ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2026 року Справа № 160/24817/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Голобутовського Р.З.,
за участі:
секретаря судового засідання Омельченко А.І.,
представника позивача Сироткіна О.С.,
представника відповідача Вірченка Ю.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов,
ВСТАНОВИВ:
14.08.2026 Приватне акціонерне товариство «АГРО-СОЮЗ» (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), у якій просить визнати протиправними та скасувати:
- постанову про відкриття виконавчого провадження №81673847 від 05.08.2026 з примусового виконання постанови №48523694 від 28.09.2015 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» виконавчого збору у розмірі 2573585,01 грн, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною;
- постанову про арешт коштів боржника від 06.08.2026 у виконавчому провадженні №81673847, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною;
- постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 05.08.2026 у виконавчому провадженні №81673847, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною, якою з Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» стягуються витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у розмірі 121,63 грн;
- постанову про стягнення виконавчого збору від 28.09.2015 у виконавчому провадженні №48523694, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Дмитром Євгеновичем, якою з Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» стягується виконавчий збір у розмірі 2573585,01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правовою підставою для стягнення з ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» виконавчого збору залишається саме постанова від 28.09.2015, а не нова постанова, прийнята відповідно до положень чинної редакції Закону. При цьому, нова постанова про стягнення виконавчого збору не виносилась. Отже, визначення розміру виконавчого збору має здійснюватися виключно з урахуванням законодавства, яке діяло на момент винесення відповідної постанови, а подальше застосування до неї положень нової редакції Закону щодо іншого порядку визначення розміру виконавчого збору є неправомірним. Більше того, оскільки за постановою від 28.09.2015 виконавчий збір підлягав визначенню у розмірі 10 відсотків саме від суми, фактично стягнутої державним виконавцем, за відсутності фактичного стягнення коштів державним виконавцем відсутня і передбачена законом база для нарахування виконавчого збору. Відтак, здійснення у 2026 році примусового стягнення виконавчого збору на підставі зазначеної постанови виходячи із загальної суми, визначеної виконавчим документом, фактично означає застосування до правовідносин, що виникли у 2015 році, положень закону, які на момент винесення постанови не діяли. Приписи ст. 27 Закону №1404 у редакції, яка була чинна до 28.08.2018, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами ст. 27 Закону №1404 у редакції, чинній після 28.08.2018, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню. Оскільки внесені Законом №2475 зміни до ст. 27 Закону №1404 погіршили становище боржника, а виконавчою службою фактично не стягнуто з нього коштів за виконавчим листом, ПрАТ вважає, що правові підстави для стягнення з боржника виконавчого збору у визначеному державним виконавцем у спірній постанові розмірі відсутні. Державним виконавцем у межах відповідного виконавчого провадження фактично не було стягнуто з ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» жодної копійки за рахунок застосування заходів примусового виконання рішення. Навпаки, погашення заборгованості здійснювалося самим боржником добровільно, шляхом самостійного перерахування коштів кредитору відповідно до плану санації. Ця обставина підтверджується, зокрема, платіжною інструкцією №100 від 20.01.2026, відповідно до якої ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» самостійно перерахувало на користь ТОВ «КАВЕРТОН» грошові кошти у розмірі 18400000,00 грн із призначенням платежу: «Погашення заборгованості відповідно до плану санації згідно ухвали суду справа №909/1278/15». Крім того, платіжною інструкцією №125 від 21.01.2026 ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» самостійно здійснило ще один платіж на користь ТОВ «КАВЕРТОН» у розмірі 8669181,38 грн, також із зазначенням у призначенні платежу, що кошти сплачуються на погашення заборгованості відповідно до плану санації та ухвали суду у справі №909/1278/15. Наведені платіжні документи безпосередньо підтверджують, що відповідні грошові кошти були сплачені самим ПрАТ «АГРО-СОЮЗ», а не стягнуті державним виконавцем у примусовому порядку. Більше того, зазначені платежі здійснювалися у межах виконання плану санації, тобто без застосування до боржника заходів примусового виконання з боку державної виконавчої служби. Позивач зазначає, що навіть фактична поведінка боржника спростовує твердження про те, що державним виконавцем було здійснено примусове стягнення коштів. Навпаки, боржник самостійно та належним чином здійснював погашення заборгованості, у тому числі в період зупинення виконавчого провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову, а саме надання клопотання про поновлення строку звернення до суду з належними доказами на підтвердження поважності пропуску, з урахуванням правової позиції суду, або викладенням позовних вимог з урахуванням ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 заяву Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» про поновлення строку звернення до суду у справі №160/24817/26 - залишено без задоволення.
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов в частині позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 28.09.2015 у виконавчому провадженні №48523694, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Дмитром Євгеновичем, якою з Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» стягується виконавчий збір у розмірі 2573585,01 грн повернуто позивачу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Підготовче засідання призначено на 08.09.2026.
01.09.2026 представником позивача подано до суду клопотання про долучення доказів, а саме копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3635/15 від 13.08.2026 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
03.09.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що 21.08.2015 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі наказу №904/3635/15, виданого 14.08.2015 Господарським судом Дніпропетровської області відкрито виконавче провадження №48523694. 29.09.2015 винесено постанову про стягнення виконавчого збору. 05.08.2026 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №48523694 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Підставою закінчення виконавчого провадження став лист стягувача ТОВ "Кавертон" від 29.07.2026 №1, за підписом директора Маринохи В.В., про те, що усі питання щодо врегулювання заборгованості перед ТОВ «Кавертон» були повністю врегульовані, у зв`язку з чим ТОВ «Кавертон» отримало повне та належне задоволення усіх своїх кредиторських вимог у повному обсязі, без будь-яких застережень чи залишку заборгованості. В листі повідомлено, що усі грошові та інші зобов`язання ПрАТ «Агро-Союз» перед ТОВ «Кавертон» є повністю виконаними, в тому числі зобов`язання за наказом Господарського суду Дніпропетровської області №904/3635/15 від 14.08.2015. У виконавчому провадженні № 48523694 залишилась невиконаною постанова №48523694 від 28.09.2015 про стягнення виконавчого збору. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору підлягають примусовому виконанню рішення. 05.08.2026 Відділом відкрито виконавче провадження №81673847 з виконання постанови №48523694 видану 28.09.2015 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. 05.08.2026 винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. 06.08.2026 винесено постанову про арешт коштів боржника. На час відкриття виконавчого провадження №48523694 та стягнення в ньому виконавчого збору діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV. Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 28 Закону №606-XIV виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. Отже, з огляду на приписи абзацу 2 ч. 2 ст. 25 Закону №606-XIV виконавчий збір підлягав стягненню незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання в розмірі 10% від суми, що підлягала стягненню, тобто 2573585,01 грн. Абзац третій ч. 2 ст. 56 Закону №1404-VIII зобов`язує державного виконавця виносити постанову про арешт майна (коштів) боржника під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. З огляду на викладене, на думку відповідача, позовна заява ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» не підлягає задоволенню.
03.09.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 заяву представника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №160/24817/26 задоволено. Забезпечено участь представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Вірченка Юрія Миколайовича, який зареєстрований в системі ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку.
07.09.2026 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що Законом урегульовано питання наслідків скасування рішення, що підлягає виконанню, чи визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, до закінчення виконавчого провадження, як не стягнення виконавчого збору, а стягнений виконавчий збір підлягає поверненню боржнику. Однак Закон не регулює питання щодо повернення сплаченого виконавчого збору у ситуації, коли рішення, що підлягає виконанню, чи виконавчий документ визнано судом таким, що не підлягає виконанню, після стягнення виконавчого збору та закінчення виконавчого провадження. Тобто Закон містить прогалину у правовому регулюванні питання чинності постанови про стягнення виконавчого збору, яка відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII є окремими виконавчим документом, обов`язку сплати особою виконавчого збору, а при фактичному стягнені виконавчого збору його повернення у випадку скасування рішення, яке підлягає виконанню, чи визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, після закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою. Так, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду і завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження, серед іншого, здійснюється з дотриманням такої засади як справедливість (п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону №1404-VIII). Стягнення з боржника виконавчого збору за виконання судового рішення, яке згодом визнано таким, що не підлягає виконанню, тягне за собою витрати. Ця обставина може розглядатися як непропорційний тягар на боржника. Також це суперечить принципам остаточності судового рішення та законності, оскільки створює невизначеність для сторін. Посилання відповідача виключно на редакцію Закону №606-XIV, яка діяла на момент винесення постанови від 28.09.2015, не спростовує того, що після зміни юридичного статусу виконавчого документа відпала правова підстава для подальшого стягнення виконавчого збору. Позивач зазначає, що навіть якщо припустити, що у 2015 році у державного виконавця існували формальні підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору, це не означає безумовного збереження обов`язку позивача зі сплати такого збору після того, як основний виконавчий документ судом визнано таким, що не підлягає виконанню. Сам факт того, що постанова про стягнення виконавчого збору була винесена у 2015 році, не дає підстав автоматично визначати розмір збору як 10% від усієї суми, що була зазначена у виконавчому документі, без встановлення фактичного результату його виконання та фактично стягнутої суми.
В підготовчому засіданні, призначеному на 08.09.2026, взяли участь представники сторін. Судом закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті в судовому засіданні. Сторони підтримали обрані правові позиції.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
Приватне акціонерне товариство «АГРО-СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 24437204) зареєстровано 28.11.1996.
Судом встановлено, що 21.08.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейком Максимом Валерійовичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №48523694 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/3635/15, виданого 14.08.2015, про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" Дніпропетровська область, смт. Ювілейне (код ЄДРПОУ 31682313, місцезнаходження: 52005, Дніпропетровська область, смт Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, буд. 1) та боржника - Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз" Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Майське (код ЄДРПОУ 24437204, місцезнаходження: 52005, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, с. Майське, пров. Радгоспний, 5) на користь стягувача - Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" м, Київ (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська,4, ідентифікаційний код юридичної особи 14282829) заборгованість за Кредитним договором №7.6-78 від 28.04.2009 та договором поруки №П-Б№-7.6-78/1 від 25.12.2014 в загальному розмірі 23616340,16 грн (двадцять три мільйони шістсот шістнадцять тисяч триста сорок гривень 16 копійок), з яких: - 21645000,00 гривень (двадцять один мільйон шістсот сорок п`ять тисяч гривень 00 копійок) заборгованість за сумою кредиту; - 1481051,73 гривня (один мільйон чотириста вісімдесят одна тисяча п`ятдесят одна гривня 73 копійки) заборгованість за непогашеними відсотками за користуванням кредитом; - 490288,43 гривень (чотириста дев`яносто тисяч двісті вісімдесят вісім гривень 43 копійки) заборгованість за сумою пені за порушення строків сплати боргових зобов`язань, а також 24360,00 грн. (двадцять чотири тисячі триста шістдесят гривень 00 копійок) судового збору.
28.09.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитром Євгеновичем прийнято постанову у виконавчому провадженні №48523694 про стягнення виконавчого збору у розмірі 2597797,41 грн.
18.01.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитром Євгеновичем прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження №48523694 до розгляду справи №909/1278/15 про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз".
06.06.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитром Євгеновичем прийнято постанову про заміну сторони виконавчого провадження №48523694, а саме стягувача у виконавчому провадженні ВП №48523694 з примусового виконання наказу №904/3635/15 з Приватного акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (код 14282829) на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАВЕРТОН" (код 39623157) в рамках стягнення за кредитним договором №7.6-78 від 28.04.09.
05.08.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною прийнято постанову у виконавчому провадженні №48523694 про поновлення вчинення виконавчих дій.
05.08.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №48523694.
В постанові зазначено, що під час виконання ПрАТ «Агро-Союз» плану санації, затвердженого у межах справи №909/1278/15 про банкрутство, усі питання щодо врегулювання заборгованості перед ТОВ «Кавертон» були повністю врегульовані, у зв`язку з чим ТОВ «Кавертон» отримало повне та належне задоволення усіх своїх кредиторських вимог у повному обсязі, без будь-яких застережень чи залишку заборгованості. Повідомляється, що усі грошові та інші зобов`язання ПрАТ «Агро-Союз» перед ТОВ «Кавертон» є повністю виконаними, в тому числі зобов`язання за наказом Господарського суду Дніпропетровської області №904/3635/15 від 14.08.2015. Таким чином, рішення суду виконано фактично в повному обсязі.
05.08.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №81673847 з примусового виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №48523694 від 28.09.2015 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Агро-Союз» виконавчого збору у розмірі 2573585,01 грн.
05.08.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною прийнято постанову у виконавчому провадженні №81673847 про стягнення витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 121,63 грн.
06.08.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною прийнято постанову у виконавчому провадженні №81673847 про арешт коштів боржника Приватного акціонерного товариства «Агро-Союз» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 2573706,64 грн.
13.08.2026 Господарським судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу у справі №904/3635/15, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КАВЕРТОН" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, задоволено.
Визнано наказ Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/3635/15 від 14.08.2015, виданий на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2015, яке змінено постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2015, які набрали законної сили 06.08.2015, таким, що не підлягає виконанню повністю.
Не погодившись з постановами про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, з постановами про стягнення виконавчого збору та витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, позивач звернувся до суду з позовом.
На час відкриття виконавчого провадження №48523694 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/3635/15, виданого 14.08.2015, постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейка Максима Валерійовича від 21.08.2015 діяли норми Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (далі - Закон №606-ХІV).
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №606-ХІV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Частиною 4 ст. 28 Закону №606-ХІV передбачено, що розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Згідно з ч. 5 ст. 28 Закону №606-ХІV у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір повертається боржникові.
З 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частиною 4 ст. 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Частиною 9 ст. 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 17 ч. 1 ст. 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з п.п. 2-3, 2-4 та пп. 26.2 п. 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та п. 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
Пунктом 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з ч. 2 ст. 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є окремими виконавчими документами.
Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.
Отже, постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 1.380.2019.001073.
Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що ст. 27 Закону №1404-VIII урегульовано стягнення виконавчого збору.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону №1404-VIII (у редакції, чинній на момент прийняття спірної постанови) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Отже, виконавчий збір становить 10 відсотків від суми, стягнутої державним виконавцем, або вартості майна, і напряму залежить від суті рішення та правомірності виконавчого документа.
При цьому законодавцем передбачено повернення особі сплаченого виконавчого збору у разі скасування рішення, що підлягало виконанню чи визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Тобто обов`язок сплати виконавчого збору виникає в особи виключно за наявності чинного рішення, що підлягає виконанню, чи виконавчого документу.
Наведене підтверджується ч. 7 ст. 27 Закону №1404-VIII, відповідно до якої у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Отже, Законом урегульовано питання наслідків скасування рішення, що підлягає виконанню, чи визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, до закінчення виконавчого провадження, як не стягнення виконавчого збору, а стягнений виконавчий збір підлягає поверненню боржнику.
Верховний Суд в постанові від 19.03.2026 у справі №500/2556/23 зазначив, що Закон не регулює питання щодо повернення сплаченого виконавчого збору у ситуації, коли рішення, що підлягає виконанню, чи виконавчий документ визнано судом таким, що не підлягає виконанню, після стягнення виконавчого збору та закінчення виконавчого провадження.
Тобто Закон містить прогалину у правовому регулюванні питання чинності постанови про стягнення виконавчого збору, яка відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII є окремими виконавчим документом, обов`язку сплати особою виконавчого збору, а при фактичному стягнені виконавчого збору його повернення у випадку скасування рішення, яке підлягає виконанню, чи визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, після закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою.
Вирішення цієї проблеми зачіпає конвенційні та конституційні права особи, її інтереси, а також стосується забезпечення верховенства права під час здійснення виконавчого провадження.
Так, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду і завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження, серед іншого, здійснюється з дотриманням такої засади як справедливість (п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону №1404-VIII).
Стягнення з боржника виконавчого збору за виконання судового рішення, яке згодом визнано таким, що не підлягає виконанню, тягне за собою витрати. Ця обставина може розглядатися як непропорційний тягар на боржника.
Також це суперечить принципам остаточності судового рішення та законності, оскільки створює невизначеність для сторін.
При цьому, згідно із п. 8 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень під час прийняття рішень, вчинення дій серед іншого повинен керуватися принципом пропорційності, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Верховний Суд в постанові від 19.03.2026 у справі №500/2556/23 зауважує, що з-поміж учасників виконавчого провадження в рамках спірних правовідносин у зв`язку з неповнотою законодавчого регулювання саме боржник перебуває у найбільш уразливому становищі, якого зобов`язано сплатити за виконання виконавчого документа, який згодом визнано таким, що не підлягає виконанню.
Указана проблематика, яка зумовлена неповнотою законодавства, стосується й аспекту дієвого юридичного захисту індивідуальних прав від їх порушення суб`єктами владних повноважень та питання ефективного способу захисту, який повинен забезпечити поновлення порушеного права й бути адекватним наявним обставинам.
У цьому контексті насамперед необхідно зауважити, що означене питання (про визнання постанови про стягнення виконавчого збору такою, що не підлягає виконанню, унаслідок скасування рішення, яке підлягає виконанню, чи визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню) полягає у тому, що хоча постанова про стягнення виконавчого бору є окремим виконавчим документом, але є похідною від рішення, що підлягає виконанню, чи виконавчого документу.
Виконавче законодавство містить норму, у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню - у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (ч. 7 ст. 27 Закону №1404-VIII).
Поняття й процедура, наведені у цій нормі, стосується інших правовідносин, ніж ті, що наявні у справі, що розглядається, оскільки у випадку позивача виконавчий документ (наказ господарського суду) визнано таким, що не підлягає виконанню ухвалою Господарського суду від 13.08.2026 у справі №904/3635/15, після закінчення виконавчого провадження.
Однак, на відміну від решти положень виконавчого законодавства, тільки ця норма Закону №1404-VIII регулює подібні правовідносини.
Так, ця норма містить правило стосовно того, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Логічний і цільовий способи уяснення ч. 7 ст. 27 Закону №1404-VIII свідчать, що у даному випадку її приписи мають імперативний характер і встановлюють пряму заборону стягувати виконавчий збір, а у випадку стягнення - повернути виконавчий збір.
Указана норма спрямована на те, щоб не допустити стягнення з боржника виконавчого збору у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а стягнутий виконавчий збір повернути боржнику. Ця норма покликана звільнити особу від відповідальності за невиконання у добровільному порядку рішення чи виконавчого документу, у разі скасування такого рішення, чи визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Верховний Суд в постанові від 19.03.2026 у справі №500/2556/23 зазначив, що застосування цієї норми дозволяє розв`язати спір стосовно чинності постанови про стягнення виконавчого збору, яка відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII є окремими виконавчим документом, обов`язку сплати особою виконавчого збору, а при фактичному стягнені виконавчого збору - його повернення, у випадку скасування рішення, яке підлягає виконанню, чи визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, після закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документу стягувану за його заявою.
Згідно із ч. 4 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
За правилами ч. 6 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Ураховуючи викладене, Верховний Суд в постанові від 19.03.2026 у справі №500/2556/23 вважає, що для розв`язання означеної проблеми та з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України), до подібних правовідносин необхідно застосувати за аналогією закону ч. 7 ст. 27 Закону №1404-VIII.
Застосування ч. 7 ст. 27 Закону №1404-VIII до спірних правовідносин дає Верховному Суду підстави зробити такий висновок: у разі скасування рішення суду, що підлягає виконанню, чи визнанні судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, після завершення виконавчого провадження у зв`язку з поверненням виконавчого документу стягувачу за його заявою та під час виконання постанови про стягнення виконавчого збору в окремому провадженні, що відкрите відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII, то надалі виконавчий збір не стягується.
У разі стягнення виконавчого збору на момент скасування рішення, що підлягало виконанню, чи визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Застосування аналогії закону дозволило Верховному Суду в постанові від 19.03.2026 у справі №500/2556/23 також зробити висновок, що у такому випадку належний та ефективний спосіб захисту, що здатний відновити й захистити права боржника, полягає у визнанні постанови про стягнення виконавчого збору такою, що не підлягає виконанню, та поверненні стягнутого виконавчого збору (у разі стягнення виконавчого збору та закінченні виконавчого провадження), чи закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору (у разі виконання постанови про стягнення виконавчого збору в окремому провадженні, що відкрите відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII).
Отже, у випадку визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, сума виконавчого збору, що нараховано пропорційно (10%) сумі, яка зазначена у виконавчому документі, не підлягає стягненню.
Зважаючи на вжиті у ч. 7 ст. 27 Закону №1404-VIII часові маркери для її застосування: (... у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню ... ), (... визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню ...), то застосування аналогії закону до правовідносин дозволяє зробити висновок, що право на захист виникає з дня скасування рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Указаний підхід до правозастосування дає змогу подолати невизначеність законодавчого регулювання, не порушивши конвенційні й конституційні права особи та знайшовши справедливий баланс прав й інтересів учасників виконавчого провадження на основі волі законодавця, закладеної у нормі, що регулює подібні суспільні правовідносини.
В аспекті гарантування конституційного права на судовий захист, яке повинне бути не ілюзорним, а справжнім та повноцінно реалізованим, Конституційний Суд України зазначає в своїх рішеннях, що «правосуддя за своєю суттю визначається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (перше речення абзацу 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Ефективним уважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12, від 11.02.2020 у справі №0940/2394/18, від 01.06.2022 у справі №620/5996/21).
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, враховуючи правові висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що належним способом правового захисту позивача є визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №81673847 від 05.08.2026 з примусового виконання постанови №48523694 від 28.09.2015 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» виконавчого збору у розмірі 2573585,01 грн, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною.
Враховуючи, що винесені у виконавчому провадженні №81673847 постанови від 06.08.2026 про арешт коштів боржника, від 05.08.2026 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження є похідними від постанови про відкриття виконавчого провадження №81673847 від 05.08.2026, такі постанови підлягають скасуванню як такі, що не ґрунтуються на вимогах ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 31949,00 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією від 14.08.2026.
З огляду не те, що позов задоволено в повному обсязі, з урахуванням ухвали суду від 31.08.2026, якою повернуто позовну заяву Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов в частині позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 28.09.2015 у виконавчому провадженні №48523694, судовий збір у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог, сплачений позивачем у розмірі 29286,40 грн, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» (вул. Герцена, буд. 16А, с-ще Майське, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52511, код ЄДРПОУ 24437204) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №81673847 від 05.08.2026 з примусового виконання постанови №48523694 від 28.09.2015 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» виконавчого збору у розмірі 2573585,01 грн, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною.
Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 06.08.2026 у виконавчому провадженні №81673847, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною.
Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 05.08.2026 у виконавчому провадженні №81673847, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною, якою з Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» стягуються витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у розмірі 121,63 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» судовий збір у розмірі 29286 (двадцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений ч. 6 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне рішення складено 17 вересня 2026.
Суддя Р.З. Голобутовський