Справа № 718/678/26
Провадження 2/718/324/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" серпня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області в особі судді Нагорного В.В.,
за участю секретаря судового засідання Якубівської В.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Ниміджан Ю.В.,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - адвокат Маковійчук П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кіцманського районного суду Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання та встановлення факту перебування на утриманні чоловіка, -
в с т а н о в и в:
До Кіцманського районного суду Чернівецької області через свого представника - адвоката Ниміджан Ю.В. звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про встановлення факту спільного проживання та встановлення факту перебування на утриманні чоловіка.
Короткий зміст заяв по суті справи.
У позовній заяві представник позивача просить:
1. Встановити факт спільного проживання за однією адресою, однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з січня 2018 року по день його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
2. Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні чоловіка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з січня 2018 року по день його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що для підтвердження права позивача на оформлення та отримання пенсії по втраті годувальника та одноразової допомоги членам сім`ї загиблого, позивачу необхідно встановити факт проживання з померлим без реєстрації шлюбу та перебування на його утриманні до моменту загибелі, на підтвердження чого зазначено, що з початку 2018 року позивач почала проживати з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу до загибелі перебувала на його утриманні.
У позовній заяві представник позивача стверджує, що в період спільного сумісного проживання питання про реєстрацію шлюбу не виникало, адже вони фактично виконували права та обов`язки подружжя, вели спільне господарство, мали організований побут, спільний бюджет, брали участь в утримані житла та займалися його благоустроєм, піклувалися, дбали один про одного, що носило стійкий та систематичний характер, єдиним джерелом доходу родини був заробіток ОСОБА_3 , який мав неофіційний підробіток, виконував будівельні роботи та мізерна пенсія позивача, банківська картка чоловіка з його заробітною платою з часу його призову до Збройних Сил України у зв`язку з мобілізацією, знаходилась у позивача та саме вона повністю розпоряджалась коштами чоловіка.
За змістом позовної заяви, 16 грудня 2024 року ОСОБА_1 як дружині прийшло сповіщення від начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що її чоловік - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Дар`їно Курської області (рф), 22 січня 2026 року отримали сповіщення, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув під час виконання бойового завдання при захисті Батьківщини.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків заяви.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 березня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі, розпочато підготовче провадження у справі, призначено підготовче судове засідання з участю сторін на 21 квітня 2026 року о 12:00 год.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2026 року частково задоволено заяву представника позивача про виклик свідків, викликано у судове засідання свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 травня 2026 року о 14:30 год.
У судовому засіданні 21 травня 2026 року оголошено перерву до 08 червня 2026 року до 14:30 год.
За клопотанням представника відповідача судове засідання, призначене на 08 червня 2026 року, відкладено на 20 липня 2026 року на 14:30 год.
У судовому засіданні 20 липня 2026 року на 14:30 год. допитано свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , відкладено розгляд справи на 05 серпня 2026 року на 11:00 год.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Маковійчука П.В. про повернення до стадії підготовчого провадження у даній справі; відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Ниміджан Ю.В. про залучення до розгляду даної справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (заінтересованих осіб): Міністерства оборони України та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Ниміджан Ю.В. про долучення до матеріалів справи як доказів копії рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2025 року у цивільній справі № 718/579/25, копії апеляційної скарги ОСОБА_2 з додатками, копії постанови Чернівецького апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року, які були подані через систему "Електронний суд" 08.06.2026.
У судовому засіданні на 05 серпня 2026 року оголошено перерву до 07 серпня 2026 року до 12:00 год.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Маковійчука П.В. про виклик свідка - відповідача ОСОБА_2 .
Позиція учасників справи у судовому засіданні.
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, просили позов задоволити у повному обсязі.
Представник позивача зазначила у суді, що ОСОБА_3 та позивач вели спільне господарство, мали організований побут, спільний бюджет, брали участь в утримані житла та займалися його благоустроєм, піклувалися, дбали один про одного, після призову ОСОБА_3 до Збройних Сил України у зв`язку з мобілізацією, його банківська картка знаходилась у позивача та саме вона повністю розпоряджалась коштами чоловіка.
Відповідач у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову, пояснила, що написала заяву про визнання позовних вимог під впливом сторони позивача, зазначила, що є єдиною дитиною ОСОБА_3 , після розлучення її батько не вступав у шлюб з жодною із жінок, у її батька немає спільних фото з позивачем, а ОСОБА_7 повинна була дивитися за її бабусею, яка не могла бути сама, відповідач у суді повідомила, що ніколи не бачила батька спільно з ОСОБА_8 , а батько ніколи не розповідав, що хоче з нею одружитися.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову, зазначив, що проживання під одним дахом не означає, що ОСОБА_3 був у фактичних шлюбних відносинах із позивачем, яка отримувала пенсію, а тому не могла перебувати на його утриманні.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши у судовому засіданні пояснення сторін та їх представників, показання свідків, судом встановлено наступне.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
За змістом витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №0[телефон приховано] від 26 лютого 2026 року, актовим записом про розірвання шлюбу № 229 від 16 листопада 2001 року підтверджується розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 .
В акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 03.06.2025 р. №96/7, виданим Ошихлібським старостинським округом № 7 виконавчого комітету Чернівецького району Чернівецької області, зазначено, що під час проведення обстеження проживання ОСОБА_1 встановлено, що заявниця ОСОБА_1 зареєстрована в с. Вашківці Дністровського району Чернівецької області, а проживає без реєстрації по АДРЕСА_1 з 2018 року по даний час, вела спільне господарство з співмешканцем ОСОБА_3 як чоловік та дружина, проживали разом, ОСОБА_1 була на повному утриманні свого співмешканця ОСОБА_3 .
У сповіщенні № 80 від 15.12.2024 р. № 2309-ст ТВО командира військової частини НОМЕР_1 просить сповістити громадянку ОСОБА_1 , яка проживає: АДРЕСА_1 , про те, що її чоловік командир 3 стрілецького відділення, 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний на військову службу з 04.04.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_5 , будучи відданим Військовій присязі на вірність Українському народу 14 грудня 2024 року в районі населеного пункту Дар`їно Курської області (рф), під час виконання бойового завдання, зник безвісті.
У рапорті від 15.12.2024 ОСОБА_1 зазначена дружиною ОСОБА_3 .
У сповіщенні сім`ї № 158 від 16 грудня 2024 року, адресованому ОСОБА_10 , зазначено, що її чоловік старший сержант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 14.12.2024 зник безвісти під час виконання бойового завданняв районі населеного пункту Дар`їно Курської області (рф).
Позивач ОСОБА_1 , яка була допитана в якості свідка, надала показання, щоз 2018 року проживала до війни у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 , вели спільне господарство, у 2022 році ОСОБА_3 пішов на війну, відтоді зарплатна картка ОСОБА_3 була у неї, вона доглядала маму ОСОБА_3 , яка була їй як рідна, їй принесли сповіщення, коли ОСОБА_3 зник безвісти, зазначила, що поховала ОСОБА_3 24 січня 2026 року.
Свідок ОСОБА_4 - рідна сестра ОСОБА_3 у судовому засіданні надала показання, що її брат ОСОБА_3 з кінця весни - початку літа 2018 року був у відносинах із ОСОБА_1 , вона бачила, що вони скрізь були разом, мали спільний бюджет, між ними були стосунки чоловіка і жінки, позивач піклувалася про його матір під час війни, коли він приїхав додому, то залишив їй свою банківську картку.
Свідок ОСОБА_5 , яка товаришувала із матір`ю ОСОБА_3 , у судовому засіданні показала, що з 2018 року ОСОБА_3 мав відносини з ОСОБА_11 , приходив з нею в гості, мати ОСОБА_3 казала, що вона її невістка.
Свідок ОСОБА_6 , який жив по сусідству з ОСОБА_3 , у суді надав показання, що був знайомий з ОСОБА_12 з 2005 року, з травня 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вели господарство, коли ОСОБА_3 приїздив у відпустку під час війни, то передав ОСОБА_1 банківську картку.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.
У частині першій статті 4 ЦПК України передбачає право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 555/1289/14-ц, від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року у справі № 200/5153/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2021 року у справі №264/632/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 вересня 2023 року у cправі № 910/2392/22).
Отже, встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (exofficio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Якщо у справі наявна обов`язкова співучасть відповідачів, то неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача. Тому пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2024 року у справі № 932/163/21).
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» визначено, що сім`ям загиблих осіб (загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини) виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Статтею 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) зроблено такі висновки:
«72. Положеннями пункту 5 Порядку № 975 регламентовано, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця визначаються відповідно до Сімейного кодексу України (далі - СК України), а утриманці - відповідно до Закону № 2262-XII.
73. У пункті 10 Порядку № 975 визначено перелік документів, які подають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога.
74. Зокрема, передбачено, що особи, які не були членами сім`ї загиблого, але перебували на його утриманні, додають до заяви рішення суду або нотаріально посвідчений правочин, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого).
75. Як уже зазначалося, для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону № 2262-ХІІ.
82. З огляду на викладене, слід враховувати, що:
- встановлення судом факту перебування фізичної особи на утриманні прямо передбачено у пункті 2 частини першої статті 315 ЦПК України;
- для отримання одноразової грошової допомоги згідно з Порядками № № 975, 3-1 додаються рішення суду, що підтверджують факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого).
Отже, гарантією реалізації права на соціальний захист утриманців загиблих військовослужбовців є судовий порядок встановлення юридичного факту перебування фізичної особи на утриманні з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця.
125. Аналізуючи у сукупності предмет та характер відносин щодо встановлення факту, що має юридичне значення для реалізації прав заявника, їх суб`єктний склад, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, окрім як в порядку цивільного судочинства.
135. Судове рішення про встановлення факту перебування особи на утриманні є тим документом, який заявник подає для призначення йому одноразової грошової допомоги як утриманцю загиблого (померлого) військовослужбовця (пункті 10 Порядку № 975). Тобто таке судове рішення є обов`язковим (преюдиційним) для органів військового управління.
136. Отже, чинне правове регулювання створює передумови для можливості реалізації права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги утриманцю загиблого військовослужбовця без вирішення публічно - правового спору, що відповідає як прагненню ефективного соціального захисту близьких загиблих військовослужбовців, так і принципам процесуальної економії.
171. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне. У разі якщо вбачається спір про право, який підлягає вирішенню в окремому порядку, такий спір підлягає вирішенню в позовному провадженні (частина шоста статті 294, частина четверта статті 315 ЦПК України).
180. Відповідно до абзацу п`ятого пункту 3.1 Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №45 (далі - Порядок № 45) районний (міський) ТЦК та СП веде облік осіб загиблих (померлих) військовослужбовців (осіб, звільнених з військової служби) та осіб, які звернулися (можуть звернутися) за отриманням одноразової грошової допомоги.
181. У абзаці першому цього ж пункту зазначено, що районний ІНФОРМАЦІЯ_2 є органом, уповноваженим приймати документи, передбачені додатком 2, від осіб, які можуть звернутися за отриманням одноразової грошової допомоги, оформлювати документи для її призначення та виплати.
182. Алгоритм дій органів військового управління та їх компетенція при надходженні від особи заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги закріплений у розділі IV Порядку № 45.
183. Коротко його можна описати так:
- районний (міський) ТЦК та СП приймає від заявників документи, завіряє їх копії та не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів надсилає їх ІНФОРМАЦІЯ_6 за підпорядкуванням (пункт 4.2);
- обласний ( ІНФОРМАЦІЯ_7 перевіряє отримані документи, визначає осіб, які документально підтвердили своє право на одержання одноразової грошової допомоги, а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її одержанням, але не надали (надали не всі) документи. Результати опрацювання документів ІНФОРМАЦІЯ_8 зазначаються у висновку та доповіді, які разом з іншими документами надсилаються до Департаменту соціального забезпечення (через Управління соціальної підтримки (пункт 4.3);
- у подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони (пункт 4.4);
- районні (міські) ТЦК та СП, які здійснювали оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги повідомляють заявників (з дотриманням вимог чинного законодавства щодо захисту персональних даних) про прийняте головним розпорядником коштів рішення щодо призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги (пункт 4.6).
184. Таким чином, не районні ТЦК та СП, а відповідна Комісія Міністерства оборони України є суб`єктами прийняття остаточного рішення про призначення чи про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги утриманцям загиблого військовослужбовця».
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2026 року у справі №314/190/24(провадження № 61-117св25) зазначено, що «касаційний суд зауважує, що для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а встановленням такого факту судом може бути підставою для призначення як пенсії в разі втрати годувальника, так і одноразової грошової допомоги як утриманцю загиблого (померлого) військовослужбовця, і таке судове рішення є обов`язковим (преюдиційним) для органів військового управління та ПФУ, які є суб`єктами їх призначення. Суб`єктами прийняття остаточного рішення про призначення чи про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги утриманцям загиблого військовослужбовця є не територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а відповідна Комісія Міністерства оборони України. Тому саме Міністерство оборони України та відповідний орган ПФУ є заінтересованими особами у таких справах і мають залучатися для їх вирішення при зверненні особи із заявою про встановлення факту перебування на утриманні в порядку окремого провадження; у такому випадку відповідачами залежно від мети встановлення юридичного факту також мають бути відповідні суб`єкти призначення, для яких таке судове рішення буде обов`язковим (преюдиційним), зокрема в цій справі ? Міністерство оборони України та ГУ ПФУ в Запорізькій області; пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові. Оскільки ОСОБА не залучила Міністерство оборони України як відповідача, заявляючи вимогу про встановлення факту її перебування на повному утриманні брата в позовному провадженні, у тому числі з метою отримання одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА, у задоволенні її позову до ГУ ПФУ в Запорізькій області судам належало відмовити з підстав його пред`явлення за неналежного суб`єктного складу відповідачів».
Судом встановлено, що позов у даній справі було пред`явлено виключно до доньки ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , тоді як Міністерство оборони України та ГУ ПФУ в Чернівецькій області співвідповідачами стороною позивача не залучались.
При цьому, суд зазначає, що представником позивача після закриття підготовчого провадження подавалось клопотання про залучення Міністерства оборони України та ГУ ПФУ в Чернівецькій області до розгляду даної справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а не як співвідповідачів у даній справі.
Оскільки позивач з метою оформлення та отримання пенсії по втраті годувальника та одноразової допомоги членам сім`ї загиблого, заявляючи вимогу в позовному провадженні про встановлення факту проживання з померлим без реєстрації шлюбу та перебування на його утриманні до моменту загибелі, не залучила Міністерство оборони України та ГУ ПФУ в Чернівецькій області до участі у справі як відповідачів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного позову з підстав його пред`явлення до неналежного суб`єктного складу відповідачів.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно зі ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, оскільки суд прийшов до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -
у х в а л и в:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання та встановлення факту перебування на утриманні чоловіка.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.
Суддя В.В. Нагорний