ф
УХВАЛА
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 380/6417/26
адміністративне провадження № К/990/44292/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 у справі №620/1027/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віденська кав`ярня» до Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Віденська кав`ярня" звернулося до суду з позовом до Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви, зареєстрованої в системі електронного документообігу Львівської міської ради 26 лютого 2026 року за № 2-3250-39 щодо продовження терміну дії Паспорта №13-2024-Г відкритого літнього майданчика біля об`єкта ресторанного господарства за адресою: м.Львів, пр-т Свободи, буд.12;
зобов`язати продовжити термін дії Паспорта №13-2024-Г відкритого літнього майданчика біля об`єкта ресторанного господарства за адресою: м.Львів, пр-т Свободи, буд. 12.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2026, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026, позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Віденська кав`ярня", зареєстрованої в системі електронного документообігу Львівської міської ради 26 лютого 2026 року за №2-3250-39 щодо продовження терміну дії Паспорта №13-2024-Г відкритого літнього майданчика біля об`єкта ресторанного господарства за адресою м. Львів, пр-т Свободи, буд. 12.
Зобов`язано Департамент архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю "Віденська кав`ярня" термін дії Паспорта №13-2024-Г відкритого літнього майданчика біля об`єкта ресторанного господарства за адресою: м. Львів, пр-т Свободи, буд. 12.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду відповідач подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 29.09.2026.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
У касаційній скарзі відповідач зазначив, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/309/21, в якій остання виснувала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень потрібно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає в неухваленні рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно потрібними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були вчинені чи були вчинені з порушенням розумних строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість, підстави та межі бездіяльності, а також її шкідливість для прав та інтересів особи.
Однак скаржник не навів належних обґрунтувань подібності правовідносин у цій справі та у справі № 9901/309/21.
Посилання скаржника виключно на постанову Великої Палати Верховного Суду із зазначенням того, що викладені нею висновки не враховані судами попередніх інстанцій, самі по собі не доводять не врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, та не викладення скаржником підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених пунктами 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 у справі №620/1027/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віденська кав`ярня» до Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова