УХВАЛА
26 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 240/24354/25
адміністративне провадження № К/990/38194/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Бердичівської міської ради Житомирської області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року у справі №240/24354/25 за позовом ОСОБА_1 до Бердичівської міської ради Житомирської області, Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, тимчасово виконуючого обов`язки Бердичівського міського голови секретаря Бердичівської міської ради Житомирської області Коляди Богдана Олександровича про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бердичівської міської ради Житомирської області, Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, тимчасово виконуючого обов`язки Бердичівського міського голови секретаря Бердичівської міської ради Житомирської області Коляди Богдана Олександровича, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Бердичівської міської ради №2135 « Про ОСОБА_2 » від 30 вересня 2025 року, відповідно до якого позивача звільнено з посади першого заступника Бердичівського міського голови в зв`язку з скороченням штату працівників з 03 жовтня 2025 року;
- поновити позивача на посаді першого заступника Бердичівського міського голови у виконавчому комітеті Бердичівської міської ради Житомирської області, яку до моменту звільнення 03 жовтня 2025 року він займав;
- стягнути з виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 жовтня 2025 року до дня поновлення на роботі;
- визнати протиправною бездіяльність в.о. міського голови - секретаря Бердичівської міської ради Коляди Б.О., по відношенню до позивача, як першого заступника міського голови, що виражаються у не запропонуванні під час вивільнення посад: - Директора департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради яка була створена рішенням Бердичівської міської ради №2045 від 07 липня 2025 року та затверджена розпорядженням міського голови №61/05-01 від 23 липня 2025 року «Про затвердження структури та штатного розпису Департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради»; - Заступника Бердичівського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, яка була створена рішенням Бердичівської міської ради № 2141 від 30 вересня 2025 року «Про внесення змін до рішення Бердичівської міської ради від 18.03.2021 № 165 «Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Бердичівської міської ради та її виконавчих органів» (зі змінами);
- після поновлення на посаді першого заступника Бердичівського міського голови, зобов`язати в.о Бердичівського міського голови Коляду Б.О., або іншу головну посадову особу територіальної громади міста Бердичева, яка буде діяти в інтересах Бердичівської міської ради на день винесення рішення по справі запропонувати позивачу зазначені в позовній заяві посади, а саме:- Директора департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради, яка була створена рішенням Бердичівської міської ради № 2045 від 07 липня 2025 року та затверджена розпорядженням міського голови №61/05-01 від 23 липня 2025 року «Про затвердження структури та штатного розпису Департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради»; - Заступника Бердичівського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, яка була створена рішенням Бердичівської міської ради №2141 від 30 вересня 2025 року «Про внесення змін до рішення Бердичівської міської ради від 18.03.2021 №165 «Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Бердичівської міської ради та її виконавчих органів» (зі змінами).
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року з урахуванням предмету спору та характеру спірних правовідносин прийнято рішення перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Бердичівської міської ради від 30 вересня 2025 року № 2135 «Про ОСОБА_2 » від 30 вересня 2025 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника Бердичівського міського голови в зв`язку з скороченням штату працівників (пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України) з 03 жовтня 2025 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника Бердичівського міського голови.
Стягнуто з виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 жовтня 2025 року по 06 серпня 2026 року у розмірі 523983,78 грн (п`ятсот двадцять три тисячі дев`ятсот вісімдесят три грн 78 коп).
В задоволенні решти вимог відмовлено.
13 серпня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Бердичівської міської ради Житомирської області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року у справі №240/24354/25. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Слід зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Отже, зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що заявник, стверджуючи про відсутність висновку Верховного Суду, не зазначає конкретну норму права, застосування якої потребує висновку Верховного Суду, не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду, та як відповідні норми права необхідно застосовувати, а також не обґрунтував необхідність такого висновку (усунення колізії, визначення пріоритету між нормами, тлумачення норми, т.і.) у взаємозв`язку з посиланням на обставини справи.
Крім того, Суд зауважує, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку заявника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Бердичівської міської ради Житомирської області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року у справі №240/24354/25 за позовом ОСОБА_1 до Бердичівської міської ради Житомирської області, Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, тимчасово виконуючого обов`язки Бердичівського міського голови секретаря Бердичівської міської ради Житомирської області Коляди Богдана Олександровича про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя М.В. Білак