ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
27 серпня 2026 року Справа 160/12783/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши у письмову провадженні у місті Дніпрі клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів у адміністративній справі №160/12783/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/12783/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
27 серпня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника в підсистемі «Електронний Суд». У відповіді на відзив міститься клопотання про витребування доказів - з метою повного з`ясування обставин справи позивач просить суд витребувати у відповідача:
1) копію звернення до Криворізького районного управління поліції ГУНП у Дніпропетровській області № E5204485 (№ 15222) від 05.05.2026 у повному обсязі;
2) копію документа (рішення, резолюції, рапорту), який став підставою для формування зазначеного звернення, із зазначенням посадової особи, яка його прийняла;
3) документи, на підставі яких відповідачем встановлено дату прибуття позивача з установи виконання покарань, та розрахунок семиденного строку;
4) відомості про дату і спосіб повідомлення позивача про обов`язок стати на військовий облік (повістки, поштові відправлення, докази вручення);
5) пояснення щодо статусу справи F4350111 «Порушення не підтверджене» та щодо причин незняття запису про порушення після 06.05.2026.
Вирішуючи вказане клопотання суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За правилами ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами частини четвертої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Частинами першою та третьою статті 80 цього ж кодексу передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом; про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Відповідно до п. 1-4 ч.2 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Згідно з ч.6-8 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Суд констатує, що позивач, всупереч згаданих вище вимог процесуального закону, письмово не повідомив про об`єктивну неможливість самостійного подання документів, про витребування яких просить останній, а також не надав докази, які б підтверджували здійснення усіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання відповідних документів для подальшого подання їх безпосередньо до суду.
Правовий висновок про те, що таке повідомлення має характер саме «вимог процесуального закону» міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.06.2025 року у справі №380/11678/24.
При цьому позивач користується професійною правничою допомогою, в зв`язку з чим суд критично оцінює невжиття позивачем жодних заходів для отримання відповідних документів, наприклад, шляхом направлення адвокатського запиту. Докази у справі, в зв`язку зі змістом яких фактично і заявлено клопотання позивача, містяться у справі з 20.07.2026 року, тобто - понад місяць, в зв`язку з чим позивач мав достатньо часу для вжиття заходів щодо їх самостійного здобуття згідно вимог законодавства.
Окрім цього, за ч. 2, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд констатує, що наявні наразі в матеріалах справи докази є достатніми для повного та всебічного судового розгляду заявлених позовних вимог та прийняття рішення по суті справи.
Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача про витребування доказів задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 77, 80 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів у адміністративній справі №160/12783/26 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Боженко