УХВАЛА
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 240/24354/25
адміністративне провадження № К/990/42219/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року у справі №240/24354/25 за позовом ОСОБА_1 до Бердичівської міської ради Житомирської області, Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, тимчасово виконуючого обов`язки Бердичівського міського голови секретаря Бердичівської міської ради Житомирської області Коляди Богдана Олександровича про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бердичівської міської ради Житомирської області, Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, тимчасово виконуючого обов`язки Бердичівського міського голови секретаря Бердичівської міської ради Житомирської області Коляди Богдана Олександровича, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Бердичівської міської ради №2135 « Про ОСОБА_2 » від 30 вересня 2025 року, відповідно до якого позивача звільнено з посади першого заступника Бердичівського міського голови в зв`язку з скороченням штату працівників з 03 жовтня 2025 року;
- поновити позивача на посаді першого заступника Бердичівського міського голови у виконавчому комітеті Бердичівської міської ради Житомирської області, яку до моменту звільнення 03 жовтня 2025 року він займав;
- стягнути з виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 жовтня 2025 року до дня поновлення на роботі;
- визнати протиправною бездіяльність в.о. міського голови - секретаря Бердичівської міської ради Коляди Б.О., по відношенню до позивача, як першого заступника міського голови, що виражаються у не запропонуванні під час вивільнення посад: - Директора департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради яка була створена рішенням Бердичівської міської ради №2045 від 07 липня 2025 року та затверджена розпорядженням міського голови №61/05-01 від 23 липня 2025 року «Про затвердження структури та штатного розпису Департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради»; - Заступника Бердичівського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, яка була створена рішенням Бердичівської міської ради № 2141 від 30 вересня 2025 року «Про внесення змін до рішення Бердичівської міської ради від 18.03.2021 № 165 «Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Бердичівської міської ради та її виконавчих органів» (зі змінами);
- після поновлення на посаді першого заступника Бердичівського міського голови, зобов`язати в.о Бердичівського міського голови Коляду Б.О., або іншу головну посадову особу територіальної громади міста Бердичева, яка буде діяти в інтересах Бердичівської міської ради на день винесення рішення по справі запропонувати позивачу зазначені в позовній заяві посади, а саме:- Директора департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради, яка була створена рішенням Бердичівської міської ради № 2045 від 07 липня 2025 року та затверджена розпорядженням міського голови №61/05-01 від 23 липня 2025 року «Про затвердження структури та штатного розпису Департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради»; - Заступника Бердичівського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, яка була створена рішенням Бердичівської міської ради №2141 від 30 вересня 2025 року «Про внесення змін до рішення Бердичівської міської ради від 18.03.2021 №165 «Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Бердичівської міської ради та її виконавчих органів» (зі змінами).
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року з урахуванням предмету спору та характеру спірних правовідносин прийнято рішення перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Бердичівської міської ради від 30 вересня 2025 року № 2135 «Про ОСОБА_2 » від 30 вересня 2025 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника Бердичівського міського голови в зв`язку з скороченням штату працівників (пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України) з 03 жовтня 2025 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника Бердичівського міського голови.
Стягнуто з виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 жовтня 2025 року по 06 серпня 2026 року у розмірі 523983,78 грн (п`ятсот двадцять три тисячі дев`ятсот вісімдесят три грн 78 коп).
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2026 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.
14 вересня 2026 року Верховним Судом зареєстровано повторну касаційну скаргу Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року у справі №240/24354/25, яка надійшла через підсистему «Електронний суд». Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано частину третю статті 49-2 КЗпП України. При цьому зазначає постанови Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №440/413/20, від 13 березня 2023 року у справі №260/192/21, постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року у справі №638/14165/21.
Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов між собою.
При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий /висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Невідповідність правозастосовному висновку Верховного Суду (висловленому за наслідками розгляду (іншої) справи у касаційному порядку) матиме місце тоді, коли суд (суди) попередніх інстанцій, розглядаючи справу за схожих предмета спору, підстав позову, обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо суті заявлених вимог, застосувавши норму права по-іншому, аніж це роз`яснив суд касаційної інстанції (в іншій подібній справі).
Обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Проаналізувавши правові позиції Верховного Суду щодо застосування норм права у контексті характеру і юридичної природи правовідносин, з яких виникли спори у перелічених скаржником справах, у зіставленні з предметом спору, підставами і змістом позовних вимог та регулюванням правовідносин у цій справі, на предмет їхньої подібності, а відтак застосовності як підстави для касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень по суті, колегія суддів зазначає, що постанови Верховного Суду, на які позивач посилається як на підставу касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, ухвалені за інших фактичних обставин, які не є подібними до правовідносин у цьому касаційному провадженні, а тому не можуть слугувати прикладом неправильного застосування судами норм права при ухваленні судових рішень, щодо яких подано касаційну скаргу в цій справі, у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
З огляду на викладене, заявником належним чином не обґрунтовано посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, то Суд зазначає таке.
Суд зауважує, що відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження. Враховуючи, що скаржником не обґрунтовано підстави касаційного оскарження, передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України, а саме пункти 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, доводи щодо недослідження судом зібраних у справі доказів, відхиляються.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року у справі №240/24354/25 за позовом ОСОБА_1 до Бердичівської міської ради Житомирської області, Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, тимчасово виконуючого обов`язки Бердичівського міського голови секретаря Бердичівської міської ради Житомирської області Коляди Богдана Олександровича про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя М.В. Білак