Ухвала № 139367991 у справі № 2-777/11 від 31.08.2026

УХВАЛА

31 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 2-777/11

провадження № 61-11694св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув заяву судді Пророка Віктора Васильовича про самовідвід від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної і матеріальної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кравцов Віктор Юрійович, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 квітня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 04 вересня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , редакції газети «Рівненська газета», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , редакції газети «Рівне вечірнє», ОСОБА_6 , редакції газети «Волинь», ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Рівне-І» про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної і матеріальної шкоди.

Після затвердження судом 23 липня 2010 року мирової угоди, яку не визнала ОСОБА_3 , позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до неї про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної і майнової шкоди було виділено в окреме провадження ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 23 липня 2010 року.

Рівненський міський суд Рівненської області рішенням від 11 квітня 2011 року визнав недостовірними та такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відомості, які були надані ОСОБА_3 в інтерв`ю. Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн та суму матеріальних збитків у розмірі 3 546,30 грн. Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн та суму матеріальних збитків у розмірі 3 546,30 грн.

Апеляційний суд Рівненської області рішенням від 23 листопада 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив частково. РішенняРівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про покладення зобов`язань на ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію шляхом надання інтерв`ю програмі «Патруль» ТРК «Рівне-1», стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 матеріальної шкоди і судових витрат скасував. Ухвалив в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовив.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 14 березня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 23 листопада 2011 року скасував, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2011 року залишив у силі.

У березні 2013 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2011 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 23 листопада 2011 року.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 18 грудня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив частково. Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 23 листопада 2011 року скасував, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2011 року залишив у силі.

17 червня 2014 року ОСОБА_3 подала до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) заяву (№ 46396/14), у якій скаржилася за статтями 6 та 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), зокрема на те, що цивільне провадження щодо неї та подальше притягнення її до відповідальності порушили її право на свободу вираження поглядів. ЄСПЛ вирішив розглянути скаргу заявниці за статтею 10 Конвенції.

23 березня 2023 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Удовиченко проти України» («Udovychenko v. Ukraine», заява № 46396/14; далі - рішення ЄСПЛ), яким встановив порушення Україною статті 10 Конвенції під час вирішення судом справи № 2-777/11. Це рішення набуло статусу остаточного 23 червня 2023 року.

ОСОБА_3 21 липня 2023 року подала до Великої Палати Верховного Суду заяву про перегляд судових рішень за виключними обставинами у зв`язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом (пункт 2 частини третьої статті 423 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду постановою від 27 березня 2024 року заяву ОСОБА_3 задовольнила частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2011 року, рішення Апеляційного суду Рівненської області від 23 листопада 2011 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2012 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року скасувала, а справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рівненський міський суд Рівненської області рішенням від 04 квітня 2025 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію.

У порядку повороту виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 листопада 2011 року у справі № 2-777/11 стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, 3 546,30 грн на відшкодування матеріальних збитків та 2 620,00 грн судового збору.

У порядку повороту виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 листопада 2011 року у справі № 2-777/11 стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, 3 546,30 грн на відшкодування матеріальних збитків та 2 620,00 грн судового збору.

Рівненський апеляційний суд постановою від 04 вересня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Кравцова В. Ю. залишив без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 квітня 2025 року - без змін.

У вересні 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кравцов В. Ю., на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 квітня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 04 вересня 2025 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким: 1) відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про поворот виконання рішення Рівненського міського суду від 11 квітня 2011 року у справі № 2-777/11; 2) визнати недостовірними та такими, що принижують честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , відомості «…з дверцят водія вийшов син ОСОБА_1 », поширені ОСОБА_3 у коментарях: телерадіокомпанії «Рівне-1» - у відеосюжеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» програми «Патруль» від ІНФОРМАЦІЯ_2; каналу «НТН» - у відеосюжетах «ІНФОРМАЦІЯ_3» програми «Свідок» від ІНФОРМАЦІЯ_2 та «ІНФОРМАЦІЯ_4» від ІНФОРМАЦІЯ_5; телерадіокомпанії «Студія 1+1» - у відеосюжеті «ІНФОРМАЦІЯ_6» програми ТСН від ІНФОРМАЦІЯ_7.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 вересня 2025 року суддею-доповідачем для розгляду справи № 2-777/11 визначено Пророка В. В., судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Петров Є. В.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Пророка В. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В. ухвалою від 07 листопада 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Рівненського міського суду Рівненської області.

Вказана ухвала, на підставі частини третьої статті 415 ЦПК України, була оформлена суддею Петровим Є. В., оскільки Пророк В. В. , як суддя-доповідач у цій справі, не згоден з відкриттям касаційного провадження - на його переконання касаційне провадження у цій справі було відкрите помилково та підлягало закриттю, про що описано в його окремій думці від 07 листопада 2025 року.

03 грудня 2025 року матеріали справи № 2-777/11 надійшли до Верховного Суду.

31 серпня 2026 року суддя Пророк В. В. заявив про самовідвід у справі, оскільки є обставини, які можуть викликати сумніви в його об`єктивності та неупередженості.

Суддя Пророк В. В. зазначив, що, будучи суддею-доповідачем у цій справі, він не погоджувався з відкриттям касаційного провадження, оскільки вважав, що касаційну скаргу подано на судове рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та, відповідно, не підлягає касаційному оскарженню. На його переконання, належним процесуальним рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду за таких обставин було постановлення ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження.

Крім того, суддя Пророк В. В. звернув увагу на те, що раніше Верховний Суд уже задовольняв заявлені ним самовідводи у зв`язку з висловленням в окремих думках правової позиції щодо результатів касаційного перегляду, зокрема у справі № 757/7499/17 (провадження № 61-9313св20) (ухвала Верховного Суду від 20 березня 2024 року), справі № 456/253/22 (провадження № 61-6231ск24) (ухвала Верховного Суду від 12 липня 2024 року), справі № 461/6975/23 (провадження № 61-8129св24) (ухвала Верховного Суду від 06 листопада 2024 року) та справі № 2-750/11 (провадження № 61-7603св24) (ухвала Верховного Суду від 18 грудня 2024 року).

Оскільки в окремій думці від 07 листопада 2025 року суддя Пророк В. В. фактично висловив свою правову позицію щодо результату розгляду Верховним Судом справи № 2-777/11, з метою недопущення виникнення обставин, які могли б викликати в учасників справи чи стороннього спостерігача обґрунтовані сумніви в його неупередженості, а також задля забезпечення довіри учасників справи до суду та ухвалених ним судових рішень, на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України він заявив самовідвід від участі у розгляді справи № 2-777/11 (провадження № 61-11694св25).

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяви судді Верховного Суду Пророка В. В., дійшов висновку, що заява не підлягає задоволеннюз таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, від 09 листопада 2006 року).

Згідно з частиною дев`ятою статті 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.

Зазначені суддею, який входить до складу колегії, - Пророком В. В. у заяві про самовідвід доводи не свідчать про існування обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості та об`єктивності під час вирішення цієї справи.

В окремій думці, викладеній суддею Верховного Суду Пророком В. В. у цій справі, він висловив свою позицію щодо процесуального питання (щодо помилкового відкриття касаційного провадження), проте не робив жодних висновків щодо вирішення спору по суті.

Інших, визначених статтями 36, 37 ЦПК України підстав для самовідводу, також не встановлено.

За таких обставин колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відмовляє судді Верховного Суду Пророку В. В., який входить до складу зазначеної колегії суддів, у задоволенні заяви про самовідвід у зв`язку з відсутністю визначених цивільним процесуальним законодавством України обставин, які виключають його участь у розгляді цієї справи.

Керуючись статтями 36, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви судді Пророка Віктора Васильовича про самовідвід відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Ухвала відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України оформлена суддею Петровим Є. В.

Судді: В. В. Пророк

А. А. Калараш

Є. В. Петров