ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
17 серпня 2026 р. Справа №160/24817/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» про забезпечення позову у справі №160/24817/26 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов,
ВСТАНОВИВ:
1. 14.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» (вул. Герцена, буд. 16А, с-ще Майське, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52511, код ЄДРПОУ 24437204) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), у якому просить визнати протиправними та скасувати:
- постанову про відкриття виконавчого провадження №81673847 від 05.08.2026 з примусового виконання постанови №48523694 від 28.09.2015 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» виконавчого збору у розмірі 2573585,01 грн, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною;
- постанову про арешт коштів боржника від 06.08.2026 у виконавчому провадженні №81673847, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною;
- постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 05.08.2026 у виконавчому провадженні №81673847, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною, якою з Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» стягуються витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у розмірі 121,63 грн;
- постанову про стягнення виконавчого збору від 28.09.2015 у виконавчому провадженні №48523694, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Дмитром Євгеновичем, якою з Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» стягується виконавчий збір у розмірі 2573585,01 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правовою підставою для стягнення з ПрАТ «АГРО- СОЮЗ» виконавчого збору залишається саме постанова від 28.09.2015, а не нова постанова, прийнята відповідно до положень чинної редакції Закону. При цьому, нова постанов про стягнення виконавчого збору не виносилась. Отже, визначення розміру виконавчого збору має здійснюватися виключно з урахуванням законодавства, яке діяло на момент винесення відповідної постанови, а подальше застосування до неї положень нової редакції Закону щодо іншого порядку визначення розміру виконавчого збору є неправомірним. Більше того, оскільки за постановою від 28.09.2015 року виконавчий збір підлягав визначенню у розмірі 10 відсотків саме від суми, фактично стягнутої державним виконавцем, за відсутності фактичного стягнення коштів державним виконавцем відсутня і передбачена законом база для нарахування виконавчого збору. Відтак, здійснення у 2026 році примусового стягнення виконавчого збору на підставі зазначеної постанови виходячи із загальної суми, визначеної виконавчим документом, фактично означає застосування до правовідносин, що виникли у 2015 році, положень закону, які на момент винесення постанови не діяли. Приписи ст. 27 Закону №1404 у редакції, яка була чинна до 28.08.2018, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами ст. 27 Закону №1404 у редакції, чинній після 28.08.2018, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню. Оскільки внесені Законом №2475 зміни до ст. 27 Закону №1404 погіршили становище боржника, а виконавчою службою фактично не стягнуто з нього коштів за виконавчим листом, ПрАТ вважає, що правові підстави для стягнення з боржника виконавчого збору у визначеному державним виконавцем у спірній постанові розмірі відсутні. Державним виконавцем у межах відповідного виконавчого провадження фактично не було стягнуто з ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» жодної копійки за рахунок застосування заходів примусового виконання рішення. Навпаки, погашення заборгованості здійснювалося самим боржником добровільно, шляхом самостійного перерахування коштів кредитору відповідно до плану санації. Ця обставина підтверджується, зокрема, платіжною інструкцією №100 від 20.01.2026, відповідно до якої ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» самостійно перерахувало на користь ТОВ «КАВЕРТОН» грошові кошти у розмірі 18400000,00 грн із призначенням платежу: «Погашення заборгов. відповідно до плану санації зг. ухвали суду справа №909/1278/15». Крім того, платіжною інструкцією №125 від 21.01.2026 ПрАТ «АГРО- СОЮЗ» самостійно здійснило ще один платіж на користь ТОВ «КАВЕРТОН» у розмірі 8669181,38 грн, також із зазначенням у призначенні платежу, що кошти сплачуються на погашення заборгованості відповідно до плану санації та ухвали суду у справі №909/1278/15. Наведені платіжні документи безпосередньо підтверджують, що відповідні грошові кошти були сплачені самим ПрАТ «АГРО-СОЮЗ», а не стягнуті державним виконавцем у примусовому порядку. Більше того, зазначені платежі здійснювалися у межах виконання плану санації, тобто без застосування до боржника заходів примусового виконання з боку державної виконавчої служби. Позивач зазначає, що навіть фактична поведінка боржника спростовує твердження про те, що державним виконавцем було здійснено примусове стягнення коштів. Навпаки, боржник самостійно та належним чином здійснював погашення заборгованості, у тому числі в період зупинення виконавчого провадження.
3. Разом з позовною заявою Приватним акціонерним товариством «АГРО-СОЮЗ» подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:
- зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - постанови про стягнення виконавчого збору №48523694 від 28.09.2015, прийнятої у виконавчому провадженні ВП №48523694, у розмірі 2573585,01 грн, яка наразі виконується у межах виконавчого провадження ВП №81673847, відкритого 05.08.2026, Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
4. В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що 06.08.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною у межах виконавчого провадження ВП №81673847 винесено постанову про арешт коштів боржника - Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ». Вказаною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника, а також на рахунки, які можуть бути відкриті після винесення постанови, у межах суми звернення стягнення 2573706,64 грн. Відповідно, обмежено можливість ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» вільно розпоряджатися належними йому грошовими коштами. Отже, у межах ВП №81673847 державним виконавцем не лише відкрито виконавче провадження, але й фактично розпочато застосування заходів примусового виконання, спрямованих на забезпечення стягнення з Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» 2573585,01 грн. При цьому такі дії створюють для ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» реальні майнові наслідки ще до вирішення судом питання щодо правомірності самого відкриття виконавчого провадження та наявності правових підстав для стягнення зазначеної суми, оскільки накладення арешту на кошти безпосередньо обмежує можливість Позивача використовувати власні грошові кошти для здійснення поточних платежів, виконання договірних зобов`язань, виплати заробітної плати працівникам, сплати обов`язкових платежів та забезпечення безперервності господарської діяльності. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку створює реальну загрозу подальшого вчинення державним виконавцем виконавчих дій та фактичного стягнення з ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» значної суми коштів, правомірність стягнення якої є предметом судового спору. У разі подальшого виконання оскаржуваних постанов та фактичного стягнення коштів до моменту вирішення спору по суті, а в подальшому - задоволення судом позовних вимог, виникне необхідність відновлення майнового становища позивача та повернення йому безпідставно стягнутих коштів. Така ситуація фактично не забезпечує негайного відновлення порушених майнових прав позивача. Саме тому недопущення фактичного стягнення коштів до вирішення спору по суті є більш ефективним способом захисту прав позивача, ніж їх подальше повернення після завершення судового розгляду.
Також заявник звертає увагу на те, що арешт коштів обмежує можливість здійснення поточних платежів, виконання договірних зобов`язань, виплати заробітної плати, сплати обов`язкових платежів та забезпечення безперервності господарської діяльності, мають загальний характер та не підтверджені належними і допустимими доказами. Позивачем не надано суду доказів того, що внаслідок накладення арешту на кошти фактично припинено або істотно ускладнено його господарську діяльність, виникла неможливість виконання конкретних зобов`язань, утворилася заборгованість із виплати заробітної плати чи сплати обов`язкових платежів, або настали інші конкретні негативні наслідки, які за своїм характером могли б свідчити про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника.
5. Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суддя зазначає наступне.
6. Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
7. Частинами 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
8. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
9. За приписами ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
10. Заходи забезпечення позову відповідають предмету позовної заяви та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
11. Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
12. У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
13. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
14. Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
15. При розгляді та вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову судом надається оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не беруть участь у розгляді справи.
16. Порядок розгляду заяви про забезпечення позову визначений ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
17. За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.8. Позов може бути забезпечено, зокрема: 1) зупиненням дії індивідуального акта; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами та враховувати співвідношення прав (інтересів) заявника з наслідками вжиття таких заходів для заінтересованих осіб. За приписами ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства Україниподання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
18. Судом встановлено, що 21.08.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейком Максимом Валерійовичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №48523694 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/3635/15, виданого 14.08.2015, про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" Дніпропетровська область, смт. Ювілейне (код ЄДРПОУ 31682313, місцезнаходження: 52005, Дніпропетровська область, смт Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, буд.1) та боржника - Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз" Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Майське (код ЄДРПОУ 24437204, місцезнаходження: 52005, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, с. Майське, пров. Радгоспний, 5) на користь стягувача - Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" м, Київ (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська,4, ідентифікаційний код юридичної особи 14282829) заборгованість за Кредитним договором №7.6-78 від 28.04.2009 та договором поруки №П-Б№-7.6-78/1 від 25.12.2014 в загальному розмірі 23616340,16 гривень (двадцять три мільйони шістсот шістнадцять тисяч триста сорок гривень 16 копійок), з яких: - 21645000,00 гривень (двадцять один мільйон шістсот сорок п`ять тисяч гривень 00 копійок) заборгованість за сумою кредиту; - 1481051,73 гривня (один мільйон чотириста вісімдесят одна тисяча п`ятдесят одна гривня 73 копійки) заборгованість за непогашеними відсотками за користуванням кредитом; - 490288,43 гривень (чотириста дев`яносто тисяч двісті вісімдесят вісім гривень 43 копійки) заборгованість за сумою пені за порушення строків сплати боргових зобов`язань, а також 24360,00 грн. (двадцять чотири тисячі триста шістдесят гривень 00 копійок) судового збору.
19. 28.09.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитром Євгеновичем прийнято постанову у виконавчому провадженні №48523694 про стягнення виконавчого збору у розмірі 2597797,41 грн.
20. 18.01.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитром Євгеновичем прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження №48523694 до розгляду справи №909/1278/15 про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз".
21. 06.06.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитром Євгеновичем прийнято постанову про заміну сторони виконавчого провадження №48523694, а саме стягувача у виконавчому провадженні ВП №48523694 з примусового виконання наказу №904/3635/15 з Приватного акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (код 14282829) на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАВЕРТОН" (код 39623157) в рамках стягнення за кредитним договором №7.6-78 від 28.04.09.
22. 05.08.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною прийнято постанову у виконавчому провадженні №48523694 про поновлення вчинення виконавчих дій.
23. 05.08.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №48523694.
24. В постанові зазначено, що під час виконання ПрАТ «Агро-Союз» плану санації, затвердженого у межах справи №909/1278/15 про банкрутство, усі питання щодо врегулювання заборгованості перед ТОВ «Кавертон» були повністю врегульовані, у зв`язку з чим ТОВ «Кавертон» отримало повне та належне задоволення усіх своїх кредиторських вимог у повному обсязі, без будь-яких застережень чи залишку заборгованості. Повідомляється, що усі грошові та інші зобов`язання ПрАТ «Агро-Союз» перед ТОВ «Кавертон» є повністю виконаними, в тому числі зобов`язання за наказом Господарського суду Дніпропетровської області №904/3635/15 від 14.08.2015. Таким чином, рішення суду виконано фактично в повному обсязі.
25. 05.08.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №81673847 з примусового виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №48523694 від 28.09.2015 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Агро-Союз» виконавчого збору у розмірі 2573585,01 грн.
26. 05.08.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною прийнято постанову у виконавчому провадженні №81673847 про стягнення витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 121,63 грн.
27. 06.08.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною прийнято постанову у виконавчому провадженні №81673847 про арешт коштів боржника Приватного акціонерного товариства «Агро-Союз» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 2573 706,64 грн.
28. Не погодившись з постановами про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, з постановами про стягнення виконавчого збору та витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, заявник звернувся до суду із позовом.
29. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову, суддя зазначає наступне.
30. В постанові Верховного Суду від 24.03.2026 у справі №320/23754/25 викладено наступний правовий висновок: «метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
31. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
32. Згідно із Рекомендаціями №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
33. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
34. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
35. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
36. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
37. Водночас, Верховний Суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також, суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
38. При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
39. Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки».
40. Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
41. З аналізу постанови Верховного Суду від 24.03.2026 у справі №320/23754/25 встановлено, що при вирішенні питання щодо забезпечення позову необхідно встановити:
- специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір;
- відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку.
42. Дотримуючись вимог Верховного Суду, викладених в постанові від 24.03.2026 у справі №320/23754/25, суддею встановлено специфіку спірних правовідносин, а саме спір між учасниками судового процесу виник з приводу незгоди Приватного акціонерного товариства «Агро-Союз» з постановами про стягнення виконавчого збору та витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
43. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
44. Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
45. Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
46. Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
47. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".
48. У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
49. Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
50. Частиною 5 ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження", відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
51. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону №1404-VIII, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
52. Частиною 1 ст. 35 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
53. Суддя зазначає, що прийняття головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною постанови у виконавчому провадженні №81673847 про арешт коштів боржника Приватного акціонерного товариства «Агро-Союз» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 2573706,64 грн, яка є предметом оскарження, зумовлює примусове виконання такої постанови та тягне за собою інші наслідки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII). Вказане, в свою чергу, може призвести до негативних фінансових та інших наслідків для заявника.
54. Оскільки правомірність прийняття головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною постанови у виконавчому провадженні №81673847 про арешт коштів боржника Приватного акціонерного товариства «Агро-Союз» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 2573 706,64 грн підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, то невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
55. Крім того, суддя враховує, що предметом спору є правомірність постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, відкриття виконавчого провадження з її примусового виконання, а також постанови про стягнення витрат виконавчого провадження та арешт коштів боржника. Відтак, заявлений позивачем захід забезпечення позову безпосередньо пов`язаний із предметом спору та спрямований на тимчасове недопущення виконання оскаржуваної постанови до вирішення справи по суті.
56. Також бере до уваги, що доводи заявника щодо неправомірності застосування до спірних правовідносин положень ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній після 28.08.2018 року, стосуються безпосередньо правомірності оскаржуваних постанов та правильності визначення розміру виконавчого збору. Встановлення обґрунтованості таких доводів потребує дослідження правовідносин, що виникли під час здійснення виконавчого провадження №48523694, змісту постанови про стягнення виконавчого збору від 28.09.2015, фактичного виконання рішення, правових наслідків його виконання в межах плану санації та застосовного до цих правовідносин законодавства.
57. Суддя також враховує і ту обставину, що постановою від 05.08.2026 виконавче провадження №48523694 з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/3635/15 було закінчено у зв`язку з фактичним виконанням рішення. Отже, подальше виконавче провадження №81673847 стосується саме виконання постанови про стягнення виконавчого збору, правомірність якої є предметом судового оскарження у справі №160/24817/26.
58. Враховуючи викладене, суддя робить висновок, що, в даному випадку, заявником доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок невжиття заходів забезпечення позову до ухвалення рішення у справі, та того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
59. Суддя звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваним постановам, діям чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
60. При обранні способу забезпечення позову суд враховує вимоги ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
61. З огляду на викладене, заява Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» про забезпечення позову підлягає задоволенню.
62. Керуючись ст. ст. 150-154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
63. Заяву Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» про забезпечення позову у справі №160/24817/26 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.
64. Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - постанови про стягнення виконавчого збору №48523694 від 28.09.2015, прийнятої у виконавчому провадженні ВП №48523694, у розмірі 2573585,01 грн, яка наразі виконується у межах виконавчого провадження ВП №81673847, відкритого 05.08.2026 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/24817/26.
65. Виконання ухвали з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.
66. Стягувач: Приватне акціонерне товариство «АГРО-СОЮЗ» (вул. Герцена, буд. 16А, с-ще Майське, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52511, код ЄДРПОУ 24437204).
67. Боржник: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622).
68. Ухвала може бути пред`явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження" до 17.08.2029 (включно).
69. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
70. Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський