підставі договору купівлі-продажу земельна ділянка сільськогосподарського призначення кадастровий номер [номер приховано]:03:004:0017 площею 5,0799 га перейшла у власність ОСОБА_1 , що підтверджується відповіддю з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 2292903 від 30 січня 2026 року (а.с. 126-128, т. 1).
Отже, станом на дату відкриття провадження у справі 27 листопада 2025 року позивачка ОСОБА_2 не була власником земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:03:004:0017 площею 5,0799 га, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу від 26 листопада 2025 року відчужила її на користь ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції, розглядаючи позов ОСОБА_2 до ТОВ «Сільгосптехніка Нова» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, дійшов висновку, що права позивачки, як власника спірної земельної ділянки, не порушені, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові без дослідження інших обставин спору.
Таким чином, відмовивши у задоволенні позову ОСОБА_2 з підстав відсутності порушеного права саме позивачки, а не будь-якої іншої особи, суд першої інстанції в ухваленому рішенні не покладав особисто на ОСОБА_1 , як нового власника земельної ділянки, будь-яких обов`язків та не обмежував її жодних прав.
Тобто на підставі рішення Володарського районного суду Київської області від 06 квітня 2026 рокуу скаржниці не виникли, не змінились і не припинились будь-які права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
Сама по собі обставина того, що ОСОБА_1 до відкриття провадження у даній справі набула право власності на земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:03:004:0017 площею 5,0799 га, про що вказав суд першої інстанції в ухваленому рішенні, не дає їй безумовного права на апеляційне оскарження цього судового рішення, тоді як може бути підставою для звернення до суду з позовом за захистом прав в загальному порядку.
Доводи апеляційної скарги про те, що 26 січня 2026 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій повідомила, що не заперечує проти свого залучення у справу, однак суд її до участі у справі не залучив, не заслуговують на увагу.
Як правильно зазначив суду першої інстанції нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача у справі. Якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.
Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19, пункт 7.17), від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19, пункт 8.9).
Верховний Суд неодноразово вказував, що процесуальне правонаступництво в порядку статті 55 ЦПК України можливе шляхом залучення правонаступника вибулої сторони (учасника) зі спірних або встановлених судом правовідносин та лише за умови, що зазначені обставини настали після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка вибула із матеріального правовідношення (незалежно від підстав) до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб.
Подібні за змістом правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 183/4229/14 (провадження № 61-5330св18), від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18), від 05 квітня 2021 року у справі № 200/21020/15-ц (провадження № 61-9921св19) від 09 жовтня 2023 року у справі № 688/181/23 (провадження № 61-8186св23), від 30 жовтня 2023 року у справі № 755/14779/21 (провадження № 61-12420св23), від 10 квітня 2024 року у справі № 760/14336/22 (провадження № 61-241св24).
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року у справі № 522/6949/15-ц (провадження № 61-11964св20), від 08 вересня 2021 року в справі № 1522/12471/12 (провадження № 61-6708св21), від 17 вересня 2024 року у справі № 2-1704/09 (провадження № 61-160св24) та 30 квітня 2025 року у справі № 482/989/15-ц (провадження № 61-12201св24) зазначено, що підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час процесу (судового провадження у справі), а не до його початку.
Судова практика з указаного процесуального питання є сталою та сформованою.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наявність порушених прав є основною умовою для здійснення судового захисту, за відсутності якої такий захист не здійснюється. Проте апеляційним переглядом рішення суду не встановлено, що в суду першої інстанції був наявний обов`язок залучати ОСОБА_1 до участі у цій справі у тому числі з підстав того, що ухвалене у цій справі рішення може зачіпати її особисті права та охоронювані законом інтереси.
У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 127/26512/16-ц вказано, що у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Таким чином, якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не була залучена до участі в справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю, а відповідне судове рішення не переглядається по суті.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володарського районного суду Київської області від 06 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Сільгосптехніка Нова» про усунення перешкод у користуванні майном з підстав, визначених у пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки при ухваленні зазначеного рішення судом першої інстанції не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка звернулась із апеляційною скаргою на це судове рішення.
У випадку закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України, інші учасники справи, які добросовісно реагували на відкриття апеляційного провадження поданням відзиву на апеляційну скаргу, мають право на відшкодування судових витрат на правничу допомогу за рахунок такого учасника справи (особи, яка не брала участі у справі) (див., зокрема постанови Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі № 216/3614/21, від 05 червня 2024 року у справі № 711/9608/15-ц, від 23 липня 2024 року у справі № 711/5370/21, від 20 серпня 2025 року у справі № 338/1297/22).
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Марценюк Л.А. просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сільгосптехніка Нова» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн та на підтвердження понесення відповідних судових витрат долучила до матеріалів справи: ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 2061290 від 26 листопада 2025 року; договір про надання правничої допомоги 15/25 від 24 листопада 2025 року, укладений між адвокатом Марценюк Л.А. та ТОВ «Сільгосптехніка Нова»; додаток № 1 від 24 листопада 2025 року до цього договору; акт виконаних робіт (наданих послуг) № 4 від 27 квітня 2026 року; платіжну інструкцію № 7731 від 27 квітня 2026 року про перерахування ТОВ «Сільгосптехніка Нова» на ім`я адвоката Марценюк Л.А. 30 000,00 грн за надання правничої допомоги згідно акту № 4 від 27 квітня 2026 року без ПДВ (а.с. 86-90, т. 2).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат на правову допомогу у цій справі, колегія суддів, керуючись вимогами статей 133, 137, 141 ЦПК України та виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, врахувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, який наведений у акті № 4 від 27 квітня 2026 рокудо договору про надання правничої допомоги 15/25 від 24 листопада 2025 року та який був фактично наданий відповідачу у зв`язку з апеляційним оскарженням рішенням суду першої інстанції,дійшла висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сільгосптехніка Нова» 10 000,00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з переглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції.
Такий розмір стягнення судових витрат є пропорційним, розумним та справедливим, відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, при цьому не порушує права відповідача на компенсацію коштів, які він був змушений затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді апеляційної інстанції, а також відповідає завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.
Керуючись статтями 352, 362, 367, 381 - 384 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володарського районного суду Київської області від 06 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехніка Нова» про усунення перешкод у користуванні майном закрити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехніка Нова»10 000,00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 серпня 2026 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: О.В. Борисова
Д.О. Таргоній