punctuation'>
У Х В А Л А
17 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 209/6895/24
провадження № 61-8896ск26
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демінов Олег Ігорович, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2024 року представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 90 000,00 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 листопада 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором в розмірі 90 000,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 18 000,00 грн., та прострочена заборгованість за нарахованими процентами 72 000,00 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з указаним рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демінов О. І., звернувся до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Зазначена ухвала набрала законної сили та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку оскаржена не була.
У червні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демінов О.І., повторно звернувся до Дніпровського апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 листопада 2024 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України, оскільки є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
02 липня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демінов О. І., через підсистему «Електронний Суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року.
У касаційній скарзі представник заявника просить суд касаційної інстанції поновити строк на касаційне оскарження, скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демінов О. І., залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме надання доказів із зазначенням причин поважності пропуску строку на касаційне оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року.
На виконання вимог вказаної ухвали представник заявника подав заяву про усунення недоліків, у якій вказав, що ухвала Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року була доставлена до електронного кабінету представника заявника 16 травня 2026 року о 14:22, тобто у день її постановлення заявнику вручена не була. Обчислений з цієї дати тридцятиденний строк спливав 15 червня 2026 року. У межах цього строку, 05 червня 2026 року, заявник звернувся до Дніпровського апеляційного суду через систему «Електронний суд» з апеляційною скаргою на рішення від 25 листопада 2024 року, обґрунтованою тим, що не був повідомлений про розгляд справи. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2026 року у відкритті апеляційного провадження за цією скаргою відмовлено на підставі пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України - у зв`язку з наявністю ухвали від 13 травня 2026 року, без дослідження доказів неповідомлення по суті. Ця ухвала доставлена до електронного кабінету представника заявника 26 червня 2026 року о 05:22. Касаційна скарга на ухвалу від 13 травня 2026 року подана 02 липня 2026 року - через шість днів після отримання ухвали від 24 червня 2026 року.
Наведені причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення, Верховний Суд вважає неповажними з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 390 ЦПК України).
Частиною першою статті 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Підстави пропуску строку на касаційне оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання касаційної скарги.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин належать обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк.
Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
З матеріалів справи вбачається, що заявник звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.
Водночас ухвала Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2026 року, якою також вирішено процесуальне питання щодо апеляційної скарги, предметом касаційного оскарження у цій справі не є. Тому отримання заявником копії цієї ухвали не впливає на перебіг строку касаційного оскарження ухвали від 13 травня 2026 року та не може бути підставою для обчислення такого строку з дня її отримання.
Копію ухвали Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року було доставлено до електронного кабінету представника заявника 16 травня 2026 року. Строк на касаційне оскарження розпочався 18 травня 2026 року (наступний робочий день після отримання заявником оскаржуваної ухвали). Отже, строк на її касаційне оскарження сплив 17 червня 2026 року. Натомість касаційну скаргу на зазначену ухвалу подано 02 липня 2026 року, тобто після закінчення встановленого законом строку.
При цьому заявник не навів обставин, які об`єктивно перешкоджали йому своєчасно оскаржити ухвалу від 13 травня 2026 року, та не зазначив поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження саме цієї ухвали.
Посилання на отримання 26 червня 2026 року ухвали апеляційного суду від 24 червня 2026 року не свідчить про поважність причин пропуску строку, оскільки така ухвала не є предметом касаційного оскарження у цій справі та була постановлена після спливу строку на касаційне оскарження ухвали від 13 травня 2026 року.
З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою відповідатиме усім вимогам процесуального закону.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс Є. А. проти Іспанії»).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається, вказувати підстави.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип «res judicata».
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Заявник не надав інших доказів наявності об`єктивних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду касаційної інстанції із 18 травня 2026 року (наступний день (робочий день) після отримання повного тексту постанови його представником в електронному кабінеті) до 17 червня 2026 року (30-й день з дня вручення повного тексту судового рішення).
Причин пропуску строку для звернення з касаційною скаргою в цей проміжок часу - не наведено.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 вказала, що особа із великим ступенем зацікавленості повинна проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої нею справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування заявником протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за її скаргою, свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України»).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави - учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання свої обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
За таких обставин касаційний суд доходить висновку про неповажність наведених заявником підстав для поновлення строку касаційного оскарження судових рішень, зазначених ним у заяві про усунення недоліків, та надає строк навести інші підстави для поновлення строку касаційного оскарження.
Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 393, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Визнати наведені в заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 підстави пропуску строку на касаційне оскарженняухвали Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року неповажними.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демінов Олег Ігорович, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року залишити без руху, надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя: В. М. Ігнатенко