ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2026 року м. Львів Справа № 914/303/26
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів О.І. Матущак
Н.М. Кравчук,
за участю секретаря судового засідання В.Р. Постолатій,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Підприємства об`єднання громадян Львівський спортивно-культурний центр Шахової асоціації незрячих «Орієнтир» б/н від 24.06.2026 (вх. № 01-05/2047/26 від 24.06.2026)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.06.2026 (суддя Бургарт Т.І.)
у справі № 914/303/26
за позовом: Підприємства об`єднання громадян Львівський спортивно-культурний центр Шахової асоціації незрячих «Орієнтир», м. Львів
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Козаков і партнери», м. Львів
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний центр», м. Львів
до відповідача-3: Приватного підприємства «Занзібар Холдинг», м. Львів
до відповідача-4: Фізичної особи-підприємця Савки Юрія Ігоровича, м. Львів
про: визнання недійсними договорів купівлі-продажу, поновлення права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння
за участю представників сторін:
від позивача: Стегніцького А.М.; Яцишина І.І. - директор;
від відповідача-1: Вовк У.Я.;
від відповідача-2: не з`явився;
від відповідача-3: не з`явився;
від відповідача-4: не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
Господарським судом Львівської області розглядається справа № 914/303/26 за позовом Підприємства об`єднання громадян «Львівський спортивно-культурний центр Шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Козаков і партнери», Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний центр», Приватного підприємства «Занзібар Холдинг» та Фізичної особи-підприємця Савки Юрія Ігоровича про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Ткацька, 31, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Козаков і партнери» та Приватним підприємством «Занзібар Холдинг», а також між Приватним підприємством «Занзібар Холдинг» та Фізичною особою-підприємцем Савкою Юрієм Ігоровичем; поновлення права власності Підприємства об`єднання громадян «Львівський спортивно-культурний центр Шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» на зазначене нерухоме майно шляхом визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Львів, вул. Ткацька, 31, та зобов`язання відповідного державного реєстратора після набрання рішенням суду законної сили внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності позивача; витребування зазначеного нежитлового приміщення з незаконного володіння відповідачів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення порядку державної реєстрації речових прав на спірне майно за новими власниками та стверджує про незаконність дій державного реєстратора під час вчинення відповідних реєстраційних дій. Крім того, позивач зазначає, що первинна державна реєстрація права власності на спірне майно за іпотекодержателем фінансовою компанією «Козаков і партнери» здійснена з порушенням вимог законодавства щодо належного повідомлення боржника, а також попри наявність ухвали суду від 01.10.2018 про накладення арешту на зазначене майно.
14.05.2026 позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Ткацька, 31, а також заборонити будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження, передачу в іпотеку, оренду, користування чи інше розпорядження зазначеним нерухомим майном до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що предметом спору є право власності на спірне нерухоме майно, а однією з позовних вимог є витребування такого майна з володіння відповідачів та поновлення права власності позивача. На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову.
Заявник посилається на те, що після переходу права власності від первісного набувача майно неодноразово відчужувалося на користь інших осіб у відносно короткі проміжки часу, що, на його переконання, свідчить про існування реального ризику подальшої зміни власника спірного об`єкта нерухомості під час розгляду справи.
Також покликається на те, що у фінансової компанії «Козаков і партнери» відбувається часта зміна керівників, а особа, яка здійснює фактичний контроль за діяльністю товариства перебуває за межами України, що унеможливлює належний контроль за діяльністю цієї юридичної особи та збільшує ймовірність подальшого відчуження майна.
Вказані обставини, на думку позивача, можуть призвести до виникнення нових правовідносин щодо спірного об`єкта, ускладнити поновлення порушених прав та потребуватимуть залучення до участі у справі нових осіб, що ускладнить виконання рішення суду у цій справі.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.06.2026 відмовлено Підприємству об`єднання громадян Львівський спортивно-культурний центр Шахової асоціації незрячих «Орієнтир» у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд врахував висновки судів, зроблені у справі № 466/1394/21, у якій уже досліджувалося питання вибуття спірного майна з власності Підприємства об`єднання громадян «Львівський спортивно-культурний центр Шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» та набуття права власності Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Козаков і партнери».
Також місцевий суд зазначив, що хоча спірне майно раніше неодноразово відчужувалося, відбувалося це наприкінці 2019 року - на початку 2020 року, тоді як упродовж останніх років правовий статус майна залишається стабільним. Кінцевий набувач Фізична особа-підприємець Савка Ю.І. безперервно та відкрито володіє зазначеними приміщеннями (частиною з квітня 2020 року, рештою з 2024 року) здійснюючи їх консолідацію як єдиного об`єкта і в матеріалах справи відсутні докази того, що ним вчиняються дії, спрямовані на нове відчуження цього майна третім особам.
Крім того, місцевий суд відхилив посилання позивача на зміну керівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Козаков і партнери» та перебування відповідної особи за межами України, оскільки ці обставини не пов`язані безпосередньо з ризиком відчуження майна, власником якого є Фізична особа-підприємець Савка Юрій Ігорович. Відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.06.2026, Підприємством об`єднання громадян Львівський спортивно-культурний центр Шахової асоціації незрячих «Орієнтир» через систему «Електронний суд» було подану апеляційну б/н від 24.06.2026 (вх. № 01-05/2047/26 від 24.06.2026) в якій апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, постановити нову ухвалу, якою заяву Підприємства об`єднання громадян «Львівський спортивно-культурний центр Шахової асоціації незрячих «Орієнтир"» про забезпечення позову задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції вийшов за межі розгляду заяви про забезпечення позову, фактично надавши оцінку законності набуття відповідачем права власності, правомірності правочинів та перспективам задоволення позову, хоча мав встановити лише наявність ризику утруднення виконання можливого рішення суду.
Також апелянт зазначає, що суд неправильно оцінив ризик подальшого відчуження спірного майна, не врахував неодноразову зміну його власників, передачу до статутного капіталу юридичної особи, подальше відчуження та нові юридично значимі обставини.
На думку апелянта, накладення арешту є необхідним та співмірним заходом, оскільки лише тимчасово обмежує право відповідача розпоряджатися майном і запобігає його подальшому відчуженню, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. У зв`язку з цим просить скасувати ухвалу місцевого суду та задовольнити заяву про забезпечення позову.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Козаков і партнери» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Львівської області без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
В подальшому, 20.07.2026 від Підприємства об`єднання громадян «Львівський спортивно-культурний центр Шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій заявник просить залишити без розгляду відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Козаков і партнери» на апеляційну скаргу та задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі. Заявник зазначає, що відзив підписано адвокатом Вовк Уляною Ярославівною на підставі довіреності від 08.03.2024, виданої Козаковим Левом Вікторовичем, який на момент її видачі був директором товариства, однак 17.10.2024 припинив повноваження керівника. Надалі керівниками товариства були Джугля Руслан Михайлович, Висоцький Роман Ігорович, а з 03.10.2025 - Кісельов Олександр Вікторович, який є чинним директором товариства.
З огляду на це, заявник вважає, що після припинення повноважень Козакова Л.В. видана ним довіреність втратила чинність, а адвокат Вовк У.Я. не надала документів, підписаних чинним керівником товариства, які б підтверджували її повноваження на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Козаков і партнери» в апеляційній інстанції або схвалення ним вчинених нею процесуальних дій. У зв`язку з цим заявник посилається на положення статей 56, 58, 60, частини четвертої статті 263 Господарського процесуального кодексу України та просить залишити відзив без розгляду і не враховувати його під час вирішення питання щодо забезпечення позову.
У судове засідання 19.08.2026 з`явився представник позивача та відповідача -1, надали пояснення.
У судове засідання 19.08.2026 відповідач -2, -3, -4 явки уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та дату судового засідання.
Розглянувши у судовому засіданні клопотання про залишення без розгляду відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Козаков і партнери», колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, повноваження адвоката Вовк У.Я. підтверджені довіреністю від 08.03.2024, виданою на підставі відповідних повноважень. При цьому саме по собі припинення повноважень Козакова Л.В. як директора товариства не є передбаченою законом підставою для припинення дії виданої ним довіреності.
Відповідно до частини першої статті 248 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі закінчення строку довіреності, її скасування особою, яка її видала, або припинення юридичної особи, яка видала довіреність. Зміна керівника юридичної особи до таких підстав не віднесена.
Посилання заявника на те, що адвокат Вовк У.Я. не надала нової довіреності, виданої чинним директором товариства, не свідчить про припинення її повноважень, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не встановлює обов`язку юридичної особи повторно оформлювати довіреність у зв`язку зі зміною її керівника.
Згідно з частиною четвертою статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися, зокрема, довіреністю, а відповідно до статті 248 Цивільного кодексу України зміна керівника юридичної особи сама по собі не припиняє представництво за раніше виданою довіреністю.
Отже, за відсутності доказів скасування довіреності, закінчення строку її дії або інших передбачених законом підстав для припинення представництва, доводи про відсутність у адвоката Вовк У.Я. належних повноважень є необґрунтованими. Відтак підстави для залишення відзиву без розгляду відсутні.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, для забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Суд наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, господарський суд не вправі здійснювати повну оцінку обґрунтованості позовних вимог, законності підстав позову та оцінювати докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги по суті спору, оскільки така оцінка є предметом розгляду справи під час її вирішення по суті із ухваленням остаточного судового рішення.
Разом з тим, під час розгляду заяви про забезпечення позову суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність імовірного зв`язку між заходом забезпечення та предметом позову, а також перевірити, чи здатен обраний захід забезпечити реальне та ефективне виконання можливого судового рішення у разі задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в даній справі виступають нежитлові приміщенні, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Ткацька, 31. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником цих приміщень, станом на цей час, є ФОП Савка Ю.І.
Предметом позову є вимоги підприємства «Орієнтир» про визнання недійсним правочинів за котрими відбувався перехід права власності на ці приміщення від ФК «Козаков та партнери» до ПП «Занзібар Холдинг», а згодом до ФОП Савки Ю.І., а також про визнання за позивачем права власності на вказане нерухоме майно та витребування його від відповідачів.
Підставами позовних вимог є незаконність дій при реєстрації права власності на спірне майно за ФК «Козаков та партнери».
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що питання правомірності набуття прав на спірне майно вже було предметом судового розгляду у рамках справи №466/1394/21. Так рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2021 року у справі №466/1394/21, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 29 березня 2023 року та постановою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року, відмовлено у задоволенні позову Підприємства об`єднання громадян Львівський спортивно культурний центр шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» до Савки Юрія Ігоровича, приватного підприємства «Занзібар Холдинг», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Козаков і Партнери» про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 р. зазначив, що державна реєстрація права власності на нежитлові приміщення за ТОВ «ФК «Козаков і партнери» проведена з дотримання вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у відповідній редакції), оскільки кредитором були надані усі необхідні документи для здійснення реєстраційної дії. Тобто зазначені вище обставини свідчать про те, що спірне нерухоме майно вибуло з власності підприємства «Орієнтир» на підставі іпотечного договору та внаслідок неналежного виконання кредитного зобов`язання за кредитним договором від 21 червня 2012 року.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно в межах розгляду справи про визнання недійсними правочинів, за котрими відбувся перехід права власності на це майно від ФК «Козаков і партнери» до інших відповідачів потребує, зі сторони заявника, особливо ретельного обґрунтування, оскільки таке забезпечення обмежує реалізацію прав, що були предметом перевірки суду.
Водночас під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (постанова Верховного Суду від 17.10.2018 р. у справі № 183/5864/17-ц).
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, для забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, динаміка зміни власників мала місце виключно у проміжку кінця 2019 року - початку 2020 року, тоді як упродовж останніх років правовий статус майна залишається стабільним. Кінцевий набувач Савка Ю.І. безперервно та відкрито володіє зазначеними приміщеннями (частиною з квітня 2020 року, рештою з 2024 року) здійснюючи їх консолідацію як єдиного об`єкта і в матеріалах справи відсутні докази того, що ним вчиняються дії, спрямовані на нове відчуження цього майна третім особам.
Разом з тим, місцевий господарський суд правомірно зазначив, про те, що не можуть бути покладені в основу висновку про необхідність забезпечення позову доводи заявника щодо зміни керівників ФК «Козаков і партнери» та перебування особи, яка, на думку позивача, здійснює фактичний контроль за діяльністю товариства, за межами України. Такі твердження мають оціночний характер та не перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з ризиком відчуження спірного нерухомого майна, оскільки власником цього майна, як зазначалося є ФОП Савка Ю.І., а не вказана компанія, а відтак не можуть свідчити про існування обставин, передбачених статтею 136 ГПК України.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу ухвали Господарського суду Львівської області від 15.06.2026 у справі № 914/303/26.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
УХВАЛИВ :
1.Апеляційну скаргу Підприємства об`єднання громадян Львівський спортивно-культурний центр Шахової асоціації незрячих «Орієнтир» б/н від 24.06.2026 (вх. № 01-05/2047/26 від 24.06.2026) залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.06.2026 у справі 914/303/26 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 31.08.2026.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак