Постанова № 139319672 у справі № 917/119/24 від 18.08.2026

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Харків Справа № 917/119/24(917/981/25)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.

за участю представників сторін:

позивача - Остапенко О.П.

відповідача - Лозовський В.М.

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 (вх. № 1301П/1) та ТОВ "Сервіс Ойл" (вх. №1329П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 05.05.2026 у справі № 917/119/24(917/981/25) (повне рішення складено та підписано 25.05.2026 в приміщенні господарського суду Полтавської області суддею Ореховською О.О.)

за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл", вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 38516938

про скасування наказу від 17.04.2025 №14 "Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення" та поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта ТОВ "Сервіс Ойл", стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл", вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 38516938

до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1

про стягнення 453 961,05 грн

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Полтавської області перебуває справа № 917/119/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" ( вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 38516938) .

16.05.2025 до господарського суду Полтавської області звернувся ОСОБА_1 , м. Полтава (РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) із позовною заявою (вх. №1014/25 від 16.05.2025) до ТОВ "Сервіс Ойл", м. Полтава (код ЄДРПОУ 38516938) про скасування наказу від 17.04.2025 №14 "Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення" та поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта ТОВ "Сервіс Ойл", стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

20.06.2025 від відповідача за первісним позовом - ТОВ "Сервіс Ойл" надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої позивачу в розмірі 453 961,05грн (вх. № 1259/25).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2026 у справі № 917/119/24(917/981/25) первісний позов задоволено у повному обсязі.

Скасовано наказ від 17.04.2025 р. № 14-к «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення» та поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді провідного юрисконсульта Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл", вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 38516938.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл», вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 38516938 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 1 179 503,52 грн (без врахуванням податків і зборів) та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн.

Зустрічний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" ( вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 38516938) матеріальну шкоди в сумі 130 457,92грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 565,50грн.

В іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд керувався тим, що:

- на дату звільнення позивач за первісним позовом займав посаду провідного юрисконсульта ТОВ "Сервіс Ойл", яка не відноситься до категорії посад, на які поширюються норми п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України, відтак відповідач за первісним позовом не мав право застосувати щодо позивача за первісним позовом вказане дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення;

- за змістом Акту службового розслідування від 16.04.2025, який слугував підставою для звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, порушення, які були виявлені комісією під час службового розслідування, мали триваючий й системний характер, отже, відсутні підстави констатувати вчинення ОСОБА_1 одноразового грубого порушення трудових обов`язків, як це вказано відповідачем за первісним позовом в наказі про звільнення, що також виключає можливість застосування до ОСОБА_1 вказаної норми;

- роботодавець (відповідач за первісним позовом) в розрізі даної справи не довів, що звільнення працівника відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а також не надав суду відповідних доказів, які б надали суду можливість взяти до уваги вірогідність повідомлених представником відповідача за первісним позовом обставин законного звільнення працівника, отже, наказ від 17.04.2025 № 14-к "Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення" є незаконним та підлягає скасуванню;

- оскільки суд дійшов до висновку, що звільнення позивача за первісним позовом проведено з порушенням вимог трудового законодавства та визнав наказ про звільнення незаконним та скасував його, позивач підлягає поновленню на посаді, на якій він працював з часу його звільнення - з 18.04.2025;

- середньоденна заробітна плата за час вимушеного прогулу складає - 4 336,71 грн. (177 805,13 / 41), період вимушеного прогулу з 18.04.2025 по 05.05.2026 становить 272 робочий день: квітень 2025 року - 8 робочих днів; травень 2025 року - 22 робочих днів; червень 2025 року - 21 робочий день; липень 2025 року - 23 робочі дні; серпень 2025 року - 21 робочий день; вересень 2025 року - 22 робочі дні; жовтень 2025 року - 23 робочі дні; листопад 2025 року - 20 робочих днів; грудень 2025 року - 23 робочі дні; січень 2026 року - 22 робочі дні; лютий 2026 року - 20 робочих днів; березень 2026 року - 22 робочих дні; квітень 2026 року - 22 робочих дні; травень 2026 року - 3 робочих дні, Заробітна плата за час вимушеного прогулу станом на 05.05.2026 ( дата постановлення рішення ) складає 1 179 503,52 грн (4 336,41 х 272), отже, з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню 1 179 503,52 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів;

- на підтвердження здійснення виплат ОСОБА_1 заробітної плати за грудень 2024 року у розмірі 304 481,33 грн та за січень 2025 року у розмірі 263 120,76 грн позивач надав: відомість нарахування коштів № [номер приховано] (Зарплата, аванси за 1 половину грудня 2025р) на карткові рахунки співробітників, відомість нарахування коштів № [номер приховано] (Зарплата, аванси за 2 половину січня 2025р) на карткові рахунки співробітників, відомість нарахування коштів № 250234216 (Зарплата, аванси за 2 половину лютого 2025р) на карткові рахунки співробітників, відомість нарахування коштів № [номер приховано] (Зарплата за березень 2025р) на карткові рахунки співробітників , проте, на вказаних документах відсутня відмітка банку "Виконано" (за виключенням відомості № 250234216) та докази накладення кваліфікованого електронного підпису (КЕП), відтак вказані відомості в розумінні ГПК України не є належними доказами здійснення ОСОБА_1 виплат саме в сумі 304 481,33 грн за грудень 2024 року та в сумі 263 120,76 грн за січень 2025 року;

- враховуючи отриману інформацію з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про доходи та утримані податки по ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сума переплати за грудень 2024 року та січень 2025 за розрахунком суду склала 130 457,92грн (без урахування установлених законодавством України податків і зборів), у тому числі: за грудень 2024 року - 65 522,86грн (122 695,90 грн - 57 173,04грн = 65 522,86грн); за січень 2025 року - 64 935,06грн (121 815,97грн - 56 880,91грн = 64 935,06грн) ;

- відповідачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження повернення в касу ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" коштів понад суми, які підлягали виплаті згідно строкового трудового договору від 12.08.2022 ;

- отже, виплати ОСОБА_1 посадового окладу та надбавки до посадового окладу у завищеному розмірі на суму 130 157,92грн ( надмірно сплачено за грудень 2024 року - 65 522,86грн , надмірно сплачено за січень 2025 року - 64 935,06грн) здійснені без достатніх юридичних підстав, вказані збитки підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ", відтак зустрічні позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню, а в решті - зустрічні позовні вимоги заявлено безпідставно.

ОСОБА_1 із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 05.05.2026 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Сервіс Ойл" матеріальної шкоди в сумі 130 457,92 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 1 565,50 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Сервіс ойл» до ОСОБА_1 відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:

- місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що ОСОБА_1 за спірний період виконував обов`язки керівника ТОВ «Сервіс Ойл», самостійно здійснив нарахування та виплату заробітної плати, хоча матеріали справи не місять відповідних доказів;

- у рішенні господарського суду першої інстанції містяться суперечності, так як судом повністю задоволено первісний позов ОСОБА_1 та фактично встановлено, що ним не допущені порушення трудового законодавства, у свою чергу, задовольняючи частково зустрічний позов, суд першої інстанції вказав на порушення мною трудового законодавства в частині виконання обов`язків керівника та виплати мені заробітної плати, при цьому суд не посилається на жодні докази ;

- до повноважень провідного юрисконсульта не входив обов`язок складання та подання до контролюючих органів відповідної звітності, і іншого матеріали справи не містять і матеріали справи не містять жодного доказу, що підтверджує виплату ОСОБА_1 собі заробітної плати, як і не містять документів, підписаних ОСОБА_1 , про здійснення таких виплат ;

- всі дії щодо нарахування та виплати заробітної плати проводилися з відома АТ «Райффайзен Банк», як ініціюючого кредитора у провадженні у справі про банкрутство ТОВ «Сервіс Ойл», та згоди арбітражного керуючого Гусара І.О., і жоден з них не вчинив дій, направлених на зупинення таких виплат, а навпаки підтвердив такі виплати своїми діями (здачею звітності) в т.ч. і мовчанням;

- суду першої інстанції також слід було врахувати, що відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. № 1301П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 05.05.2026 у справі № 917/119/24(917/981/25). Призначено справу до розгляду на 21.07.2026 о 10:30 год.

Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ "Сервіс Ойл", в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 05.05.2026 у справі № 917/119/24(917/981/25) в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Сервіс Ойл» про скасування наказу від 17.04.2025 № 14 «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення» та поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта ТОВ «Сервіс Ойл», стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у повному обсязі, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 .

Також просить вирішити питання судових витрат.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:

- ОСОБА_1 є належним суб`єктом звільнення за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП, оскільки у трудових правовідносинах станом на 17.04.2025 ОСОБА_1 юридично обіймав посаду виконуючого обов`язків директора ТОВ «Сервіс Ойл» на підставі наказу №4-к від 24.01.2024 і поняття «керівник підприємства» у п.1 ч.1 ст.41 КЗпП системно охоплює і особу, на яку в установленому порядку покладено виконання обов`язків керівника ;

- невиконання ОСОБА_1 вимог ухвали суду та ст.40 КУзПБ про обов`язкову передачу повноважень є одним з елементів грубого порушення, за яке його було звільнено і ОСОБА_1 , який з 12.12.2024 за законом не мав права виконувати функції директора, а продовжувала це робити, вчиняв протиправне діяння;

- наказ №14-к містить одну підставу звільнення, а саме: у зв`язку з вчиненням провідним юрисконсультом ОСОБА_1 істотного дисциплінарного проступку у виглядівчинення дій, що завдають фінансовий та інший збиток ТОВ "Сервіс Ойл" (невиконання обов`язків, встановлених п.2.3 Строкового трудового договору від 12.08.2022р.), виявленого за результатом службового розслідування (Акт від 03.04.2025р.), фактичний зміст порушення - це одне юридично значиме діяння: несанкціоноване нарахування собі надмірної заробітної плати (вчинене у грудні 2024 та підтверджене у січні 2025) і навіть якщо такий акт повторився двічі - кожен акт нарахування є самостійним «одноразовим» порушенням, будь-якого з яких достатньо для застосування п.1 ч.1 ст.41 КЗпП, Поведінка ОСОБА_1 після 28.11.2024 - це одне триваюче самовільне виконання функцій директора, що становить один загальний неправомірний акт, а не «систему різних порушень».;

- незаконне нарахування зарплати є грубим порушенням за своєю природою, так як зміст дій ОСОБА_1 полягав у тому, що, будучи обізнаним про відсутність у нього повноважень на виконання обов`язків директора (про що прямо зазначено у відзиві на позовну заяву Товариства), він умисно, розуміючи незаконність своїх дій, нарахував собі заробітну плату у сумі, що більш ніж у п`ять разів перевищує договірний максимум і вказані дії відповідно до пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України є підставою для розірвання відповідного трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною ТОВ "Сервіс Ойл" (вх. №1329П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 05.05.2026 у справі № 917/119/24(917/981/25). Об`єднано апеляційні скарги ОСОБА_1 (вх. №1301П/1) та ТОВ "Сервіс Ойл" на рішення господарського суду Полтавської області від 05.05.2026 у справі № 917/119/24(917/981/25) в одне апеляційне провадження. Призначено справу до розгляду на 21.07.2026 о 10:30 год.

29.06.2026 від ТОВ "Сервіс Ойл" надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому воно проти вимог та доводів зазначеної апеляційної скарги заперечуєё просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 05.05.2026 у справі №917/119/24 (917/981/25) у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Сервіс Ойл" матеріальної шкоди у розмірі 130 457,92 грн та судового збору у розмірі 1 565,50 грн - залишити без змін.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що :

- факт нарахування завищеної заробітної плати підтверджений належними та допустимими доказами, а не припущеннями, як стверджує ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі, оскільки доказом факту нарахувань є отримана судом інформація з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про доходи та утримані податки по ОСОБА_1 , сума переплати за грудень 2024 року та січень 2025 за розрахунком суду склала 130 457,92 грн (без урахування установлених законодавством України податків і зборів), у тому числі: за грудень 2024 року - 65 522,86 грн (122 695,90 грн - 57 173,04 грн = 65 522,86 грн) за січень 2025 року - 64 935,06 грн (121 815,97 грн - 56 880,91 грн = 64 935,06 грн).;

- посилання Скаржника на те, що провідний юрисконсульт не є особою, відповідальною за нарахування заробітної плати, не спростовує факту, що в умовах виконання ним директорських обов`язків саме він мав доступ та повноваження затверджувати платіжні відомості, при цьому Директор підприємства несе відповідальність за фінансові рішення, ухвалені в межах виконання директорських функцій незалежно від формальної назви посади, зазначеної в трудовій книжці;

- статтею 138 Кодексу законів про працю України встановлено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду роботодавець повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу і ТОВ "Сервіс Ойл" довело наявність вищезазначених умов у повному обсязі: факт шкоди, її розмір та причинний зв`язок підтверджені з урахуванням вимог ст. 1166 Цивільного Кодексу України;

- підставою часткового задоволення зустрічного позову є стаття 1166 ЦК України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідальність за цією статтею настає незалежно від формального найменування посади працівника, який завдав таку майнову шкоду;-

- мовчання АТ «Райффайзен Банк» та арбітражного керуючого Гусара І.О.» не є правовою підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності, оскільки ані К3пП України, ані Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУПБ), ані будь-який інший нормативно-правовий акт не передбачає, що мовчання банку-кредитора рівнозначне схваленню конкретних розмірів трудових нарахувань боржника, до того ж, АТ «Райффайзен Банк», який є кредитором у справі № 917/119/24 про банкрутство ТОВ"Сервіс Ойл", а не стороною трудових правовідносин між ТОВ "Сервіс Ойл" і ОСОБА_1 , не може бути суб`єктом, уповноваженим легалізовувати трудові нарахування;

- розпорядник майна ТОВ «СЕРВІС ОЙЛ» Гусар І.О. дізнався про конкретні суми нарахувань лише після отримання доступу до рахунків Товариства в АТ «Райффайзен Банк» і до того моменту він не мав об`єктивної можливості вчинити дії, спрямовані на зупинення незаконних виплат;

- довідка від 02.05.2025 відображає виплати за лютий 2025 року та березень 2025 року - тобто нарахування, що здійснював вже арбітражний керуючий Гусар І.О. як в.о. керівника ТОВ "Сервіс Ойл", ці суми використані як база для розрахунку середньоденного заробітку на вимогу первісного позову про стягнення вимушеного прогулу і зазначена довідка від 02.05.2025 не містить жодних відомостей про нарахування за грудень 2024 року та січень 2025 року та не є підтвердженням правомірності тих виплат, що були здійснені ОСОБА_1 до вступу арбітражного керуючого до ролі виконуючого обов`язки директора ТОВ «СЕРВІС ОЙЛ», а тому підписання довідки за фактично відпрацьований та правомірно нарахований заробіток лютого-березня 2025 року не означає затвердження протиправних діянь, вчинених у попередньому звітному періоді ОСОБА_1 ;

- господарський суд Полтавської області правомірно відхилив заяву свідка головного бухгалтера та не долучив як докази у справі квитанції до прибуткових касових ордерів як неналежні докази, оскільки особа, яка підписала довідку про доходи та є штатним підпорядкованим працівником Товариства, що перебуває у трудових відносинах з керівником, чинне законодавство України передбачає обов`язкову реєстрацію прибуткових касових ордерів у «Журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів», тоді як ОСОБА_1 сам визнає, що цього журналу у нього немає.

01.07.2026 від Остапенка О.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Сервіс Ойл", в якому він проти вимог та доводів зазначеної апеляційної скарги заперечуєё просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 05.05.2026 р. в частині стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" матеріальної шкоди в сумі 130 457,92 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 1 565,50 грн. - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Сервіс Ойл» до ОСОБА_1 відмовити повністю.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що :

- всі виплати з рахунку ТОВ «Сервіс Ойл», в т.ч. і заробітної плати працівникам, проводилися з відома та погодження арбітражного керуючого Гусара І.О. і виплати заробітної плати проводилися з відома АТ «Райффайзен Банк», як ініціюючого кредитора у провадженні у справі про банкрутство ТОВ «Сервіс ойл», та згоди арбітражного керуючого Гусара І.О.;

- кошти, які були виплачені ОСОБА_1 понад суми, визначені у довідці про доходи № СО000000004 від 02.05.2025 р. ОСОБА_1 , були повернуті у касу ТОВ «Сервіс ойл», про що було відомо арбітражному керуючому Гусару І.О.;

- твердження ТОВ «Сервіс Ойл» про те, що провідний юрисконсульт ОСОБА_1 з 28.11.2024 фактично виконував обов`язки директора ТОВ «Сервіс Ойл», нараховував та виплачував заробітну плату, є лише припущенням та не заслуговує на увагу, і матеріали справи зворотного не містять. ;

- провідний юрисконсульт ОСОБА_1 не є тим суб`єктом, який може бути звільнений на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України ;

- порушення, які на думку ТОВ «Сервіс Ойл», допущені ОСОБА_1 , є триваючими й системними, відповідно відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 за одноразове грубе порушення трудових обов`язків в порядку п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

У судовому засіданні 21.07.2026 було оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 18.08.2026 об 11:30 год.

В судове засідання 18.08.2026 з`явилися ОСОБА_3 , який підтримав свою апеляційну скаргу і заперечував проти апеляційної скарги ТОВ "Сервіс Ойл", а також представник ТОВ "Сервіс Ойл", який підтримав свою апеляційну скаргу і заперечував проти апеляційної скарги ОСОБА_3 .

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено місцевим господарським судом, 12.08.2022 між ТОВ "Сервіс Ойл" та ОСОБА_1 був укладений строковий трудовий договір (а.с. 16-17 т. 1).

Відповідно до строкового трудового договору ОСОБА_1 прийнято на роботу за професією (посадою) - провідний юрисконсульт.

Пунктом 9.2 строкового трудового договору визначено, що він є строковим і діє до 14.08.2023 і може бути продовжений відповідно до чинного законодавства України.

У ст. 39-1 КЗпП України зазначено, що якщо після закінчення строку трудового договору (п. 2 і 3 ст. 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. З огляду на відсутність доказів того, що сторони трудового договору вимагали припинення трудових відносин, дія вищевказаного строкового трудового договору від 12.08.2022 вважається продовженою на невизначений строк.

Наказом від 17.04.2025 № 14-к "Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення" застосовано до провідного юрисконсульта ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення (п. 1); звільнено ОСОБА_1 , провідного юрисконсульта, 17.04.2025 у зв`язку з вчиненням одноразового грубого порушення трудових обов`язків, накладених на нього трудовим договором, пункт 1 частини 1 ст. 41 КЗпП України; наказано головну бухгалтеру ОСОБА_4 провести повний розрахунок з ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства; наказано кадровій службі внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 та видати її на руки в день звільнення.

Відповідно до цього Наказу підставою звільнення ОСОБА_1 є Акт службового розслідування від 16.04.2025 (а.с. 7-8 т. 1).

За змістом зазначеного Акту комісією у складі голови комісії ОСОБА_5 та члена комісії ОСОБА_6 проведено службове розслідування відносно ОСОБА_1 на предмет перевищення ним службових повноважень, зловживання повноваженнями, розтрата майна (грошових коштів) перевищення службових повноважень, зловживання повноваженнями, розтрата майна (грошових коштів).

При проведені службового розслідування, відповідно до акту службового розслідування від 16.04.2025 р., було встановлено:

- протиправне виконання ОСОБА_1 обов`язків директора ТОВ "Сервіс Ойл" всупереч вимогам ухвали суду;

- отримання ОСОБА_1 надмірно виплаченої заробітної плати без достатніх правових підстав протягом значного періоду, що свідчить про розтрату майна ТОВ "Сервіс Ойл".

За результатами службового розслідування вирішено:

1. Визнати, що провідний юрисконсульт ОСОБА_1 такими діями, як завідомо неправдивим повідомленням суду та третіх осіб про повноваження представляти ТОВ "Сервіс Ойл"; зловживанням владою або службовим становищем у власних інтересах та інтересах третіх осіб, а також розтратою майна ТОВ "Сервіс Ойл" (грошових коштів), вчинив дисциплінарний проступок, а саме: вчинив дії, що завдають фінансовий та інший збиток ТОВ "Сервіс Ойл" (невиконання обов`язків, встановлених п.2.3 Строкового трудового договору від 12.08.2022).

2. За порушення, зазначені в п. 1 висновків за наслідками проведення службового розслідування відповідно до цього Акту, накласти на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи.

На підставі зазначеного Акта службового розслідування від 16.04.2025 наказом від 17.04.2025 р. № 14-к застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за п.1 ст.41 КЗпП.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 вважає спірний наказ незаконним та зазначає, що важливою умовою застосування п.1 ст.41 КЗпП є звільнення окремої категорії працівників за порушення, яке має ознаку одноразовості. Разом цим, як зазначає ОСОБА_1 , на дату звільнення він займав посаду провідного юрисконсульта ТОВ "Сервіс Ойл", яка не відноситься до категорії посад на які поширюються норми п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України. Також зазначає, що важливою умовою застосування вказаної норми є звільнення окремої категорії працівників за порушення, яке має ознаку одноразовості. Проте, порушення, які на думку відповідача за первісним позовом допущені ОСОБА_2 , є триваючими й систематичними, відповідно відсутні підстави для звільнення позивача за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Посилаючись на вищевикладені обставини, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у цій справі про скасування незаконний наказ про звільнення його із займаної посади , поновити його на посаді та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та витрати пов`язані з розглядом справи.

Крім того, ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.07.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сервіс Ойл"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ТОВ "Сервіс Ойл"; введено процедуру розпорядження майном боржника - ТОВ "Сервіс Ойл" та призначено розпорядником майна ТОВ "Сервіс Ойл" арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича (далі - Гусар І.О.) з наданням йому повноважень відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

На момент відкриття провадження у справі про банкрутство за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ "Сервіс Ойл" був ОСОБА_7 (громадянин білорусії).

З 24.01.2024 обов`язки директора ТОВ "Сервіс Ойл" виконував Остапенко О.П. , на якого згідно наказу директора ТОВ "Сервіс Ойл" Кравченка С.О. від 24.01.2024 № 4-К було покладено виконання обов`язків директора ТОВ "Сервіс Ойл" (а.с. 31 т. 2).

Під час розгляду справи про банкрутство ТОВ "Сервіс Ойл" ОСОБА_1 :

1) виконував повноваження директора ТОВ "Сервіс Ойл" (наказ від 24.01.2024 № 4-К);

2) представляв інтереси ТОВ "Сервіс Ойл" як юрисконсульт ТОВ "Сервіс Ойл" (строковий трудовий договір від 12.08.2022) ;

3) представляв інтереси ТОВ "Сервіс Ойл" як адвокат згідно Договору про надання правничої допомоги від 17.05.2022 №13/22, укладеного між ТОВ "Сервіс Ойл" та Адвокатським об`єднанням "Аргос" (код ЄДРПОУ 42270299), який в подальшому було розірвано у судовому порядку рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.11.2025 у справі 917/119/24(917/616/25).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.11.2024, серед іншого, припинено повноваження керівника ТОВ "Сервіс Ойл" ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та покладено виконання обов`язків керівника ТОВ"Сервіс Ойл" на арбітражного керуючого розпорядника майна Гусара І.О. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 143 від 15.04.2013, ідентифікаційний код [номер приховано]).

Відповідно до наказу № 1 від 12.12.2024 "Про виконання повноважень директора ТОВ "Сервіс Ойл" арбітражний керуючий Гусар І.О. приступив до виконання обов`язків директора ТОВ "Сервіс Ойл" з 12.12.2024 на підставі ухвали Господарського суду Полтавської обл. від 28.11.2024 у справі № 917/119/24 (а.с. 29 т. 2).

12.12.2024 арбітражний керуючий Гусар І.О. видав наказ "Про скасування наказу № 30-к від 14.08.2024", відповідно до якого повноваження директора ТОВ"Сервіс Ойл", до закінчення дії військового стану, покладено на провідного юрисконсульта ОСОБА_1 (а.с. 30 т. 2).

Наказом від 17.04.2025 № 14-к "Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення" застосовано до провідного юрисконсульта Остапенка О.П. дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, звільнено провідного юрисконсульта ОСОБА_1 17.04.2025 у зв`язку з вчиненням одноразового грубого порушення трудових обов`язків , покладених на нього трудових договором на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КзпП України (а.с. 13 т. 1).

ТОВ «Сервіс Ойл» звернувся до суду першої інстанції з зустрічним позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Сервіс Ойл" матеріальної шкоди в сумі 453 961,05 грн, в обґрунтування якого посилається на те, що ОСОБА_1 було надмірно виплачено заробітну плату під час виконання ним обов`язків директора ТОВ "Сервіс Ойл" без достатніх на те правових підстав, що свідчить про розтрату майна ТОВ "Сервіс Ойл". Зокрема, ОСОБА_1 без належного обґрунтування (відсутність документу) здійснено виплату заробітної плати за грудень 2024 року у розмірі 304 481,33 грн та за січень 2025 року у розмірі 263 120,76 грн. У загальній сумі виплата заробітної плати ОСОБА_1 за ці два місяці становить 567 602,09 грн. За розрахунком позивача за зустрічним позовом виплата належної ОСОБА_1 заробітної плати за грудень 2024 року та січень 2025 року, виходячи із посадового окладу 800 доларів США на місяць та максимальної надбавки 70% посадового окладу( п. 3.1 строкового трудового договору від 12.08.2022), на 453 961,05 грн перевищила суму, яка б належала до сплати провідному юрисконсульту Остапенку О.П.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи, колегія суддів керується таким.

Щодо первісного позову.

Статтею 43 Конституції України (норми якої відповідно до ст. 8 цього Основного закону, є нормами прямої дії) встановлено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд, у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Припинення трудового договору оформляється виданням наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу. У такому наказі (розпорядженні) повинні бути зазначені підстави припинення трудового договору в точній відповідності з формулюваннями законодавства про працю і конкретним посиланням на статтю, пункт закону.

Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що підставою звільнення позивача в порядку п. 1 ч. 1 ст.41 КЗпП України в ньому визначене одноразове грубе порушення трудових обов`язків з посиланням.

Так, пунктом 1 ч. ст. 41 КЗпП України встановлено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Верховний Суд у постанові від 10 липня 2026 року у справі № 536/1109/19 наголосив на тому, що важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення працівника за порушення, яке має ознаки одноразовості.

Так, і рішення компетентного органу власника підприємства, і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений позивач, а лише вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.

Верховний Суд зазначив, що рішення про звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України може бути прийняте роботодавцем за наявності сукупності таких умов: 1) суб`єктом дисциплінарної відповідальності може бути певна категорія працівників; 2) для застосування цієї норми закону потрібно встановити факт порушення працівником своїх трудових обов`язків; 3) порушення повинно бути одноразовим та грубим; 4) рішення про звільнення працівника може прийняти уповноважена на те особа.

Крім того, Верховний Суд вказував на те, що звернув увагу на те, що з урахуванням вимог трудового законодавства в справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Виходячи зі змісту п. 1 ч. ст. 41 КЗпП України, суб`єктом, на якого поширюються її положення за категорією посади, є саме керівник підприємства, установи, організації, його відокремленого підрозділу, або його заступник чи головний бухгалтер.

Як правильно встановив місцевий господарський суд, на дату звільнення ОСОБА_1 займав посаду провідного юрисконсульта ТОВ "Сервіс Ойл", яка не відноситься до категорії посад, на які поширюються норми п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України, отже, відповідач за первісним позовом не мав право застосувати щодо ОСОБА_1 , вказане дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

ТОВ "Сервіс Ойл" в апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_1 є належним суб`єктом звільнення за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП, оскільки у трудових правовідносинах станом на 17.04.2025 ОСОБА_1 юридично обіймав посаду виконуючого обов`язків директора ТОВ «Сервіс Ойл» на підставі наказу №4-к від 24.01.2024 і поняття «керівник підприємства» у п.1 ч.1 ст.41 КЗпП системно охоплює і особу, на яку в установленому порядку покладено виконання обов`язків керівника.

Однак колегія суддів не може погодитися із такими твердженнями, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, 12.08.2022 між ТОВ "Сервіс Ойл" та ОСОБА_1 було укладено строковий трудовий договір.

Відповідно до строкового трудового договору ОСОБА_1 прийняли на роботу за професією (посадою) провідний юрисконсульт.

З 24.01.2024 ОСОБА_1 виконував обов`язки директора ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" за наказом директора ТОВ "Сервіс Ойл" Кравченка С.О. № 4-к від 24.01.2024.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.11.2024, серед іншого, з припинено повноваження керівника ТОВ "Сервіс Ойл" ОСОБА_7 та покладено виконання обов`язків керівника ТОВ "Сервіс Ойл" на арбітражного керуючого розпорядника майна Гусара І.О. Зобов`язано керівника ТОВ "Сервіс Ойл" ОСОБА_7 протягом трьох днів з дати винесення ухвали передати розпоряднику майна "Сервіс Ойл" арбітражному керуючому Гусару І.О.) бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності боржника - ТОВ "Сервіс Ойл".

Відповідно до наказу № 1 від 12.12.2024 "Про виконання повноважень директора ТОВ "Сервіс Ойл" арбітражний керуючий Гусар І.О. приступив до виконання обов`язків директора ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" з 12.12.2024 на підставі ухвали господарського суду Полтавської області від 28.11.2024 у справі № 917/119/24 (а.с. 29 т. 2).

Отже, на час винесення оспорюваного наказу від 17.04.2025 р. № 14-к ОСОБА_1 вже втратив статус виконуючого обов`язки директора, який він отримав відповідно до наказу директора ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" ОСОБА_7 № 4-к від 24.01.2024, на підставі ухвали господарського суду Полтавської області від 28.11.2024, а значить на час винесення оспорюваного наказу він вже не був тим суб`єктом, на якого розповсюджуються положення п. 1 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Як вже зазначалося вище, іншим важливим елементом застосування п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП є така ознака, як одноразовість порушення.

Як правильно встановив місцевий господарський суд, за змістом Акту службового розслідування від 16.04.2025, який став підставою для звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, порушення, які були виявлені комісією під час службового розслідування, мали триваючий й системний характер, а тому відсутні підстави стверджувати про вчинення ОСОБА_1 одноразового грубого порушення трудових обов`язків.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2021 у справі у справі № 466/6109/18, на яку цілком правомірно вказував місцевий господарський суд, дійшов правового висновку про те, що суд не може перебирати на себе повноваження роботодавця і вибирати із наведених в Акті перевірки порушень працівником трудових обов`язків те, яке б можна було визнати одноразовим грубим порушенням, а повинен лише перевірити, чи є одноразовим грубим порушенням працівником покладених на нього трудовим договором обов`язків порушення, яке описане і зазначене в наказі про його звільнення.

ТОВ «Сервіс Ойл» в апеляційній скарзі зазначає, що Наказ №14-к містить одну підставу звільнення, а саме: у зв`язку з вчиненням провідним юрисконсультом ОСОБА_1 істотного дисциплінарного проступку у вигляді вчинення дій, що завдають фінансовий та інший збиток ТОВ "Сервіс Ойл" (невиконання обов`язків, встановлених п.2.3 Строкового трудового договору від 12.08.2022р.), виявленого за результатом службового розслідування (Акт від 03.04.2025р.).

При цьому ТОВ «Сервіс Ойл» зазначає, що фактичний зміст порушення - це одне юридично значиме діяння: несанкціоноване нарахування собі надмірної заробітної плати (вчинене у грудні 2024 та підтверджене у січні 2025) і навіть якщо такий акт повторився двічі - кожен акт нарахування є самостійним «одноразовим» порушенням, будь-якого з яких достатньо для застосування п.1 ч.1 ст.41 КЗпП, Поведінка ОСОБА_1 після 28.11.2024 - це одне триваюче самовільне виконання функцій директора, що становить один загальний неправомірний акт, а не «систему різних порушень».

Однак колегія суддів не може погодитися із вказаними доводами 1 ч. ст. 41 КЗпП України, зважаючи на таке.

Як вже зазначалося, при проведені службового розслідування відповідно до акту службового розслідування від 16.04.2025 р., було встановлено такі порушення з боку ОСОБА_1 :

- протиправне виконання ОСОБА_1 обов`язків директора ТОВ "Сервіс Ойл" всупереч вимогам ухвали суду;

- отримання ОСОБА_1 надмірно виплаченої заробітної плати без достатніх правових підстав протягом значного періоду, що свідчить про розтрату майна ТОВ "Сервіс Ойл" (вчинене у грудні 2024 та у січні 2025).

Зі змісту цих двох порушень вбачається, що вони є різними за об`єктивною стороною: 1) протиправне здійснення управлінських функцій директора ТОВ "Сервіс Ойл"; 2) розтрата майна ТОВ "Сервіс Ойл" із використанням протиправно займаної посади виконуючого обов`язки директора.

Крім того, таке порушення, як протиправне виконання ОСОБА_1 обов`язків директора ТОВ "Сервіс Ойл" всупереч вимогам ухвали суду, мало триваючий характер, оскільки відбувалося безперервно протягом певного часу (з кінця листопада 2024 року включно по січень 2025 року). При цьому, Верховний Суд у постанові від 26.11.2019 у справі № 806/590/16 не є одноразовим порушення, об`єктивна сторона якого складається з протиправних діянь, які вчиняються безперервно впродовж певного часу (постанова Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 806/590/16).

Окрім цього, таке порушення, як отримання ОСОБА_1 надмірно виплаченої заробітної плати без достатніх правових підстав, складається із розрізнених у часі двох порушень у вигляді виплат, здійснених у грудні 2024 та у січні 2025.

Отже, порушення, за вчинення яких було звільнено ОСОБА_1 відповідно до оспорюваного наказу, складалося із двох різних за об`єктивною стороною системних порушень, частина яких мала триваючий характер.

Зважаючи на наведено, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення первісного позову в частині скасування оспорюваного наказу.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як правомірно зазначив місцевий господарський суд, правовідносини, які виникають у зв`язку зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, регулюються статтею 235 КЗпП України.

Приписами ч.2 ст.235 КЗпП зазначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Період вимушеного прогулу визначається робочими днями (Правова позиція Верховного Суду, згідно з постановою від 21.02.2024 у справі № 638/14165/21).

Середній заробіток за ч. 2 ст. 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло в працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/808/16 (провадження № 11-134ас18) зазначено, що "згідно з частиною другою статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин".

Статтею 27 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.95 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до абз. "з" п. 1 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати, цей Порядок застосовується у випадку вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.

Згідно з Порядком № 100 середня заробітна плата за час вимушеного прогулу й в усіх інших випадках (крім оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки) обчислюється виходячи з виплати за останні два місяці, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата (в даному разі незаконному звільненню) або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців (якщо ж він протягом останніх місяців не працював - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи).

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Працівникам плаваючого складу суден флоту рибної промисловості і працівникам, зайнятим на підприємствах із сезонним характером виробництва, з урахуванням значного коливання протягом року заробітної плати, в інших випадках збереження середньої заробітної плати вона може обчислюватися виходячи з виплат за 12 календарних місяців.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

Для працівників з відрядною оплатою праці в разі відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може замінюватися іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду.

Згідно з п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до наданої ТОВ "Сервіс Ойл" довідки про доходи від 02.05.2025 (а.с. 12 т. 1) заробітна плата ОСОБА_2 за лютий 2025 року склала 121 394,10грн, за березень 2025 року - 56 411,03грн.

Разом за лютий, березень 2025 р. - 177 805,13 грн.

У лютому 2025 року кількість робочих днів становила - 20, у березні 2025 року - 21.

Разом кількість робочих днів у лютому, березні 2025 року склала - 41.

Середньоденна заробітна плата за час вимушеного прогулу складає - 4 336,71грн грн. (177 805,13 / 41).

Період вимушеного прогулу з 18.04.2025 по 05.05.2026 становить 272 робочий день: квітень 2025 року - 8 робочих днів; травень 2025 року - 22 робочих днів; червень 2025 року - 21 робочий день; липень 2025 року - 23 робочі дні; серпень 2025 року - 21 робочий день; вересень 2025 року - 22 робочі дні; жовтень 2025 року - 23 робочі дні; листопад 2025 року - 20 робочих днів; грудень 2025 року - 23 робочі дні; січень 2026 року - 22 робочі дні; лютий 2026 року - 20 робочих днів; березень 2026 року - 22 робочих дні; квітень 2026 року - 22 робочих дні; травень 2026 року - 3 робочих дні.

Заробітна плата за час вимушеного прогулу станом на 05.05.2026 ( дата постановлення рішення ) складає 1 179 503,52 грн (4 336,41 х 272). При цьому питання вирішення сплати з цієї суми обов`язкових платежів у вигляді податків, зборів та інших обов`язкових платежів є обов`язком сторін при виплаті вказаної суми.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, розмір присуджених сум при виплаті на виконання судового рішення підлягає зменшенню на суму податків та зборів, оскільки особа відшкодовує (виплачує, надає) на користь фізичної особи середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, така особа виступає щодо такої фізичної особи податковим агентом та зобов`язана утримати і перерахувати податок зі суми такого доходу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 359/10023/16-ц, від 25.03.2021 у справі № 185/2109/18.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що з ТОВ «Сервіс Ойл» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 179 503,52 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Щодо зустрічного позову.

Як вже зазначалося, 12.08.2022 між ТОВ "Сервіс Ойл" та ОСОБА_1 був укладений строковий трудовий договір (а.с. 16-17 т. 1).

Відповідно до строкового трудового договору ОСОБА_1 прийнято на роботу за професією (посадою) - провідний юрисконсульт.

Пунктом 9.2 строкового трудового договору визначено, що він є строковим і діє до 14.08.2023 і може бути продовжений відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до статті 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (п. 2 і 3 ст. 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Отже, як правильно встановив місцевий господарський суд, зважаючи на відсутність доказів того, що одна із сторін трудового договору вимагала припинення трудових відносин після 14.08.2023 , вищевказаний строковий трудовий договір від 12.08.2022 укладений на невизначений строк.

Наказом керівника ТОВ "Сервіс Ойл" ОСОБА_7 № 4-к від 24.01.2024 "Про покладення обов`язків" повноваження директора ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ", до закінчення дії військового стану, покладено на провідного юрисконсульта Остапенка О.П. (а.с. 31 т. 2).

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Зобов`язання про відшкодування шкоди- це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування майнової шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди, протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою, вина особи, яка завдала шкоди (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 417/2115/16-ц).

Як вже зазначалося, з 24.01.2024 Остапенко О.П. виконував обов`язки директора ТОВ "Сервіс Ойл" за наказом директора ТОВ "Сервіс Ойл" Кравченка С.О. № 4-к від 24.01.2024.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.11.2024, серед іншого, припинено повноваження керівника ТОВ "Сервіс Ойл" ОСОБА_7 та покладено виконання обов`язків керівника ТОВ "Сервіс Ойл" на арбітражного керуючого розпорядника майна Гусара І.О. Зобов`язано керівника ТОВ "Сервіс Ойл" ОСОБА_7 протягом трьох днів з дати винесення ухвали передати розпоряднику майна ТОВ "Сервіс Ойл" арбітражному Гусару І.О. ) бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності боржника - ТОВ "Сервіс Ойл".

Відповідно до наказу № 1 від 12.12.2024 "Про виконання повноважень директора ТОВ "Сервіс Ойл" арбітражний керуючий Гусар І.О. приступив до виконання обов`язків директора ТОВ "Сервіс Ойл" з 12.12.2024 на підставі ухвали Господарського суду Полтавської області від 28.11.2024 у справі № 917/119/24 (а.с. 29 т. 2).

У справі № 917/119/24 про банкрутство ТОВ "Сервіс Ойл" міститься звіт розпорядника майна Гусара І.О. за вх. № 6046 від 05.05.2026 (а.с. 163-181 т. 55, справа № 917/119/24), з якого вбачається, що 12.12.2024, після отримання повного тексту ухвали господарського суду Полтавської області від 28.11.2024 в паперовому вигляді, арбітражним керуючим було здійснено виїзд за місцезнаходженням ТОВ "Сервіс Ойл" для виконання обов`язків керівника товариства та було видано відповідні організаційно-розпорядчі документи, які разом з примірником ухвали Господарського суду Полтавської області від 28.11.2024р. у справі №917/119/24 про припинення повноважень керівника ТОВ "Сервіс Ойл" та покладення обов`язків керівника на арбітражного керуючого було доведено до відома присутніх 12.12.2024 на підприємстві працівників, зокрема головного бухгалтера, заступника директора з економіки та комерційних питань, а також Остапенка О.П., який є юрисконсультом ТОВ "Сервіс Ойл".

Не зважаючи на набрання законної сили ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.11.2024. згідно з ч.4 ст.9 КУПБ та обов`язковість виконання судового рішення в силу ст.129-1 Конституції України, посилаючись на відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесених відомостей про покладення виконання обов`язків керівника ТОВ "Сервіс Ойл" на арбітражного керуючого розпорядника майна Гусара І.О., головний бухгалтер Череп О.М. , заступник директора з економіки та комерційних питань ОСОБА_8 , а також ОСОБА_1 відмовились реєструвати видані арбітражним керуючим розпорядником майна Гусаром І.О. , організаційно-розпорядчими документи, ознайомлюватись зі складеними наказами та здійснити реєстрацію таких наказів в порядку, передбаченому внутрішніми положеннями підприємства, а також відмовились надавати арбітражному керуючому кадрову, фінансову та бухгалтерську документації ТОВ "Сервіс Ойл", в т.ч. печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

У зв`язку з невиконання судового рішення щодо зобов`язання керівника ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" передати арбітражному Гусару І.О. бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності боржника - ТОВ "Сервіс Ойл" 29.01.2025 арбітражним керуючим Гусаром І.О. в порядку, передбаченому ст.214 КПК України, направлено до Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції Полтавській області заяву про вчинення кримінальних правопорушень. Так, як уповноваженими особами Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції Полтавській області не виконані вимоги ст. 214 КПК України, 28.02.2025р. ухвалою Слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави у справі № 554/2444/25 скаргу арбітражного керуючого Гусара І.О., виконуючого обов`язки керівника ТОВ "Сервіс Ойл", на бездіяльність уповноважених осіб Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за заявою від 29.01.2025 року за вих. №02-01/40-178 - задоволено та зобов`язано уповноважених осіб Полтавського РУПГУНП в Полтавській області внести відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення за заявою арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича від 29.01.2025 року за вих. №02-01/40-178.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 06.02.2025 у справі № 552/4830/23 (провадження № 1-кс/552/346/25), серед іншого, клопотання/розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" арбітражного керуючого Гусара І.О. про часткове скасування арешту майна задоволено, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 30.03.2022 по справі № 554/2088/22 (провадження № 1-кс/554/2994/2022) арешт майна скасовано частково, а саме скасовано заборону органам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольській міській, районної, районної у місті Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії щодо реєстрації змін до відомостей про директора (керівника) ТОВ "Сервіс Ойл" (код ЄДРПОУ 38516938), та заборону вчиняти будь-які реєстраційні дії уповноваженими особами, щодо ТОВ "Сервіс Ойл" (код ЄДРПОУ 38516938) по всій території України, виключно в частині проведення вищезазначеними особами та органами дій на виконання ухвали Господарського суду Полтавської області від 28.11.2024 по справі № 917/119/24 про банкрутство ТОВ "Сервіс Ойл", якою припинено повноваження керівника ТОВ "Сервіс Ойл" ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та покладено виконання обов`язків керівника ТОВ "Сервіс Ойл" (вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 38516938) на арбітражного керуючого розпорядника майна Гусара І.О.; надано дозвіл о органам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольській міській, районної, районної у місті Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, провести реєстраційні дії щодо реєстрації змін до відомостей про директора (керівника) ТОВ "Сервіс Ойл" (код ЄДРПОУ 38516938) виключно в частині проведення вищезазначеними особами та органами дій на виконання ухвали Господарського суду Полтавської області від 28.11.2024 по справі № 917/119/24 про банкрутство ТОВ "Сервіс Ойл", (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124959848)

18.12.2025 до Єдиного державного реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про зміну до відомостей про директора (керівника) ТОВ "Сервіс Ойл" на ОСОБА_9 .

В порядку виконання обов`язків керівника ТОВ "Сервіс Ойл" арбітражним керуючим Гусарем І.О. було виявлено несанкціоноване використання печатки Товариства. Так, арбітражним керуючим від ОСОБА_1 було отримано печатки та штампи ТОВ "Сервіс Ойл", окрім печатки основної. З огляду на те, що таку печатку передано не було, її (печатку) оголошено втраченою, про що в газеті "Урядовий кур`єр" було розміщено відповідне повідомлення (№66 (318) від 04.04.2025р.). В подальшому для використання в господарській діяльності виготовлено дублікат такої печатки.

Арбітражним керуючим Гусарем І.О. встановлене використання печаток ТОВ "Сервіс Ойл" без відома арбітражного керуючого після передачі арбітражному керуючому печаток та штампів боржника на виконання судового рішення, а також виготовлення дублікату основної печатки. У зв`язку з цим арбітражним керуючим готується повідомлення в правоохоронні органи про виявленні факти.

Зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що ТОВ "Сервіс Ойл" в її обґрунтування посилається на те, що в період з кінця листопада 2024 року включно по січень 2025 року ОСОБА_1 , будучи обізнаним про відсутність у нього повноважень на виконання обов`язків керівника ТОВ "Сервіс Ойл", достеменно розуміючи про незаконність своїх дій, перевищуючи свої повноваження, самовільно переклав на себе обов`язки керівника ТОВ "Сервіс Ойл" та здійснив підроблення офіційних документів про нарахування заробітної плати та виплати заробітної плати поза межами фонду такої плати.

Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначає, що ОСОБА_1 було надмірно виплачено заробітну плату під час виконання ним обов`язків директора ТОВ "Сервіс Ойл" без достатніх на те правових підстав, що свідчить про розтрату майна ТОВ "Сервіс Ойл".

Так, за твердженням позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_1 без належного обґрунтування (відсутність документу) здійснено виплату заробітної плати за грудень 2024 року у розмірі 304 481,33 грн та за січень 2025 року у розмірі 263 120,76 грн. Загалом виплата заробітної плати ОСОБА_1 за ці два місяці становить 567 602,09 грн.

За розрахунком позивача за зустрічним позовом виплата належної ОСОБА_1 заробітної плати за грудень 2024 року та січень 2025 року, виходячи із посадового окладу провідного юрисконсульта 800 доларів США на місяць та максимальної надбавки 70% посадового окладу ( п. 3.1. строкового трудового договору від 12.08.2022), на 453 961,05 грн (567 602,09 грн - 113 641,04 грн) перевищила суму, яка б належала до сплати провідному юрисконсульту Остапенку О.П., які позивач за зустрічним позовом просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Сервіс Ойл".

Згідно з п.12.4 Статуту ТОВ "Сервіс Ойл" у чинній редакції, трудові доходи найманого працівника Товариства визначаються трудовим договором, контрактом.

12.08.2022 між ТОВ "Сервіс Ойл" та ОСОБА_1 було укладено строковий трудовий договір (а.с. 16-17 т. 1).

Відповідно до строкового трудового договору ОСОБА_1 прийняли на роботу за професією (посадою) провідний юрисконсульт.

Згідно з п. 3.1 строкового трудового договору від 12.08.2022 за виконання обов`язків, передбачених цим договором, працівнику встановлюється посадовий оклад в гривні по курсу Національного банку України еквівалентно іноземній валюті (долар США) у розмірі 800 доларів США на місяць, а максимальна надбавка становить 70 % посадового окладу. Встановлюється надбавка за складність та напруженість праці в розмірі 70% посадового окладу за відпрацьований час.

Виплата заробітної плати проводиться в гривнях по курсу Національного банку України на] на умовах і в строки, передбачені Положенням про оплату праці і преміювання працівників ТОВ "Сервіс Ойл" крім працівників бурових бригад (зі змінами). Надбавки, доплати і інші виплати встановлюються відповідно до Положення про оплату праці і преміювання працівників ТОВ "Сервіс Ойл" крім працівників бурових бригад (зі змінами), іншими Положення, які стосуються заробітної плати.

Відповідно до п. 3.2. строкового трудового договору від 12.08.2022 виплата заробітної плати Працівникові здійснюється в гривнях в робочі дні:

- 22 числа поточного місяця - виплата, що складається з розрахунку (тарифної ставки), посадового окладу з врахуванням доплат і надбавок, що носять постійний характер, пропорційно відпрацьованих в першій половині місяця кількості годин;

- 7 числа наступного місяця - остаточний розрахунок по заробітній платі;

- 28 числа наступного місяця - виплата премії за результатами фінансово-господарської діяльності за попередній місяць.

Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд, відповідач та позивач за зустрічним позовом за взаємною згодою домовились про розмір місячного посадового окладу провідного юрисконсульта ОСОБА_1 , який становить 800 доларів на місяць, а також максимальна надбавка в розмірі 70 % посадового окладу на місяць.

Наказом директора ТОВ "Сервіс Ойл" ОСОБА_7 № 4-к від 24.01.2024 на провідного юрисконсульта Остапенка О.П. також покладено повноваження директора ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ", до закінчення дії військового стану. При цьому, жодних змін умов та розміру оплати праці ОСОБА_1 порівняно з строковим трудовим договором від 12.08.2022 встановлено не було, про що цілком обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що ОСОБА_1 без належного обґрунтування здійснено виплату заробітної плати за грудень 2024 року у розмірі 304 481,33 грн та за січень 2025 року у розмірі 263 120,76 грн, У загальній сумі виплата заробітної плати ОСОБА_1 за ці два місяці становить 567 602,09 грн.

При цьому, за розрахунком позивача за зустрічним позовом, загальна сума заробітної плати та максимальної надбавки за грудень 2024 року та січень 2025 року в гривневому еквіваленті має становити 113 641,04 грн.

Отже, виплата належної ОСОБА_1 заробітної плати за грудень 2024 року та січень 2025 року, утримань із заробітної плати та єдиного соціального внеску, виходячи із посадового окладу 800 доларів США на місяць та максимальної надбавки 70% посадового окладу, на 453 961,05 грн (567 602,09 грн - 113 641,04 грн) перевищила суму, яка б належала до сплати ТОВ"Сервіс Ойл".

На підтвердження здійснення виплат ОСОБА_1 заробітної плати за грудень 2024 року у розмірі 304 481,33 грн та за січень 2025 року у розмірі 263 120,76 грн позивач надав:

- відомість нарахування коштів № [номер приховано] (Зарплата, аванси за 1 половину грудня 2025р) на карткові рахунки співробітників,

- відомість нарахування коштів № [номер приховано] (Зарплата, аванси за 2 половину січня 2025р) на карткові рахунки співробітників,

- відомість нарахування коштів № 250234216 (Зарплата, аванси за 2 половину лютого 2025р) на карткові рахунки співробітників,

- відомість нарахування коштів № [номер приховано] (Зарплата за березень 2025р) на карткові рахунки співробітників (а.с. 97-99т. 1).

Як правильно встановив місцевий господарський суд, на вказаних документах відсутня відмітка банку "Виконано" (за виключенням відомості № 250234216) та докази накладення кваліфікованого електронного підпису (КЕП), отже, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що вищезазначені відомості в розумінні норм ГПК України не є належними доказами здійснення ОСОБА_1 виплат саме в сумі 304 481,33 грн за грудень 2024 року та в сумі 263 120,76 грн за січень 2025 року.

Як свідчать матеріали справи, за клопотанням позивача за зустрічним позовом про витребування доказів судом отримано інформацію про отримані доходи та утримані податки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та /або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 4 кварталу 2024 року по 2 квартал 2025 року (а.с. 67-69 т. 2).

Згідно з даними отриманих з відповідного реєстру відомостей ТОВ "Сервіс Ойл" було виплачено ОСОБА_1 заробітну плату в грудні 2024 року - 122 695,90грн, в січні 2025 року - 121 815,97грн.

Як правильно встановив місцевий господарський суд, виходячи із посадового окладу ОСОБА_1 в сумі 800 доларів США на місяць та максимального розміру надбавки у розмірі 70% посадового окладу за відпрацьований час (що становить 560 доларів США), які передбачені строковим трудовим договором ( п.3.1), розмір виплат мав становити 1 360 доларів США (800 доларів США (посадовий оклад + 560 доларів США надбавки) на місяць.

Згідно з Додатком 2 до Колективного договору ТОВ "Сервіс Ойл" (Терміни виплати заробітної плати працівникам Товариства) остаточний розрахунок по заробітній платі здійснюється 7 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем в гривнях за курсом Національного банку України, на останній календарний день звітного місяця (а.с. 148-166 т. 1).

Отже, посадовий оклад та максимальна надбавка ОСОБА_1 повинні були становити:

1) у грудні 2024 - 1 360 доларів США, що станом на 31.12.2024 за офіційним курсом НБУ (за 1 дол. США = 42,039грн) еквівалентно 57 173,04грн (фактично дохід за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків склав 122 695,90грн);

2) у січні 2025 - 1 360 доларів США, що станом на 31.01.2025 за офіційним курсом НБУ (за 1 дол. США = 41,8242грн) еквівалентно 56 880,91грн (фактично дохід за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків склав 121 815,97грн).

Як правомірно зазначив місцевий господарський суд, зважаючи на отриману інформацію з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про доходи та утримані податки по ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), сума переплати за грудень 2024 року та січень 2025 за розрахунком суду склала 130 457,92грн (без урахування установлених законодавством України податків і зборів), у тому числі:

за грудень 2024 року - 65 522,86грн (122 695,90 грн - 57 173,04грн = 65 522,86грн)

за січень 2025 року - 64 935,06грн (121 815,97грн - 56 880,91грн = 64 935,06грн).

ОСОБА_1 у відзиві на зустрічну позовну заяву факт отримання ним коштів понад суми зазначені у довідці про доходи № СО000000004 від 02.05.2025 та відображені у відомостях про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам не заперечує.

Водночас, ОСОБА_1 зазначає, що ним були повернуті кошти в касу ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ", що підтверджується заявою свідка - головного бухгалтера ТОВ "Сервіс Ойл" ОСОБА_4 та квитанціями до прибуткового касового ордеру на загальну суму 627 981,51грн (а.с. 144-147 т. 1).

Проте такі твердження не можуть вважатися обґрунтованими, зважаючи на таке.

Статтями 88, 89 ГПК України встановлено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом.

Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Отже, законом чітко визначено умови виникнення тих чи інших прав або обов`язків, пояснення свідків не є тими доказами, які можуть бути покладені в основу рішення.

Як правильно встановив місцевий господарський суд, у спірний період (з кінця листопада 2024 року включно по січень 2025 року) ОСОБА_1 , будучи обізнаним про відсутність у нього повноважень на виконання обов`язків керівника ТОВ "Сервіс Ойл", достеменно розуміючи про незаконність своїх дій, перевищуючи свої повноваження, самовільно переклав на себе обов`язки керівника ТОВ "Сервіс Ойл". При цьому, розпорядником майна ОСОБА_9 встановлено використання печаток ТОВ "Сервіс Ойл" без відома арбітражного керуючого після передачі арбітражному керуючому печаток та штампів боржника на виконання судового рішення.

Разом з цим, ОСОБА_4 займає посаду головного бухгалтера ТОВ "Сервіс Ойл" і у спірний період була підконтрольною особою ОСОБА_1 , а тому її свідчення носять сумнівний характер, тобто позбавлені такої ознаки доказу, як достовірність. До тогож, як правильно встановив місцевий господарський суд, заява свідка головного бухгалтера ОСОБА_4 не містить відомостей щодо розміру коштів, які за твердженням ОСОБА_1 , були ним внесені до каси ТОВ "Сервіс Ойл".

Надані місцевому господарському суду на підтвердження внесення коштів понад суми, які підлягали виплаті, квитанції до прибуткових касових ордерів також не є належними та допустимими доказами, зважаючи на таке.

Відповідно до п.11 Розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення) , затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.

Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

За вимогами п. 3 Положення, касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Вказаним положенням затверджено бланк прибуткового касового ордера (форма № КО-1, далі - ПКО), який є первинним документом використовується для оформлення надходжень грошових коштів у касу підприємства.

Даний документ має дві частини: "корінець" ПКО і відривна квитанція до ПКО. Обидві частини цього документа обов`язково підписуються касиром підприємства або особою, що здійснює його функції і головним бухгалтером підприємства. Після чого документ скріплюється печаткою підприємства.

Після отримання готівки до каси підприємства відривна квитанція видається особі, яка здійснила це внесення. "Корінець" ПКО залишається в касі підприємства і обов`язково реєструється в журналі прибуткових і видаткових касових документів (п. 33 розділу ІІІ Положення).

Обов`язковими реквізитами при заповненні "корінця" і відривної квитанції цього бланка є: назва підприємства, податковий код підприємства, порядковий номер документа, дата складання документа, кореспондуючий рахунок бухгалтерського обліку, що використовується при проведенні даної операції, сума, яка вноситься до каси підприємства (проставляється цифрами), найменування організації або прізвище, ім`я та по батькові того, від чийого імені вноситься готівка в касу підприємства, сума прописом (дублюється отримана сума прописом), назва документа, на підставі якого вноситься готівка, підписи уповноважених на це осіб (касира підприємства або особи, що здійснює його функції і головного бухгалтера підприємства).

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 335/8855/15-ц.

Разом з цим, як правильно встановив місцевий господарський суд, у наданих ОСОБА_1 квитанціях до прибуткових касових ордерів (а.с. 145-147 т. 1) підставою несення готівки вказано "повернення коштів працівником" без зазначення відомостей про те, в рахунок переплати за який саме місяць здійснюється повернення коштів.

При цьому, відповідачем надано квитанції до прибуткових касових ордерів, які датовані, зокрема, 05.12.2024 , 09.12.2024, 17.12.2024.

За наданими ОСОБА_1 квитанціями до прибуткових касових ордерів мало місце часткове повернення коштів ще на початку грудня 2024, тоді як заробітна плата за грудень 2024 року підлягала виплаті 07.01.2025 ( Додаток 2 до колективного договору ТОВ "Сервіс Ойл", а.с. 162 т. 1).

Отже, ОСОБА_1 , не будучи обізнаний про те, що йому будуть надлишково сплачені кошти 07.01.2025, не міг здійснити їх повернення на початку грудня 2024 року.

Крім того, після складання до передачі в касу видатковий касовий ордер реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (п. 33 розділу ІІІ Положення).

При цьому, реквізити касового ордеру "Найменування підприємства (установи, організації)" та "Прибутковий касовий ордер № повинні збігатися з номером та датою реєстрації ордера в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів.

Разом з цим, як правильно встановив місцевий господарський суд, витягу з журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів для підтвердження реальності отримання надходжень готівки до каси суду не надано.

Також місцевий господарський суд цілком правомірно зазначив, що ОСОБА_1 надав квитанції до прибуткового касового ордеру які, за його твердженням, свідчать про повернення надлишково отриманих коштів на загальну суму 627 981,51грн, тоді як арбітражний керуючий Гусар І.О. у зустрічній позовній заяві вказує про наявність переплати по заробітній платі у ОСОБА_1 сумі 453 961,05грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї.

Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов`язковими ознаками, як: допустимість, относимість, достовірність та імовірність.

Так, відповідно до статі 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначене поняття «допустимість доказів», яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Як вказано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, відповідачем за зустрічним позовом не надано належних, допустимих, достовірних та достатньо вірогідних доказів на підтвердження стверджуваної ним обставини повернення в касу ТОВ "Сервіс Ойл" коштів понад суми, які підлягали виплаті згідно строкового трудового договору від 12.08.2022.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність достатніх правових підстав для задоволення зустрічного позову про стягнення з ОСОБА_1 шкоди у вигляді безпідставних виплат останньому посадового окладу та надбавки до посадового окладу у завищеному розмірі на суму 130 157,92грн ( надмірно сплачено за грудень 2024 року - 65 522,86грн , надмірно сплачено за січень 2025 року - 64 935,06грн) та про відмову в решті зустрічних позовних вимог.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що ОСОБА_1 за спірний період виконував обов`язки керівника ТОВ «Сервіс Ойл», самостійно здійснив нарахування та виплату заробітної плати, хоча матеріали справи не місять відповідних доказів.

Однак колегія суддів не може погодитися із вищевказаними доводами, оскільки факт нарахування завищеної заробітної плати підтверджений належними та допустимими доказами, і таким доказом є отримана судом інформація з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про доходи та утримані податки по ОСОБА_1 . Сума переплати за грудень 2024 року та січень 2025 за розрахунком суду склала 130 457,92 грн (без урахування установлених законодавством України податків і зборів), у тому числі: за грудень 2024 року - 65 522,86 грн (122 695,90 грн - 57 173,04 грн = 65 522,86 грн) за січень 2025 року - 64 935,06 грн (121 815,97 грн - 56 880,91 грн = 64 935,06 грн).;

Посилання ОСОБА_1 на те, що провідний юрисконсульт не є особою, відповідальною за нарахування заробітної плати, не спростовує факту безпідставного перебування ОСОБА_1 на посаді директора протягом спірного періоду, яке надавало останньому доступ до фінансових документів та можливість затверджувати платіжні відомості. До того ж, слід зазначити, що відповідальність за 1166 ЦК України настає незалежно від формального найменування посади працівника, який завдав майнову шкоду.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі також вказує на те, що всі дії щодо нарахування та виплати заробітної плати проводилися з відома АТ «Райффайзен Банк», як ініціюючого кредитора у провадженні у справі про банкрутство ТОВ «Сервіс Ойл», та згоди арбітражного керуючого Гусара І.О., і жоден з них не вчинив дій, направлених на зупинення таких виплат, а навпаки підтвердив такі виплати своїми діями (здачею звітності) в т.ч. і мовчанням

Однак колегія суддів вважає такі твердження безпідставними, оскільки невчинення кредитором АТ «Райффайзен Банк» та арбітражним керуючим Гусар І.О. дій, направлених на виплат ОСОБА_1 заробітної плати у завищеному розмірі не є підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності, оскільки жодна норма законодавства не ототожнює такі пасивні дії зазначених осіб із схваленням конкретних розмірів нарахувань зарплати працівнику боржника.

Крім того, АТ «Райффайзен Банк» за своїм статусом є кредитором у справі № 917/119/24 про банкрутство ТОВ "Сервіс Ойл", а не стороною трудових правовідносин між ТОВ "Сервіс Ойл" і ОСОБА_1 , а тому не може впливати на розмір нарахуваної ОСОБА_1 заробітної плати.;

Також ОСОБА_1 не спростував тієї обставини, що розпорядник майна ТОВ "Сервіс Ойл" ОСОБА_9 дізнався про конкретні суми нарахувань лише після отримання доступу до рахунків Товариства в АТ «Райффайзен Банк» і до того моменту він не мав об`єктивної можливості вчинити дії, спрямовані на зупинення незаконних виплат.

Також ОСОБА_1 в оскаржуваному рішенні стверджує, що у рішенні господарського суду першої інстанції містяться суперечності, так як судом повністю задоволено первісний позов ОСОБА_1 та фактично встановлено, що ним не допущені порушення трудового законодавства, у свою чергу, задовольняючи частково зустрічний позов, суд першої інстанції вказав на порушення мною трудового законодавства в частині виконання обов`язків керівника та виплати ОСОБА_1 заробітної плати, при цьому суд не посилається на жодні докази.

Однак колегія суддів не може погодитися із такими твердженням ОСОБА_1 , оскільки первісний позов був задоволений не з підстав невчиненням ОСОБА_1 , правопорушень, які вказані в наказі від 17.04.2025 р. № 14-к, а з інших підстав, а саме: звільнення ОСОБА_1 за оспорюваним наказом було здійснено в порядку п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, тоді як категорія посади ОСОБА_1 (провідний юрисконсульт), а також триваючий та системний характер вчинених ним порушень виключають застосування до нього цієї норми як суб`єктним складом (категорією посади), так і об`єктивною стороною правопорушення (характером правопорушення, який є одним з елементів зовнішнього прояву вчиненого діяння).

Крім того, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі стверджує, що суду першої інстанції також слід було врахувати, що відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Проте колегія суддів вважає такі твердження необґрунтованими, оскільки зустрічна позовна заява нормативно обґрунтована із посиланням на положення статті 1166 Цивільного кодексу України, яка відноситься до правового інституту відшкодування шкоди, який врегульований главою 82 Цивільного кодексу, тоді як стаття 1215 Цивільного кодексу України є нормою іншого інституту - інституту кондикції (безпідставного збагачення), який врегульований главою 83 Цивільного кодексу. Водночас у нормативну частину підстав зустрічного позову у цій справі норми інституту кондикції не покладені.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для скасування чи зміни вказаного рішення відсутні.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційних скарг відносяться на заявників апеляційних скарг.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 (вх. № 1301П/1) та ТОВ "Сервіс Ойл" (вх. №1329П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 05.05.2026 у справі № 917/119/24(917/981/25) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 05.05.2026 у справі № 917/119/24(917/981/25) залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 28.08.2026.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко