КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 940/2429/25 Апеляційне провадження № 22-з/824/1079/2026 Головуючий у суді першої інстанції - Самсоненко Р.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 серпня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
секретар Цалко Д.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подані від їх імені та в їх інтересах адвокатом Порхун Олесею Павлівною, про ухвалення додаткової постанови по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без шлюбу та перебування на утриманні,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2025 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просила встановити факт, що вона та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти 10.01.2024, проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 18.10.2013 до дня зникнення безвісти ОСОБА_4 10.01.2024, та встановити факт, що вона перебувала на утриманні ОСОБА_4 до дня його зникнення безвісти 10.01.2024.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 12.05.2026 у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 2114 гривень 80 копійок (т. 3, а.с. 48-59).
Не погоджуючись з вказаним рішення суду в частині відмови у задоволенні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, позивачка оскаржила його в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 13.08.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Федоркіним А.В., залишено без задоволення. Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 12.05.2026 у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерства оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без шлюбу та перебування на її утриманні, залишено без змін.
17.08.2026 до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - Порхун О.Л. про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн. 00 коп.
18.08.2026 до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 - Порхун О.П. про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн. 00 коп.
24.08.2026 до суду надійшли клопотання ОСОБА_3 , в яких вона просила:
- відмовити у задоволенні заяви адвоката Порхун О.П. в інтересах відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення з ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу за апеляційний розгляд справи у розмірі 10000 грн. 00 коп. повністю;
- у разі неприйняття колегією суддів доводів про відмову - застосувати ч. 5 ст. 137 ЦПК України та зменшити заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу до 2000 грн. 00 коп.;
- відмовити у задоволенні заяви адвоката Порхун О.П. в інтересах відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення з ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу за апеляційний розгляд справи у розмірі 10000 грн. 00 коп. повністю;
- у разі неприйняття колегією суддів доводів про відмову - застосувати ч. 5 ст. 137 ЦПК України та зменшити заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу до 2000 грн. 00 коп.
Обгрунтовуючи свої клопотання, позивачка просить суд врахувати наступні обставини в їх сукупності:
- заявлені витрати фактично не понесені відповідачем (послуги не сплачено, платіжних документів не надано), що, як наслідок, виключає підставу для їх стягнення;
- не надано детального опису робіт, який дозволяв би об'єктивно оцінити обсяг та час адвокатської діяльності;
- заявлений розмірі винагороди не співмірний складності справи, часу та обсягу наданих послуг, значенню справи;
- одночасне стягнення однакових фіксованих сум за фактичну спільну роботу адвоката в інтересах двох відповідачів становить дублювання та порушує принцип розумності;
- майновий та фізичний стан позивачки, зафіксований у самій постанові апеляційного суду, виключає можливість покладення на неї значного матеріального тягаря.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи вищевказані положення ЦПК України, розгляд заяви здійснюється без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що заява відповідача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, на підтвердження понесених відповідачем ОСОБА_1 його представником було надано до суду копію договору про надання правової допомоги від 06.07.2026 та Акт наданих послуг від 14.08.2026 до договору про надання правової допомоги від 06.07.2026.
Згідно з п. 1.2 Договору правова допомога, в тому числі, але не виключно, включає в себе: представництво інтересів клієнта у Київському апеляційному суді.
Згідно з п. 3.1 Договору розмір винагороди за послуги Адвоката встановлюється у фіксованій сумі, в розмірі 10000,00 грн., які клієнт оплачує відразу після підписання цього договору.
Згідно з Актом наданих послуг адвокатом станом на дату складання Акту надано, а Клієнтом отримано наступні послуги: ознайомлення та правовий аналіз апеляційної скарги та відповіді на відзив, усні консультації по справі, підготовлено відзив на апеляційну скаргу, участь у судових засіданнях в Київському апеляційному суді. Загальна вартість послуг визначена у фіксованій сумі, відповідно до п. 3.1 Договору про надання правової допомоги від 06.07.2026 та становить 10000,00 грн.
На підтвердження понесених відповідачем ОСОБА_2 його представником було надано до суду копію договору про надання правової допомоги від 06.07.2026 та Акт наданих послуг від 14.08.2026 до договору про надання правової допомоги від 06.07.2026.
Згідно з п. 1.2 Договору правова допомога, в тому числі, але не виключно, включає в себе: представництво інтересів клієнта у Київському апеляційному суді.
Згідно з п. 3.1 Договору розмір винагороди за послуги Адвоката встановлюється у фіксованій сумі, в розмірі 10000,00 грн., які клієнт оплачує відразу після підписання цього договору.
Згідно з Актом наданих послуг адвокатом станом на дату складання Акту надано, а Клієнтом отримано наступні послуги: усні консультації по справі, підготовлено відзив на апеляційну скаргу, участь у судових засіданнях в Київському апеляційному суді. Загальна вартість послуг визначена у фіксованій сумі, відповідно до п. 3.1 Договору про надання правової допомоги від 06.07.2026 та становить 10000,00 грн.
Так, згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
За приписами ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 28.12.2020 по справі №640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого часу адвокатом часу.
Разом з тим, за змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії»(Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07.07.2021 в справі № 910/12876/19.
При цьому, як вказав Верховний Суд у свооїй постанові від 07.11.2019 по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.04.2020 в справі № 922/2685/19.
Дослідивши перелік наданих послуг та обсяг робіт, виконаних в межах договорів про надання правової допомоги, суд дійшов висновку, що відповідачі мають право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, проте у меншому розмірі.
Посилання позивачки на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів понесення відповідачами витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки витрати на професійну допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Посилання позивачки на те, що відповідачами не надано детального опису послуг, наданих адвокатом, а отже не має правових підстав для стягнення з неї на користь відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів відхиляє, адже, опис наданих послуг адвокатом зазначений в Актах про надання послуг.
При цьому, слід зауважити, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Аналогічний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21.
У свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, як вже зазначалося вище, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критеріїв реальності понесення адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, про захист прав людини заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Таким чином, аналізуючи докази на підтвердження заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи заперечення позивачки щодо заяв відповідачів, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також їх пропорційності до предмета спору, складність справи, виконані роботи, з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність зменшення їх розміру до 2000 грн. 00 коп. на користь кожного з відповідачів.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивачки на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі по 2 000 грн. 00 коп. кожному.
На підставі викладеного та керуючись статтями 141, 270, 381-383 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова