ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі
24 серпня 2026 року Справа №160/24439/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом адвоката Данила Сергія Михайловича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
12.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Данила Сергія Михайловича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі - відповідач) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 555 555 (п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 56 коп. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях у період з 02.07.2024 по 02.09.2024, з 22.11.2024 по 28.12.2024 (що становить 100 днів) із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів такої участі (сумарно обчислених), відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, у розмірі у розмірі 555 555 (п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 56 коп.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 відкрито провадження в справі за позовом адвоката Данила Сергія Михайловича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Данила Сергія Михайловича про розгляд справи № 160/24439/26 в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін у судове засідання.
Частиною тринадцятою статті 171 КАС України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв`язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1 частини другої статті 2 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Отже, підставою для звернення до суду із позовом є порушення прав, свобод та інтересів позивача рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. У свою чергу, законодавством визначено вичерпний перелік форм захисту прав позивачем.
Так, частиною першою статті 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Частиною п`ятою наведеної статті визначені вимоги, яким повинна відповідати позовна заява. Зокрема, в ній зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5); у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача (пункт 9).
Предметом оскарження до суду першої інстанції можуть бути індивідуальні акти, дії чи бездіяльність військової частини НОМЕР_1 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а позовні вимоги про зобов`язання вказаного суб`єкту владних повноважень вчинити певні дії є способом поновлення порушених прав позивача, які мають бути похідними від основної вимоги про визнання протиправними відповідних рішень, дій чи бездіяльності відповідача.
Суд зазначає, що протиправною бездіяльністю є зовнішня форма поведінки (діяння) суб`єкта владних повноважень, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта належать до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.
Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача. Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.
За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.
Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004. Поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який:
а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;
б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;
в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;
г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;
д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;
є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.
З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.
Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.
Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:
(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;
(б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;
(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;
(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);
(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.
Такий підхід у питанні судового захисту законних інтересів осіб сформовано Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17 та застосовано у низці постанов, зокрема від 11 липня 2019 року у справі № 826/14642/15, від 31 березня 2021 року у справі № 640/21611/19, від 15 липня 2021 року у справі № 826/25318/15.
Також у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17 Верховний Суд визначив загальні підходи до визначення ознак «потерпілого» від порушення законного інтересу:
(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;
(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;
(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);
(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.
Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним і стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Дослідженням матеріалів позову встановлено, що позивачу у період з 01.12.2020 по 17.11.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, до якої адвокат Данило С.М. звернувся з адвокатським запитом (вх. №АЗ-31/07/26-2 від 31.07.2026), на який отримав відповідь, оформлену листом від 07.08.2026 № 6/11/13-Д-140-Аз, в якому військова частина НОМЕР_2 повідомила, що з рапортом про виплату грошової винагороди позивач не звертався, тому така винагорода не виплачувалася, і відмовила адвокату в наданні інформації з обмеженим доступом (документи, що підтверджують участь ОСОБА_1 у бойових діях).
03.08.2026 адвокат Данило С.М. звернувся до військової частини НОМЕР_1 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якій ОСОБА_1 проходить військову службу станом на теперішній час, з адвокатським запитом вих. № АЗ-03/08/26-1, до якого було додано рапорт ОСОБА_1 від 03.08.2026 про виплату грошової винагороди, та просив зокрема надати інформацію стосовно розгляду цього рапорту.
Тобто, рапорт позивача та адвокатський запит направлено відповідачу одночасно 03.08.2026 на електронну пошту.
Суд зауважує, що доказів доставки цих документів на електронну пошту відповідача суду не надано.
У позовній заяві представник позивача зазначає, що відповідь на адвокатський запит не надана, грошову винагороду позивачу не виплачено.
Ненадання відповіді на адвокатський запит або несвоєчасне її надання не є предметом розгляду у цій справі, натомість предметом доказування є правомірність дій, бездіяльності, рішень відповідача при вирішенні питання щодо виплати ОСОБА_1 грошової винагороди на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», рапорт про виплату якої подано 03.08.2026.
Станом на 11.08.2026 (дата формування позовної заяви у підсистемі «Електронний суд») інформація щодо розгляду рапорту від 03.08.2026 у матеріалах справи відсутня.
В Національній гвардії України, яка входить до системи МВС України, відсутній окремий порядок, який би регламентував строки розгляду рапортів, тому застосовні загальні засади, викладені у Законі України «Про звернення громадян», відповідно до статті 20 якого звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання
Тобто, рапорт (у разі підтвердження його доставки на електронну пошту відповідача 03.08.2026) станом на дату звернення до суду з цим позовом розглядався впродовж 7-8 календарних днів, строк розгляду такого рапорту не сплинув.
З огляду на наведене, суд пропонує представнику позивача на виконання вимог частини першої, пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України усунути недоліки позовної заяви шляхом надання уточненої позовної заяви з обґрунтуванням, якими саме діями, бездіяльністю, рішеннями відповідача порушено права позивача станом на первісну дату звернення до суду з цим позовом (тривалий нерозгляд рапорту, відмова у виплаті грошової винагороди, тощо).
Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
УХВАЛИВ:
Позовну заяву адвоката Данила Сергія Михайловича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху після відкриття провадження у справі.
Запропонувати позивачу (представнику позивача) протягом п`яти календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду у електронній формі через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи уточненої позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог, встановлених статтею 160 КАС України, а саме - з обґрунтуванням, якими саме діями, бездіяльністю, рішеннями відповідача порушено права позивача станом на первісну дату звернення до суду з цим позовом (тривалий нерозгляд рапорту, відмова у виплаті грошової винагороди, тощо).
Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовна заява буде залишена без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя А.Г. Секірська