КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 364/1068/25 Головуючий у суді І інстанції Моргун Г.Л.
Провадження № 22-ц/824/10809/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 серпня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Володарського районного суду Київської області від 05 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехніка Нова» про усунення перешкод у користуванні майном,
в с т а н о в и в:
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Сільгосптехніка Нова», в якому просила:
усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер [номер приховано]:03:004:0017 площею 5,0799 га, яка розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський (колишній Володарський) район, Рудосільська сільська рада, зобов`язавши відповідача повернути їй вказану земельну ділянку;
скасувати державну реєстрацію речового права оренди, що зареєстроване за ТОВ «Сільгосптехніка Нова» на земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:03:004:0017 площею 5,0799 га, яка розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський (колишній Володарський) район, Рудосільська сільська рада, дата державної реєстрації права оренди землі (в Державному реєстрі прав): 15 лютого 2017 року, номер запису про право: 50782889, вид речового права: право оренди землі, орган, що здійснив державну реєстрацію права: Виконавчий комітет Тетіївської міської ради.
Рішенням Володарського районного суду Київської області від 06 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
07 квітня 2026 року представник ТОВ «Сільгосптехніка Нова» - адвокат Марценюк Л.А. подала до суду через підсистему «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила долучити до матеріалів справи докази сплати відповідачем гонорару успіху адвоката та вирішити питання про судові витрати, а саме стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сільгосптехніка Нова» витрат на правничу допомогу у розмірі 41 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що суд при ухваленні рішення по суті спору не вирішив питання про судові витрати, які були понесені ТОВ «Сільгосптехніка Нова» при розгляді цієї справи, що складаються із сплачених на користь адвоката Марценюк Л.А. витрат на професійну правничу допомогу, хоча докази понесення таких витрат були долучені до матеріалів справи, а додатково надаються докази сплати гонорару успіху адвоката у розмірі 10 000,00 грн, які сплачені відповідачем у відповідності до пункту 4.2 договору про надання правничої допомоги 15/25 від 24 листопада 2025 року.
Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 13 квітня 2026 року заяву про ухвалення додаткового рішення прийнято до провадження та призначено до судового розгляду на 23 квітня 2026 року.
23 квітня 2026 року представник ТОВ «Сільгосптехніка Нова» - адвокат Марценюк Л.А. надіслала до суду через підсистему «Електронний суд» клопотання про проведення судового засідання без її участі.
В цей же день 23 квітня 2026 року адвокат Марценюк Л.А. надіслала до суду через підсистему «Електронний суд» клопотання про відкладення судового засідання щодо розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки нею були виявлені технічні помилки при завантаженні документів, а саме до відзиву на позовну заяву були долучені в якості додатків копії договору про надання правничої допомоги, акту наданих послуг та платіжної інструкції, однак файли сканкопій таких документів не були завантажені до кабінету електронного суду.
Суд першої інстанції задовольнив зазначене клопотання представника відповідача та відклав розгляд заяви на 05 травня 2026 року.
27 квітня 2026 року представник ТОВ «Сільгосптехніка Нова» - адвокат Марценюк Л.А. звернулася до суду через підсистему «Електронний суд» із клопотанням про поновлення строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України, для подачі доказів понесених судових витрат та долучення до матеріалів справи договору про надання правничої допомоги 15/25 від 24 листопада 2025 року, додатку № 1 від 24 листопада 2025 року до цього договору, акту виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 02 грудня 2025 року, платіжної інструкції № 6708 від 02 грудня 2025 року.
Зазначене клопотання мотивувала тим, що копії вказаних документів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу долучалися нею до відзиву на позовну заяву, про що свідчить перелік додатків, який вказаний у цьому процесуальному документі. Однак з технічних причин роботи електронного кабінету електронного суду сканкопії таких документів не були завантажені. У той же час, вона була переконана, що такі документи містяться в матеріалах справи, про що вказано у заяві про ухвалення додаткового рішення.
Додатковим рішенням Володарського районного суду Київської області від 05 травня 2026 року клопотання представника ТОВ «Сільгосптехніка Нова» - адвоката Марценюк Л.А.про поновлення строку на подачу доказів та приєднання до матеріалів справи відповідних доказів задоволено.
Заяву представника ТОВ «Сільгосптехніка Нова» - адвоката Марценюк Л.А. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сільгосптехніка Нова» витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати змотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд першої інстанції безпідставно поновив строк на подання доказів понесення судових витрат, неправильно застосував норми статті 141 та статті 270 ЦПК України,прийняв до уваги докази, які не були подані у встановлений законом строк, не встановив наявності підстав для покладення витрат на позивачку та не перевірив належним чином реальність та необхідність заявлених витрат, у зв`язку з чим додаткове рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
У відзиві на апеляційну скаргуадвокат Марценюк Л.А., діючи в інтересах ТОВ «Сільгосптехніка Нова», просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись, зокрема на те, що суд першої інстанції правомірно поновив процесуальний строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, об`єктивно та повно дослідивши матеріали справи.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ТОВ «Сільгосптехніка Нова» заперечувала проти аргументів апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення.
ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, тому колегія суддів дійшла висновку, що її неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі додаткове рішення не відповідає.
Так, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Впровадження зазначеного принципу має на меті забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Частиною першою статті 270 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої вказаної статті).
Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18 вказав, що розподіл судових витрат здійснюється судом або в рішенні по суті спору (якщо сторони надали всі докази на підтвердження судових витрат до виходу суду до нарадчої кімнати), або в додатковому судовому рішенні (якщо сторони скористалися своїм правом подати докази на підтвердження понесення судових витрат).
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.
Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21.
У справі, яка переглядається, встановлено, що у відзиві на позовну заяву представник ТОВ «Сільгосптехніка Нова» - адвокат Марценюк Л.А. навела попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат відповідача за розгляд справи в суді першої інстанції, який становив 36 000,00 грн за надання професійної правничої допомоги, а також відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК Українизробила заяву про те, що остаточний розрахунок та докази витрат, які відповідач сплатив та має сплатити у зв`язку з розглядом справи, будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення (а.с. 49, т. 1).
До відзиву представник відповідача долучила сканкопію ордера на надання правничої допомоги серії АІ № 2061290 від 26 листопада 2025 року (а.с. 51, т. 1).
В ході розгляду справи адвокат Марценюк Л.А. подала клопотання від 03 квітня 2026 року про приєднання до матеріалів справи доказів понесених ТОВ «Сільгосптехніка Нова» судових витрат, а саме акта виконаних робіт (наданих послуг) № 2 від 03 березня 2026 року до договору про надання правничої допомоги 15/25 від 24 листопада 2025 року та платіжної інструкції № 7350 від 03 березня 2026 року на суму 5 000,00 грн (а.с. 186-188, т. 1).
06 квітня 2026 року Володарський районний суд Київської області ухвалив рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Сільгосптехніка Нова» про усунення перешкод у користуванні майном відмовив.
Питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції не вирішував.
07 квітня 2026 року адвокат Марценюк Л.А. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила долучити до матеріалів справи докази сплати відповідачем гонорару успіху адвоката, а саме акта виконаних робіт (наданих послуг) № 3 від 07 квітня 2026 року до договору про надання правничої допомоги 15/25 від 24 листопада 2025 року та платіжної інструкції № 7581 від 07 квітня 2026 року на суму 10 000,00 грн, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сільгосптехніка Нова» витрати на правничу допомогу у розмірі 41 000,00 грн (а.с. 3-6, т. 2).
27 квітня 2026 року адвокат Марценюк Л.А. звернулася до суду із клопотанням про поновлення строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України, для подачі доказів понесених судових витрат та долучення до матеріалів справи договору про надання правничої допомоги 15/25 від 24 листопада 2025 року, додатку № 1 від 24 листопада 2025 року до цього договору, акту виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 02 грудня 2025 року, платіжної інструкції № 6708 від 02 грудня 2025 року на суму 26 000,00 грн (а.с. 28-34, т. 2).
Вказане клопотання обґрунтовувала тим, що копії вказаних документів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу долучалися нею до відзиву на позовну заяву, однак з технічних причин роботи електронного кабінету електронного суду, сканкопії таких документів не були завантажені.
Суд першої інстанції перевірив ці твердження представника відповідача і встановив, що в тексті відзиву у переліку долучених доказів зазначено як договір про надання правничої допомоги, так і акт виконаних робіт (а.с. 49 зв., т. 1), а вже до матеріалів справи такі письмові докази виявилися не долученими. З огляду на зазначене, суд вважав, що клопотання про поновлення строку на подачу доказів та приєднання до матеріалів справи відповідних доказів є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналіз положень статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що у випадку неподання доказів витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі, повинна залишатися судом без розгляду, що унеможливлює розгляд судом питання розподілу судових витрат без поновлення цього строку.
Зазначене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 205/213/20.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
У наведеній справі Велика Палата Верховного Суду залишила без розгляду заяву відповідачки про стягнення понесених нею витрат на професійну правничу допомогу з огляду на пропуск нею строку для подання доказів понесених витрат. Зазначила, що у своєму клопотанні відповідачка не просила поновити пропущений процесуальний строк та не вказала про поважність причин його пропуску, що є підставою для застосування частини восьмої статті 141 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 757/33206/22-ц зазначено, що тлумачення частини першої статті 246 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п`ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Натомість наслідком закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, є залишення заяви без розгляду.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно пунктів 4, 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За змістом частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
У відповідності до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином строк звернення до суду із заявою про долучення доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти лишеті обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року в справі № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони в причинному зв`язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Таким чином, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії права на суд, може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки, зокрема, залишення заяви без розгляду.
Поновлення процесуального строку без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Колегія суддів вважає, що представником відповідача не доведено у встановленому законом порядку наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежали від її волевиявлення та пов`язані з дійсними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.
Як вбачається з матеріалів справи, відзив на позовну заяву ОСОБА_1 був поданий представником ТОВ «Сільгосптехніка Нова» до суду першої інстанції за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» шляхом його завантаження до Електронного кабінету адвоката Марценюк Л.А.
Після прохальної частини відзиву представник відповідача зазначила, що в якості додатків нею додаються, зокрема копії договору про надання правничої допомоги, акта та платіжної інструкції.
Проте в додатках до відзиву, які в дійсності були завантажені представником відповідача в сканкопіях і формувалися автоматично засобами Електронного кабінету, були відсутні вищевказані документи.
Крім того, відсутніми були докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу і у квитанції № 5283048 від 05 грудня 2025 року про доставку документів (відзиву з додатками) до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС - Брезіної Т.М.
Відповідно до пунктів 26, 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС. У разі підключення до підсистеми за допомогою розширеного клієнтського доступу електронні документи створюються з використанням корпоративної системи документообігу клієнта. До пакета документів, що надсилаються до суду, додається протокол перевірки підписів основного документа та додатків, поданих разом із ним.
До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються. Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.
Згідно із пунктом 5.1.28 Інструкції користувача підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Інструкція) якщо до обраного документу прикріплено додатки, їх буде відображено списком під вікном попереднього перегляду документу.
Для зручності роботи з додатками у розділі «Мої справи» Кабінету Користувача наявні функціональні піктограми: перемикач відображення додатків плиткою з попереднім переглядом або списком; перегляд файлу - відкриває документ для перегляду у спливаючому вікні з подальшою можливістю роздрукувати документ або відкрити у новій вкладці; завантажити документ - відкриває системне вікно для зберігання документу на локальний пристрій (комп`ютер, ноутбук, телефон) (пункт 5.1.30 Інструкції).
Як визначено у пункті 12.8 Інструкції, на кроці «Текст заяви» для створення тексту заяви можна скористатись вбудованими редакторами, або скопіювати та вставити заздалегідь підготовлений текст.
В тексті заяви не потрібно зазначати назву заяви та додатків до неї, найменування суду та учасників. Вказані атрибути автоматично формуються засобами ЕС та будуть відображені на завершальній стадії створення заяви.
Кожен шаблон заяви містить зразок, який розташований за посиланням «Ознайомитись із прикладом». Його можна як переглянути, так і скопіювати до редактора для написання власної заяви.
Система ЕС автоматично зберігає інформацію під час роботи Користувача. Якщо Користувач не закінчив створювати текст заяви, існує можливість знову повернутись для доопрацювання в будь-який момент.
Відповідно до пункту 12.10 Інструкції на кроці «Додатки» слід завантажити всі документи, відео-, аудіо- та інші файли, які підтверджують позовні вимоги.
Для кожного виду заяви у даному розділі ЕС міститься перелік типових рекомендованих додатків.
Щоб завантажити додаток, потрібно натиснути відповідну кнопку та обрати файл для прикріплення. Файл також можна просто перетягнути до відповідного вікна.
Під час процедури завантаження додатків є можливість змінити назву файлів. Назва файлу буде відображатись у сформованій заяві та в описі справи. Після додавання документу, змінити зміна назви неможлива.
Отже, доводи представника ТОВ «Сільгосптехніка Нова» - адвоката Марценюк Л.А. про те, що копії договору про надання правничої допомоги, акта наданих послуг та платіжної інструкції долучалися нею до відзиву на позовну заяву, про що свідчить перелік додатків, який вказаний нею у тексті цього відзиву, однак з технічних причин роботи електронного кабінету електронного суду сканкопії таких документів не були завантажені, є необґрунтованими та суперечать встановленому порядку додавання (завантаження) додатків до процесуального документа, створеного в Електронному кабінеті підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».
Матеріали справи не містять відомостей про те, що зазначені документи на підтвердження понесення витрат на правову допомогу не були долучені до відзиву на позовну заяву внаслідок технічної помилки чи збою у роботі Електронного кабінету представника відповідача, а неуважність чи недбалість при оформлені процесуальних документів для їх подання до суду є суб`єктивними обставинами в оцінці поважності причин пропуску установленого законом процесуального строку та не свідчать про наявність об`єктивних перешкод у представника відповідача, яка є адвокатом, реалізувати право на подання доказів на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у встановлений законом строк, зокрема протягом п`яти днів після ухвалення рішення по суті спору.
У даному конкретному випадку виконання вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України цілком та повністю залежало від дій представника відповідача і об`єктивних поважних (непереборних) причин, які унеможливили своєчасного подання до суду доказів понесених судових витрат та долучення до матеріалів справи договору про надання правничої допомоги 15/25 від 24 листопада 2025 року, додатку № 1 від 24 листопада 2025 року до цього договору, акту виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 02 грудня 2025 року, платіжної інструкції № 6708 від 02 грудня 2025 року на суму 26 000,00 грн суду наведено не було.
За таких обставин, надаючи оцінку твердженням представника ТОВ «Сільгосптехніка Нова» - адвоката Марценюк Л.А. щодо поважності причин пропуску п`ятиденного строку для подання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат після ухвалення рішення, наведеним у відповідному клопотанні, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що такі причини є об`єктивно непереборними і не залежали від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов`язаними з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій, а відтак безпідставно задовольнив клопотання про поновлення цього пропущеного строку, приєднав до матеріалів справи докази понесення витрат на професійну правничу допомогу та поклав їх в основу ухваленого додаткового рішення.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц.
У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (див. висновок, який викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18).
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 зазначено, що «(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».
Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.
У даній справі представництво інтересів ТОВ «Сільгосптехніка Нова» здійснювалось адвокатом Марценюк Л.А. відповідно до ордера на надання правничої допомоги серії АІ № 2061290 від 26 листопада 2025 року, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги 15/25 від 24 листопада 2025 року.
На підтвердження понесення відповідачем витрат на правову допомогу під час розгляду справи та разом із заявою про ухвалення додаткового рішення його представник надала суду лише акт виконаних робіт (наданих послуг) № 2 від 03 березня 2026 року до договору про надання правничої допомоги 15/25 від 24 листопада 2025 року, платіжну інструкцію № 7350 від 03 березня 2026 року на суму 5 000,00 грн, акт виконаних робіт (наданих послуг) № 3 від 07 квітня 2026 року до вказаного договору 15/25 від 24 листопада 2025 року та платіжну інструкцію № 7581 від 07 квітня 2026 року на суму 10 000,00 грн.
Проте на час подання та прийняття до розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення матеріали справи не містили самого договору про надання правничої допомоги 15/25 від 24 листопада 2025 року, укладеного між адвокатом Марценюк Л.А.та ТОВ «Сільгосптехніка Нова», а також додатку № 1 від 24 листопада 2025 року до зазначеного договору,відтак у суду першої інстанції не було законних підстав для перевірки умов (пунктів) договору щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару, що є істотними обставинами, які мають значення для справи в частині розміру судових витрат.
При цьому надані суду акти виконаних робіт та платіжні інструкції місять посилання до умов договору про надання правничої допомоги 15/25 від 24 листопада 2025 року, відсутність у розпорядженні суду якого не давало об`єктивної можливості пересвідчитись щодо домовленості між адвокатом та клієнтом щодо порядку обчислення адвокатського гонорару.
Відповідно до вимог процесуального законодавства саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 та від 03 жовтня 2022 року у справі № 569/4771/19.
Тобто відсутність договору про надання правової допомоги, навіть при наявності інших документів щодо надання послуг, є окремою і самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Таким чином, враховуючи, що стороною відповідача не дотримано належне виконання вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів на підтвердження розміру судових витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, а саме договору про надання правничої допомоги 15/25 від 24 листопада 2025 року та додатку № 1 від 24 листопада 2025 року до вказаного договору, на які містять посилання всі інші документи, що стосуються витрат на правову допомогу, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сільгосптехніка Нова» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
За змістом пунктів 2, 4 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Згідно із вимогами частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, тому додаткове рішення Володарського районного суду Київської області від 05 травня 2026 року підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення строку для подання доказів понесених судових витрат, залишення без розгляду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу та відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення таких судових витрат.
З огляду на те, що додаткове рішення суду стосується тільки розподілу судових витрат, що не пов`язано із позовними вимогами і не стосується предмету спору, судові витрати у вигляді судового збору за перегляд зазначеного судового рішення в суді апеляційної інстанції згідно із статтями 141, 382 ЦПК України слід віднести в рахунок держави.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 377, 381 - 384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Додаткове рішення Володарського районного суду Київської області від 05 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехніка Нова» - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни про поновлення строку для подання доказів понесених судових витрат відмовити.
Клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехніка Нова» - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.
У задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехніка Нова» - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 серпня 2026 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: О.В. Борисова
Д.О. Таргоній