Справа №589/3935/23
Номер провадження 22-ц/816/2616/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року м. Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Петен Я.Л. (суддя-доповідач), суддів: Замченко А.О., Худика А.М.,
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
у присутності:
представника особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 - адвоката Крутенко Юлії Василівни,
відповідача ОСОБА_2 та її представника - адвоката Островської Ганни Вікторівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Крутенко Юлією Василівною,
на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 29 травня 2026 року постановлену у складі судді Сидорчука О.М. у м. Шостці,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
в с т а н о в и в:
Короткий зміст заявлених вимог і ухвала суду першої інстанції
У липні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 28 березня 2018 року Деснянським районним у місті Києві відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №377.
Заочним рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 31 січня 2024 року позов задоволено повністю. Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 28 березня 2018 року Деснянським районним у м. Києві відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 377. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073 грн 60 коп.
12 березня 2025 року ОСОБА_2 , діючи через свого представника - адвоката Галенка О.М., через систему «Електронний суд» звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 31 січня 2024 року.
Свої вимоги мотивувала тим, що про заочне рішення вона дізналася наприкінці лютого 2025 року від своїх знайомих, знайшовши посилання на рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Вказувала, що вона належним чином не була повідомлена про розгляд справи про розірвання шлюбу, у зв`язку з чим була позбавлена можливості надати суду докази та навести свої заперечення проти позовних вимог, чим було порушено її право на справедливий судовий розгляд.
Зазначала, що вона та позивач були зареєстровані в Україні, хоча більше 8 років разом з трьома їх спільними дітьми проживали у Федеративній Республіці Німеччина в м. Баден-Баден за однією адресою. Позивач не повідомляв її про розірвання шлюбу. Навіть після розірвання шлюбу вони продовжили проживати спільно як одна сім`я.
Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 29 травня 2026 року заяву ОСОБА_2 задоволено.
Заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 31 січня 2024 року ухвалене у цивільній справі № 589/3935/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу закрито.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд виходив з того, що відповідач не була обізнана про розгляд справи і про наявність спору у матеріальному розумінні. При цьому ОСОБА_4 помер, період смерті якого припускається між 23 січня 2025 року та 29 травня 2025 року, на який припадає момент подання відповідачем заяви про скасування заочного рішення, а правовідносини в цій категорії спорів не допускають правонаступництва.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Крутенко Ю.В., через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 31 січня 2024 року залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржуваною ухвалою безпосередньо вирішено питання про майнові права та законні інтереси ОСОБА_1 як спадкоємиці ОСОБА_3 , що згідно з положеннями ч. 1 ст. 17, ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 352 ЦПК України надає їй право на апеляційне оскарження цієї ухвали.
Звертає увагу суду на те, що незаконне скасування заочного рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 31 січня 2024 року у цій справі, фактично призвело до відновлення правового статусу ОСОБА_2 як дружини померлого на момент відкриття спадщини. Окрім того, таке судове рішення безпосередньо впливає не лише на визначення кола спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , а й на склад спадкового майна.
Наголошує на тому, що ОСОБА_3 помер після набрання заочним рішенням законної сили, а тому на момент розгляду заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення шлюб між сторонами був розірваний судовим рішенням, яке породило відповідні юридичні наслідки. За таких обставин, заява ОСОБА_2 про перегляд та скасування заочного рішення про розірвання шлюбу, не підлягала задоволенню, оскільки скасування судового рішення через значний проміжок часу (через два роки 4 місяці) й після смерті сторони у спорі, відносини за яким не допускають правонаступництва, без наміру відновлення сімейних відносин в силу смерті однієї із сторін, дестабілізує приватні відносини та не може вважатися виправданим при обставинах, що істотно змінились з часу ухвалення відповідного рішення, оскільки це не відповідатиме вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та принципу юридичної визначеності.
Вказує, що суд першої інстанції, посилаючись на необізнаність відповідача про наявність справи про розірвання шлюбу та неналежне повідомлення її про розгляд справи, скасував заочне рішення та закрив провадження у справі. При цьому, не оцінив, чи відповідатиме таке втручання принципу юридичної визначеності, чи допускає закон фактичне відновлення шлюбу після смерті одного з подружжя, а також які наслідки матиме таке рішення для прав інших осіб. Фактично суд першої інстанції надав перевагу окремим процесуальним аспектам перегляду заочного рішення, повністю проігнорувавши неможливість відновлення сімейних правовідносин після смерті позивача та ті правові наслідки, які вже настали у зв`язку з припиненням шлюбу.
Зауважує, що заочне рішення вже породило реальні юридичні наслідки, які не обмежувалися лише припиненням шлюбу між сторонами. Скасувавши це рішення після смерті позивача, суд першої інстанції фактично втрутився у вже сформовані цивільні правовідносини та поставив під сумнів правові наслідки, які існували на момент відкриття спадщини. При цьому суд першої інстанції не врахував, що скасування рішення про розірвання шлюбу призвело не лише до формального відновлення сімейно-правового статусу ОСОБА_2 , а й безпосередньо вплинуло на права інших осіб, зокрема змінило склад спадкоємців першої черги та обсяг спадкових прав кожного зі спадкоємців.
Таким чином, наслідком постановлення оскаржуваної ухвали стало істотне втручання у вже існуючі майнові права осіб, які взагалі не були учасниками цієї справи.
У судове засідання апеляційного суду скаржник ОСОБА_1 не прибула, її представник, адвокат Крутенко Ю.В.,доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
07 серпня 2026 року ОСОБА_2 , діючи через свого представника, адвоката Островську Г.В., через систему «Електронний суд» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить її залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та її представник, адвокат Островська Г.В., проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права
Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Таким чином, апеляційна перевірка судових рішень, ухвалених судом першої інстанції, є гарантією реалізації права на судовий захист.
Частиною першою статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
ОСОБА_1 , звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, посилається на те, що оскаржуваною ухвалою вирішено питання про її майнові права та законні інтереси як спадкоємиці ОСОБА_3 .
Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Як слідує з матеріалів справи, 28 березня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, який розірвано заочним рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 31 січня 2024 року, яке набрало законної сили.
Згідно зі свідоцтвом про смерть від 14 липня 2025 року та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 02 вересня 2025 року, ОСОБА_3 помер між 23 січня 2025 року, в невідомий час, та 29 травня 2025 року, 16:23.
У пункті 7 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Правовідносини у справі про розірвання шлюбу правонаступництва не допускають.
У постанові Верховного Суду у від 14 лютого 2022 року у справі № 2-4744/11 вказано, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, зокрема, право на справедливий судовий розгляд. При цьому ключовим принципами, які мають скеровувати тлумачення статті 6 Конвенції, є верховенство права, правова певність і належне відправлення правосуддя. Принцип правової певності є одним з основних аспектів верховенства права і вимагає, серед іншого, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. У його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншим словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»). Європейський суд з прав людини у справі «Христов проти України» (рішення від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії»). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Водночас скасування рішення суду, яке вже частково виконано, може (поряд з іншими обставинами) свідчити про зведення принципу res judicata нанівець (пункт 35 Рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України» (заява № 61333/00)). Враховуючи наведене і прецеденти Європейського суду з прав людини, перегляд заочного рішення та його скасування через значний проміжок часу й після смерті сторони у спорі, де неможливе правонаступництво, без наміру відновлення сімейних відносин в силу смерті однієї із сторін є правомірним випадком обмеження права на доступ до суду. Більше того, встановлення в судовій практиці зворотного принципу призведе до порушення принципу верховенства права через викривлення таких його складників, як правова визначеність правовідносин і res judicata.
У справі, що переглядається, заява про перегляд заочного рішення про розірвання шлюбу загалом мотивована необізнаністю ОСОБА_2 про розгляд справи, нерозумінням мотивів ОСОБА_3 щодо подання ним позову про розірвання з нею шлюбу, наявністю спільних дітей та спільним проживанням.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та її представник додатково зазначали про наявність спільної сімейної страховки та про вказівку у свідоцтві про смерть ОСОБА_3 відповідача як дружини. Звертали увагу, що ОСОБА_3 приховав від суду інформацію щодо фактичного проживання відповідача у Німеччині, неправильно зазначив її ідентифікаційний код, тобто діяв недобросовісно з метою розірвати шлюб без відома ОСОБА_2 .
За змістом статті 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто заочне рішення, в силу вимог закону, може бути скасоване лише за одночасного існування двох умов, в тому числі повинно бути посилання на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
ОСОБА_2 не посилалась у своїй заяві на докази, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи про розірвання шлюбу. Такі обставини, як необізнаність про розгляд справи, наявність спільних дітей та нерозуміння мотивів волевиявлення ОСОБА_3 щодо його бажання розірвати шлюб ніяким чином не спростовують висновку суду, викладеного у заочному рішенні від 31 січня 2024 року. Спільне проживання сторін, зі слів ОСОБА_2 , саме по собі, в силу добровільності шлюбу та заборони до його примушування, також не є підставою для відмови у розірванні шлюбу, якщо одна зі сторін наполягає на такому розірванні. Наявність сімейної закордонної страховки (з 01 січня 2022 року по 29 травня 2025 року) та вказівка закордонним уповноваженим органом у свідоцтві про смерть ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) статусу ОСОБА_2 як дружини свідчить про необізнаність закордонних уповноважених органів про наявність рішення суду України про розірвання шлюбу від 31 січня 2024 року і не є підставою для фактичного відновлення шлюбу після смерті особи.
Суд першої інстанції, скасовуючи заочне рішення від 31 січня 2024 року не врахував, що скасування судового рішення через значний проміжок часу (більше двох років) й після смерті сторони у спорі, де неможливе правонаступництво, без наміру відновлення сімейних відносин в силу смерті однієї із сторін, дестабілізує приватні відносини, не відповідає вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушує принцип правової визначеності.
Дотримання вимог процесуальної форми (у тому числі й щодо належного повідомлення учасників справи про час та місце судового розгляду) є важливою гарантією їх прав та передумовою ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Разом з тим, надмірний процесуальний формалізм, який не враховує вимог справедливості, добросовісності й розумності, може спотворити завдання цивільного судочинства, спричинивши прийняття явно несправедливого рішення.
Необхідно зважати на те, що вимога добросовісності є загальною для усіх суб`єктів права, у тому числі - для усіх суб`єктів цивільних правовідносин, включаючи правовідносини сімейні. Ця вимога ґрунтується на приписах статей 3 та 13 ЦК України, відповідно до яких дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 статті 3 ЦК України). Тобто такі дії мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Зазначені норми цивільного права постають як загальні принципи, які є, по суті, нормами прямої дії. У свою чергу, порушення учасником правовідносин вимог добросовісності під час здійснення своїх суб`єктивних прав має наслідком відмову у їх захисті та сприянні у їх реалізації. Зазначене стосується і процесуальних прав, зловживання якими є неприпустиме (статті 2, 44 ЦПК України).
За умови, що сторона знає про смерть іншої сторони у справі, де правонаступництво є неможливим, як і відновлення сімейних відносин, поведінка сторони, яка заявила після спливу значного проміжку часу про перегляд заочного рішення з формальних підстав, є зловживанням процесуальними правами.
Подаючи у березні 2025 року заяву про перегляд заочного рішення про розірвання шлюбу, ОСОБА_2 вже була обізнана про зникнення безвісти ОСОБА_3 . Більш того, у судовому засіданні від 25 липня 2025 року представник ОСОБА_2 не повідомив суд про смерть ОСОБА_3 , а навпаки зазначив, що зі слів ОСОБА_2 сторони проживають разом. На запитання суду чи обізнаний ОСОБА_3 про розгляд заяви і чому він не виходить на зв`язок - зазначив, що йому не відомо. Хоча ОСОБА_2 було вже достеменно відомо про смерть ОСОБА_3 . Свідоцтво про його смерть було видане 14 липня 2025 року. Розгляд заяви про перегляд заочного рішення тривав більше року, протягом якого відповідач знала про смерть ОСОБА_3 і наполягала фактично на відновленні шлюбу з померлою особою, що суперечить принципу добросовісності.
Також колегія суддів враховує, що при відкритті провадження у справі 30 серпня 2023 року, суд здійснив запит щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без зазначення її РНОКПП, за результатом чого отримав відповідь про адресу реєстрації її місця проживання. Саме за вказаною адресою суд повідомляв відповідача про судові засідання, але поштові повідомлення повертались із вказівкою «адресат відсутній», що, в силу пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, вважається днем вручення судової повістки. Тобто судом були здійснені передбачені процесуальним законодавством заходи щодо належного повідомлення відповідача.
Отже, зважаючи на викладене та з урахуванням наведених вище положень закону, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про скасування заочного рішення про розірвання шлюбу та закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України є помилковим з огляду на те, що після смерті сторони у спорі, де неможливе правонаступництво, без наміру відновлення сімейних відносин, що є неможливим внаслідок смерті одного з подружжя, скасування рішення суду про розірвання шлюбу через значний проміжок часу (більше двох років) після ухвалення рішення не відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду. Фактична необізнаність ОСОБА_2 про розгляд справи (проживання у Німеччині) та її незгода з розірванням шлюбу не можуть бути підставами для скасування заочного рішення та закриття провадження у справі у зв`язку зі смертю сторони у спорі про розірвання шлюбу.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права; (пункти 1 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду ухвали свідчать про те, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.
Висновки суду щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки ухвалу суду першої інстанції скасовано, то із ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 532 грн 48 коп.
Керуючись ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Крутенко Юлією Василівною, задовольнити.
Ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 29 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 31 січня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 532 грн 48 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.
Головуючий - Я.Л. Петен
Судді: А.О. Замченко
А.М. Худик