punctuation'>
У Х В А Л А
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 209/6895/24
провадження № 61-8896ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демінов Олег Ігорович, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2024 року представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 90 000,00 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 листопада 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором в розмірі 90 000,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 18 000,00 грн., та прострочена заборгованість за нарахованими процентами 72 000,00 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з указаним рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демінов О. І., звернувся до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Зазначена ухвала набрала законної сили та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку оскаржена не була.
У червні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демінов О.І., повторно звернувся до Дніпровського апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 листопада 2024 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України, оскільки є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
02 липня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демінов О. І., через підсистему «Електронний Суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року.
У касаційній скарзі представник заявника просить суд касаційної інстанції поновити строк на касаційне оскарження, скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демінов О. І., залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме надання доказів із зазначенням причин поважності пропуску строку на касаційне оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року.
На виконання вимог вказаної ухвали представник заявника подав заяву про усунення недоліків, у якій вказав, що ухвала Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року була доставлена до електронного кабінету представника заявника 16 травня 2026 року о 14:22, тобто у день її постановлення заявнику вручена не була. Обчислений з цієї дати тридцятиденний строк спливав 15 червня 2026 року. У межах цього строку, 05 червня 2026 року, заявник звернувся до Дніпровського апеляційного суду через систему «Електронний суд» з апеляційною скаргою на рішення від 25 листопада 2024 року, обґрунтованою тим, що не був повідомлений про розгляд справи. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2026 року у відкритті апеляційного провадження за цією скаргою відмовлено на підставі пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України - у зв`язку з наявністю ухвали від 13 травня 2026 року, без дослідження доказів неповідомлення по суті. Ця ухвала доставлена до електронного кабінету представника заявника 26 червня 2026 року о 05:22. Касаційна скарга на ухвалу від 13 травня 2026 року подана 02 липня 2026 року - через шість днів після отримання ухвали від 24 червня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2026 року наведені причини пропуску строку на касаційне оскарження визнано неповажними та продовжено строк для усунення недоліків, а саме для зазначення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.
Заявника попереджено, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо зазначення підстав поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення або якщо наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, - у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
11 вересня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження, у якій він зазначив, що предметом спору є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження. Рішення суду першої інстанції на момент подання касаційної скарги вже перебувало на примусовому виконанні. Затримка касаційного оскарження ухвали на п`ятнадцять днів не змінила становища позивача, не завдала йому шкоди і не порушила жодного правомірного очікування. Касаційне оскарження за цією скаргою є єдиною процесуальною можливістю перевірити обставини щодо повідомлення заявника про розгляд справи. Відмова у поновленні строку на касаційне оскарження в цьому випадку не може вважатися пропорційним обмеженням права на доступ до суду.
Наведені причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення, Верховний Суд вважає неповажними з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 390 ЦПК України).
Частиною першою статті 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
У цій справі заявник оскаржує ухвалу апеляційного суду від 13 травня 2026 року, якою йому відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Водночас після постановлення зазначеної ухвали заявник у червні 2026 року повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Ухвалою апеляційного суду від 24 червня 2026 року йому знову відмовлено у відкритті апеляційного провадження з огляду на те, що ухвалою від 13 травня 2026 року вже було відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Після цього, 02 липня 2026 року, заявник звернувся до суду касаційної інстанції, оскаржуючи саме ухвалу апеляційного суду від 13 травня 2026 року, однак перебіг строку на її касаційне оскарження фактично пов`язує з постановленням ухвали апеляційного суду від 24 червня 2026 року.
Такий підхід не ґрунтується на положеннях статті 390 ЦПК України.
Ухвала апеляційного суду від 24 червня 2026 року є іншим судовим рішенням та не змінює моменту виникнення у заявника права на касаційне оскарження ухвали від 13 травня 2026 року. Повторне звернення особи до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на те саме рішення суду першої інстанції не має наслідком поновлення або нового обчислення строку на касаційне оскарження раніше постановленої ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Відтак посилання заявника на ухвалу апеляційного суду від 24 червня 2026 року як на обставину, з якою він пов`язує початок перебігу строку на касаційне оскарження ухвали від 13 травня 2026 року, є необґрунтованим.
Крім того, ухвалами суду касаційної інстанції касаційну скаргу було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який було продовжено, у зв`язку з пропуском строку на касаційне оскарження та необхідністю наведення поважних причин його пропуску. Наведені заявником причини вже оцінювалися судом та були визнані неповажними.
Подана на виконання вимог зазначених ухвал заява про усунення недоліків не містить посилань на нові обставини, які б свідчили про існування об`єктивних, незалежних від волевиявлення заявника та непереборних перешкод для своєчасного оскарження ухвали апеляційного суду від 13 травня 2026 року. Також заявником не надано належних доказів на підтвердження існування таких обставин.
Сам факт повторного звернення до апеляційного суду та постановлення ним 24 червня 2026 року іншої ухвали не свідчить про наявність перешкод для звернення з касаційною скаргою на ухвалу від 13 травня 2026 року в межах установленого законом строку.
При цьому право особи на повторне звернення до суду після повернення апеляційної скарги або вчинення інших процесуальних дій не звільняє її від обов`язку дотримуватися встановлених законом процесуальних строків. Верховний Суд у своїй практиці виходить із того, що обставини, на які посилається особа, мають бути об`єктивно непереборними, не залежати від її волевиявлення та бути пов`язаними з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії.
Посилання заявника на те, що пропуск строку на касаційне оскарження становить лише п`ятнадцять днів, а така затримка не змінила становища позивача та не завдала йому шкоди, не може бути підставою для поновлення процесуального строку.
Верховний Суд виходить із того, що встановлені процесуальним законом строки є обов`язковими для учасників справи, а їх дотримання забезпечує правову визначеність та стабільність судового провадження. Саме по собі посилання на незначну тривалість пропуску строку, відсутність негативних наслідків для іншого учасника справи або відсутність, на думку заявника, порушення його прав унаслідок такого пропуску не свідчить про поважність причин пропуску строку.
Процесуальний строк може бути поновлений лише за наявності об`єктивних причин, які перешкоджали своєчасному вчиненню відповідної процесуальної дії та не залежали від волі особи. При цьому сам факт незначного пропуску встановленого законом строку не є безумовною підставою для його поновлення, оскільки закон пов`язує можливість поновлення строку саме з поважністю причин його пропуску, а не з тривалістю такого пропуску чи настанням або ненастанням негативних наслідків для інших учасників справи.
Отже, доводи заявника про те, що п`ятнадцятиденна затримка не завдала позивачу шкоди та не змінила його становища, не спростовують факту пропуску встановленого законом процесуального строку та не підтверджують існування об`єктивних, непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному поданню касаційної скарги. Дотримання процесуальних строків є обов`язком учасників справи, а їх поновлення не може ґрунтуватися виключно на суб`єктивній оцінці особою наслідків допущеного нею пропуску.
При цьому Верховний Суд звертав увагу, що поважними можуть визнаватися лише такі причини, які безпосередньо унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення процесуальної дії у встановлений законом строк, виникли об`єктивно, не залежали від волі особи та підтверджені належними доказами.
Отже, у заяві про усунення недоліків відсутні обставини, які об`єктивно перешкоджали заявнику реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого строку, так як підстави, наведені в заяві про поновлення строку на касаційне оскарження, не є поважними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, а залежали від самого заявника.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.
Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Каракуця проти України», від 16 лютого 2017 року, заява № 18986/06).
Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»,від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06).
Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
За таких обставин касаційний суд доходить висновку про неповажність наведених заявником підстав для поновлення строку касаційного оскарження постанови апеляційного суду.
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Оцінивши наведені заявником у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження обставини, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки причини пропуску заявником цього строку є неповажними, та відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демінов О. І., на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року.
Керуючись статтями 185, 390, 393, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демінов Олег Ігорович, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська