ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року Справа № 160/24817/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., перевіривши матеріали позовної заяви Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов,
ВСТАНОВИВ:
14.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» (вул. Герцена, буд. 16А, с-ще Майське, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52511, код ЄДРПОУ 24437204) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), у якому просить визнати протиправними та скасувати:
- постанову про відкриття виконавчого провадження №81673847 від 05.08.2026 з примусового виконання постанови №48523694 від 28.09.2015 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» виконавчого збору у розмірі 2573585,01 грн, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною;
- постанову про арешт коштів боржника від 06.08.2026 у виконавчому провадженні №81673847, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною;
- постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 05.08.2026 у виконавчому провадженні №81673847, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною, якою з Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» стягуються витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у розмірі 121,63 грн;
- постанову про стягнення виконавчого збору від 28.09.2015 у виконавчому провадженні №48523694, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Дмитром Євгеновичем, якою з Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» стягується виконавчий збір у розмірі 2573585,01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правовою підставою для стягнення з ПрАТ «АГРО- СОЮЗ» виконавчого збору залишається саме постанова від 28.09.2015, а не нова постанова, прийнята відповідно до положень чинної редакції Закону. При цьому, нова постанов про стягнення виконавчого збору не виносилась. Отже, визначення розміру виконавчого збору має здійснюватися виключно з урахуванням законодавства, яке діяло на момент винесення відповідної постанови, а подальше застосування до неї положень нової редакції Закону щодо іншого порядку визначення розміру виконавчого збору є неправомірним. Більше того, оскільки за постановою від 28.09.2015 року виконавчий збір підлягав визначенню у розмірі 10 відсотків саме від суми, фактично стягнутої державним виконавцем, за відсутності фактичного стягнення коштів державним виконавцем відсутня і передбачена законом база для нарахування виконавчого збору. Відтак, здійснення у 2026 році примусового стягнення виконавчого збору на підставі зазначеної постанови виходячи із загальної суми, визначеної виконавчим документом, фактично означає застосування до правовідносин, що виникли у 2015 році, положень закону, які на момент винесення постанови не діяли. Приписи ст. 27 Закону №1404 у редакції, яка була чинна до 28.08.2018, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами ст. 27 Закону №1404 у редакції, чинній після 28.08.2018, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню. Оскільки внесені Законом №2475 зміни до ст. 27 Закону №1404 погіршили становище боржника, а виконавчою службою фактично не стягнуто з нього коштів за виконавчим листом, ПрАТ вважає, що правові підстави для стягнення з боржника виконавчого збору у визначеному державним виконавцем у спірній постанові розмірі відсутні. Державним виконавцем у межах відповідного виконавчого провадження фактично не було стягнуто з ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» жодної копійки за рахунок застосування заходів примусового виконання рішення. Навпаки, погашення заборгованості здійснювалося самим боржником добровільно, шляхом самостійного перерахування коштів кредитору відповідно до плану санації. Ця обставина підтверджується, зокрема, платіжною інструкцією №100 від 20.01.2026, відповідно до якої ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» самостійно перерахувало на користь ТОВ «КАВЕРТОН» грошові кошти у розмірі 18400000,00 грн із призначенням платежу: «Погашення заборгов. відповідно до плану санації зг. ухвали суду справа №909/1278/15». Крім того, платіжною інструкцією №125 від 21.01.2026 ПрАТ «АГРО- СОЮЗ» самостійно здійснило ще один платіж на користь ТОВ «КАВЕРТОН» у розмірі 8669181,38 грн, також із зазначенням у призначенні платежу, що кошти сплачуються на погашення заборгованості відповідно до плану санації та ухвали суду у справі №909/1278/15. Наведені платіжні документи безпосередньо підтверджують, що відповідні грошові кошти були сплачені самим ПрАТ «АГРО-СОЮЗ», а не стягнуті державним виконавцем у примусовому порядку. Більше того, зазначені платежі здійснювалися у межах виконання плану санації, тобто без застосування до боржника заходів примусового виконання з боку державної виконавчої служби. Позивач зазначає, що навіть фактична поведінка боржника спростовує твердження про те, що державним виконавцем було здійснено примусове стягнення коштів. Навпаки, боржник самостійно та належним чином здійснював погашення заборгованості, у тому числі в період зупинення виконавчого провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з належними доказами на підтвердження поважності пропуску, з урахуванням правової позиції суду, або викладенням позовних вимог з урахуванням ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
20.08.2026 позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено, що постанова від 28.09.2015 не була первинною підставою виникнення виконавчого провадження №48523694, а була винесена державним виконавцем уже в рамках існуючого виконавчого провадження, відкритого для виконання судового рішення та станом на 28.09.2015 постанова про стягнення виконавчого збору з ПрАТ «Агро-Союз» була складовою матеріалів виконавчого провадження №48523694. При цьому, окремого виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови про стягнення з Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» виконавчого збору у розмірі 2573585,01 грн від 28.09.2015 не було. Тобто, у 2015 році постанова про стягнення з ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» виконавчого збору у розмірі 2573585,01 грн від 28.09.2015 не існувала як самостійний виконавчий документ та на її підставі не було відкрито окреме виконавче провадження саме щодо стягнення 2573585,01 грн виконавчого збору. Водночас, лише 05.08.2026, після завершення основного виконавчого провадження №48523694, відповідач відкрив окреме виконавче провадження №81673847 для примусового виконання постанови про стягнення з Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» виконавчого збору від 28.09.2015, а 06.08.2026 застосував у його межах безпосередній захід примусового виконання - наклав арешт на кошти позивача. Отже, саме у серпні 2026 року відбулася фактична реалізація постанови про стягнення з ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» виконавчого збору у розмірі 2573585,01 грн від 28.09.2015 шляхом її окремого примусового виконання та відкриття виконавчого провадження №81673847, у зв`язку з чим правовий статус цієї постанови на момент її прийняття у 2015 році та спосіб її реалізації відповідачем у 2026 році різний. Для правильного вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до необхідно враховувати не лише дату винесення постанови про стягнення з ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» виконавчого збору у розмірі 2573585,01 грн від 28.09.2015, а й момент, коли відповідач фактично розпочав її примусове виконання та коли для позивача виникли реальні негативні наслідки у вигляді безпосереднього втручання у його майнові права. Саме з урахуванням зазначених обставин має визначатися момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а відтак і питання щодо дотримання ним встановленого законом строку звернення до адміністративного суду. При цьому позивач не стверджує, що сама дата винесення постанови про стягнення з ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» виконавчого збору у розмірі 2573585,01 грн від 28.09.2015 свідчить про її незаконність або що така постанова була незаконною з моменту її прийняття. Навпаки, позивач виходить із того, що на момент її винесення вона була прийнята у межах існуючого виконавчого провадження №48523694 та відповідно до обставин і правового регулювання, які існували на той час. В той час як, предметом оскарження у цій справі є правомірність реалізації зазначеної постанови у 2026 році в умовах, коли основне виконавче провадження №48523694 було закінчено, основне зобов`язання фактично виконано, а сама постанова про стягнення з ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» виконавчого збору у розмірі 2573585,01 грн від 28.09.2015 була використана відповідачем як підстава для відкриття нового виконавчого провадження №81673847 та застосування заходів примусового виконання. Отже, сама по собі дата прийняття постанови про стягнення з ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» виконавчого збору у розмірі 2573585,01 грн від 28.09.2015 не може бути єдиною та автоматичною підставою для визначення моменту, з якого позивач повинен був звернутися до суду, оскільки протягом тривалого періоду після її прийняття вона не була фактично реалізована шляхом самостійного примусового виконання. Натомість безпосереднє порушення майнових прав позивача виникло лише після того, як 05.08.2026 на підставі вищезазначеної постанови було відкрито виконавче провадження №81673847, а 06.08.2026 в його межах накладено арешт на кошти позивача та саме з цього моменту постанову про стягнення з ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» виконавчого збору у розмірі 2573585,01 грн від 28.09.2015 було фактично реалізовано як самостійну підставу для примусового стягнення, що створило для позивача реальні та безпосередні негативні майнові наслідки. У разі ж залишення постанови про стягнення з ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» виконавчого збору у розмірі 2573585,01 грн від 28.09.2015 чинною навіть після вирішення спору щодо виконавчого провадження №81673847, вона продовжуватиме існувати як документ, на який відповідач зможе посилатися при подальшому примусовому стягненні, що не забезпечить повного та ефективного поновлення порушених прав позивача. Отже, саме з моменту фактичного початку примусового виконання постанови про стягнення з ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» виконавчого збору у розмірі 2573585,01 грн від 28.09.2015 у серпні 2026 року (05.08.2026) виникли ті правовідносини та порушення прав позивача, які є предметом судового оскарження у цій справі.
Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що позивач, зокрема, оскаржує постанову про стягнення виконавчого збору від 28.09.2015 у виконавчому провадженні №48523694.
До суду з позовом через автоматизовану систему «Електронний суд» позивач звернувся 14.08.2026.
Разом з тим, зі змісту заяви про поновлення строку звернення до суду встановлено, що позивач не заперечує своєї обізнаності про існування постанови про стягнення виконавчого збору від 28.09.2015. Навпаки, позивач зазначає, що йому було відомо про існування вказаної постанови, однак підстав для її оскарження він не вбачав, оскільки вважав, що на момент прийняття така постанова була законною, прийнята в межах виконавчого провадження №48523694 та фактично не виконувалася як самостійний виконавчий документ.
Суддя критично оцінює доводи позивача про те, що початок перебігу строку звернення до суду з вимогою про скасування постанови від 28.09.2015 необхідно пов`язувати з відкриттям 05.08.2026 виконавчого провадження №81673847 з її примусового виконання.
Положення ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язують початок перебігу строку звернення до суду з моментом, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому початок фактичного примусового виконання рішення суб`єкта владних повноважень не є обставиною, яка поновлює строк на оскарження такого рішення, якщо особа раніше була обізнана про його існування та правові наслідки.
Суддя зауважує, що постанова про стягнення виконавчого збору від 28.09.2015 з моменту її прийняття визначала для ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» конкретний майновий обов`язок зі сплати виконавчого збору у розмірі 2573585,01 грн. Відсутність протягом певного періоду окремого виконавчого провадження з її примусового виконання не змінює змісту зазначеної постанови та не свідчить про відсутність у позивача права на її оскарження у встановлений законом строк.
Більше того, доводи позивача фактично зводяться до того, що, будучи обізнаним про існування постанови від 28.09.2015, він не вважав за необхідне оскаржувати її до моменту початку її окремого примусового виконання у 2026 році. Проте суб`єктивне переконання особи у відсутності необхідності звернення до суду не є об`єктивною та непереборною обставиною, яка перешкоджала своєчасній реалізації права на судовий захист.
При цьому позивачем не наведено обставин та не надано доказів того, що після того, як йому стало відомо про постанову від 28.09.2015, існували об`єктивні, незалежні від його волі перешкоди для звернення до адміністративного суду з вимогою про її оскарження.
Суддя також вважає необґрунтованими доводи про те, що правомірність постанови від 28.09.2015 та правомірність її примусового виконання у 2026 році становлять єдиний предмет оскарження.
Так, постанова про відкриття виконавчого провадження №81673847 від 05.08.2026 є самостійним рішенням державного виконавця, законність якого може бути предметом судового контролю з урахуванням обставин, що існували на момент її прийняття. Водночас початок у 2026 році примусового виконання постанови від 28.09.2015 не створює нового строку для оскарження самої постанови про стягнення виконавчого збору та не змінює моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про її існування та зміст.
Крім того, суддя враховує, що позивач у заяві про поновлення строку прямо зазначає, що не стверджує про незаконність постанови від 28.09.2015 на момент її прийняття, а свої заперечення фактично пов`язує з можливістю її примусового виконання у 2026 році. Отже, наведені позивачем аргументи стосуються насамперед правомірності відкриття виконавчого провадження №81673847 та здійснення в його межах виконавчих дій, а не об`єктивних причин пропуску строку оскарження постанови від 28.09.2015.
Відтак, обставини відкриття 05.08.2026 виконавчого провадження №81673847 та накладення 06.08.2026 арешту на кошти позивача можуть бути предметом оцінки суду під час вирішення спору щодо правомірності відповідних постанов державного виконавця 2026 року, однак самі по собі не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з вимогою про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 28.09.2015.
Таким чином, позивачем не наведено обставин, які були б об`єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення та створювали дійсні істотні перешкоди для своєчасного звернення до суду з вимогою про оскарження постанови від 28.09.2015.
Крім того, суддя звертає увагу, що постанова про стягнення виконавчого збору від 28.09.2015 у цьому випадку є виконавчим документом, який може бути пред`явлений до примусового виконання у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Відтак необхідно розмежовувати правомірність самої постанови про стягнення виконавчого збору від 28.09.2015 як рішення державного виконавця, прийнятого у межах виконавчого провадження №48523694, та правомірність пред`явлення і прийняття цього виконавчого документа до примусового виконання у 2026 році. Вказані обставини становлять різні юридичні факти та є самостійними предметами судового контролю.
Як зазначає сам позивач, безпосереднє втручання у його майнові права у 2026 році пов`язане не з прийняттям нової постанови про стягнення виконавчого збору, а з пред`явленням постанови від 28.09.2015 до примусового виконання, відкриттям на її підставі виконавчого провадження №81673847 та подальшим застосуванням заходів примусового виконання.
Отже, якщо позивач вважає, що станом на 2026 рік постанова від 28.09.2015 не могла бути пред`явлена та прийнята до примусового виконання, зокрема у зв`язку із закінченням первісного виконавчого провадження, виконанням основного зобов`язання чи з інших наведених ним підстав, його права підлягають судовому захисту шляхом перевірки правомірності дій та рішень державного виконавця щодо прийняття такого виконавчого документа до виконання та відкриття на його підставі нового виконавчого провадження.
Такими рішеннями у спірних правовідносинах є, зокрема, постанова про відкриття виконавчого провадження №81673847 від 05.08.2026, а також прийняті в межах цього виконавчого провадження постанова про стягнення витрат виконавчого провадження від 05.08.2026 та постанова про арешт коштів боржника від 06.08.2026, які також оскаржуються позивачем у цій справі.
Таким чином, обставини, які, за твердженням позивача, виникли у серпні 2026 року та зумовили порушення його майнових прав, можуть бути перевірені судом під час розгляду вимог щодо правомірності пред`явлення постанови від 28.09.2015 як виконавчого документа до примусового виконання та прийняття державним виконавцем відповідних постанов у виконавчому провадженні №81673847.
Водночас, як вже зазначалось, такі обставини не створюють нового строку для оскарження самої постанови про стягнення виконавчого збору від 28.09.2015 та не можуть бути підставою для поновлення строку її оскарження, про існування якої позивачу було відомо раніше.
За таких обставин суддя робить висновок, що наведені ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду причини пропуску такого строку є неповажними, а тому підстави для його поновлення відсутні.
Суддя також відхиляє доводи позивача про те, що залишення чинною постанови про стягнення виконавчого збору від 28.09.2015 створюватиме можливість її повторного використання відповідачем для примусового стягнення та не забезпечить повного й ефективного захисту прав позивача.
Сам по собі статус постанови від 28.09.2015 як виконавчого документа не означає можливості її необмеженого та неодноразового пред`явлення до примусового виконання. Можливість прийняття такого виконавчого документа до виконання у кожному конкретному випадку залежить від дотримання встановлених законом умов та строків його пред`явлення до виконання, що підлягає перевірці державним виконавцем під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, а у разі виникнення спору - судом.
Відтак ефективний судовий захист прав позивача не вимагає скасування самої постанови від 28.09.2015 поза межами встановленого законом строку її оскарження. У разі якщо позивач вважає неправомірним пред`явлення такої постанови до виконання у 2026 році, належним способом захисту його прав є оскарження відповідних рішень та дій, якими цей виконавчий документ прийнято до примусового виконання та реалізовано, зокрема постанови про відкриття виконавчого провадження №81673847 від 05.08.2026 та прийнятих у його межах постанов, що і є предметом позовних вимог у цій справі.
При цьому припущення позивача про можливість повторного пред`явлення постанови від 28.09.2015 до виконання у майбутньому стосується правовідносин, які на цей час не виникли, та не свідчить про наявність порушеного права, яке потребує судового захисту. У разі такого пред`явлення правомірність прийняття виконавчого документа до виконання, у тому числі дотримання строків та інших передбачених законом умов його пред`явлення, підлягатиме самостійній правовій оцінці.
Отже, необхідність забезпечення ефективного захисту прав позивача не може бути підставою для фактичного поновлення строку оскарження постанови від 28.09.2015 за відсутності поважних причин його пропуску, а наведені позивачем припущення щодо можливого використання цієї постанови у майбутньому не спростовують висновку суду про пропуск строку звернення до суду в цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суддя робить висновок про наявність правових підстав для повернення позовної заяви Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 28.09.2015 у виконавчому провадженні №48523694.
Керуючись ст. 121-123, 169, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Заяву Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» про поновлення строку звернення до суду у справі №160/24817/26 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов, - залишити без задоволення.
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов в частині позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 28.09.2015 у виконавчому провадженні №48523694, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Дмитром Євгеновичем, якою з Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ» стягується виконавчий збір у розмірі 2573585,01 грн - повернути позивачу.
Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський