ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року м. Рівне Справа № 903/534/23 (903/182/26)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Саврій В.А.
секретар судового засідання Кравчук О.В.
за участю представників сторін:
ТОВ "Рєалтрейд" - Хромченко Олена Сергіївна (в режимі відеоконференції)
ТОВ "Авіон+": представник не з`явився
Грабана Р.М.: Ганчар Ірина Дмитрівна (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд"
на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 25.05.2026, повне рішення складено 25.05.2026,
у справі № 903/182/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд"
до:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон +",
2) ОСОБА_1
про спростування майнових дій
в межах справи № 903/534/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон+"
про банкрутство
У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон+", ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд спростувати майнові дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон+" щодо перерахування грошових коштів на користь ОСОБА_1 в загальній сумі 17 069 360,00 грн, вчинені протягом березня-травня 2022 року.
Господарський суд Волинської області рішенням від 25.05.2026 у задоволенні позову відмовив.
15.06.2026, через систему Електронний суд, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд", не погоджуючись з ухваленим рішенням звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в обґрунтування якої скаржник, зокрема, зазначає:
- Господарським судом Волинської області невірно застосовано норми статті 1 КУзПБ, статей 509, 610, 612 ЦК України, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку про відсутність у ТОВ "Авіон+" на дату вчинення оскаржуваних майнових дій невиконаних зобов`язань перед кредиторами;
- суд першої інстанції помилково ототожнив поняття "невиконане зобов`язання" та "прострочене зобов`язання", хоча вони не є тотожними;
- висновок суду про відсутність у боржника невиконаних зобов`язань перед іншими кредиторами до липня 2022 року є помилковим та не ґрунтується на належній оцінці правової природи зобов`язань;
- суд фактично пов`язав наявність невиконаних зобов`язань із моментом звернення кредиторів до суду з позовами про стягнення заборгованості. Однак звернення кредитора до суду є не моментом виникнення невиконаного чи простроченого зобов`язання, а способом судового захисту права, порушеного внаслідок невиконання боржником своїх обов`язків;
- висновок суду про відсутність у боржника невиконаних зобов`язань перед іншими кредиторами, у тому числі строк виконання яких настав, до липня 2022 року є необґрунтованим та не відповідає обставинам, встановленим у цій справі, а також у справах, на які посилався позивач на підтвердження зазначених обставин;
- висновки Господарського суду Волинської області щодо відсутності ознак неплатоспроможності ТОВ "Авіон+" на дату вчинення оскаржуваних майнових дій не відповідають фактичним обставинам справи. Стаття 42 КУзПБ не ставить можливість спростування майнової дії у залежність від негативної рентабельності боржника. Предметом дослідження у цій справі є вплив майнової дії на ліквідаційну масу боржника та інтереси кредиторів;
- судом першої інстанції невірно застосована норма ч. 2 ст. 42 КУзПБ, статей 3, 13 ЦК України внаслідок чого суд дійшов хибного висновку, що оскаржувані майнові дії відповідають засадам добросовісності, розумності та справедливості. Суд першої інстанції помилково надав перевагу нормам корпоративного законодавства над спеціальними положеннями Кодексу України з процедур банкрутства;
- сам факт відповідності виплати дивідендів вимогам корпоративного законодавства не виключає можливості спростування таких майнових дій в межах справи про банкрутство. Для застосування статті 42 КУзПБ вирішальне значення має не лише формальна законність відповідної майнової дії, а її вплив ліквідаційну масу боржника, інтереси кредиторів, добросовісність поведінки боржника та відсутність надання необґрунтованих переваг окремим особам;
- предметом доказування у цій справі було не встановлення правильності бухгалтерського розрахунку дивідендів чи наявності корпоративних прав учасника, а дослідження того, чи відповідала спірна виплата принципам добросовісності та розумності, чи не призвела вона до зменшення майнових активів боржника та чи не порушила права кредиторів;
- суд безпідставно ототожнив відсутність договору з відсутністю підстав для застосування частини другої статті 42 КУзПБ, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та неврахування правової природи спірних майнових дій боржника;
- не відповідає обставинам справи та є помилковим також висновок суду про те, що спростування спірних майнових дій не призведе до змін у ліквідаційній масі боржника. У разі задоволення позову та застосування наслідків спростування майнових дій до ліквідаційної маси боржника підлягатимуть поверненню грошові кошти у сумі 17 069 360 грн;
- отже, саме по собі повернення майна, яке вибуло з власності боржника на користь заінтересованої особи, об`єктивно збільшує ліквідаційну масу боржника та створює додаткове джерело для задоволення вимог кредиторів;
- помилковим є висновок суду про неподібність правовідносин у справі № 910/18632/23 (910/9049/24) та даній справі. Як у справі № 910/18632/23 (910/9049/24), так і у даній справі предметом судового дослідження є майнові дії боржника, пов`язані з вибуттям грошових коштів з його власності у підозрілий період та можливість застосування до таких дій положень статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
На підставі викладеного скаржник просить:
- скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 25.05.2026 у справі № 903/534/23 (903/182/26) повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ТОВ "Рєалтрейд" в повному обсязі:
- спростувати майнові дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон+" щодо перерахування грошових коштів на користь ОСОБА_1 в загальній сумі 17 069 360,00 грн, вчинені:
28.03.2022 в сумі 500 000,00 грн згідно документа № 35946;
07.04.2022 в сумі 1 000 000,00 грн згідно документа № 36095;
08.04.2022 в сумі 500 000,00 грн згідно документа № 36108;
22.04.2022 в сумі 1 000 000,00 грн згідно документа № 36151;
27.04.2022 в сумі 1 000 000,00 грн згідно документа № 36178;
11.05.2022 в сумі 2 794 000,00 грн згідно документа № 36385;
11.05.2022 в сумі 414 000,00 грн згідно документа № 36388;
11.05.2022 в сумі 1 792 000,00 грн згідно документа № 36391;
11.05.2022 в сумі 3 000 000,00 грн згідно документа № 36370;
11.05.2022 в сумі 2 125 000,00 грн згідно документа № 36399;
12.05.2022 в сумі 2 640 400,00 грн згідно документа № 36394;
12.05.2022 в сумі 303 360,00 грн згідно документа № 36402.
- зобов`язати ОСОБА_1 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіон+" грошові кошти в сумі 17 069 360,00 грн.
15.06.2026 апеляційну скаргу зареєстровано в суді апеляційної інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 15.06.2026, для розгляду справи № 903/534/23 (903/182/26) визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Юрчук М.І.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 витребувано у Господарського суду Волинської області матеріали справи № 903/534/23 (903/182/26).
23.06.2026 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи № 903/534/23 (903/182/26).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" на рішення Господарського суду Волинської області від 25.05.2026 у справі № 903/534/23 (903/182/26) - залишено без руху. Запропоновано апелянту протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені недоліки апеляційної скарги та подати до суду: докази доплати 10 383,36 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.
30.06.2026 (вх. № 5626/26), через систему Електронний суд, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено квитанцію ID № 9598-2423-0627-6611 від 30.06.2026 про сплату 10 383,36 грн.
У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Тимошенка О.М. з 29.06.2026 по 24.07.2026 включно, проведено його заміну у судовій справі № 903/534/23 (903/182/26), протокол від 01.07.2026, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Поліщук П.Я., Юрчук М.І.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 у справі № 903/534/23 (903/182/26) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" на рішення Господарського суду Волинської області від 25.05.2026 у справі № 903/534/23 (903/182/26). Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.08.2026 о 12:00 год.
10.07.2026 (вх. № 5980/26) від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд", рішення Господарського суду Волинської області від 25.05.2026 у справі № 903/534/23 (903/182/26) залишити без змін.
Ухвалою суду від 17.07.2026 задоволено заяву (вх. № 3385/26) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 28.07.2026 задоволено заяву (вх. № 3572/26) ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У зв`язку із відпусткою судді-члена колегії Поліщука П.Я. з 03.08.2026 по 22.08.2026 включно, проведено його заміну у справі № 903/534/23 (903/182/26), протокол від 03.08.2026, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Юрчук М.І.
Ухвалою суду від 03.08.2026 прийнято справу № 903/534/23 (903/182/26) до провадження у складі колегії суддів: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Юрчук М.І.
04.08.2026 (вх. № 6645/26) від ліквідатора ТОВ "Авіон+" Григор`єва Валерія Васильовича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в інших справах про банкрутство й неможливістю через це як прибути в судове засідання, так і взяти участь у ньому в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 задоволено клопотання (вх. № 6645/26) ліквідатора ТОВ "Авіон+" Григор`єва Валерія Васильовича про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 12.08.2026 о 14:00.
У зв`язку із відпусткою судді-члена колегії Юрчука М.І. з 10.08.2026 по 08.09.2026 включно, проведено його заміну у судовій справі № 903/534/23 (903/182/26), протокол від 10.08.2026, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Саврій В.А.
Ухвалою суду від 10.08.2026 прийнято справу № 903/534/23 (903/182/26) до провадження у складі колегії суддів: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Саврій В.А.
12.08.2026 (вх. № 6918/26), через систему Електронний суд, від ліквідатора ТОВ "Авіон+" Григор`єва Валерія Васильовича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю здійснення виїзду на підприємство АТ "Чернігівгаз", розпорядником майна якого його призначено.
Також 12.08.2026 (вх. № 6920/26), через систему Електронний суд, від ОСОБА_1 - адвоката Шепель К.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з різким погіршенням її самопочуття та необхідністю термінового звернення за медичною допомогою.
У судовому засіданні 12.08.2026 представник позивача вирішення клопотань представників відповідача-1 та відповідача-2 про відкладення розгляду справи залишила на розсуд суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ліквідатора ТОВ "Авіон+" Григор`єва Валерія Васильовича та клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Шепель К.В. про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 25.08.2026 о 10:00.
Ухвалою суду від 20.08.2026 задоволено заяву (вх. № 3965/26) представника ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
24.08.2026 (вх. № 7180/26), через систему Електронний суд, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" надійшли пояснення, в яких просить врахувати їх під час апеляційного перегляду справи № 903/534/23 (903/182/26).
У судове засідання 25.08.2026 з`явилися представник позивача та представник відповідача-2. Відповідач-1 не забезпечив участі свого повноважного представника. Про час та дату судового засідання заявник повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомляв.
Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що ухвалою суду від 12.08.2026 явка представника сторони в судове засідання 25.08.2026 обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача-1, оскільки його неявка не перешкоджає перегляду справи.
Судом апеляційної інстанції у судовому засіданні 25.08.2026 завершено стадію дослідження доказів, а також надано можливість представникам сторін на стадії судових дебатів висловити перед судом свої правові позиції щодо спірних правовідносин та обмінятись репліками.
Ухвалою суду від 25.08.2026 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі № 903/534/23 (903/182/26) до 31.08.2026 о 13:50.
31.08.2026 в судовому засіданні за участі представника ТОВ "Рєалтрейд" та представника ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення (постанова).
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши в судовому засіданні 25.08.2026 пояснення представника ТОВ "Рєалтрейд" та представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду Волинської області перебуває справа № 903/534/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон+" на стадії ліквідаційної процедури; ліквідатор арбітражний керуючий Григор`єв Валерій Васильович.
27.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" звернулося до Господарського суду Волинської області в межах справи № 903/534/23 про банкрутство ТОВ "Авіон+" з позовом до ТОВ "Авіон+" та ОСОБА_1 про спростування майнових дій ТОВ "Авіон+" щодо перерахування грошових коштів на користь ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Рєалтрейд" зазначило, що під час дослідження наданої ліквідатором банківської виписки про рух коштів по рахунку ТОВ "Авіон+" встановлено здійснення боржником у березні-травні 2022 року платежів на загальну суму 17 069 360,00 грн на користь ОСОБА_1 з призначенням платежу "виплата дивідендів" на підставі рішення № 58 одноособового засновника (учасника) ТОВ "Авіон+" від 16.02.2022.
Позивач зазначив, що оспорювані майнові дії вчинені протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, за наявності у ТОВ "Авіон+" значного обсягу невиконаних зобов`язань перед іншими кредиторами, а отримувачем грошових коштів був засновник та кінцевий бенефіціарний власник боржника ОСОБА_1 , який на час здійснення відповідних платежів володів 100 % статутного капіталу товариства.
На підтвердження наявності у ТОВ "Авіон+" невиконаних зобов`язань перед кредиторами позивач посилався, зокрема, на:
- ухвалу Господарського суду Волинської області від 23.06.2023 у справі № 903/534/23, якою визнано кредиторські вимоги ТОВ "Партнер Дістрібьюшн";
- рішення Господарського суду Львівської області від 09.05.2023 у справі № 914/3173/22 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 05.03.2024 у справі № 903/534/23 щодо вимог ТОВ "Продторг-44";
- рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2023 у справі № 914/734/23 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 05.03.2024 у справі № 903/534/23 щодо вимог ТОВ "Фінконсалт-Преміум";
- ухвалу Господарського суду Волинської області від 05.03.2024 у справі № 903/534/23 щодо вимог ПрАТ "Херсонський хлібокомбінат";
- рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2023 у справі № 914/1257/23 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 05.03.2024 у справі № 903/534/23 щодо вимог ТОВ "Спринтер Схід";
- рішення Господарського суду Львівської області від 01.06.2023 у справі № 914/3070/22 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.03.2024 у справі № 903/534/23 щодо вимог ТОВ "Рошен-Херсон".
Позивач стверджував, що наведені обставини свідчать про наявність у боржника на час здійснення оспорюваних майнових дій невиконаних зобов`язань перед кредиторами, а виплата за таких умов значної суми дивідендів єдиному учаснику призвела до зменшення майнових активів боржника та порушення інтересів його кредиторів.
Крім того, позивач посилався на Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Авіон+", вважаючи, що наведені у ньому показники ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості свідчать про незадовільний фінансовий стан боржника на час здійснення оспорюваних виплат.
На думку позивача, перерахування значної суми грошових коштів засновнику та кінцевому бенефіціарному власнику боржника за наявності невиконаних зобов`язань перед іншими кредиторами призвело до зменшення майнових активів ТОВ "Авіон+" та порушення інтересів його кредиторів, у зв`язку з чим такі майнові дії підлягають спростуванню на підставі статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства з урахуванням положень статей 3, 13 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.03.2026 відкрито провадження у справі № 903/534/23 (903/182/26) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
01.04.2026 до Господарського суду Волинської області від ТОВ "Рєалтрейд" надійшла заява про зміну предмета позову, в якій доповнило позовні вимоги вимогою про зобов`язання ОСОБА_1 повернути ТОВ "Авіон+" грошові кошти у сумі 17 068 760,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.04.2026 у справі № 903/534/23 (903/182/26) заяву ТОВ "Рєалтрейд" про зміну предмета позову прийнято до розгляду.
25.05.2026 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Вказане рішення мотивовано відсутністю на час здійснення виплат прострочених зобов`язань перед кредиторами та достатності майна боржника для їх задоволення. Також місцевий господарський суд зазначив, що виплата дивідендів є виконанням грошового зобов`язання товариства перед його учасником, а тому не є безоплатним відчуженням майна, а оскільки право на дивіденди виникло не з договору, відсутні підстави, передбачені частиною 2 статті 42 КУзПБ щодо укладення договору із заінтересованою особою.
Крім того суд першої інстанції дійшов висновку про неефективність обраного позивачем способу захисту, оскільки рішення № 58 від 16.02.2022 залишиться чинним і ОСОБА_1 зможе заявити вимоги до боржника у розмірі повернутих коштів, що, на думку суду, не призведе до збільшення ліквідаційної маси.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Відповідно до частини 1 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом приписів частини 1 статті 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Предметом апеляційного перегляду у цій справі є рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову про спростування майнових дій боржника щодо виплати дивідендів його учаснику та повернення відповідних грошових коштів до майнової сфери боржника.
Розгляд та захист порушених прав у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника та спростування майнових дій боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ.
Згідно з частиною 1 статті 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, зокрема з таких підстав: боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою (частина 2).
КУзПБ не містить визначення майнових дій, вчинених боржником, проте Верховний Суд, неодноразово надавав пояснення майновим діям боржника в розумінні процедур банкрутства.
Так зокрема:
- у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 910/7827/17 вказано, що майнові дії боржника - це вид юридичних дій, як-то вчинки, що здійснені боржником або від імені боржника і мають матеріальний вираз у формі документу будь-якого правочину (угоди, договору), розпорядчого документу, акта, пов`язаного з волевиявленням боржника як суб`єкта правовідносин на відчуження майнових активів боржника або відмову від них;
- у постанові від 19.11.2019 у справі № 908/1305/15-г Верховний Суд вказав, що під майновими діями боржника, в контексті положень ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", слід розуміти юридичні дії, які є підставою для виникнення, зміни, припинення правовідносин, зокрема, виконання боржником зобов`язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів, виконання зобов`язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна, тощо;
- у постанові від 13.02.2019 у справі № 04/01/5026/1089/2011 Верховний Суд зазначив, що спростування майнових дій виступає як заперечення, відхилення, оспорення фактичних даних чи обставин, що визначають правомірність майнових дій боржника, та може мати форму визнання недійсними (незаконними, нечинними) дій боржника, які вчинені щодо розпорядження його майном на підставі рішень власника або його органів управління (керівника боржника, власника боржника, загальних зборів боржника тощо).
За подібного правового регулювання інституту спростування майнових дій боржника КУзПБ, з огляду на мету та цілі процедур банкрутства, наведені вище висновки щодо визначення поняття "майнових дій боржника" підлягають врахуванню також при застосуванні положень статті 42 КУзПБ (подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22.05.2025 у справі № 910/18632/23(910/9049/24)).
Отже спростування майнових дій боржника - це спеціальний правовий механізм, передбачений статтею 42 КУзПБ, який застосовується в межах провадження у справі про банкрутство та спрямований на захист інтересів боржника та кредиторів. Суть цього механізму полягає у наданні господарському суду повноважень визнати недійсними або спростувати правочини чи інші майнові дії боржника, якщо вони призвели або могли призвести до порушення прав та інтересів боржника та кредиторів.
Метою спростування майнових дій боржника є не лише встановлення факту порушення, а передусім відновлення майнового стану боржника, зокрема шляхом повернення майна або його вартості до складу ліквідаційної маси, що забезпечує рівність задоволення вимог усіх кредиторів. Цей інститут спрямований на недопущення виведення активів боржника, їх відчуження на невигідних умовах або вибіркового задоволення вимог окремих кредиторів напередодні або під час процедури банкрутства.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що оспорювані майнові дії з виплати дивідендів відповідали вимогам законодавства та не містили ознак недобросовісної поведінки боржника.
Суд першої інстанції зазначив, що дивіденди виплачувалися на підставі чинного рішення № 58 від 16.02.2022 за рахунок нерозподіленого чистого прибутку товариства, а на час їх виплати у ТОВ "Авіон+" були відсутні прострочені зобов`язання перед кредиторами та майна боржника було достатньо для задоволення їх вимог.
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати оспорювані майнові дії такими, що вчинені на шкоду кредиторам або з порушенням засад добросовісності, розумності та справедливості.
Колегія суддів з такими висновками не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність.
За змістом частин 2, 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.
Разом з тим пунктом 2 частини 1 статті 27 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів або виплачувати дивіденди, якщо майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов`язаннями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів чи здійснення виплати.
Отже законодавче обмеження пов`язане не лише з моментом прийняття рішення про розподіл прибутку, а й безпосередньо з моментом фактичної виплати дивідендів.
Тому сама по собі наявність чинного рішення учасника товариства про виплату дивідендів та корпоративного права такого учасника на їх отримання не виключає можливості перевірки відповідних майнових дій у межах справи про банкрутство. Для вирішення спору необхідно встановити фінансовий стан боржника, наявність і строки виконання його зобов`язань перед іншими кредиторами на час здійснення спірних платежів, а також з`ясувати, чи не призвело таке вибуття коштів до порушення прав кредиторів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням № 58 одноособового засновника (учасника) ТОВ "Авіон+" від 16.02.2022 вирішено направити на виплату дивідендів нерозподілений чистий прибуток товариства за період з 09.11.2015 по 31.12.2021 у сумі 18 256 000,00 грн та здійснити їх виплату грошовими коштами у строк до 16.02.2023 /т. 1, а.с. 224/.
Колегія суддів зауважує, що вказаним рішенням не було встановлено обов`язку здійснити виплату всієї суми дивідендів негайно, а товариство мало можливість при здійсненні кожної окремої виплати враховувати свій поточний майновий стан та спроможність виконувати зобов`язання перед іншими кредиторами.
Водночас з банківської виписки по рахунку ТОВ "Авіон+" (яка міститься в матеріалах електронної судової справи як додаток до позовної заяви) вбачається, що фактичне виконання рішення № 58 розпочалося 28.03.2022 та тривало до 12.05.2022. За вказаний період на користь ОСОБА_1 здійснено дванадцять платежів з призначенням "виплата дивідендів", а саме: 28.03.2022 в сумі 500 000,00 грн згідно з документом № 35946; 07.04.2022 в сумі 1 000 000,00 грн згідно з документом № 36095; 08.04.2022 в сумі 500 000,00 грн згідно з документом № 36108; 22.04.2022 в сумі 1 000 000,00 грн згідно з документом № 36151; 27.04.2022 в сумі 1 000 000,00 грн згідно з документом № 36178; 11.05.2022 в сумі 2 794 000,00 грн згідно з документом № 36385; 11.05.2022 в сумі 414 000,00 грн згідно з документом № 36388; 11.05.2022 в сумі 1 792 000,00 грн згідно з документом № 36391; 11.05.2022 в сумі 3 000 000,00 грн згідно з документом № 36370; 12.05.2022 в сумі 2 125 600,00 грн згідно з документом № 36399; 12.05.2022 в сумі 2 640 400,00 грн згідно з документом № 36394; 12.05.2022 в сумі 303 360,00 грн згідно з документом № 36402. Загальний розмір виплачених дивідентів - 17 069 360,00 грн.
При цьому згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб?підприємців та громадських формувань /т. 1, а.с. 16-23/, ОСОБА_1 на час здійснення оспорюваних майнових дій був єдиним учасником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Авіон+", якому належало 100 % статутного капіталу товариства.
Колегія суддів враховує, що наведена обставина сама по собі не свідчить про неправомірність виплати дивідендів, однак підлягає оцінці у сукупності з майновим станом товариства, наявністю його зобов`язань перед іншими кредиторами та наслідками вибуття з активів товариства 17 069 360,00 грн.
Так рішенням Господарського суду Львівської області від 01.06.2023 у справі № 914/3070/22 встановлено, що у січні-лютому 2022 року ТОВ "Рошен-Херсон" здійснювало поставки товару ТОВ "Авіон+". Зокрема, товар, поставлений 07.02.2022, 14.02.2022 та 21.02.2022 на загальну суму 3 032 408,06 грн, підлягав оплаті у день відповідної поставки.
Таким чином, ще до здійснення першої оспорюваної виплати дивідендів 28.03.2022 ТОВ "Авіон+" мало перед ТОВ "Рошен-Херсон" прострочені грошові зобов`язання щонайменше у розмірі 3 032 408,06 грн.
Також рішенням Господарського суду Львівської області від 07.06.2023 у справі № 914/734/23 встановлено, що у ТОВ "Авіон+" неоплаченими перед ТОВ "Фінконсалт-Преміум" залишилися поставки товару за період з 21.09.2021 по 24.11.2021 на загальну суму 4 632 835,55 грн. З урахуванням встановленого договором строку оплати відповідних поставок строки виконання грошових зобов`язань наставали у період з 01.02.2022 по 06.04.2022.
Отже вже на час здійснення першої виплати дивідендів 28.03.2022 частина вказаної заборгованості була простроченою, а станом на 07.04.2022 строк виконання настав щодо всього непогашеного основного боргу у розмірі 4 632 835,55 грн.
У подальшому рішенням Господарського суду Львівської області від 26.06.2023 у справі № 914/1257/23 підтверджено наявність основного боргу ТОВ "Авіон+" за поставлений товар у розмірі 4 019 738,57 грн, а ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.03.2024 у справі № 903/534/23 банкрутство ТОВ "Авіон+" визнано грошові вимоги ТОВ "Спринтер Схід" до боржника, які ґрунтувалися, зокрема, на зазначеному судовому рішенні.
Водночас з долученого до матеріалів справи розрахунку, наведеного у заяві ТОВ "Спринтер Схід" про визнання грошових вимог до боржника, вбачається, що заборгованість виникла за поставками товару у період з 14.12.2021 по 23.02.2022. З урахуванням визначених у цьому розрахунку кінцевих строків оплати станом на 28.03.2022 простроченою була заборгованість у сумі 2 300 464,29 грн. Після настання строків оплати 31.03.2022, 07.04.2022 та 14.04.2022 простроченою стала вся сума основного боргу - 4 019 738,57 грн /т. 2, а.с. 65-75/.
Однак, попри наявність простроченої заборгованості перед ТОВ "Спринтер Схід", відповідач-1 продовжував здійснювати виплати дивідендів, зокрема 22.04.2022, 27.04.2022, 11.05.2022 та 12.05.2022.
Також рішенням Господарського суду Львівської області від 09.05.2023 у справі № 914/3173/22 встановлено наявність у ТОВ "Авіон+" заборгованості перед ТОВ "Продторг-44" за поставлений у період з 30.11.2021 по 09.02.2022 товар у розмірі 7 037 826,72 грн. Погоджений сторонами строк оплати становив 133 календарні дні від дати поставки, у зв`язку з чим строки оплати за окремими поставками наставали з 11.04.2022 по 22.06.2022.
Отже під час здійснення наступних виплат дивідендів у квітні-травні 2022 року, строки виконання частини зобов`язань перед ТОВ "Продторг-44" вже настали.
Водночас колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тому наведені вище обставини щодо здійснення поставок ТОВ "Авіон+", вартості неоплаченого товару та строків виконання відповідних грошових зобов`язань враховуються судом апеляційної інстанції у тій частині, в якій вони були безпосередньо встановлені стосовно ТОВ "Авіон+".
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на дані Звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Авіон+" /т. 1, а.с. 61 на звороті-62/, відповідно до висновків якого фінансовий стан товариства за період 2020-2023 років характеризувався ознаками надкритичної неплатоспроможності, коефіцієнти покриття за всі звітні періоди були меншими за 1,0, а коефіцієнт забезпечення власними засобами мав від`ємне значення.
Наведене спростовує висновок місцевого господарського суду про достатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів, зроблений лише з огляду на те, що показники рентабельності товариства стали негативними у 2023 році, оскільки показник рентабельності характеризує результативність господарської діяльності, однак сам по собі не свідчить про достатність ліквідних активів для своєчасного виконання наявних грошових зобов`язань.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що у заяві про вчинення кримінального правопорушення від 16.03.2022 ТОВ "Авіон+" повідомляло про те, що 12.03.2022 йому стало відомо про захоплення невідомими особами належного товариству майна, у зв`язку з чим воно звернулося до правоохоронних органів /т. 2, а.с. 16/.
Крім того, з виписки АТ "Креді Агріколь Банк" вбачається /т. 2, а.с. 64/, що 10.11.2021 ТОВ "Авіон+" отримало транш у розмірі 30 000 000,00 грн згідно з кредитним договором № 429CL від 10.11.2021. Вказана заборгованість обліковувалася банком як заборгованість за короткостроковим кредитом у поточну діяльність та була віднесена до простроченої 01.11.2022.
Колегія суддів враховує, що станом на період здійснення оспорюваних виплат дивідендів заборгованість за кредитом у сумі 30 000 000,00 грн простроченою не була. Водночас наявність у товариства короткострокового кредитного зобов`язання у зазначеній сумі підлягає врахуванню у сукупності з іншими обставинами при оцінці його майнового стану та спроможності спрямувати значну суму коштів на виплату дивідендів без негативних наслідків для виконання зобов`язань перед кредиторами.
Натомість, незважаючи на всю сукупність встановлених вище обставин щодо фінансового та майнового стану товариства, наявності зобов`язань перед іншими кредиторами та ризиків подальшого погіршення його платоспроможності, ТОВ "Авіон+" 28.03.2022 розпочало виплату дивідендів своєму єдиному учаснику.
Враховуючи встановлені у справі обставини у своїй сукупності, а саме наявність у ТОВ "Авіон+" прострочених зобов`язань перед окремими кредиторами вже на дату першої виплати дивідендів, настання строків виконання інших значних зобов`язань упродовж квітня-травня 2022 року, наявність короткострокового кредитного зобов`язання у сумі 30 000 000,00 грн, незадовільні показники фінансового стану товариства, а також обізнаність самого боржника про обставини, пов`язані з вибуттям його майна, ще до початку виплати дивідендів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що здійснення оспорюваних майнових дій щодо виплати дивідендів не відповідало засадам добросовісності та розумності.
При цьому колегія суддів враховує, що отримувачем усіх оспорюваних платежів був ОСОБА_1 , єдиний учасник та кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "Авіон+", тоді як наслідком таких виплат стало вибуття з майнової сфери товариства протягом нетривалого періоду 17 069 360,00 грн, які за наведених обставин могли бути використані для забезпечення виконання зобов`язань перед іншими кредиторами.
Також помилковим є висновок місцевого господарського суду до визначення моменту виникнення невиконаних та прострочених зобов`язань боржника.
Так, обґрунтовуючи відсутність у ТОВ "Авіон+" невиконаних зобов`язань перед кредиторами на час здійснення оспорюваних майнових дій, суд першої інстанції врахував, що позови про стягнення заборгованості до боржника були подані переважно, починаючи з липня 2022 року.
Однак звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості або із заявою про визнання грошових вимог у справі про банкрутство не є юридичним фактом, з яким пов`язується виникнення самого зобов`язання чи прострочення його виконання.
Такі зобов`язання виникли з відповідних господарських правовідносин сторін, зокрема внаслідок поставки та прийняття боржником товару, а прострочення - у зв`язку з невиконанням обов`язку з його оплати після настання визначеного договором або законом строку.
Тому подальше звернення кредиторів до суду було способом захисту вже порушеного права, а судові рішення про стягнення заборгованості та ухвали про визнання кредиторських вимог підтвердили існування відповідних зобов`язань, а не створили їх.
Таким чином обставини, що окремі кредитори звернулися з позовами та заявами про визнання грошових вимог після завершення виплати дивідендів, не спростовують існування відповідних зобов`язань та їх прострочення у березні-травні 2022 року, якщо строки їх виконання, як встановлено вище, настали до/або безпосередньо в період здійснення оспорюваних майнових дій.
Відтак висновок місцевого господарського суду про відсутність у ТОВ "Авіон+" на час виплати дивідендів невиконаних та прострочених зобов`язань перед кредиторами ґрунтується на неправильному визначенні моменту виникнення та прострочення таких зобов`язань і спростовується встановленими судом апеляційної інстанції обставинами.
Разом з тим колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції про неефективність обраного позивачем способу захисту з огляду на таке.
Так місцевий господарський суд виходив з того, що навіть у разі повернення отриманих ОСОБА_1 коштів рішення № 58 від 16.02.2022 залишатиметься чинним, у зв`язку з чим останній зможе заявити відповідні вимоги до боржника, а тому задоволення позову не призведе до збільшення ліквідаційної маси.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження, що характеризується застосуванням спеціальних способів захисту прав та інтересів його учасників.
Метою застосування інституту спростування майнових дій боржника є не декларативне встановлення недійсності правочину, а реальне повернення відповідного майна до ліквідаційної маси боржника та забезпечення задоволення вимог кредиторів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2026 у справі № 911/666/24(911/341/25).
При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).
У постанові Верховного Суду від 09.04.2026 у справі № 914/466/23(914/893/25), предметом розгляду якої були вимоги про спростування майнових дій боржника щодо перерахування грошових коштів та стягнення цих коштів на користь боржника, Верховний Суд вказав, що відсутність судового рішення про визнання правочину недійсним не перешкоджає застосуванню наслідків спростування майнових дій боржника, якщо встановлено, що такі дії порушують права кредиторів або вчинені з порушенням спеціальних приписів законодавства про банкрутство.
У цій справі позивач не обмежився вимогою про спростування майнових дій ТОВ "Авіон+", а заявив також вимогу про повернення одержаних ОСОБА_1 грошових коштів безпосередньо ТОВ "Авіон+" (заява про зміну предмета позову прийнята до розгляду ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.04.2026 у справі 903/534/23(903/182/26)).
Отже обраний позивачем спосіб захисту спрямований не лише на констатацію неправомірності оспорюваних майнових дій, а й на усунення їх майнових наслідків шляхом повернення коштів до ліквідаційної маси боржника для подальшого задоволення вимог кредиторів.
За таких обставин колегія суддів вважає, що задоволення заявлених позовних вимог матиме наслідком повернення відповідних грошових коштів до ліквідаційної маси ТОВ "Авіон+" та створення реальної можливості їх використання для задоволення вимог кредиторів, що відповідає меті спеціального механізму спростування майнових дій боржника, передбаченого статтею 42 КУзПБ.
При цьому висновок суду першої інстанції про можливість пред`явлення ОСОБА_1 у майбутньому вимог до боржника на підставі рішення № 58 від 16.02.2022 не спростовує ефективності обраного способу захисту, оскільки така можливість ґрунтується на припущеннях, а правова природа, обґрунтованість та можливість задоволення відповідних вимог підлягатимуть окремій оцінці лише у разі їх фактичного заявлення.
Тому помилковим є висновок місцевого господарського суду про неефективність обраного позивачем способу захисту.
Щодо неможливості спростування оспорюваних майнових дій за статтею 42 КУзПБ з огляду на відсутність договору, на підставі якого здійснювалася виплата дивідендів, колегія суддів зазначає наступне.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову потрібно відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин. Такий підхід є сталим та знайшов відображення, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження 12-15гс19, пункт 7.43) від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункти 81, 83, 84), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 95), від 22.10.2022 у справі № 229/1026/21 (провадження № 14-205цс21, пункт 102), від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17 (провадження № 14-29цс23, пункт 221).
Принцип jura novit curia ("суд знає закони"), зокрема, полягає у тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum dabo tibi ius). Неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
У цій справі позивач просив спростувати майнові дії ТОВ "Авіон+" щодо перерахування у березні-травні 2022 року грошових коштів на користь ОСОБА_1 як дивідендів, обґрунтовуючи такі вимоги тим, що відповідні виплати здійснені на шкоду інтересам кредиторів боржника, та посилаючись як на правову підставу позову на положення статті 42 КУзПБ у взаємозв`язку зі статтями 3, 13 ЦК України.
Колегія суддів зауважує, що здійснення виплати дивідендів на підставі рішення учасника товариства, а не договору, свідчить лише про незастосовність до спірних правовідносин окремої підстави, передбаченої частиною 2 статті 42 КУзПБ, а саме укладення боржником договору із заінтересованою особою, однак не виключає можливості спростування відповідних перерахувань як майнових дій боржника відповідно до статті 42 КУзПБ.
При цьому положення статті 42 КУзПБ розмежовують правочини та майнові дії боржника як самостійні об`єкти застосування передбаченого нею спеціального механізму.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у згаданій вище постанові від 09.04.2026 у справі № 914/466/23 (914/893/25), зазначивши, що спеціальний механізм спростування майнових дій боржника охоплює не лише правочини, а й інші майнові дії, зокрема перерахування грошових коштів.
Отже помилковим є висновок місцевого господарського суду про неможливість застосування статті 42 КУзПБ з огляду на відсутність договору, оскільки оспорювані перерахування за своєю правовою природою є майновими діями боржника та підлягають оцінці на предмет наявності підстав для їх спростування відповідно до положень цієї статті у взаємозв`язку зі статтями 3, 13 ЦК України.
Твердження, наведені відповідачем-2 у відзиві на апеляційну скаргу, не спростовують встановлених судом апеляційної інстанції обставин та зроблених на їх підставі висновків.
Зважаючи на наведене вище у його сукупності, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо спростування оспорюваних майнових дій та стягнення грошових коштів на користь боржника.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що у позовній вимозі про спростування майнової дії ТОВ "Авіон+" згідно з документом № 36399 позивачем зазначено дату 11.05.2022 та суму 2 125 000,00 грн, тоді як з банківської виписки, яка міститься в матеріалах електронної судової справи як додаток до позовної заяви, вбачається, що відповідний платіж фактично здійснено 12.05.2022 у розмірі 2 125 600,00 грн.
На зазначену невідповідність звертав увагу і відповідач-2 у відзиві на позовну заяву /т. 1, а.с. 211/, який також у судовому засіданні 25.08.2026 підтвердив, що за документом № 36399 платіж здійснено саме 12.05.2022 у розмірі 2 125 600,00 грн, а тому між сторонами відсутній спір щодо фактичної дати та розміру цієї виплати.
Крім того у поданих 24.08.2026 поясненнях позивач звернув увагу на допущену при формулюванні позовних вимог технічну описку та зазначив, що правильними датою і сумою платежу за документом № 36399 є 12.05.2022 та 2 125 600,00 грн відповідно, тому внаслідок цієї ж технічної помилки загальний розмір оспорюваних майнових дій та сума грошових коштів, заявлених до повернення, були зазначені як 17 068 760,00 грн замість фактичних 17 069 360,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що спірна майнова дія була належним чином індивідуалізована номером платіжного документа, призначенням платежу та самим фактом перерахування коштів, а подані позивачем пояснення не змінюють предмета чи підстав позову та не містять нової вимоги, а лише усувають очевидні технічну й арифметичну помилки у зазначенні фактичної дати, суми оспорюваного платежу та похідної від нього загальної суми.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (підпункт 11.12), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).
Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007).
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98).
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що виправлення допущених позивачем технічної та арифметичної помилок у зазначенні дати і суми платежу за документом № 36399 та похідної від нього загальної суми не змінює предмета чи підстав позову, не свідчить про заявлення нових вимог і не порушує процесуальних прав відповідачів, а тому врахування фактично здійсненого 12.05.2022 платежу у розмірі 2 125 600,00 грн та відповідне визначення загального розміру оспорюваних майнових дій і суми грошових коштів, що підлягають поверненню як наслідок їх спростування, у розмірі 17 069 360,00 грн відповідає дійсному змісту заявленого позивачем способу захисту, принципам недопущення надмірного формалізму та процесуальної економії і не є виходом суду за межі позовних вимог.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 275 ГПК України).
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
За результатами перегляду цієї справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Волинської області від 25.05.2026 у справі № 903/534/23(903/182/26) необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки колегією суддів встановлено наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову, відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача-1 та відповідача-2 у рівних частинах.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" задоволити.
Рішення Господарського суду Волинської області від 25.05.2026 у справі № 903/534/23 (903/182/26) скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" задоволити.
Спростувати майнові дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (місцезнаходження юридичної особи: 43010, м. Луцьк, вул. Рівненська, будинок 48, ідентифікаційний код юридичної особи: 40110917) щодо перерахування грошових коштів на користь ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) у загальному розмірі 17 069 360,00 грн, вчинені:
28.03.2022 в сумі 500 000,00 грн згідно з документом № 35946;
07.04.2022 в сумі 1 000 000,00 грн згідно з документом № 36095;
08.04.2022 в сумі 500 000,00 грн згідно з документом № 36108;
22.04.2022 в сумі 1 000 000,00 грн згідно з документом № 36151;
27.04.2022 в сумі 1 000 000,00 грн згідно з документом № 36178;
11.05.2022 в сумі 2 794 000,00 грн згідно з документом № 36385;
11.05.2022 в сумі 414 000,00 грн згідно з документом № 36388;
11.05.2022 в сумі 1 792 000,00 грн згідно з документом № 36391;
11.05.2022 в сумі 3 000 000,00 грн згідно з документом № 36370;
12.05.2022 в сумі 2 125 600,00 грн згідно з документом № 36399;
12.05.2022 в сумі 2 640 400,00 грн згідно з документом № 36394;
12.05.2022 в сумі 303 360,00 грн згідно з документом № 36402.
Стягнути з Грабана Ростислава Михайловича (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (місцезнаходження юридичної особи: 43010, м. Луцьк, вул. Рівненська, будинок 48, ідентифікаційний код юридичної особи: 40110917) грошові кошти у розмірі 17 069 360 (сімнадцять мільйонів шістдесят дев`ять тисяч триста шістдесят) гривень 00 копійок.
Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (місцезнаходження юридичної особи: 43010, м. Луцьк, вул. Рівненська, будинок 48, ідентифікаційний код юридичної особи: 40110917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" (місцезнаходження юридичної особи: 49054, м. Дніпро, пр-т Олександра Поля, буд. 101, ідентифікаційний код юридичної особи: 39368847) 15 974 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) гривень 40 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
Видати наказ.
Стягнути з Грабана Ростислава Михайловича (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" (місцезнаходження юридичної особи: 49054, м. Дніпро, пр-т Олександра Поля, буд. 101, ідентифікаційний код юридичної особи: 39368847) 15 974 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) гривень 40 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (місцезнаходження юридичної особи: 43010, м. Луцьк, вул. Рівненська, будинок 48, ідентифікаційний код юридичної особи: 40110917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" (місцезнаходження юридичної особи: 49054, м. Дніпро, пр-т Олександра Поля, буд. 101, ідентифікаційний код юридичної особи: 39368847) 25 958 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 40 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Стягнути з Грабана Ростислава Михайловича (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" (місцезнаходження юридичної особи: 49054, м. Дніпро, пр-т Олександра Поля, буд. 101, ідентифікаційний код юридичної особи: 39368847) 25 958 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 40 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Господарському суду Волинської області видати накази на виконання цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Справу № 903/534/23 (903/182/26) повернути до Господарського суду Волинської області.
Повну постанову складено "02" вересня 2026 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Саврій В.А.