Ухвала
Іменем України
20 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 760/4398/25
провадження № 61-10964ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Касьяненком Дмитром Леонідовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 серпня 2026 року в складі колегії суддівБерезовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І., у справі за позовом ОСОБА_2 до Солом`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Забігайло Людмила Петрівна, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення факту батьківства,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/133367743):
клопотання представника відповідача - ОСОБА_3 - про залишення без розгляду клопотання представника позивача - ОСОБА_4 про призначення у даній справі судової молекулярно-генетичної експертизи залишено без задоволення;
клопотання представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, подане в межах розгляду цивільної справи № 760/4398/25, задоволено частково;
призначено у справі за позовом ОСОБА_2 до Солом`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Забігайло Л. П., Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення факту батьківства, судову молекулярно-генетичну експертизу, виконання якої доручено Київському міському клінічному бюро судово-медичної експертизи (ЄДРПОУ 23698049, юридична адреса: 03141, м. Київ, вул. Докучаєвська, буд. 4);
на вирішення експерта (експертів) поставлено питання: Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічною двоюрідною бабцею ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто рідною сестрою матері батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ? Чи є генетично спорідненими ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?
зобов`язано ОСОБА_1 на вимогу експерта з`явитися до експертної установи для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи у час, визначений експертом;
зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити явку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до експертної установи для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи у час, визначений експертом.
оплату за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_2 . Встановлено строк оплати вартості експертизи у термін, визначений Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи;
провадження у справі № 760/4398/25 на час проведення експертизи зупинено до отримання висновку експерта.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2026 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/138088399):
апеляційну скаргу ОСОБА_5 , подану адвокатом Яценком Д. С. на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 року, залишено без задоволення;
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Касьяненком Д. Л. на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 року, задоволено частково;
ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 року змінено в частині найменування експертної установи, а саме: з «Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи» на «Державну спеціалізовану установу «Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи».
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2026 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/138293609) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Касьяненка Д. Л., на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2026 року.
23 липня 2026 року адвокат Касьяненко Д. Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 07 липня 2026 року за нововиявленими обставинами.
Оскарженою ухвалою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2026 року у відкритті провадження за заявою адвоката Касьяненка Д. Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 07 липня 2026 року за нововиявленими обставинами відмовлено.
Оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
дослідивши матеріали справи, перевіривши заяву Касьяненка Д. Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що у відкритті провадження за нововиявленими обставинами необхідно відмовити, оскільки відповідно до частини 1 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Стаття 423 ЦПК України передбачає можливість сторони звернутися з цією заявою у випадку ухвалення остаточного рішення по суті справи.
ухвала про призначення експертизи, яка була предметом апеляційного оскарження, не відноситься до рішень, ухвалених по суті розгляду справи, а тому подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами щодо такої ухвали ЦПК України не передбачає. У свою чергу, процесуальним наслідком звернення із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, яке не є об`єктом перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, є постановлення судом ухвали про відмову у прийнятті такої заяви (постанова Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 463/6259/15-ц). Тому у відкритті провадження за заявою адвоката Касьяненка Д. Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 07 липня 2026 року необхідно відмовити.
17 серпня 2026 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана адвокатом Касьяненком Д., на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 серпня 2026 року, в якій просить: скасувати в повному обсязі ухвалу Київського апеляційного суду від 10 серпня 2026 року у справі № 760/4398/25; направити матеріали справи № 760/4398/25 до Київського апеляційного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 07 липня 2026 року за нововиявленими обставинами зі стадії вирішення питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинам.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
апеляційний суд сформулював висновок, що ця стаття нібито допускає перегляд лише «у випадку ухвалення остаточного рішення по суті справи». Однак такого формулювання стаття 423 ЦПК України не містить: закон прямо передбачає можливість перегляду «рішення, постанови або ухвали суду, якими закінчено розгляд справи», тобто критерієм є не виключно вирішення матеріально-правового спору «по суті», а процесуальна властивість конкретного судового акта. Більше того, сам Верховний Суд у постановах, на які фактично спирається відповідний напрям практики, визнає, що об`єктами такого перегляду можуть бути і певні процесуальні ухвали, зокрема про закриття провадження, залишення заяви без розгляду, скасування рішення третейського суду, видачу чи відмову у видачі виконавчого листа тощо. Отже, теза Київського апеляційного суду про те, що стаття 423 ЦПК України стосується виключно «остаточного рішення по суті», є юридично неточною. Суд повинен був не підміняти закон більш вузькою формулою, а встановити правову природу саме постанови Київського апеляційного суду від 07 липня 2026 року, яка була визначена заявником об`єктом перегляду, та мотивовано пояснити, чому саме вона не відповідає критерію частини першої статті 423 ЦПК України;
суд фактично змінив предмет процесуального аналізу: заява від 23 липня 2026 року була подана про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 07 липня 2026 року, однак у мотивувальній частині ухвали від 10 серпня 2026 року суд зосередився на тому, що «ухвала про призначення експертизи, яка була предметом апеляційного оскарження», не є рішенням по суті. При цьому залишено без застосування та навіть без оцінки частину другу статті 425 ЦПК України, за якою заява про перегляд судового рішення суду апеляційної інстанції, яким змінено або скасовано судове рішення, подається саме до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення. У цій справі постановою від 07 липня 2026 року Київський апеляційний суд не просто залишив ухвалу без змін, а змінив її в частині визначення експертної установи. Сам по собі припис статті 425 ЦПК України не скасовує обмежень статті 423 ЦПК України, однако він вимагав від апеляційного суду системного аналізу обох норм та відповіді на ключове питання: чому постанова апеляційного суду, якою безпосередньо змінено судове рішення та визначено установу, до якої зобов`язано з`явитися ОСОБА_1 , у конкретних обставинах не може бути об`єктом перегляду. Такої правової оцінки ухвала від 10 серпня 2026 року не містить, що не відповідає статті 260 ЦПК України, яка вимагає зазначення мотивів висновків суду та закону, яким він керувався, і статті 263 ЦПК України, яка вимагає законності та обґрунтованості судового рішення;
у випадку звернення із заявою щодо судового рішення, яке не є об`єктом перегляду, процесуальним наслідком є «ухвала про відмову у прийнятті такої заяви», однак у власній резолютивній частині ухвалив зовсім інше - «відмовити у відкритті провадження». Це не технічна різниця: у постанові від 21 серпня 2018 року Верховний Суд прямо зазначив, що належним наслідком є відмова у прийнятті заяви, а те, що суд першої інстанції саме «відмовив у відкритті провадження», Верховний Суд у тій справі кваліфікував як порушення процесуального закону та скасував відповідні рішення. Разом із тим подальша практика Верховного Суду дійсно змінилася: у постанові від 02 червня 2025 року у справі № 127/23910/14-ц Верховний Суд уже визнав належним процесуальним наслідком саме відмову у відкритті провадження щодо апеляційної постанови, прийнятої за наслідками перегляду проміжної ухвали.
відбулося неповне застосуванні спеціальної процедури, встановленої статтею 427 ЦПК України, якою безпосередньо регламентується вирішення питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами. Частина друга статті 427 ЦПК України передбачає, що суддя або суддя-доповідач перевіряє відповідність заяви вимогам статті 426 ЦПК України та вирішує питання про відкриття провадження, а частина третя визначає процесуальні наслідки недодержання вимог до форми та змісту заяви. Натомість Київський апеляційний суд у резолютивній частині ухвали зазначив як правову підставу фактично лише статтю 423 ЦПК України, хоча саме стаття 427 регулює стадію, на якій було постановлено оскаржувану ухвалу. Одночасно суд не пояснив, як співвідносяться у цій конкретній справі статті 423, 425 та 427 ЦПК України, не дав відповіді на той факт, що постанова від 07 липня 2026 року змінила ухвалу першої інстанції, і не усунув внутрішню суперечність між використаним ним висновком Верховного Суду 2018 року та обраним процесуальним наслідком;
слід враховувати, що сучасна практика Верховного Суду загалом підтримує підхід, за яким постанови апеляційного суду, прийняті за наслідками апеляційного перегляду проміжних ухвал, що не закінчують розгляд справи, зазвичай також не є об`єктами перегляду за нововиявленими обставинами. Тому касаційна скарга повинна бути побудована не на формальному твердженні, що будь-яка постанова апеляційного суду автоматично підлягає такому перегляду, а на тому, що суд відмовив у доступі до провадження на підставі неповного тлумачення статей 423, 425, 427 ЦПК України, неправильно відтворив застосований ним прецедент та не навів належного мотивування саме щодо особливостей постанови від 07 липня 2026 року, якою було змінено експертну установу і збережено персональний обов`язок ОСОБА_1 брати участь в експертизі. Сукупність цих процесуальних дефектів дає підстави ставити перед Верховним Судом питання про застосування статей 389, 406 та частини шостої статті 411 ЦПК України, скасування ухвали від 10 серпня 2026 року та направлення заяви до Київського апеляційного суду для продовження розгляду з належним застосуванням і мотивуванням норм процесуального права.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами (частина перша статті 423 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2019 року в справі № 127/2-н-439/09 (провадження № 61-18192св18)
«предметом перегляду справи за нововиявленими обставинами є судове рішення, яким закінчено розгляд справи по суті заявлених вимог.
Аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку, що ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишення заяви без розгляду. Зважаючи на наведене, обґрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ухвала суду першої інстанції про видачу дубліката судового наказу та поновлення строку пред`явлення його до виконання не є тим судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, а тому зазначена ухвала суду не може бути переглянута за нововиявленими обставинами, у зв`язку з чим відсутні підстави для відкриття провадження за нововиявленими обставинами.
Під час вирішення питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами визначальним є дотримання вимог, передбачених главою 4 розділу V ЦПК України «Провадження у зв`язку з нововиявленими обставинами». В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що доводи про незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції про видачу дубліката судового наказу та поновлення строку пред`явлення його до виконання не підлягають перевірці, оскільки не стосуються оскаржуваних судових рішень».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2020 року в справі № 1121/1717/12-ц (провадження № 61-22788св19) зазначено, що:
«ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є:
- ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду;
- ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду.
Таким чином, за змістом норм цивільного процесуального законодавства, постанова апеляційного суду, якою було замінено стягувача у виконавчому провадженні не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, а отже не підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.
Проаналізувавши вказані вище норми процесуального закону, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що постанова апеляційного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2018 року, якою замінено сторону виконавчого провадження, не входить до переліку судових рішень, що відповідно до статті 423 ЦПК України можуть бути предметом перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, отже провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд цієї постанови було відкрито помилково, а відтак - підлягає закриттю».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року по справі № 461/11703/15-ц (провадження № 61-2382св20) вказано, що:
«перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами підлягають рішення суду першої інстанції (у тому числі заочне або додаткове рішення), ухвалене за будь-яким видом судового провадження, що набрало законної сили, а також рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції, якими вказані рішення місцевих судів було змінено або ухвалено нове рішення.
При цьому, ухвалами, якими закінчено розгляд справи і які можуть бути предметом перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, є:
- ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду;
- ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду.
Разом із тим, інші ухвали судів не можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, оскільки не відносяться до ухвал, якими закінчено розгляд справи.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 127/2-н-439/09 (провадження № 61-18192св18), від 06 березня 2020 року у справі № 1121/1717/12-ц (провадження № 61-22788св19).
Відповідно, не можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами і судові рішення судів апеляційної інстанції, ухвалені за результатами апеляційного перегляду ухвал судів першої інстанції, якими не закінчено розгляд справи.
Таким чином, за змістом вказаної норми цивільного процесуального законодавства, постанова апеляційного суду, якою виконавчий лист визнано таким, що не підлягає виконанню, як судове рішення суду апеляційної інстанції, що постановлене за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, якою не закінчено розгляд справи, не підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.
Суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув, помилково переглянувши постанову Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року, якою виконавчий лист визнано таким, що не підлягає виконанню, за нововиявленими обставинами. Отже, провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд зазначеної постанови апеляційного суду було відкрито помилково, а відтак - підлягає закриттю».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2022 року в справі № 2-1244/11 (провадження № 61-6739св22) зазначено, що
«прийняття судом до розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судового рішення, яке не є об`єктом перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, процесуальним законом не передбачено, а отже, процесуальним наслідком звернення із такою заявою є постановлення судом ухвали про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.
Якщо така заява прийнята до провадження суду помилково, тому у зв`язку з цим провадження у справі належить закрити».
Тому постанова апеляційного суду, якою змінено ухвалу суду першої інстанції про призначення експертизи та зупинено провадження у справі не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи.
За таких обставин, установивши, що заявницею подано заяву про перегляд судового рішення, яке не є об`єктом перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у відкритті провадження.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Керуючись статтями 260, 389, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Касьяненком Дмитром Леонідовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 серпня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Солом`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Забігайло Людмила Петрівна, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення факту батьківства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков