УХВАЛА
20 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 600/670/25-а
адміністративне провадження № К/990/36321/26
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюк А.Г., перевіривши касаційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом Комунального некомерційного підприємства "Кіцманська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,
УСТАНОВИВ:
Комунальне некомерційне підприємство «Кіцманська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» звернулося до суду з позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області (далі - відповідач або Управління), в якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу від 11 грудня 2024 року № 132404-14/2893-2024 «Про усунення порушень законодавства» в частині пунктів 1, 2, 5, 6, 7 та 9.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року прийнято рішення про перехід до розгляду справи №600/600/25-а за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2025 року позов Комунального некомерційного підприємства «Кіцманська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 1 Вимоги від 11 грудня 2024 року № 132404-14/2893-2024 в частині висновку про допущення Позивачем порушення абзацу другого пункту 3 та підпункту "б" пункту 4 Розділу III Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100, та як наслідок невірного визначення розміру посадового окладу керівника та ще 6 працівників Підприємства на загальну суму 2 218 139,95 грн та зайвої сплати єдиного соціального внеску на 487 990,79 грн.
Визнано протиправним та скасувати пункт 7 Вимоги від 11 грудня 2024 року № 132404-14/2893-2024 в частині висновку про допущення Позивачем порушення п. 4.2, п. 6.2 Кошторисних норм "Настанова з визначення вартості будівництва", затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01 листопада 2021 року №281 в частині завищення вартості виконаних робіт з капітального ремонту системи кисне постачання лікувального корпусу "Б" КНП "Кіцманська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" та зобов`язання Позивача забезпечити відповідно до статті 1212 ЦКУ відшкодування коштів в розмірі 126 733,00 грн., отриманих за договором №1 від 10 січня 2022 року ТОВ "Пересувай механізована колона №311", за рахунок ФОП ОСОБА_1 та О.Савка.
Визнано протиправним та скасувати пункт 9 Вимоги від 11 грудня 2024 року № 132404-14/2893-2024 в частині висновку про допущення Позивачем порушення вимог податкового законодавства внаслідок оплати постачальникам вартості матеріальних цінностей з ПДВ та вимоги про забезпечення повернення постачальниками товарів, нарахованих зобов`язань з оплати ПДВ, зокрема: ТОВ "МІК-АЛЬЯНС" - 6 653,3 грн., ТОВ "Текстиль-контакт" - 5904,00 грн, а також вимоги обрати інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року апеляційну скаргу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Кіцманська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" задоволено частково.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування пункту 2 Вимоги від 11 грудня 2024 року № 132404-14/2893-2024.
Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними та скасовано пункт 2 Вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області щодо усунення виявлених порушень від 11 грудня 2024 року №132404-14/2893-2024.
В іншій частині рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі №600/670/25-а залишено без змін.
03 серпня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Західного офісу Держаудитслужби, в якій скаржник просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Частиною першою статті 334 КАС України передбачено, що за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Під час перевірки уточненої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що, як підставу касаційного оскарження касант покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України указуючи на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування розділу Інструкції №5 з огляду на частину 2 статті 27 Закону №108 для визначення середньої заробітної плати стосовно пункту 1 спірної вимоги, в той час як до таких відносин необхідно застосувати абзац другий пункту 3 та підпункт «б» пункту 4 Розділу III Порядку №100
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах, а також значення, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Застосування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України передбачає обов`язок касатора:
-визначити конкретну норму права, щодо якої, на його думку, відсутній висновок Верховного Суду;
-обґрунтувати необхідність формування такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, визначення норми, що врегульовує спірні правовідносини т.і.);
-зазначити, у чому саме полягає неправильне застосування відповідної норми судами попередніх інстанцій; -викласти власне бачення правильного застосування цієї норми.
Отже, сам по собі факт відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права не є достатньою підставою для відкриття касаційного провадження у справі. Необхідним є належне й аргументоване обґрунтування як помилки судів щодо її застосування, так і потреби у формуванні відповідного правового підходу.
В свою чергу, наведені скаржником у касаційній скарзі норми є загальними, а касаційна скарга не містить об`єктивних мотивів їх неправильного застосування судами попередніх інстанцій та необхідності висновку Верховного Суду саме у цій справі щодо вказаних норм.
Суд зазначає, що посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах та незгода із встановленими обставинами справи та прийнятими судовими рішеннями, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави переважно зводяться до оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, скаржник у касаційній скарзі посилається на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновку щодо пріоритетного застосування Інструкції №5 з огляду на частину 2 статті 27 Закону №108 для визначення середньої заробітної плати стосовно пункту 1 спірної вимоги, та абзацу другого пункту 3 та підпункт «б» пункту 4 Розділу III Порядку №100 у подібних правовідносинах.
На обґрунтування необхідності перегляду справи Верховним Судом у контексті наведених доводів скаржник мав би довести існування неоднакового застосування судами норм права у подібних правовідносинах, що зумовлювало б потребу у формуванні єдиного підходу до правозастосування у цій категорії справ.
Так, скаржником у касаційній скарзі не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.
Необхідність забезпечення єдності судової практики виникає у випадках відсутності сформованого підходу до застосування відповідної норми права або за наявності різних підходів до її тлумачення та застосування судами, що зумовлює потребу у виробленні єдиного правозастосовного підходу судом касаційної інстанції.
Отже, завдання Верховного Суду є не тільки і навіть не стільки вирішення конкретного спору. Суд повинен у передбачений процесуальним законом спосіб (шляхом розгляду конкретного спору та перевірки окремого процесуального судового рішення) витлумачити, як правильно застосувати норму матеріального права, що була не однаково застосована судами з тією метою, щоб надалі спрямовувати судову практику в єдино правильне русло.
Водночас, за змістом касаційної скарги, доводи про неправильне застосування указаних правових норм ґрунтуються на самій лише незгоді з позицією судів попередніх інстанції, які ухвалили судове рішення не на користь скаржника та переслідують мету надання інакшої оцінки доказам у справі, яка б узгоджувалася з позицією автора касаційної скарги та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, у тому числі й стосовно наданих доказів, мають загальний характер та висновків судів не спростовують.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
У межах касаційного перегляду повнота установлених судами фактичних обставин не є спірною, позаяк питання про перегляд судових рішень з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник перед Верховним Судом не порушував.
У світлі змісту передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави касаційного оскарження судових рішень, Суд зауважує, що в касаційній скарзі немає доводів про те, у чому виявляються складнощі застосування згаданих норм права, які б вказували на дійсну потребу висловлення Верховним Судом позиції із цього питання, зокрема, нечіткість норми, її неоднозначність, необхідність тлумачення чи усунення колізії, натомість посилання на відсутність такого висновку Верховного Суду наведено виключно як формальну підставу для касаційного перегляду справи.
Із цих міркувань Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, наведені у межах підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як необґрунтовані.
Суд звертає увагу скаржника, що призначення Верховного Суду, як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Таким чином, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати наявність підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачених пунктами частини четвертої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом Комунального некомерційного підприємства "Кіцманська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,- повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.Г. Загороднюк