ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
19 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 160/17706/26 (суддя Серьогіна О.В., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу.
Разом з позовною заявою позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову, шляхом:
- зупинення дії наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2025 року №3304 "Про результати службового розслідування стосовно капітана ОСОБА_1 та капітана ОСОБА_2 " в частині притягнення капітана ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності та стягнення шкоди у розмірі 2 037 890,40 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі;
- заборони Військовій частині НОМЕР_1 , її посадовим особам, фінансово-економічній службі та іншим відповідальним службам вчиняти дії щодо нарахування, оформлення, проведення та фактичного утримання коштів із грошового забезпечення капітана ОСОБА_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2025 року №3304 "Про результати службового розслідування стосовно капітана ОСОБА_1 та капітана ОСОБА_2 " до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що на виконання спірного наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2025 року №3304 "Про результати службового розслідування стосовно капітана ОСОБА_1 та капітана ОСОБА_2 " в частині притягнення капітана ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності та стягнення шкоди у розмірі 2 037 890,40 грн. відповідачем вже здійснюються утримання з грошового забезпечення позивача у розмірі 20 відсотків щомісячно до повного погашення визначеної наказом суми шкоди. На підтвердження фактичного виконання оскаржуваного наказу позивачем додається виписка з банківського рахунку, з якої вбачається здійснення відповідачем утримань із грошового забезпечення на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2025 року №3304. Отже, оскаржуваний наказ не лише існує як індивідуальний акт, а фактично виконується та продовжує породжувати негативні майнові наслідки для позивача. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити заявлені вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.
Забезпечено позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказу в частині зобов`язання вчинити певні дії шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 коштів в рахунок відшкодування повної матеріальної відповідальності та стягнення шкоди у розмірі 2 037 890,40 грн. на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2025 року №3304 "Про результати службового розслідування стосовно капітана ОСОБА_1 та капітана ОСОБА_2 " в частині притягнення капітана ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності та стягнення шкоди у розмірі 2 037 890,40 грн., до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/17706/26.
Ухвала суду мотивовано тим, що такий захід забезпечення позову не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у майбутньому спорі, не спричиняє негативних наслідків для інших осіб, не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, є адекватним та співмірним з майбутніми позовними вимогами, і спрямований виключно на збереження існуючого становища заявника до завершення розгляду справи по суті.
Не погодившись з ухвалою суду першої відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви про забезпечення позову відмовити.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не мотивував чому повернення коштів позивачу буде неможливе або потребуватиме надмірних зусиль та витрат та не врахував тривалість виконання наказу про притягнення до матеріальної відповідальності.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Положеннями частин 1, 2 ст.150 КАС України, встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 153 КАС України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Приписами ч. 1 ст. 154 КАС України, встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Положення зазначених правових норм свідчать про те, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Так, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Суд зазначає, що підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За правилами частин першої, третьої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Не допускається забезпечення позову, зокрема шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини 3 статті 151 КАС України).
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною 1 статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, визначених частиною 2 статті 150 КАС України. При цьому, не допускається застосування заходів забезпечення позову, передбачених приписами частини 3 статті 151 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 420/6907/20, від 13.05.2021 у справі № 420/2719/20, від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20 та від 01.06.2022 у справі № 580/5656/21.
Як правильно з`ясовано судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Предметом спору у цій справі є правомірність наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2025 року №3304 "Про результати службового розслідування стосовно капітана ОСОБА_1 та капітана ОСОБА_2 " в частині притягнення капітана ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності та стягнення шкоди у розмірі 2 037 890,40 грн, то реалізація цього наказу в цій частині шляхом безспірного утримання з грошового забезпечення позивача відповідних сум може мати наслідком фактичне виконання такого наказу до вирішення спору судом, що у подальшому суттєво ускладнить чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у випадку задоволення позову.
Отже, враховуючи зазначені обставини суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вжиття заходів забезпечення позову у обраний ним спосіб має на меті збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Окрім цього, вжиття заходів забезпечення позову саме таким чином буде відповідати предмету позову, не тягне фактичного вирішення спору по суті та забезпечить збалансованість інтересів сторін, що, свою чергу, не суперечить положенням законодавства України.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача в апеляційній скарзі, як на підставу його скасування про те, що суд першої інстанції не мотивував чому повернення коштів позивачу буде неможливе або потребуватиме надмірних зусиль та витрат та не врахував тривалість виконання наказу про притягнення до матеріальної відповідальності враховуючи наступне.
Так, зазначаючи мотиви прийнятого рішення суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що вжиття заходів забезпечення позову у обраний ним спосіб має на меті збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Водночас, враховуючи проходження позивачем військової служби саме в період дії воєнного стану в Україні, колегія суддів вважає, що у зв`язку з цим повернення коштів позивачу буде потребуватиме від позивача надмірних зусиль, враховуючи наявність у позивача певних обов`язків пов`язаних з проходженням такої служби, з обмеження певних прав та свобод.
Відносно інших доводів позивача, які викладені в апеляційній скарзі та які зводяться до незгоди з ухвалою суду слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.
Всі інші аргументи апеляційної скарги в тому числі щодо не врахування судом першої інстанції тривалості виконання наказу про притягнення до матеріальної відповідальності, не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає що, суд першої інстанції правомірно частково задовольнив заяву позивача про забезпечення позову у справі №160/17706/26.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року про забезпечення позову у справі №160/17706/26 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 19 серпня 2026 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов