ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
У Х В А Л А
02.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/3576/26
Суддя Центрального апеляційного господарського суду Парусніков Ю.Б. розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2026 (суддя Новікова Р.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера СД" м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод", Дніпропетровська область, м. Марганець
про стягнення суми боргу у розмірі 546 000,00 грн, пені у сумі 100 373,00 грн, 3% річних у сумі 8 294,71 грн, інфляційних втрат у сумі 32 406,26 грн, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сфера СД" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" з позовом про стягнення суми боргу у розмірі 546 000,00 грн, пені у сумі 100 373,00 грн, 3% річних у сумі 8 294,71 грн, інфляційних втрат у сумі 32 406,26 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем грошового зобов`язання з оплати товару, поставленого за договором поставки від 19.11.2024 № 191124/1.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2026 позовні вимоги ТОВ "Сфера СД" до ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод" про стягнення суми боргу у розмірі 546 000,00 грн, пені у сумі 100 373,00 грн, 3% річних у сумі 8 294,71 грн, інфляційних втрат у сумі 32 406,26 грн - задоволено частково.
Зменшено розмір пені на 50% з 83 243,81 грн до 41 621,91 грн.
Стягнуто з ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод" на користь ТОВ "Сфера СД" суму боргу у розмірі 546 000,00 грн, пеню у сумі 41 621,91 грн, 3% річних у сумі 8 249,83 грн, інфляційні втрати у сумі 32 406,26 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 8 038,80 грн.
Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод" оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просить: рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3576/26 від 14.08.2026 - скасувати; відмовити ТОВ "Сфера СД" у стягненні з ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод" пені, 3% річних, інфляційних втрат; звільнити ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод" від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області рішення у справі № 904/3576/26 від 14.08.2026.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, мотиви та доводи, покладені апелянтом в її обґрунтування, суддя-доповідач дійшов до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без руху з огляду на таке.
1. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній скарзі, зокрема, зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали суду першої інстанції.
Зі змісту поданої апеляційної скарги вбачається, що апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, посилаючись, зокрема, на обставини, пов`язані з військовою агресією Російської Федерації, перебуванням підприємства на території активних бойових дій, його складним фінансовим станом, пошкодженням майна підприємства внаслідок обстрілу 31.05.2026, а також на положення ст. 551 ЦК України та ст. 15 ГПК України.
Разом з тим, саме по собі наведення обставин щодо складного майнового та господарського стану відповідача, його перебування на території активних бойових дій, а також посилання на можливість укладення сторонами мирової угоди не свідчить про належне обґрунтування незаконності та/або необґрунтованості оскаржуваного рішення в розумінні п. 5 ч. 2 ст. 258 ГПК України.
Апелянту необхідно конкретно зазначити, які саме висновки суду першої інстанції щодо пені, 3 % річних та інфляційних втрат є помилковими, які обставини судом першої інстанції встановлено неповно або неправильно, які докази залишено поза оцінкою, а також у чому саме полягає неправильне застосування чи порушення судом норм матеріального та/або процесуального права.
При цьому доводи апеляційної скарги мають бути співвіднесені з висновками, викладеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
2. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ст. 1 цього Закону судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру заявник має сплатити 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ст. 7 Закон України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328,00 грн.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Водночас ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як зазначалося вище, рішення суду оскаржується у частині стягнення з відповідача на користь позивача суми пені у розмірі 41 621,91 грн, 3% річних у сумі 8 249,83 грн, інфляційні втрати у сумі 32 406,26 грн.
Таким чином, за подання апеляційної скарги у цій справі підлягає сплаті судовий збір у розмірі 3 993,60 грн (3 328,00 грн х 150 % х 0,8 - коефіцієнт для пониження відповідного розміру ставки судового збору, передбачений ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Доказів сплати зазначеної суми судового збору до матеріалів апеляційної скарги не додано. Водночас апелянт заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою, зокрема, звільнити від сплати судового збору, зменшити його розмір, а також відстрочити або розстрочити його сплату на підставі, встановлених цим законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.01.2026 у справі № 925/1293/19 звернула увагу на необхідність індивідуальної оцінки майнового стану юридичної особи та пропорційності покладення на неї обов`язку зі сплати судового збору з огляду на фактичну можливість його сплати та наслідки такого обов`язку для права на доступ до суду.
При цьому зазначений висновок не означає автоматичного звільнення юридичних осіб від сплати судового збору, а передбачає необхідність дослідження конкретних обставин та належних доказів, які підтверджують неспроможність особи сплатити судовий збір.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ч. 4 ст. 258 ГПК України встановлено обов`язок скаржника зазначити в апеляційній скарзі підстави його звільнення від сплати судового збору.
У поданому клопотанні апелянт зазначає про відсутність на його рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору, складний фінансовий стан підприємства, перебування підприємства на території активних бойових дій, наявність пошкоджень виробничих потужностей унаслідок обстрілу 31.05.2026, а також посилається на судове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі № 160/4185/24, залишеним в силі постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024, якими були встановлені обставини щодо неможливості своєчасного виконання підприємством податкового обов`язку.
Разом з тим, саме посилання апелянта на відсутність на його рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору, не є достатньою підставою для висновку про неможливість його сплати. Для оцінки майнового стану юридичної особи підлягають врахуванню не лише залишки грошових коштів на банківських рахунках на певну дату, а сукупність обставин, що характеризують її майновий та фінансовий стан, зокрема наявність майна та інших активів, доходів, дебіторської заборгованості, обсяг кредиторської заборгованості, податкових зобов`язань та інших майнових ресурсів.
Наведені апелянтом обставини не дають можливості суду апеляційної інстанції встановити його актуальний майновий стан саме на момент подання апеляційної скарги та дійти висновку про фактичну неможливість сплати судового збору у визначеному законом розмірі. Зокрема, до апеляційної скарги не додано належних та достатніх доказів, які б у своїй сукупності підтверджували відсутність у ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод» можливості сплатити судовий збір, а саме: відомостей про залишки грошових коштів та рух коштів за всіма відкритими банківськими рахунками підприємства станом на дату подання апеляційної скарги; документів щодо наявності майна та інших активів; документів, що характеризують доходи та фінансові результати діяльності підприємства; відомостей про розмір дебіторської та кредиторської заборгованості; відомостей щодо наявності податкового боргу та інших податкових зобов`язань; фінансової звітності за 2025 рік та, за наявності, проміжної фінансової звітності за 2026 рік, а також інших документів, які б дали змогу оцінити реальний майновий стан апелянта та його здатність сплатити судовий збір.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції позбавлений можливості встановити, що сплата судового збору у сумі 3 993,60 грн є для апелянта об`єктивно неможливою або створює надмірний та непропорційний фінансовий тягар, який перешкоджає реалізації його права на апеляційне оскарження судового рішення.
Сам факт перебування підприємства на території, віднесеній до територій активних бойових дій, а також факт пошкодження його майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації, хоча і має істотне значення для оцінки його майнового стану, проте не звільняє юридичну особу від обов`язку довести конкретний вплив відповідних обставин на її здатність сплатити судовий збір.
Так само рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі № 160/4185/24, залишене в силі постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024, не може саме по собі підтверджувати актуальну неможливість апелянта сплатити судовий збір у серпні 2026 року, оскільки встановлені у тій справі обставини стосувалися виконання податкового обов`язку підприємства та були встановлені в інший період часу.
Отже, для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору апелянт має надати суду належні та достатні докази, які дають можливість оцінити його актуальний майновий стан та реальну можливість сплатити судовий збір.
За відсутності належних доказів на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору апеляційна скарга не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 258 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених, зокрема, у цьому Кодексі, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
За таких обставин апеляційна скарга ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод" підлягає залишенню без руху з наданням апелянту строку для усунення встановлених недоліків.
Згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася з апеляційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 256, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2026 у справі № 904/3576/26 - залишити без руху.
Надати Приватному акціонерному товариству "Марганецький рудоремонтний завод" строк - протягом 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених в ній недоліків апеляційної скарги, а саме:
- надати належні докази на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору або сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі;
- уточнити та конкретизувати обґрунтування незаконності та/або необґрунтованості оскаржуваного рішення відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 258 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач Ю.Б. Парусніков