ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Одеса Справа № 916/3767/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Павленко Н.А.
суддів - Богатиря К.В., Лічмана Л.В.
за участю секретаря судового засідання Пелешка Т.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача - Стріченко Д.А.
від відповідача - Кравченко С.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2026, ухвалене суддею Петренко Н.Д. м. Одеса, повний текст якого складено та підписано 09.03.2026
по справі №916/3767/25
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Сім самураїв»
про визнання рішення недійсним та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позовної заяви та рішення суду, що оскаржується в апеляційному порядку:
ОСОБА_1 (надалі по тексту постанови - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Сім самураїв» (надалі по тексту постанови - відповідач, ОСББ «ЖК «Сім самураїв», ОСББ), в якій просила суд:
- визнати недійсним з моменту прийняття рішення правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Сім самураїв» від 01.11.2021, оформлене протоколом під номером 111, в частині третього питання порядку денного про встановлення мінімального розміру сплати за споживання теплової енергії не менше, ніж 40% від технічних умов індивідуального проєкта для кожної квартири.
- зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Сім самураїв» здійснити перерахунок нарахувань, здійснених на адресу ОСОБА_1 , як власника квартири АДРЕСА_1 починаючи з 01.11.2021 року за весь період нарахувань до дати ухвалення рішення по справі з урахуванням показань індивідуального теплолічильника KAMSTRUP MULTICAL 401, який здійснює облік спожитої теплової енергії у квартирі АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обгрунтованні посиланням на положення ст. ст. 14, 18 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. 92 Цивільного кодексу України, Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджену наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика №315).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , зазначає, що правління ОСББ не уповноважене самостійно встановлювати розмір платежів та/або мінімальних оплат, враховуючи, що нормами законодавства це віднесено до виключної компетенції загальних зборів.
Прийняття правлінням ОСББ оскаржуваного рішення з перевищенням повноважень, на думку позивача, робить його недійсним (нікчемним), вказане рішення є незаконним.
За твердженнями позивача, встановленні в оскаржуваному рішенні нарахування на рівні 40% від технічних умов засобу обліку, суперечить приписам Методики №315, затвердженої Наказом Мінрегіону від 22.11.2018. Вважає, що проведені нарахування є незаконними та відповідач має здійснити перерахунок.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.02.2026 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання рішення недійсним та про зобов`язання вчинити певні дії, заявлених до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Сім самураїв».
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав, що в Законі України «Про об`єднання співвласників багатоквартирних будинків» і в Статуті ОСББ «ЖК «Сім самураїв» передбачені повноваження Правління Об`єднання по вжиттю заходів щодо стягнення заборгованості згідно з чинним законодавством.
Окрім того, судом першої інстанції в обгрунтування оскаржуваного рішення також вказано, що великий тлумачний словник сучасної української мови наводить таке визначення слова «тариф» - офіційно встановлений розмір оплати, оподаткування чогось.
Господарський суд Одеської області виснував, що Правлінням ОСББ було прийнято рішення встановити мінімальний розмір сплати за споживання теплової енергії не менш ніж 40% від технічних умов індивідуального проєкту для кожної квартири, тобто не було офіційно встановлено будь-якого конкретного розміру оплати, а отже Правлінням ОСББ оспорюване рішення було прийняте в межах своїх компетенції.
Судом першої інстанції також було вказано, що мінімальний розмір оплати від технічних умов індивідуального проєкту для кожної квартири встановлений на рівні, нижчому, ніж визначений положеннями Методики №315.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, ОСОБА_1 звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2026 у справі №916/3767/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , заявлені до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Сім самураїв», а саме: визнати недійсним з моменту прийняття рішення правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Сім самураїв» від 01.11.2021, оформлене протоколом під номером 111, в частині третього питання порядку денного про встановлення мінімального розміру сплати за споживання теплової енергії не менше, ніж 40% від технічних умов індивідуального проєкта для кожної квартири та зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Сім самураїв» здійснити перерахунок нарахувань, здійснених на адресу ОСОБА_1 , як власника квартири АДРЕСА_1 починаючи з 01.11.2021 року за весь період нарахувань до дати ухвалення рішення по справі з урахуванням показань індивідуального теплолічильника KAMSTRUP MULTICAL 401, який здійснює облік спожитої теплової енергії у квартирі АДРЕСА_1 . Судові витрати у справі стягнути з відповідача на користь апелянта.
За твердженнями позивача, приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції формально ототожнив «конкретний розмір» із фіксованою сумою, ігноруючи, що встановлення обов`язкового мінімального платежу у розмірі 40% є визначенням способу формування грошового зобов`язання співвласника. Незалежно від назви, таке рішення створює обов`язок зі сплати коштів, а отже має правову природу внеску/платежу, що відноситься до виключної компетенції загальних зборів.
Позивач в обгрунтування підстав апеляційної скарги також вказує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не навів жодної норми закону або статуту, яка б прямо надавала правлінню повноваження встановлювати мінімальний обов`язковий платіж. Водночас, законодавство чітко розмежовує компетенцію: встановлення внесків і платежів належить до повноважень загальних зборів, тоді як правління здійснює виконавчі функції.
На думку позивача, суд першої інстанції не дослідив, чи дійсно відповідач застосував умови Методики №315 у встановленому порядку, не перевірив наявність розрахунків, вихідних даних та формул. Сам по собі висновок про «нижчий рівень» не підтверджує законність нарахувань, оскільки Методика передбачає чіткий алгоритм, а не довільне встановлення відсотка.
Щодо відзиву відповідача на апеляційну скаргу:
09.04.2026 за вх.№1130/26/Д1 від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , за яким відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Поряд з цим, відзив на апеляційну скаргу поданий позивачем без доказів направлення ОСОБА_1 .
Так, відповідно до ч.4 ст.263 ГПК України до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
За змістом абз.1 ч.7 ст.42 ГПК якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Суд звертає увагу, що відповідно до Закону від 01.12.2022 №2801-IX з 31.12.2023 у тексті ГПК слово «інформаційно-телекомунікаційна» в усіх відмінках і числах замінено словом «інформаційно-комунікаційна» у відповідному відмінку і числі. Тобто найменування ЄСІТС замінено на ЄСІКС, що, однак, не має визначального впливу на зміст норм, які регулюють функціонування та використання цієї системи.
Отже, у разі відсутності електронного кабінету в учасника справи відповідні копії документів мають бути надіслані такому учаснику у паперовій формі листом з описом вкладення.
Абзац 1 ч.7 ст.42 ГПК передбачає надсилання копій документів у паперовій формі листом з описом вкладення лише тим учасникам справи, які не мають електронного кабінету та відповідно до закону не зобов`язані його реєструвати.
Відповідно до положень ч.4 ст.170 ГПК України, якою передбачено наслідки недотримання форми і змісту письмових заяв, клопотань і заперечень, суд, встановивши, що відзив подано без доказів направлення відзиву позивачу, залишає його без розгляду.
Рух справи у Південно-західному апеляційному господарському суді:
18.03.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС (зареєстрована 18.03.2026 вх. №1130/26 ПЗАГС) безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2026 у справі №916/3767/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2026, апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Богатиря К.В., Лічмана Л.В.
Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 30.03.2026 відкрив апеляційне провадження по справі №916/3767/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2026.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026, серед іншого призначено справу №916/3767/25 до розгляду в судовому засіданні на 12.05.2026.
В судовому засіданні від 12.05.2026 головуючим суддею було постановлено залишити без розгляду відзив Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Сім самураїв» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , як такий, що поданий без доказів його надсилання на адресу позивача у відповідності до ч.4 ст. 263 ГПК України, інформацію про що було зафіксовано в протоколі судового засідання. Також, головуючим суддею було постановлено протокольну ухвалу про залишення без розгляду додаткових пояснень ОСОБА_1 , оскільки відповідні пояснення було подано до Південно-західного апеляційного господарського суду з пропуском процесуального строку, встановленого судом в ухвалі від 30.03.2026 про відкриття апеляційного провадження.
Головуючим суддею в судовому засіданні від 12.05.2026 також було запропоновано позивачу надати суду письмові пояснення з посиланнями на докази, які були предметом дослідження в суді першої інстанції, неправомірності здійснення відповідачем нарахувань (докази реалізації оскаржуваного рішення правління в частині третього питання порядку денного про встановлення мінімального розміру сплати за споживання теплової енергії не менше 40% від технічних умов індивідуального проєкта для кожної квартири).
Окрім того, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 з підстав викладених в ухвалі суду було постановлено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 поза межами строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану. Оголошено перерву в розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2026 у справі №916/3767/25 до 07.07.2026.
07.07.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення (зареєстровані за вх. №1130/26/Д4 від 07.07.2026 ПЗАГС).
19.06.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Сім самураїв» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення (зареєстровані за вх. №1130/26/Д3 від 22.06.2026 ПЗАГС), в яких відповідач, зокрема заявив клопотання про залучення до матеріалів справи доказів, а саме: копію робочого проекту вузла обліку теплової енергії системи опалення шифр 142332-5 щодо об`єкта - приватної квартири №34 житлового будинку (корпус №4) за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 22А, зробленого ПП «Енергоресурс» 2009 р. з перекладом відповідних сторінок та копію листа ОСББ «Сім Самураїв» № 09 від 03.03.2025.
В судовому засіданні від 07.07.2026 судовою колегією було постановлено протокольну ухвалу про залишення без розгляду клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Сім самураїв» про залучення до матеріалів справи вище зазначених доказів з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1- 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах, зокрема, змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні справедливого балансу між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 ГПК України).
За змістом ч. 2 п. 6 ст. 258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Водночас ч.ч.1, 2, 3 ст. 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності, визначених ст. 269 ГПК України, підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, статей 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).
Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів із порушенням встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (постанова Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №909/965/16).
Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Беручи до уваги наведе, оскільки подані до апеляційного господарського суду представником відповідача, докази не були предметом дослідження у суді першої інстанції та представник відповідача не навів переконливих та належних мотивів у суді апеляційної інстанції щодо неможливості вчасного, визначеного процесуальним строком, їх подання до місцевого суду, судова колегія не вбачає за можливе прийняття їх до розгляду, у зв`язку з чим у клопотанні представника відповідача про залучення до матеріалів справи доказів слід відмовити, а відповідні докази залишити без розгляду.
В судовому засіданні 07.07.2026 було оголошено перерву до 11.08.2026.
Представник позивача в судовому засіданні 11.08.2026 підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на їх задоволенні, скасуванні оскаржуваного рішення суду та задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні 11.08.2026 заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної:
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань м. Одеса, вул. Балківська, 22-а зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Сім самураїв».
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно 16.09.2008 (т1, а.с.10) та Свідоцтвом про право власності від 08.07.2008 серія НОМЕР_1 (т1, а.с.11).
У квартирі ОСОБА_1 встановлено індивідуальний теплолічильник KAMSTRUP MULTICAL 401; придатність приладу підтверджена паспортом та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, чинного до 13.09.2025 (т.1, а.с.14).
За результатами засідання правління ОСББ «ЖК «Сім самураїв» було прийнято рішення, оформлене у вигляді Протоколу засідання правління ОСББ «ЖК «Сім самураїв» № 111 (т.1, зворот а.с.10).
Відповідно до Протоколу засідання Правління ОСББ «Житловий комплекс «Сім самураїв» №111 від 01.11.2021 по третьому питанню порядку денного:
Слухали: Голову Правління ОСББ «ЖК «Сім самураїв» Кравченко С.Д., який повідомив, що у зв`язку з підвищенням тарифів на опалення, зросла кількість квартир, в яких були встановлені лічильники тепла, за узгодженням з правлінням ОСББ «ЖК «Сім самураїв» та згідно чинного законодавства України, та запропонував встановити мінімальний розмір сплати за споживання теплової енергії для кожної квартири індивідуально, згідно узгоджених технічних умов та індивідуального проєкту.
Вирішили: Встановити мінімальний розмір сплати за споживання теплової енергії не менш ніж 40% від технічних умов індивідуального проєкту для кожної квартири.
Вказаним рішенням для власників квартир з індивідуальними теплолічильниками встановило «мінімальний розмір сплати» на рівні не менше 40 % від технічних умов індивідуального проєкту для кожної квартири.
За твердженнями позивача, відповідач на підставі оскаржуваного рішення правління ОСББ здійснює нарахування ОСОБА_1 без урахування показань індивідуального лічильника.
Позивач вважає, що вказане рішення є незаконним, так як порядок його прийняття не відповідає передбаченій законом процедурі, а нарахування, здійснені на підставі вказаного рішення, мають бути переглянуті.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За положеннями частини другої статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Частиною першою статті 385 ЦК України також передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (стаття 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №462/2646/17 наведено правовий висновок, відповідно до якого правовідносини між власником нерухомого майна у житловому будинку та ОСББ, яке створене у тому ж будинку, найбільш подібні до спорів, пов`язаних із діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України).
Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17, від 26.02.2020 у справі № 473/2005/19, від 01.02.2022 №910/5179/20.
Оскільки цей спір стосується захисту прав позивача як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушених, на його думку, діяльністю юридичної особи, тобто, цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю юридичної особи, то колегія суддів, враховуючи вказані вище висновки Верховного Суду, погоджується з висновком суд першої інстанції, що спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Статтею 15 Цивільний кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу) та факту його порушення.
Вирішуючи даний спір, суд повинен установити наявність порушених прав позивача внаслідок неправомірних дій зі сторони ОСББ, тобто не тільки недотримання норм закону під час прийняття оскаржуваного рішення правлінням ОСББ, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є, в тому числі, визнання недійсним рішення правління щодо встановлення мінімального розміру плати за споживання теплової енергії.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 у справі №904/3368/18 зазначив, що завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Про послідовність судової практики з цього приводу свідчать, правові позиції про те, що судом можуть бути визнані недійсними лише ті рішення, які порушують права учасника (акціонера). Проте суд не має підстав визнавати недійсними рішення, прийняті з інших питань порядку денного загальних зборів, якщо позивачем не доведено, що вони порушують його права та законні інтереси (Означена правова позиція викладена у постановах КГС ВС від 27.03.2018 у справі №904/9431/15, від 12.04.2018 у справі №914/1968/16, від 17.04.2018 у справі №920/888/17, від 17.04.2018 у справі №922/1671/16, від 16.05.2018 у справі №916/2241/17).
Статтею 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» унормовано, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.
Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.
Майно об`єднання утворюється з: майна, переданого йому співвласниками у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
За змістом приписів статті 12, 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління, якщо функції з управління будинком за рішенням загальних зборів об`єднання не передано управителю. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об`єднання є загальні збори об`єднання, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.
До виключної компетенції загальних зборів об`єднання відноситься, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників (ст.10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
За приписами ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень, об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту шляхом скликання загальних зборів, зокрема встановлювати розміри платежів, зборів і внесків членів об`єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів.
Тобто у наведеній нормі законодавець передбачив, що до виключної компетенції загальних зборів ОСББ належить встановлення порядку сплати, а також розміру платежів.
Згідно ч.1 ст. 7 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень, статут об`єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У статуті має бути визначено, зокрема, статутні органи об`єднання, їхні повноваження та порядок формування.
Відповідно до п.4.1. Статуту ОСББ «ЖК «Сім самураїв» органами управління об`єднання є загальні збори його членів, правління об`єднання та ревізійна комісія об`єднання.
До виключної компетенції загальних зборів членів об`єднання належить, зокрема, визначення розмірів внесків та платежів членами об`єднання (п4.5 Статуту).
Відповідно до п.4.6 Статуту до компетенції правління об`єднання належить:
- підготовка кошторису, балансу та річного звіту об`єднання;
- здійснення контролю за своєчасною сплатою власниками житлово-комунальних послуг та внесків на утримання і ремонт загального майна житлового будинку та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з чинним законодавством;
- розпорядження коштами об`єднання відповідно до затвердженого зборами членів об`єднання кошторису;
- укладання договорів з суб`єктами підприємництва, які виконують роботи, в тому числі будівельні, надають житлово-комунальні та інші послуги, та здійснення контролю за виконанням договорів;
- введення діловодства бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об`єднання;
- скликання та організація проведення загальних зборів членів Об`єднання або зборів представників.
Виходячи з наведеного переліку повноважень правління передбачених Статутом відповідача, правління не уповноважене встановлювати розміри мінімальних оплат.
Правління є виконавчим органом ОСББ, воно може лише готувати проєкти кошторисів, пропозиції, але остаточне рішення про затвердження будь-яких платежів або внесків на утримання ухвалюють загальні збори ОСББ.
Вартість послуги або розмір внесків на тепло розраховуються згідно з прийнятою методикою та затверджуються загальним рішенням співвласників, а не окремим вольовим рішенням правління.
У даному випадку прийняття правлінням відповідача оскаржуваного рішення в частині встановлення мінімального розміру сплати за споживання теплової енергії не менш ніж 40% від технічних умов індивідуального проєкту для кожної квартири, відповідач фактично встановив мінімальний розмір платежу, тобто граничну межу, нижче якої не може бути сплачено за споживання теплової енергії, не залежно від обставин, у даному випадку не залежно від наявності встановленого у квартирі індивідуального лічильника теплової енергії.
Так, встановлення мінімального розміру платежу чи сплати фактично є формою регулювання цін і виконує роль обов`язкового цінового мінімуму (мінімального розміру внеску за спожиту теплову енергію).
Правління об`єднання не має повноважень самостійно затверджувати методики нарахувань чи мінімальні пороги споживання/плати за споживання комунальних послуг.
Порядок нарахування та розподілу обсягів тепла у будинках чітко визначений на державному рівні. Діє офіційна Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництвата житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315).
Законодавством передбачено, що мінімальна частка середнього питомого споживання тепла для приміщень із приладами обліку розраховується за формулами з урахуванням загальнобудинкових показників (як відсоток від середнього споживання по всьому будинку), а не довільних відсотків від «технічного проєкту», визначених правлінням у своєму рішенні.
Враховуючи, що у квартирі ОСОБА_1 встановлено індивідуальний теплолічильник KAMSTRUP MULTICAL 401; придатність приладу підтверджена паспортом та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, чинного до 13.09.2025, а також те, що Різниченко Л.О. є членом ОСББ «ЖК «Сім самураїв» та має право приймати участь у діяльності ОСББ, в даному випадку шляхом прийняття участі у загальних зборах, до виключної компетенції яких належить визначення розмірів внесків та платежів членами ОСББ, то прийняття правлінням відповідача з перевищенням повноважень оскаржуваного рішення в частині встановлення мінімального розміру сплати за споживання теплової енергії не менш ніж 40% від технічних умов індивідуального проєкту для кожної квартири, порушує права Різниченко Л.О. як члена ОСББ.
Південно-західний апеляційний господарський суд також звертає увагу, що відповідно до ст.19 ЗУ «Про теплопостачання» тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Тарифи на теплову енергію, що виробляється та постачається суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, формуються та встановлюються з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»: 5) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; 12) послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:
утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.
Отже, законодавство, яке регулює порядок забезпечення співвласниками багатоквартирного будинку утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (управління багатоквартирним будинком), передбачає, що платежі за постачання теплової енергії є складовою частиною всіх внесків та платежів співвласників, встановлення та визначення розміру яких належить до повноважень виключно загальних зборів ОСББ.
З огляду на викладене вище, встановлений рішенням засідання правління ОСББ «ЖК «Сім самураїв» від 01.11.2021, оформленого протоколом №111 від 01.11.2021 мінімальний розмір сплати за споживання теплової енергії не менше ніж 40% від технічних умов індивідуального проєкту для кожної квартири було затверджено у не встановлений законом порядок, не правомочним на те органом ОСББ з перевищенням своїх повноважень, що є підставою для задоволення вимог позивачки про визнання такого рішення правління недійсним в частині встановлення мінімального розміру сплати за споживання теплової енергії не менше ніж 40% від технічних умов індивідуального проєкту для кожної квартири.
Мотиви відхилення аргументів викладених позивачем в апеляційній скарзі:
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 до відповідача зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Сім самураїв» здійснити перерахунок нарахувань, здійснених на адресу ОСОБА_1 , як власника квартири АДРЕСА_1 починаючи з 01.11.2021 за весь період нарахувань до дати ухвалення рішення по справі з урахуванням показань індивідуального теплолічильника KAMSTRUP MULTICAL 401, який здійснює облік спожитої теплової енергії у квартирі АДРЕСА_1 , колегія судів зазначає наступне.
В обгрунтування означеної вимоги позивач вказує, мовою оригіналу: «У зв`язку із тим, що відповідач не надавав пояснень з приводу обґрунтованості нарахувань, способу їх здійснення та не заперечував, що підставою для нарахування є оскаржуване рішення, позивач робить висновок, що нарахування за послугу теплопостачання здійснювались відповідачем на підставі та у розмірах визначених оскаржуваним рішенням. Відтак проведені нарахування є незаконними та відповідач має здійснити перерахунок. Додатково слід зазначити, що перерахунок із встановленням вартості за послугу теплопостачання на підставі Методики №315 може бути здійснено у разі якщо відповідач дотримувався цілого ряду вимог, в том числі знімати показання приладу обліку теплопостачання, вираховував середнє питоме споживання теплової енергії в будинку для подальшого нарахування власникам лічильників у яких покази нижчі за мінімально допустимі. Проте, так як жодних підтверджень дотримання необхідної процедури для нарахування оплати за теплопостачання відповідно до Методики №315 відповідач не надавав та не повідомляв про їх вчинення, то відповідач позбавлений можливості здійснити нарахування на підставі та у порядку визначеному Методикою №315. Таким чином, відповідач здійснюючи перерахунок нарахувань за послугу теплопостачання має керуватись лише даними засобу обліку позивача.»
В якості доказів підставності заявленої позовної вимоги, ОСОБА_1 , було надано до суду, зокрема, з травня 2021 по травень 2024 дві копії документів, один з яких має назву «Звірка 4/34 ОСОБА_2 на 01.05.2023» і підписаний, мовою оригіналу «Бухгалтер», прізвище та ініціали підписанта не вказано. З копії другого документу не можливо встановити його назву (т.1, зворот а.с.12), який також підписаний, мовою оригіналу «Бухгалтер», прізвище та ініціали підписанта не вказано.
Головуючим суддею в судовому засіданні від 12.05.2026 було запропоновано позивачу надати суду письмові пояснення з посиланнями на докази, які були предметом дослідження в суді першої інстанції, неправомірності здійснення відповідачем нарахувань (докази реалізації оскаржуваного рішення правління в частині третього питання порядку денного про встановлення мінімального розміру сплати за споживання теплової енергії не менше 40% від технічних умов індивідуального проєкта для кожної квартири).
07.07.2026 за вх.№1130/26/Д4 від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі , в яких представник позивача вказав, мовою оригіналу: «сторона Скаржника вважає, що Відповідач власними поясненнями від 19.06.2026 року підтвердив обставину, з приводу якої Судом було поставлено питання у засіданні 12.05.2026 року, а саме факт встановлення та функціонування у квартирі АДРЕСА_2 індивідуального приладу обліку теплової енергії KAMSTRUP MULTICAL 401. Ця обставина, як визнана Відповідачем, не потребує додаткового доказування та водночас підтверджує обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо неправомірного застосування до Скаржниці мінімального платежу, встановленого неуповноваженим органом ОСББ замість фактичних показань приладу обліку».
Так, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.8 ЗУ «Про комерційний обіг теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця.
Рахунок на оплату комунальної послуги повинен містити, зокрема, таку інформацію (ч.3 ст.8 ЗУ «Про комерційний обіг теплової енергії та водопостачання»):
5) поле для внесення споживачем показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії (якщо згідно із законом або договором такі показання знімає споживач);
6) обсяг спожитої теплової енергії та води за поточний період, визначений згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону, а також показання відповідних вузлів обліку (у разі відсутності вузлів обліку теплової енергії - приладів - розподілювачів теплової енергії), на основі яких цей обсяг визначено, застосоване розрахункове або середнє споживання;
7) діючі ціни та тарифи на комунальні послуги;
8) стан розрахунків споживачем за спожиту комунальну послугу, у тому числі заборгованість з оплати послуги (у разі її наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, пільги/субсидії (у разі їх надання/призначення);
9) середній обсяг споживання та середній розмір плати за комунальну послугу іншими споживачами відповідної категорії (у тому числі в розрізі класів будівель), яким комунальну послугу надає цей виконавець, визначені за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Інформація, зазначена в пунктах 6, 7, 9, частини третьої цієї статті, надається споживачу не менше двох разів на рік (ч.2 ст.8 ЗУ «Про комерційний обіг теплової енергії та водопостачання»).
Позивач, заявляючи вимогу про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок нарахувань, не подав до суду документи, зокрема, але не виключно, офіційний розрахунок, наданий правлінням ОСББ, у якому чітко видно застосовані формули, тарифи, загальнобудинкові обсяги тепла та розподіл на квадратні метри та інші документи, з яких би можливо було встановити, що нарахування за теплову енергію здійснено відповідачем саме із реалізацією/застосуванням оскаржуваного рішення правління в частині третього питання порядку денного про встановлення мінімального розміру сплати за споживання теплової енергії не менше 40% від технічних умов індивідуального проєкта для кожної квартири.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Належність доказів це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи №925/2301/14).
Для встановлення судом факту неправомірного нарахування відповідачем ОСОБА_1 плати за послуги теплопостачання має бути підтверджено належними доказами неправомірність здійснених відповідачем нарахувань.
Обгрунтування позивача позовної вимоги про перерахунок, містить лише припущення, які не підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що частинами 1, 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позовом у процесуальному розумінні є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підстави позову становлять ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, вказуючи при цьому на докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
В свою чергу, на суд покладений обов`язок перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Заявляючи позов з вимогою зобов`язати відповідача здійснити перерахунок нарахувань за спожиту теплову енергію, позивач має довести (підтвердити) в установленому законом порядку протиправність здійснених відповідачем нарахувань за спірний період, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Колегія суддів висновує, що позивачем не доведено належними та допустими доказами неправомірність здійснених відповідачем нарахувань за спожиту теплову енергію у спірний період.
Суд звертає увагу, що рішення ОСББ, у даному випадку рішення правління ОСББ, в частині, якій воно визнано судом недійсним, не має юридичної сили з моменту його прийняття, що в свою чергу є підставою для здійснення перерахунку та коригування попередніх нарахувань у разі застосування при їх здійсненні рішення ОСББ (у даному випадку рішення правління ОСББ) яке визнане судом недійсним.
Колегія суддів звертає увагу, що Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (тут і далі по тексту постанови -Методика №315), що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 № 315 передбачено, що ця Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Виходячи із значення термінів, які вживаються у Методиці №315, прилади розподільного обліку теплової енергії - це вузли розподільного обліку теплової енергії, або прилади-розподілювачі теплової енергії, або вузли розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), що забезпечують облік споживання послуги з постачання теплової енергії у приміщенні.
Відповідно до Методики загальний обсяг спожитої теплової енергії, визначений за допомогою вузла комерційного обліку теплової енергії, складається з наступних основних складових:
- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача;
- обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будинку;
- обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення;
- обсягу теплової енергії, який надходить від ділянки транзитного трубопроводу.
Виходячи із змісту Методики №315 остання містить перелік формул, які застосовуються у тих чи інших випад для розрахунку об`єму спожитої теплової енергії в тому числі, але не виключно для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії.
Для визначення об`ємів та вартості спожитої позивачем за вказаний період теплової енергії, необхідно враховувати і інші вихідні данні та застосувати відповідні формули для розрахунку.
Південно-західний апеляційний господарський суд звертає увагу, що в якості доказів здійснених відповідачем нарахувань, з якими не погоджується ОСОБА_1 надано копії документів за період з травня 2021 по травень 2024. З позовною заявою ОСОБА_1 звернулась до суду у вересні 2025. У позові просить здійснити перерахунок до дати ухвалення рішення по справі, тобто взагалі не відомо які нарахування були здійсненні відповідачем після квітня 2024, які вихідні дані застосовані.
З урахуванням вище наведених мотивів, не підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Сім самураїв» здійснити перерахунок нарахувань, здійснених на адресу ОСОБА_1 , як власника квартири АДРЕСА_1 починаючи з 01.11.2021 року за весь період нарахувань до дати ухвалення рішення по справі з урахуванням показань індивідуального теплолічильника KAMSTRUP MULTICAL 401, який здійснює облік спожитої теплової енергії у квартирі АДРЕСА_1 .
Усі інші доводи, обґрунтування та посилання учасників справи судом апеляційної інстанції враховані, проте не є такими, що впливають на висновки суду у даній постанові.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги:
Частиною першою ст. 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції ураховує висновки, які зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, апеляційний господарський суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Південно-західний апеляційний господарський суд висновує, що доводи скаржника в апеляційній скарзі знайшли своє часткове підтвердження матеріалами справи, з урахуванням мотивів даної постанови, а тому рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2026 у справі №916/3767/25 підлягає скасуванню в частині якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання рішення недійсним, з ухваленням нового рішення в цій частині на підставі пунктів 1, 3 частини першої та частини 2 статті 277 ГПК України. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції:
Відповідно ч.1 ст.282 ГПК резолютивна частина постанови складається, зокрема, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до ч.1 та.ч.2 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи, що Південно-західний апеляційний господарський суд виснував про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме про задоволення однієї позовної вимоги немайнового характеру, то з ОСББ «ЖК «Сім самураїв» в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню 3028 грн судового збору за подання позовної заяви та 4454 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Південно -західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2026 по справі №916/3767/25 - скасувати в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення правління та ухвалити нове рішення в цій частині, яким:
Визнати недійсним з моменту прийняття рішення правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Сім самураїв» від 01.11.2021, оформлене протоколом під номером 111, в частині третього питання порядку денного про встановлення мінімального розміру сплати за споживання теплової енергії не менше, ніж 40% від технічних умов індивідуального проєкта для кожної квартири.
В іншій частині рішення залишити без змін.
3. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Сім самураїв» в дохід Державного бюджету України 3028,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 4542,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду.
Порядок та строк оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду передбачений ст. ст. 288-291 ГПК України.
Постанову складено та підписано 14 серпня 2026 року.
Головуючий суддя Н.А. Павленко
Судді: К.В. Богатир
Л.В. Лічман