ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2026 року м. Львів Справа № 380/6417/26 пров. № А/857/35010/26
суддя в 1-й інстанції - Мартинюк В.Я.
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кушнір В.О.,
суддів Боршовського Т.І., Ільчишин Н.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року, ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м.Львові у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віденська кав`ярня» до Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, -
ВСТАНОВИВ:
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
1.1. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Віденська кав`ярня" звернулося до суду з позовом до Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, в якому просило визнати протиправною бездіяльність, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви, зареєстрованої в системі електронного документообігу Львівської міської ради 26 лютого 2026 року за № 2-3250-39 щодо продовження терміну дії Паспорта №13-2024-Г відкритого літнього майданчика біля об`єкта ресторанного господарства за адресою: м.Львів, пр-т Свободи, буд.12; зобов`язати продовжити термін дії Паспорта №13-2024-Г відкритого літнього майданчика біля об`єкта ресторанного господарства за адресою: м.Львів, пр-т Свободи, буд. 12.
1.2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Віденська кав`ярня", зареєстрованої в системі електронного документообігу Львівської міської ради 26 лютого 2026 року за №2-3250-39 щодо продовження терміну дії Паспорта №13-2024-Г відкритого літнього майданчика біля об`єкта ресторанного господарства за адресою м. Львів, пр-т Свободи, буд. 12.
Зобов`язано Департамент архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю "Віденська кав`ярня" термін дії Паспорта №13-2024-Г відкритого літнього майданчика біля об`єкта ресторанного господарства за адресою: м. Львів, пр-т Свободи, буд. 12.
1.3. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із вказаним рішенням Департамент архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність бездіяльності Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради та безпідставно зобов`язав продовжити строк дії Паспорта №13-2024-Г відкритого літнього майданчика. В обґрунтування скарги відповідач посилається на положення законодавства у сфері благоустрою та локальних нормативних актів Львівської міської ради, якими встановлено порядок розміщення відкритих літніх майданчиків та вимоги до особи, яка звертається за оформленням відповідного паспорта. При цьому апелянт наголошує, що ТОВ «Віденська кав`ярня» не підтвердило належним чином наявність у нього прав власності чи користування приміщенням стаціонарного закладу ресторанного господарства, біля якого розташований літній майданчик, а тому повернення поданих документів було обґрунтованим.
Крім того, апелянт вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності протиправної бездіяльності, оскільки заява ТОВ «Віденська кав`ярня» від 26.02.2026 була розглянута Департаментом, а 19.03.2026 за її результатами надано письмову відповідь №3903-вих-38161. У зв`язку з цим, на думку відповідача, відсутні необхідні ознаки бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Також апелянт посилається на невідповідність відомостей, наведених позивачем щодо об`єкта нерухомості та місця розташування закладу ресторанного господарства, а також на необхідність врахування обставин, які є предметом розгляду в іншій судовій справі. З огляду на викладене, Департамент вважає рішення суду першої інстанції незаконним та просить його скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
1.4.ПОЗИЦІЯ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
1.5. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ ТА ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню.
ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
2.1 ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 року у справі №380/7811/22 позов позивача задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, що полягає у неприйнятті у визначений законом строк рішення за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Віденська кав`ярня», яке зареєстроване 04.11.2021 за №2-120514/АП-2401 щодо продовження терміну дії Паспорта на розміщення відкритого літнього майданчика біля об`єкту ресторанного господарства на пр-т. Свободи, 12 в м. Львові; зобов`язано Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю «Віденська кав`ярня» термін дії Паспорта на розміщення відкритого літнього майданчика біля об`єкту ресторанного господарства на пр-т. Свободи, 12 в м. Львові відповідно до принципу мовчазної згоди.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2022 року у справі №380/7811/22 апеляційну скаргу Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 року у справі №380/7811/22 - без змін.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 року у справі №380/8290/23 позов задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви від 22.11.2022 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Віденська кав`ярня» щодо продовження терміну дії Паспорта на встановлення відкритого літнього майданчика на просп.Свободи, 12 в м.Львові; зобов`язано Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради продовжити термін дії Паспорта на встановлення відкритого літнього майданчика на просп.Свободи, 12 в м.Львові Товариству з обмеженою відповідальністю «Віденська кав`ярня» відповідно до принципу мовчазної згоди.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 року у справі №380/8290/23 апеляційну скаргу Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі № 380/8290/23 - без змін.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 року у справі №380/10455/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віденська кав`ярня до Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії - задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду звернення позивача (реєстраційний №2- 175-2401 від 05.01.2024) щодо видачі Паспорта відкритого літнього майданчика біля об`єкта ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності ТОВ «Віденська кав`ярня» за адресою: 79008, м.Львів, проспект Свободи, 12; зобов`язано Департамент архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради видати Паспорт відкритого літнього майданчика біля об`єкта ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності ТОВ «Віденська кав`ярня» за адресою: 79008, м. Львів, проспект Свободи, 12 відповідно до принципу мовчазної згоди.
В матеріалах справи наявний паспорт відкритого літнього майданчика біля об`єкта ресторанного господарства №13-2024-Г товариства з обмеженою відповідальністю «Віденська кав`ярня»; термін дії - 01.07.2024 до 31.10.2024.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 26.02.2026 року, в якій просив продовжити термін дії паспорта №13-2024-Г від 04.07.2024 року відкритого літнього майданчика біля об`єкта ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності ТзОВ «Віденська кав`ярня».
Листом від 19.03.2026 року відповідач повернув подане звернення з пакетом документів з мотивів, що будівля, біля якої розташовується згаданий літній майданчик має юридичну адресу пл.Підкови, 2. Враховуючи наведене та розбіжність у адресах об`єкту, немає підстав для продовження терміну дії вказаного паспорта відкритого літнього майданчика.
2.2. ДОВОДИ ТА МОТИВИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.
Правові засади діяльності органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою визначаються, зокрема, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Законом України «Про благоустрій населених пунктів». При цьому сам факт наявності у відповідача відповідних повноважень у сфері благоустрою та щодо розгляду питань розміщення відкритих літніх майданчиків сторонами не заперечується. Спірним є питання належного здійснення цих повноважень при розгляді заяви позивача від 26 лютого 2026 року.
Ухвалою Львівської міської ради від 26 травня 2023 року № 3250 затверджено Порядок розміщення відкритих літніх майданчиків біля об`єктів ресторанного господарства на території Львівської міської територіальної громади, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 6.1 Порядку № 3250 передбачено, що термін дії Паспорта відкритого літнього майданчика продовжується на підставі відповідної заяви суб`єкта господарювання. Пунктом 6.5 цього Порядку встановлено, що протягом чотирнадцяти днів з дати отримання заяви уповноважений орган приймає рішення про продовження терміну дії Паспорта та направляє суб`єкту господарювання його примірник із продовженим терміном розташування відкритого літнього майданчика. Одночасно пунктом 6.3 Порядку №3250 визначені обставини, за наявності яких у продовженні дії Паспорта може бути відмовлено.
Отже, наведеними положеннями нормативного регулювання встановлено чіткий порядок розгляду заяви, за наслідками якого відповідач повинен був визначитися щодо можливості продовження терміну дії Паспорта та оформити результат такого розгляду у передбаченій процедурою формі.
Відтак довід апелянта про те, що позивач не дотримався вимог законодавства, необхідних для розміщення відкритого літнього майданчика, не спростовує висновку суду першої інстанції про протиправність бездіяльності відповідача. Ці доводи стосуються передусім питання про те, чи були підстави для задоволення заяви позивача, однак не відповідають на інше, самостійне питання - чи мав відповідач право взагалі не вирішувати подану заяву у встановленому порядку.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що навіть за умови незгоди відповідача з можливістю продовження терміну дії Паспорта він повинен був завершити розгляд заяви шляхом прийняття належного рішення. Повернення заяви з доданими документами як спосіб завершення відповідної адміністративної процедури Порядком №3250 не передбачено.
При цьому обставина, на яку посилається апелянт як на підставу повернення заяви, - розбіжність в адресах об`єкта - прямо не визначена пунктом 6.3 Порядку № 3250 як самостійна підстава для відмови у продовженні терміну дії Паспорта. Отже, навіть за наявності сумнівів щодо документального підтвердження місця розташування об`єкта відповідач не був позбавлений можливості надати цим обставинам оцінку в межах передбаченої процедури та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду заяви.
Таким чином, апелянт фактично змішує питання правомірності вимоги позивача про продовження терміну дії Паспорта з питанням правомірності способу дій самого Департаменту при розгляді заяви. Проте спірна бездіяльність полягає не в тому, що відповідач не погодився з позицією позивача, а в тому, що він не виконав установленого порядку розгляду заяви та не прийняв передбаченого Порядком рішення.
Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про те, що ТОВ «Віденська кав`ярня» за адресою: м. Львів, проспект Свободи, 12, не належить приміщення стаціонарного ресторанного закладу, а натомість позивач є власником будівлі галереї за адресою: пл.Підкови,2.
Як правильно встановив суд першої інстанції, відповідачем раніше видано позивачу Паспорт відкритого літнього майданчика №13-2024-Г саме за адресою: м. Львів, проспект Свободи, 12. Ця ж адреса зазначена у відповідних архітектурно-художніх вимогах та схемі прив`язки відкритого літнього майданчика, які є частиною паспорта. Відтак наведені апелянтом міркування щодо адреси об`єкта не спростовують того, що предметом звернення позивача була конкретна адміністративна процедура щодо конкретного паспорта, виданого самим відповідачем.
Колегія суддів не бере до уваги твердження апелянта про те, що позивач не підтвердив права власності чи користування приміщенням, біля якого розташовується літній майданчик, як підставу для визнання правомірним повернення заяви, оскільки в межах цього спору суд не вирішує питання про первинне виникнення у позивача права на розміщення літнього майданчика. Предметом судового контролю є дотримання відповідачем установленої процедури розгляду заяви від 26 лютого 2026 року. Саме цього аспекту доводи апеляційної скарги належним чином не спростовують.
Іншими словами, якщо відповідач вважав, що подані позивачем документи не підтверджують виконання ним відповідних вимог, це могло бути предметом правової оцінки при вирішенні питання про продовження або відмову у продовженні терміну дії Паспорта. Однак така незгода не створювала правової підстави для невчинення передбаченої Порядком дії - прийняття відповідного рішення.
Посилання апелянта на обставини іншої судової справи №380/9773/21 також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Сам апелянт зазначає, що у межах цієї справи досліджується питання про те, чи є будівлі за адресами: м.Львів, проспект Свободи, 12 та пл.Підкови, 2 одним об`єктом нерухомості, і що провадження у цій справі зупинено у зв`язку з призначенням будівельно-технічної експертизи. Отже, на час виникнення спірних правовідносин відповідна обставина не була остаточно встановлена у судовому порядку.
За таких умов наявність незавершеного спору щодо співвідношення відповідних об`єктів нерухомості сама по собі не могла бути підставою для того, щоб відповідач не розглядав заяву позивача у встановленому Порядком №3250 порядку. Тим більше така обставина не перетворює повернення заяви на передбачений нормативним актом спосіб вирішення питання про продовження терміну дії Паспорта.
Доводи апелянта щодо недостовірності відомостей, поданих позивачем, та посилання на принцип добросовісності також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Апелянт стверджує, що позивач у різних судових справах по-різному викладає обставини щодо місця розташування та правового статусу відповідного об`єкта, у зв`язку з чим, на думку відповідача, фактично намагається ввести суд в оману. Водночас із наведених у апеляційній скарзі міркувань не вбачається, щоб саме це стало предметом встановлення та правової оцінки у процедурі розгляду заяви від 26 лютого 2026 року. Відповідно, посилання на принцип добросовісності не усуває обов`язку суб`єкта владних повноважень діяти у визначеному законом порядку.
Крім того, наведений апелянтом принцип добросовісності, передбачений статтею 3 Цивільного кодексу України, не може тлумачитися таким чином, що суб`єкт владних повноважень отримує право не приймати передбачене локальним нормативним актом рішення у випадку, коли він не погоджується з доводами заявника. Публічно-владна діяльність підпорядкована вимогам законності та процедурності, а тому навіть наявність у відповідача заперечень щодо поданих позивачем відомостей повинна була отримати належне процесуальне та адміністративне оформлення.
Посилання апелянта на частину другу та частину п`яту статті 44 КАС України, відповідно до яких учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами та подавати суду повні й достовірні пояснення, також не спростовують рішення суду першої інстанції. Вказані норми регулюють процесуальну поведінку учасників судового процесу, тоді як у цій справі встановлюється правомірність дій суб`єкта владних повноважень при розгляді заяви позивача. Тому саме по собі посилання на можливу недобросовісність позивача не усуває встановленого судом факту невиконання відповідачем передбаченого порядком обов`язку.
Безпідставним є і твердження апелянта про відсутність протиправної бездіяльності з огляду на те, що 19 березня 2026 року Департаментом було надано відповідь №3903-вих-38161.
Як убачається зі змісту самої апеляційної скарги, цією відповіддю відповідач не прийняв рішення про продовження терміну дії Паспорта та не прийняв рішення про відмову в його продовженні з передбачених Порядком №3250 підстав, а повернув заяву з пакетом документів у зв`язку з розбіжністю адрес. Отже, фактичні обставини, наведені самим апелянтом, підтверджують висновок суду першої інстанції про те, що питання, з яким позивач звернувся до відповідача, залишилося без належного вирішення.
При цьому заслуговує на увагу наведена судом першої інстанції правова позиція щодо розуміння протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Така бездіяльність має місце у випадку невчинення юридично значимих та обов`язкових дій, які належать до компетенції відповідного суб`єкта, були реально можливими та необхідними, але фактично не були здійснені.
Департамент мав як повноваження, так і реальну можливість розглянути заяву позивача у встановлений Порядком №3250 строк та завершити відповідну процедуру прийняттям рішення. Натомість він обрав спосіб реагування, який зазначеним Порядком не передбачений. Отже, у цьому випадку має місце не просто несвоєчасність виконання певної дії, а невиконання конкретного юридичного обов`язку у встановленій формі.
Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №9901/309/21 не спростовує такого висновку. Наведений правовий підхід визначає зміст категорії «протиправна бездіяльність», однак у цій справі саме встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про те, що відповідач не виконав конкретний обов`язок, передбачений пунктами 6.1 та 6.5 Порядку №3250. При цьому апелянт не заперечує, що рішення, передбаченого цими положеннями, ним не прийнято.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у разі незгоди з вимогами позивача відповідач повинен був прийняти рішення про відмову у продовженні терміну дії Паспорта із посиланням на належні правові підстави. Пункт 6.3 Порядку №3250 встановлює обставини, за наявності яких у продовженні дії Паспорта може бути відмовлено. Проте апелянт не навів у скарзі положення цього пункту, яке б прямо передбачало розбіжність в адресах об`єкта як підставу для повернення заяви без вирішення питання по суті.
Отже, посилання відповідача на те, що позивач порушив певні норми законодавства та не відповідає установленим вимогам, саме по собі не свідчить про правомірність його дій. Суб`єкт владних повноважень не може самостійно встановлювати додатковий, не передбачений нормативним регулюванням, спосіб завершення адміністративної процедури.
У цьому контексті обґрунтованим є і висновок суду першої інстанції щодо застосування принципу мовчазної згоди.
Відповідно до абзацу одинадцятого частини першої статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» принцип мовчазної згоди застосовується у разі, коли суб`єкт господарювання подав заяву та документи у встановленому порядку, але у визначений строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
Суд першої інстанції встановив, що у передбачений Порядком №3250 строк відповідач не прийняв ні рішення про продовження терміну дії Паспорта, ні рішення про відмову у його продовженні. У зв`язку з цим висновок про те, що неналежне завершення процедури з боку відповідача не може покладатися в основу обмеження права позивача, є обґрунтованим.
Посилання апелянта на те, що відповідь від 19 березня 2026 року свідчить про розгляд заяви, не спростовує можливості застосування принципу мовчазної згоди, оскільки юридичне значення має саме прийняття передбаченого законом рішення, а не будь-яке листування з особою, яка звернулася до адміністративного органу. У цьому випадку відповідач не доводить, що повернення заяви є тим рішенням про відмову, яке передбачене законодавством та породжує відповідні юридичні наслідки.
З огляду на це колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наслідки неналежного виконання відповідачем своїх процедурних обов`язків не можуть перекладатися на позивача та слугувати підставою для заперечення набуття ним права відповідно до принципу мовчазної згоди.
Водночас доводи апеляційної скарги щодо належності позивачу приміщення, співвідношення адрес об`єктів нерухомого майна, обставин іншої судової справи та добросовісності позивача могли б мати значення для вирішення питання про наявність матеріально-правових передумов для задоволення заяви лише за умови належного завершення відповідачем процедури її розгляду. Однак саме цією процедурою відповідач не завершив розгляд заяви, що й зумовило виникнення спірної бездіяльності.
Таким чином, наведені апелянтом доводи не спростовують визначальної для правильного вирішення спору обставини - відповідач отримав заяву позивача від 26 лютого 2026 року, проте у встановлений Порядком №3250 строк не прийняв рішення про продовження терміну дії Паспорта №13-2024-Г або рішення про відмову в такому продовженні, а повернув заяву з підстави, яка не передбачена цим Порядком як спосіб завершення відповідної процедури.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що бездіяльність Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви ТОВ «Віденська кав`ярня» від 26 лютого 2026 року щодо продовження терміну дії Паспорта № 13-2024-Г, не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Як наслідок, правильним є і висновок суду першої інстанції щодо зобов`язання відповідача продовжити ТОВ «Віденська кав`ярня» термін дії Паспорта №13-2024-Г відповідно до принципу мовчазної згоди, оскільки саме неналежна поведінка суб`єкта владних повноважень у встановлений строк унеможливила належне завершення процедури прийняттям відповідного рішення.
Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, належно оцінив наведені сторонами доводи та докази і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують та зводяться переважно до переоцінки обставин, якими відповідач обґрунтовував повернення заяви, однак не підтверджують правомірності обраного ним способу дій.
2.3. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Згідно із статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі №380/6417/26 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В. О. Кушнір
судді Т. І. Боршовський
Н. В. Ільчишин